Аналіз та планування трудових показників

 

                               

                                                (2.9)

 

Для їх обчислення складають і розв'язують систему нормальних рівнянь: для  лінійної функції (найбільш поширеної):

                              

                                              (2.10)

За допомогою використання методу детермінантів визначаємо коефіцієнти  регресії:

                         

;                                             (2.11)

                         

,                                                  (2.12)

 

 де  n - загальний обсяг сукупності.

Для розрахунку коефіцієнтів регресії скористаємося допоміжною таблицею 2.2

 

Таблиця 2.2 – Функціональна структура ПВП

Роки, і	Км, xi	В, yi	x2	yi2		Yi
1	31	2,0	961	4	62	7,1253	19,7251	0,4679	26,2687
2	37	2,21	1369	4,8841	81,77	8,2971	31,5069	0,2247	37,0528
3	43	2,35	1849	5,5225	101,05	9,4689	46,0349	0,1116	50,6787
4	45	2,46	2025	6,0516	110,7	9,8595	51,4878	0,0502	54,7526
5	52	2,61	2704	6,8121	135,72	11,2266	72,976	0,0055	74,2458
6	58	2,78	3364	7,7284	161,24	12,3984	94,3696	0,0092	92,5136
7	61	2,91	3721	8,4681	177,51	12,9843	106,0962	0,0511	101,4915
8	65	2,99	4225	8,9401	194,35	13,7655	122,7996	0,0936	116,1114
9	71	3,08	5041	9,4864	218,68	14,9373	150,1434	0,1568	140,5956
10	74	3,45	5476	11,9025	255,3	15,5232	164,8451	0,5868	145,7622
Разом	537	26,84	30735	73,7958	1498,32	115,5861	859,9846	1,7574	839,4729

 

де х_і – значення коефіцієнту механізації Км, %

     у_і – емпіричні значення виробітку 1 робітника В, грн.

     Y_і – теоретичні значення виробітку 1 робітника В, грн.

 

a  0,8009;

b 0,0242.

 

Дисперсія теоретичних значень  називається факторною, яка обчислюється за формулою:

                                           

;                                                            (2.13)

 

s_Y² 0,1108.

 

Наступним кроком обчислюється залишкова  випадкова дисперсія:

                             

;                                                 (2.14)

 

s_e² 0,0054.

 

Тоді загальна дисперсія розраховується за формулою:

 

                                        

                                                                   (2.15)

або        

 

s_у² = =0,1165.

 

де у – фактичне значення результативної ознаки;

- середнє  значення.

Вона пов'язує варіацію результативної ознаки, не пов'язану з варіацією  факторної ознаки. Мірою тісноти  зв’язку в КРА є коефіцієнт детермінації, аналогічний кореляційному  відношенню:

                                         

;                                                         (2.16)

 

R²  0,9511.

де R² - коефіцієнт детермінації.

Він приймає значення від 0 (при  відсутності лінійного зв'язку) до 1 (зв'язок між ознаками функціональний).

Тісноту зв'язку характеризує також  індекс кореляції:

                                

;                                                (2.17)

 

R

 

Коли зв'язок між ознаками лінійний, використовують лінійний коефіцієнт кореляції, який, приймаючи значення від-1 до +1, характеризує не тільки тісноту зв'язку, а і його напрям, його абсолютна величина збігається з індексом кореляції.

 

Його розраховують за формулою:

                     

;                             (2.18)

 

r 0,9766.

 

Перевірку істотності зв'язку в КРА  здійснюють за допомогою критерію Фішера (F - критерію):

                           

                                            (2.19)

де m - число параметрів рівняння регресії;

F_t, - теоретичне значення F-критерію при існуючих значеннях n і m.

F_t(0,05,1,8)=5,32

F_R  > F_t, тобто з вірогідністю 95% можна стверджувати, що модель є статистично значуща, адекватна та спостерігається суттєвий зв'язок змінних х та у.

 

За даних умов отримана функція:  

                                      Y_i= а + bx                                             (2.20)

може бути використаною для прогнозування  рівня значення у_n+1 (у даному разі продуктивності праці) за межами інтервалу [1, n]. Для цього треба отримати крок значення   після чого підставити в отримане рівняння регресії.

Отримане значення у_n+1 = а + b(х_n + Δх_n+1) і буде прогнозним значенням продуктивності праці. Тобто значення виробітку на наступний одинадцятий рік (В₁₁) буде становити згідно з отриманою залежністю:

 

                               В₁₁ = a + b(K_M10 + DK_M),                                             (2.21)

 

де DК_М (Dх_n+1) - крок зміни функції;

К_М10 – значення коефіцієнту механізації за десятий рік (передуючий наступному), %.

 

DX_n+1 = =4,78.

x_n+1 = 74+4,78= 78,78.

В₁₁= 0,8009+ 0,0242*(74 +4,78)= 2,71 грн.

Тобто, якщо тенденція зміни коефіцієнта  механізації буде йти у тому ж  напрямку, що і раніше, то прогнозоване значення виробітку на 11 рік складе 2,71 грн.

Це значення можна отримати за допомогою  графічного методу, для чого накреслимо графік отриманої функції ( рис. 2.1).

Рис. 2.1. – Графік залежності продуктивності праці від коефіцієнту механізації

 

На основі планування трудових показників можна зробити наступні висновки. Головна форма планування економічного і соціального розвитку та основа організації господарчої діяльності підприємства - це план. Планування трудових показників займає у плані особливе місце, і вони представлені у ряді розділів плану підприємства. Головним чинником розвитку усього виробництва та підвищення його ефективності є підвищення продуктивності праці.

За рахунок економії чисельності  працюючих на підприємстві планується досягти збільшення продуктивності праці і за рахунок цього підвищити  обсяг виробленої продукції на плануємий період.

За допомогою кореляційно-регресійного аналізу у цій роботі було визначено  рівняння регресії для прогнозування  майбутнього рівня виробітку  при заданому рівні коефіцієнту  механізації. Залежність між цими двома показниками є досить тісною. Розраховані коефіцієнти регресії є досить істотними і можуть бути використанні для розробки прогнозу.

За даних умов отримана функція: Y_i = 0,8009+0,0242х може бути використаною для прогнозування рівня продуктивності праці на наступний період та прогнозоване значення виробітку складе 2,71 грн. Як ми визначили, виробіток у майбутньому буде зростати, але за умов такого зростання коефіцієнта механізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, аналіз трудових показників – це вид економічних досліджень для визначення рівня результативності виконання виробничих, управлінських функцій трудовим колективом, а також для розробки заходів щодо підвищення ефективності праці на підприємстві.

Метою аналізу трудових показників підприємства є визначення раціональної (економічно обґрунтованої) потреби  підприємства в персоналі і забезпечення ефективного його використання в  планованому періоді часу.

Процес аналізу трудових показників є складовою частиною тактичного планування. Однак, якщо планування матеріально-речовинних факторів виробництва не представляє особливих труднощів, то планування персоналу є найбільш складним. Це обумовлено тим, що кожний член трудового колективу підприємства має свої потенційні трудові можливості, риси характеру й у цьому відношенні він неповторний.

При аналізі трудових показників підприємства розраховуються показники продуктивності праці, чисельність працюючих у  розрізі різних категорій персоналу, чисельність що вивільняється (що звільняються) і приймається на роботу працівників.

Трудові ресурси – особливий  і надзвичайно важливий вид економічних  ресурсів, оцінка якого визначається чисельністю працівників, що мають  певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у  трудовому процесі.

Планування і аналіз трудових ресурсів є одним з напрямків економічної  роботи на підприємстві, мета якого  – виявити підвищення ефективності виробництва за рахунок збільшення його обсягу при кращому використанні трудових ресурсів, що безпосередньо  залежить від умов праці і розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою ефективного  ведення сільськогосподарського виробництва  є досягнення високого рівня продуктивності праці, економічна суть якої полягає  у зменшення її кількості на виробництво  одиниці продукції. Тому значну увагу  в даній роботі буде присвячено саме цьому показнику.

Одним із резервів підвищення продуктивності праці є мотивація праці, а  отже неможливо провести діагностику  трудових ресурсів без аналізу стимулювання праці. Мотивація праці є соціально-економічною  основою активізації зусиль персоналу  підприємства, що спрямовані на підвищення результативності їх трудової діяльності. Необхідність формування нової мотиваційної системи пов’язана з тим, що в  умовах колишнього соціально-економічного механізму, який протягом тривалого  часу діяв в аграрній сфері, утворилась суперечність між інтенсивними перетвореннями матеріально-майнових факторів виробництва  та екстенсивними змінами у відновлення  робочої сили. Це суттєво підірвало  мотиваційну основу трудової поведінки  і діяльності працівників сільського господарства.

Трудові показники потребують добре  налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів  незавершеного виробництва, яке  неможливо виміряти в натуральних  та грошових одиницях.

Трудові показники потребують добре  налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів  незавершеного виробництва, яке  неможливо виміряти в натуральних  та грошових одиницях.

Таким чином, формування трудового  потенціалу підприємства, здійснюване  через відповідні функціональні  структури, реалізується за допомогою  системи заходів у рамках кадрової політики. Вони можуть бути спрямовані на нарощування й розвиток трудового  потенціалу, у чому підприємство в  значній мірі повинне бути зацікавлено. Це може бути стабілізація колективу, збільшення «капіталовкладень» у робочу силу, сприяння розвиткові персоналу  та ін. Можна задовольнятися існуючим рівнем і всі зусилля направити  на раціональне використання потенціалу шляхом створення умов для розкриття  можливостей робочої сили у відношенні високопродуктивної праці і тим  самим забезпечити віддачу від  засобів, витрачених на робочу силу раніше.

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Економіка праці : Підручник для вузів / Л.И. Жуков, Г.Р. Погосян, В.И. Сивцов и др.; Під. ред. Г.Р. Погосяна, Л.И. Жукова. - М.: Економіка, 1991.-304с.
2. Ремізов К.С. Основи економіки праці. - М.: Изд-во МГУ, 1990 - 128с.
3. Поляков Н.С., Ремізов К.С. Справочник економіста по праці - М.: Економіка, 1988.-239с.
4. Ковтун Н.В., Столяров Г.С. Загальна теорія статистики: Курс лекцій–К., Четверта хвиля, 1996. - 144с.
5. Методичні вказівки та завдання до виконання курсового проекту (роботи) з дисципліни “Економіка праці” / Укл.: Щеглов К.Я., Полуянов В.П., Деречинський Ю.Н., Муромець Н.Є.,–Горлівка: АДІ ДонНТУ, 2002,–37с.