Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Апреля 2012 в 17:39, реферат
Корпоративне інвестування може здійснюватися шляхом створення господарської організації будь-якого типу та участі у господарській організації. Прийнявши рішення про корпоративне інвестування, інвестор має оцінити переваги та недоліки певного виду господарської організації, що має використовуватися в процесі інвестування.
1. Корпоративний вид інвестора.
2. Вибір зарубіжного ринку:
2.1.Макрорівень (політичні, економічні, соціально-культурні, географічні особливості).
2.2.Законодавчі обмеження щодо іноземної інвестиційної діяльності, стимули.
2.3. Галузеве дослідження (стадія розвитку, тенденції зростання, конкуренти, податки та збори).
3. Мотиви та цілі виходу (інвестування) на зарубіжний ринок.
4. Ресурси інвестора (власні, залучені, запозичені).
5. Оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів або окремих фінансових інструментів.
6. Механізми інвестицій.
7. Ризики.
8. Термін та очікуваний результат.
9. Можливість виходу або перспективи подальшого розвитку
Бачимо, що проект окупиться вже на п’ятий рік і далі буди приносити стабільний прибуток. Зауважимо, що гарантійний строк роботи модулів 25 років. Проте вони можуть слугувати і довше, тому очікуваної датою закриття проекту чи модернізації обладнання може бути 30 років.
9. Можливість виходу або перспективи подальшого розвитку
Від підтримки альтернативної енергетики виграють не лише користувачі, а й держава. Адже не потрібно вкладати гроші в розвиток інфраструктури – трансформаторів станцій, ліній передач. Енергія потрібна саме в локальному місці.
Європейська комісія з енергетики за отриманими аналітичними даними попереджає, що при нинішніх темпах зростання світових енерговитрат у 2050 р. можлива світова екологічна катастрофа. Тому більшість країн світу відмовилась від будівництва АЕС через їх небезпечність, неможливість створення повного технологічного циклу промислового збагачення урану, виготовлення ТВЕЛів, не бажаність утилізації відпрацьованого ядерного палива на території своїх держав, втрати технологічної незалежності, зниження ризику і наслідків техногенного тероризму, економічного і політичного тиску.
З огляду на вище означене, одним із стратегічних шляхів розв`язання проблемних питань у енергозабезпеченні може стати використання нетрадиційних відновлюваних джерел, насамперед, енергії Сонця. Встановлено, що розвитку енергетики на основі випромінювання Сонця сьогодні приділяється найбільше уваги завдяки її найбільшій екологічній безпеці та невичерпності запасів.
Людство в рік добуває й споживає кількість енергії рівну енергії, що посилає Сонце на Землю протягом 1 години, тобто 1/10000 частину. Існує багато технологій перетворення сонячної (або обумовленою Сонцем) енергії в зручний для людини вигляд. Але найбільш перспективним є пряме перетворення енергії Сонця в електричну енергію.
Враховуючи масштабність завдання - забезпечення людства енергією - серйозно можуть розглядатися тільки фотоперетворювачі на основі кремнію (фотовольтаїка). Кремній найпоширеніший в земній корі твердий елемент і його запасів вистачить для вирішення поставленого завдання. Не зважаючи на те, що технологія отримання кремнію сонячної якості ще достатньо дорога і нездійснена у надвеликих обсягах виробництва, на сьогодні це найдинамічніша галузь, що розвивається, в світі. Досить зазначити, що з 1997 р. по теперішній час щорічні темпи зростання ринку фотовольтаїки перевищували 35%. Темпи розвитку фотовольтаїки у Німеччині ще вищі.
При таких темпах зростання світова спільнота зіткнулася цього року з гострим дефіцитом полікристалічного кремнію (початкової сировини для виробництва фотоперетворювачів) і зараз приймає відчайдушні спроби надолужити упущене. За експертними оцінками дефіцит спостерігатиметься ще 2−3 роки. На цьому етапі Україна могла б почати рух у напряму розвитку потужностей полікремнієвого виробництва, щоб увійти в загальносвітовий процес. Відставання ще не дуже велике. Світове виробництво кремнієвих перетворювачів сонячної енергії у 2005 р. досягло 1,4 ГВт.
Вартість 1 кВт•год. сонячної енергії на відміну від традиційних джерел (нафта, газ, вугілля) знизилася з 20 дол. США в 1975 році до 0,4−0,7 дол. США в 2000 р. Тенденції зниження до 2010 р. − до 0,05−0,1 дол. США за 1 кВт•год. за умов насичення світового ринку відповідною сировиною. До 2020 р. сонячна енергетика стане переважною.
Всі високорозвинені країни прагнуть мати свої виробництва спеціального технологічного обладнання (СТО), надчистих функціональних матеріалів та сировинної бази для їх отримання, тому що вони носять стратегічний та фундаментальних характер.
Україна входить у першу п'ятірку держав світу (Україна, США, Японія, Німеччина, Китай), що володіють самим потужним науковим і виробничим потенціалом для створення й випуску необхідного обладнання та устаткування, здатного вийти на світовий ринок із тривалою експортною перспективою.
Наша країна має також технології й досвід промислового отримання полікремнію - сировини для монокристалічного кремнію, попит на якій у світі на сьогодні необмежений, а вартісні показники наближаються до 100 дол. США за 1кг.
До 2020 р. тільки для задоволення потреб сонячної енергетики у світі необхідно буде виробляти 500 тис. т на суму $75,0 млрд. дол. США (у цінах 2006 р.) монокристалічного кремнію на рік. Зараз виробляється близько 25 тис. т, з них в Україні – більше 2,5 тис. т. Для цього знадобиться додатково до 50 тис. ростових установок на суму близько 25 млрд. дол. США. Машинобудівна галузь України може брати активну участь у нарощуванні виробництва цього устаткування, а також полікремнію й самого монокристалічного кремнію.
Розгортання серійного виробництва СТО на основі перспективних вітчизняних розробок, а так само і широкомасштабного виробництва в Україні функціональних матеріалів, у найближчому майбутньому стане основою для розвитку електроніки, сонячної енергетики, нових видів транспорту та систем освітлення на основі альтернативних джерел енергії, всіх високотехнологічних галузей економіки й забезпечення життєдіяльності населення, вагомим джерелом надходження валютних коштів.
Створені нині фотоелектричні перетворювачі сонячної енергії у електричну (ФЕП), модулі та сонячні електростанції (СФЕС) у країнах ЄС мають загальну потужність понад 1,1 тис. МВт електроенергії.
Сонячна енергетика впевнено завойовує стійкі позиції у світі. Майже кожна країна ЄС має національну програму розвитку сонячної енергетики. Німеччина, наприклад, вирізняється найбільшим обсягом фінансування НДДКР у галузі фотоенергетики, а програма “Сонячний пфеніг” забезпечує доплату споживачам одного пфеніга за кожну використану ними кВт•год. сонячної енергії.
В Італії під орудою Національної комісії з ядерної та альтернативних джерел енергії (ENEA) працює програма зі здешевлення розробки сонячних елементів та обладнання. Важливість розвитку фотоенергетики відчула навіть така “не електронна” країна, як Португалія. Вона прийняла програму розвитку альтернативних джерел електроенергії, яка передбачає створення сонячних електростанцій, потужність яких складе 44 % нинішніх витрат електроенергії у країні.
В цілому ЄС передбачає до 2010 р. збільшити частку фотоенергетики у загальному енергобалансі до 1,5 млн. кВт.
Промислове виробництво в Україні ФЕП, модулів та сонячних електростанцій збільшилось за останні три роки у чотири рази. Українськими підприємствами здійснюється технічна допомога у реалізації проектів розвитку сонячної енергетики багатьох країн світу.
У цьому напрямку зараз іде вся світова енергетика. Країни ЄС та усі розвинуті світові держави планують у першій половині ХХІ століття збільшити частку відновлюваних джерел енергії до 50 % у загальних витратах електроенергії.
Ще в 1997 р. Європарламент поставив мету (White Parer for а Community Strategy and Action Plan, COM (97) 599 final 26/11/1997) встановити до 2010 р. 3 ГВт сонячних модулів. За станом на 2005 р. встановлено, що поставлена мета буде перевищена як мінімум в 1,5 рази (Refocus Weekly, Paris, France, April 27, 2005).
Іншим документом (Green Paper, COM(2000), 469 final, 26 July 2000) намічено мету отримувати 12 % енергії з поновлюваних джерел. Ще одним важливим документом є Директива ЄС прийнята в 2001 р. (The Directive on Electricity Production from Renewable Energy Sources, 200I/77/EC). Відповідно до цього документа, 25 держав членів Євросоюзу в 2010 р. повинні виробляти 21 % електроенергії, що споживається, з поновлюваних джерел. 29 вересня 2005 р. Європарламент намітив нову мету для членів Євросоюзу - до 2020 року 20 % всієї енергії, що споживається (електро+теплова), повинно вироблятися з поновлюваних джерел. Один з останніх документів Євросоюзу (Green Paper, COM(2005), 265 final, 22 June 2005) закликає до жорсткої економії енергоресурсів і має заголовок «Енергоефективність, або виробляти більше, споживаючи менше». Україна, яка обрала шлях євроінтеграції, повинна вже сьогодні готуватися до здійснення необхідних заходів та виконання приписів Євросоюзу, також, і у технологічній сфері.
Таким чином, потенційний ринок для експорту вихідних матеріалів, фотоперетворювачів та сонячних електростанцій практично необмежений. Єдиним фактором, який обмежує його бурхливе зростання , є вартість сонячної енергетики. Тому розвинуті країни світу вкладають великі кошти у проведення наукових робіт зі зниження витрат на виробництво усіх складових технологічного циклу створення сонячних електростанцій, починаючи з вихідних матеріалів (наприклад, США вкладає щорічно у наукові роботи у цій галузі 40−60 млн. дол.).
Отже наше підприємство має необмежені перспективи розвитку і вкладення інвестицій саме у цю галузь в майбутньому може призвести до широко співробітництва не тільки з Італією, а і з іншими країнами ЄС.
2
[1] http://www.sunenergy.od.ua/
[2] http://www.c-o-k.com.ua/conten
[3] http://www.nanonewsnet.ru/news
Информация о работе Інвестиційний проект у сфері сонячних батарей в Італії