Лекції "Проектний аналіз"

 
1.3. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ  ПРОЕКТУ

1.3.1. Поняття життєвого  циклу проекту

  Розробка  проекту як проміжок часу з моменту  появи проекту до моменту його закінчення може бути представлена у  вигляді циклу, який складається  з окремих фаз, стадій та етапів. Змінюючи один одного у часі, вони характерні для будь-якого проекту незалежно від його виду, складності та обсягу здійснюваних робіт. Ця послідовність процесів дістала назви «життєвий цикл проекту». Життєвий цикл проекту — це період часу від задуму проекту до його закінчення, який може характеризуватися моментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої вигоди (ліквідація проекту).

  Життєвий  цикл проекту — концепція, що розглядає  проект як послідовність фаз, подій  та етапів, кожна з котрих має свою назву та часові межі.

  Життєвий  цикл проекту є базовим, вихідним поняттям для дослідження проблем  реалізації проекту, фінансування робіт, прийняття рішень про доцільність  капіталовкладень та деталізації проекту. Незалежно від розміру, обсягу й  вартості виконуваних операцій будь-який проект у власному розвитку проходить періоди задуму, підготовки, реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило, поділяються на складові, які дістали назви «фаза», «стадія» та «етап».

  Сьогодні  не існує єдиного підходу до розподілу процесу реалізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відмінностями у підходах учасників проекту до поділу проекту на найважливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідковувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту й, якщо необхідно, коригувати його реалізацію.

  Підхід  Світового банку до поділу проектного циклу на стадії (див. рис. 6) відображає найважливіші цільові установки  саме цієї фінансово-кредитної установи щодо проекту — якісна підготовка, експертиза відібраних проектів, переговори про надання кредитних ресурсів та, безумовно, заключна оцінка проекту.

Рис. 6. Складові проектного циклу (погляд фахівців Світового  банку)

  Частіше проектний цикл поділяють на три  фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу, розгалужуються на стадії (див. рис. 7). Даний підхід активно застосовується у практиці проектного аналізу.

Рис. 7. Фази і стадії проектного циклу

  Передінвестиційна фаза включає такі стадії:

• преідентифікація;
• ідентифікація;
• підготовка;
• розробка та експертиза;
• детальне проектування.

  Інвестиційна  фаза охоплює роботи, які можна об’єднати у такі стадії:

• підготовка і проведення тендерів;
• інженерно-технічне проектування;
• будівництво;
• виробничий маркетинг;
• навчання персоналу.

  Основними стадіями експлуатаційної фази є:

• здача в експлуатацію (є граничною між інвестиційною та експлуатаційною фазами, тому може перебувати і в тій, і в іншій);
• виробнича експлуатація;
• заміна та оновлення;
• розширення та інновації;
• заключна оцінка проекту.

1.3.2. Передінвестиційна  фаза проекту

  Під час передінвестиційної фази проводяться дослідження щодо визначення інвестиційних можливостей проекту, аналіз альтернативних варіантів і попередній вибір, а також підготовка проекту — попереднє обґрунтування й детальна розробка, висновки щодо проекту та рішення про його інвестування.

  Поділ передінвестиційної фази на стадії не дає змогу діяти безпосередньо  від ідей проекту до остаточного  техніко-економічного обґрунтування без поетапної перевірки ідей або подання альтернативних рішень. Такий поділ дозволяє виключити велику кількість зайвих техніко-економічних обґрунтувань тих проектів, для яких шанс досягнути інвестиційної фази малоймовірний. І, зрештою, він гарантує, що висновки стосовно проекту, які повинні готуватися національними або міжнародними фінансовими установами, спрощуються, якщо в основі лежать добре виконані дослідження.

  Преідентифікація — стадія визначення інвестиційних можливостей, що, як правило, пов’язана з отриманням інформації потенційними інвесторами про інвестиційні можливості, які виникають на різних рівнях — від сектора економіки до підприємства.

  Для дослідження інвестиційних можливостей  потрібно проаналізувати:

• природні ресурси, придатні для обробки;
• конкурентні сили та галузеві бар’єри;
• майбутній попит на певні споживчі чи новостворені товари;
• імпорт (для визначення сфер заміщення імпорту);
• вплив на довкілля;
• розвиток секторів обробної промисловості, які успішно функціонують в інших країнах з аналогічною економічною базою, подібними умовами розвитку та стану фінансових, трудових і природних ресурсів;
• можливі взаємні зв’язки з іншими галузями — місцевими або транснаціональними;
• можливе розширення існуючих виробництв на основі інтеграції;
• можливості диверсифікації;
• можливе розширення існуючої виробничої потужності для одержання економії, зумовленої зростанням масштабу виробництва;
• загальний інвестиційний клімат;
• промислову політику;
• наявність і вартість виробничих чинників;
• експортні можливості.

  Усі ці дослідження ґрунтуються здебільшого  на загальних оцінках, аніж на детальному аналізі. Тому їх можна проводити  у трьох напрямах: 

1. Дослідження регіонів (виявлення можливостей у даному регіоні). 
2. Виробничі дослідження (виявлення можливостей у даній галузі промисловості). 
3. Дослідження природних ресурсів, сільськогосподарської або промислової продукції (виявлення можливостей, що ґрунтуються на використанні згаданого).

  Мета здійснення цих досліджень — швидко і без значних витрат оцінити найважливіші моменти інвестиційних можливостей.

  На  стадії ідентифікації провадиться вибір цілей проекту, визначення його завдань, які забезпечують виконання найважливіших планів. На цій стадії складається перелік усіх можливих ідей, здатних забезпечити виконання цілей економічного розвитку. Оскільки загальною метою будь-якого проекту є отримання додаткових вигід, відбір проектів здійснюється шляхом зіставлення можливих результатів від реалізації різних проектів.

  При відборі ідей проекту аналітики  натрапляють, з одного боку, на необхідність скорочення кількості ідей, що розглядаються, та, з іншого боку, потребу детального підходу до відібраних ідей з метою більш ретельного вивчення цих варіантів і відбору найпривабливішого. Відповідальність, покладена на аналітика в процесі вибору проекту, потребує від нього переконливої мотивації вибору або відхилення будь-якого варіанта проекту. Досить поширеними критеріями відхилення ідей проектів є:

• недостатній попит на запропонований продукт, одержуваний в результаті реалізації проекту, або відсутність у даного товару істотних переваг;
• висока вартість проекту порівняно з очікуваними доходами;
• відсутність зобов’язань з боку організації або людей, які отримуватимуть вигоду від здійснення проекту;
• відсутність політичної підтримки;
• технологія, не придатна для здійснення проекту;
• надмірній масштаб проекту, що не відповідає організаційним та управлінським можливостям;
• надмірний ризик проекту;
• висока вартість сировини й значні витрати на оплату кваліфікованої робочої сили.

  Як  правило, при відборі ідей проектів кількість варіантів, які заслуговують детального вивчення, скорочується до двох-трьох, що дозволяє швидко й без великих витрат оцінити найважливіші моменти інвестиційних можливостей проекту на макро- і мікрорівнях.

  Макроекономічний  аналіз провадиться, як правило, за трьома напрямами:

• ресурсним, який дозволяє оцінити можливості, пов’язані з використанням ресурсів або продукції;
• галузевим, спрямованим на визначення потенціалу певного сектора економіки;
• регіональним, який дає оцінку можливостей певного регіону країни, його потенціалу, привабливості для конкретної проектної ідеї.

  Метою проведення макроаналізу є розробка інвестиційної пропозиції та збір інформації для потенційних інвесторів.

  На  цій самій стадії, окрім макроаналізу, необхідно провести мікроаналіз, метою якого є діагностика окремих суб’єктів, які мають потенціал та інвестиційну привабливість, що дозволить сформулювати попередні цілі окремих інвестиційних пропозицій.

  Стадія підготовки проекту поділяється на два етапи: попередня оцінка та додаткові дослідження (див. рис. 8).

  Ідея  проекту повинна бути детально розроблена на стадії ретельного дослідження. Тобто  перед тим, як вкладати великі кошти  в детальну розробку проекту, треба  оцінити його ідею за допомогою попереднього аналізу, в результаті якого формулюються основні положення:

• розглянуті всі можливі альтернативи проекту;
• проект може бути направлений на детальну розробку;
• всі аспекти проекту мають важливе значення з погляду його здійснюваності і є потреба глибокого вивчення за допомогою функціональних досліджень;
• ідея проекту на підставі існуючої інформації може бути визначена як нежиттєздатна чи недостатньо приваблива;
• екологічна ситуація на ділянці запланованого будівництва і потенційний вплив на неї передбаченого виробничого процесу відповідають національним стандартам.

  Мета підготовки проекту – ранжування і відбір існуючих варіантів проекту, які потрібно передати для детальної розробки, та його становлення. Це може відбуватися, якщо: визначено основні та альтернативні варіанти проекту, ідентифіковані основні організаційні й політичні проблеми та віднайдені можливості їх вирішення; є результати приблизної оцінки очікуваних витрат і доходів; існує підтримка з боку політичної влади, яка дістає вигоду від проекту; є підстава й впевненість, що проект отримає надійне фінансування з внутрішніх джерел.

  Підготовка  проекту дає інформацію щодо таких  напрямів дослідження, як:

• стратегія проекту або корпоративні стратегії, межі проекту;
• ринок продукту проекту і концепція маркетингу;
• місцезнаходження, ділянка та довкілля;
• сировина, основні й допоміжні виробничі матеріали;
• проектування і технологія;
• організаційні та накладні витрати;
• трудові ресурси, зокрема управлінські кадри, витрати на оплату робочої сили, потреби в професійному навчанні та витрати на нього;
• графік здійснення проекту і складання бюджету.