Аналіз та планування трудових показників

 

Розрахуємо середній атестаційний бал для кожної функціональної групи  керівників та спеціалістів та для  всієї категорії керівників та спеціалістів в цілому (для підприємства) за формулою 1.5. Дані для розрахунку А_сj взяті з таблиці 1.6, а долі робітників d_j з таблиці 1.4. Далі проведемо розрахунок середнього атестаційного балу для всієї категорії керівників та спеціалістів в цілому за формулою 1.5.

     По базису:

4,17;

4,11;

 4,25;

     Аналогічно базису розрахуємо  дані показники по звіту:

4,1016;

4,06;

 4,2;

 

Аналізуючи отримані дані, можна побачити, що середній атестаційний бал підприємства доволі високий, але  його можна підвищити ще за рахунок  підвищення кваліфікації службовців та інших категорій керівників та спеціалістів, а також прийому на роботу висококваліфікованого  персоналу .

Окрім аналізу функціональної структури  ПВП ми розрахували основні індекси  відносно частин різних категорій робітників. Завдяки цьому ми бачимо як відрізняються  зміни у різних функціональних групах й це відбувається під впливом  функціонального розподілу праці  та змін окремих груп персоналу.

Порівнявши індекс кадрового складу та індекс робочої сили бачимо, що вони не дорівнюють один одному, тому ми маємо  нестабільну функціональну структуру  персоналу.

Також визначили середні темпи  зміни чисельності функціонального  складу, й виявили, що кількість робітників буде неупинно зростати, а керівників – знижуватися.

Крім того, визначили середній тарифний розряд для кожної групи робітників  та середній бал серед керівників. Це непогані показники, але треба  вживати адміністративні, економічні, соціальні стимулюючи заходи по підвищенню – підвищення кваліфікації, перестановка у кадровій структурі, обмін досвідом з іншими підприємствами чи країнами та інші. Ці заходи повинно обирати  підприємство та його керівництво.

1.2 Аналіз використання  робочого часу

 

Аналіз чисельності та структури  робітників ще не дає повного зображення використання робочої сили, якщо він  не поєднується з аналізом робочого часу.

 Метою аналізу робочого часу є виявлення резервів використання фонду робочого часу. Формою проявлення цих резервів в їх елементарному вигляді є втрати робочого часу за різних причин та знецінювання праці в зв'язку з браком і неукомплектованістю продукції.  Втрати - це упущені можливості на відміну від резервів, але з деякою ступінню умовності їх можна віднести до таких і шляхом прийняття заходів вплинути на причини, викликаючі втрати фонду робочого часу, тобто перетворити можливості у дійсність.

Крім того, боротьба з втратами робочого часу усього-навсього потребує поліпшення організації праці без додаткових капітальних вкладень.

 

Таблиця 1.7 - Використання робочого часу одним середньосписковим робітником.

Показники	Од. вим	Періоди			Індекси
		базис	план	звіт	план/ базис	звіт/ план	звіт/ базис
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Календарний фонд часу	дні	365	365	365	1,000	1,000	1,000
2. Вихідні та святкові дні	дні	108	109	109	1,009	1,000	1,009
3. Номінальний фонд робочого часу	дні	257	256	256	0,996	1,000	0,996
4. Неявки на роботу, в т.ч.	дні	42,3	40,9	41,1	0,967	1,000	0,97
а) чергові та всі види додаткових відпусток	дні	23,75	23,15	22,81	0,975	0,99	0,96
	%	56,15%	56,6%	55,5%
6) відпустка по вагітності та  пологам	дні	1,92	2,35	2,39	1,224	1,02	1,24
	%	4,54%	5,75%	5,82%
в) виконання державних обов'язків	дні	0,7	0,74	0,79	1,057	1,07	1,13
	%	1,65%	1,82%	1,92%
г) відпустки по хворобі	дні	12,74	11,9	12,38	0,934	1,04	0,97
	%	30,12%	29,1%	30,11%
д) адміністративні відпустки	дні	1,64	1,96	1,91	1,195	0,97	1,16
	%	3,87%	4,78%	4,65%
е) цілозмінні простої	дні	0,85	0,43	0,39	0,506	0,91	0,46
	%	2,01%	1,05%	0,95%
ж) прогули	дні	0,7	0,37	0,43	0,589	1,16	0,61
	%	1,66%	0,9%	1,05%

 

 

 

 

Продовження таблиці 1.7

1	2	3	4	5	6	7	8
5. Реальний фонд робочого часу	дні	214,7	215,1	214,9	1,002	1,000	1,000
6.Середня тривалість робочого  дня	год.	7,82	7,8	7,78	0,997	1,000	0,99
7. Зміна тривалості робочого дня,  в т.ч.;	год.	0,05	0,03	0,04	0,6	1,33	0,8
а) скорочення за рахунок перерв годуючих матерів	год.	0,02	0,03	0,02	1,5	0,67	1,000
б) скорочення за рахунок внутрішньозмінних простоїв	год.	0,13	0,00	0,12	0,00	-	0,92
в) підвищення за рахунок понаднормової  роботи	год.	0,10	0	0,1	0	-	1,000
8. Реальна тривалість робочого  дня	год.	7,77	7,77	7,74	1,000	1,000	1,000
9.Річний ефективний фонд робочого  часу	год.	1668,22	1671,33	1663,33	1,002	1,000	1,000

 

 Можна зробити висновок, що календарний фонд часу у звіті у порівнянні з базисом не змінився. При цьому неявки на роботу взагалі також зменшилися на 1,2 дні. Середня тривалість робочого дня зменшилась на 0,04 год. Все це призвело до того, що річний ефективний фонд робочого часу у звітньому періоді зменшився у порівнянні з базовим на 4,89 год.

Для аналізу використання робочого часу визначаються коефіцієнти використання номінального фонду робочого часу згідно з формулою 1.6:

                    

,                                         (1.6)

де: Ф_рч^норм - номінальний фонд робочого часу, дні.;

П_час - втрати робочого часу у відповідний період аналізуючого часу;

Ф_рч^реал - реальний фонд робочого часу.

 

Розрахунки коефіцієнтів виконаємо  для кожного періоду (базисного, планового, звітного).

0,8354;

0,8402;

0,8395.

При аналізі цього коефіцієнту  треба виходити з того, що його рівень повинен бути як можна вище. Це свідчить про раціональне і найбільш повне  використання робочого часу. Можна  побачити що використання робочого часу в звітному періоди в порівнянні з базисним виросло (на 0,0041 або 0,41%), але все ж таки не досягло запланованого.

При співвідношенні цих коефіцієнтів між собою отримаємо індекси, які характеризують динаміку використання номінального фонду робочого часу.

 

                 

.                          (1.7)

 

1,0057;

0,9991;

1,0049.

Отже, можна зробити висновок, що номінальний фонд у звітному періоді  зменшився по відношенню до планового  на (1-0,9991) або на 0,09%, а по відношенню до базисного – зріс на 0,49%.

На базі розрахунків виконується  детальний аналіз, який вказує основні  напрямки подальшої роботи по поліпшенню використання робочого часу. При цьому  особливу увагу треба приділити:

1) виявленню конкретних причин  кожного випадку простоїв для  прийняття негайних заходів, спрямованих  на їх скорочення та ліквідацію;

2) ретельному вивченню (з листків  непрацездатності) характеру захворюваності  у окремих групах працюючих  та розробці на цій основі  дійових заходів, практичних підходів, які забезпечують зниження захворювання;

3) вивченню кожного випадку порушення  трудової та виробничої дисципліни  з метою її укріплення, використовуючи  при цьому не тільки адміністративні  заходи, але й форми як морального, так і матеріального впливу  на її порушників;

4) упорядкуванню практики надавання  короткотермінових адміністративних  відпусток без зберігання забезпечення.

Із аналізу співвідношення індексів за формулою (1.7) можна зробити висновки відносно зміни реального фонду  робочого часу у звітному періоді  по відношенню до базисного та планового  його рівнів (як зросло, чи зменшилось; на скільки), а також, як зросло (чи зменшилось) значення обсягу продукції, що випускається, за рахунок зміни рівня використовуваного  фонду робочого часу. Це значення (приріст  чи зменшення) визначається за формулою 1.8.

 

           DQ_{баз (пл)} = C_б^ч · (Ф_рч^реал)_{баз (пл.)} · (J₃₍₂₎–1) · Ч_ор^звіт,             (1.8)

     

де  С^ч_б - вартість однієї години робочого часу у базисному періоді, грн/год

           (C^ч_б = Q_б / Т_б  див. таблицю 1.1);

(Ф_рч^реал)_баз - реальний фонд робочого часу у базисному періоді, год;

 Ч_ор^звіт - чисельність основних робітників у звітному періоді, чол;

 Q_б та Т_б - відносно обсяг виробництва та технологічна трудомісткість підприємства у базисному періоді; тис. грн. та тис. нормо-год відповідно.

 

208426,85 грн.;

-46508,30 грн..

Отже, об’єм випущеної продукції  у звітному періоді збільшився у  порівнянні з базисом на 208426,85 грн. Але у порівнянні з планом об’єм випущеної продукції у базисі не досягнув очікуваного і зменшився на 46508,30 грн.

1.3 Аналіз продуктивності  праці

 

Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу використання як живої, так і уречевленої праці. Розраховують продуктивність у масштабі суспільства, регіону, підприємства, цеху, бригади і окремого працівника.

Продуктивність праці вимірюється  відношенням обсягу виробленої продукції  до затрат праці (середньооблікової  чисельності персоналу). Залежно  від прямого або зворотного відношення розрізняють два показники: виробіток  та трудомісткість.

Виробіток – кількість виробленої продукції за одиницю часу або  яка припадає на одного працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюються відношенням  кількості виробленої продукції  до величини робочого часу, витраченого  на її виробництво. Трудомісткість – показник, що характеризує затрати часу на одиницю продукції (зворотна величина виробітку). Чим більший виробіток продукції за одиницю часу, або чим меншими є затрати часу на одиницю продукції, тим вищім є рівень продуктивності праці. На першому етапі аналізу визначаємо рівень продуктивності праці та його динаміку за показником середнього виробітку на одного працюючого, одного робітника, один чоловіко-день, одну чоловіко-годину. Порівняння базисного та планового рівнів дозволяє визначити запланований відсоток росту, а порівняння фактичного (звітного) та базового рівнів - ріст продуктивності праці відносно минулого періоду (року).

Порівнянням фактичних і планових значень установлюється процент  виконання (невиконання) плану. Для більш детального аналізу продуктивності праці робітників складемо таблицю 1.8.