Управління матеріально – технічним потенціалом підприємства

Зміст

                                             Стор.

   Вступ…………………………………………………….. ………………..2 

1. Поняття «потенціал підприємства» та його основні риси…………..3 

2.  Класифікація складових потенціалу підприємства та їх    

характеристика…………………………………………………………..6

3. Управління  матеріально-технічним (техніко-технологічним) потенціалом підприємства (МТПП або  ТТПП) ………………………11
1. Необхідність та особливості оцінки МТПП……………………11
2. Види і класифікація об’єктів матеріально-технічного   

потенціалу  підприємства………………………………………. 13

3. Методичні підходи до оцінки машин і обладнання……………16 

   Висновки…………………………………………………………………...19  

   Список  використаних джерел…………………………………………….20                                   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Сучасний  економічний розвиток свідчить про  необхідність використання нових теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які уможливлюють ефективне подолання складними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та дасть змогу своєчасно адаптуватися до нього.

     Для ефективного функціонування і забезпечення конкурентоспроможності підприємств  та інших суб'єктів господарювання необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові  та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними й організаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використання їхніх потенційних соціально-економічних можливостей.

     Термін  «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. Вперше про цей термін згадано в 1924 році Воблиєм К.Г.

     У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє „приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов”.

     Таким чином термін „потенціал” означає  наявність у кого-небудь прихованих можливостей, які ще не виявилися, або  здатності діяти у відповідних сферах.

  1. Поняття “потенціал підприємства” та його основні риси

     В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю цілей підприємства, обумовленою  мінливістю попиту та пропозиції, цін  на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу.

     Потенціал, що об’єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин:

     По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і  таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття “потенціал” фактично набуває значення поняття “ресурс”.

     По-друге, він характеризує рівень практичного  застосування і використання наявних  можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття “потенціал” частково збігається з поняттям “резерв”.

     По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого  станів, потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку.[8, 168-195c]

     Рівень  потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, понять, як “ресурс” і “резерв”.

     Основний  зміст поняття “потенціал підприємства”  полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси.

     Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система, яка має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання.[7, 114-117c]

       Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.

     Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

     Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і підготовлених для використання.

     Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.

     Четверта  риса. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою.

     Таким чином, можна казати, що модель потенціалу підприємства визначається:

     1) обсягом та якістю наявних  у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

     2) можливостями керівників та інших  категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;

     3) можливостями менеджменту оптимально  використовувати наявні ресурси  підприємства (професійною підготовкою,  талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);

     4) інформаційними можливостями, тобто  можливостями підприємства генерувати  і трансформувати інформаційні  ресурси для використання їх  у виробничій, комерційній та  управлінській діяльності;

     5) інноваційними можливостями підприємства  щодо оновлення техніко-технологічної  бази виробництва, переходу на  випуск нової конкурентоспроможної  продукції, використання сучасних  форм і методів організації  та управління господарськими  процесами;

     6) фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів);

     7) іншими можливостями.

     Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал  підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.[2, 95-110c]

2. Класифікація складових потенціалу підприємства та їх характеристика

До елементів  потенціалу підприємства можна віднести все, що пов’язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Тому структури потенціалу підприємства можна розмежувати на об’єктні та суб’єктні складові (рис. 1.1).

Об’єктні  складові пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування. До об’єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

Інноваційний  потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових ( радикальних і модифікованих) ідей для його системного, технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий  потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

-     потенціал землі та природно-кліматичні умови – можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

-     потенціал основних фондів – наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

-     потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

-     потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

-     потенціал технологічного персоналу – здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Фінансовий  потенціал – обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною  складовою фінансового потенціалу є інвестиційний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства – це процес безперервного відновлення  всіх  його  складових.  Тобто,   під   потенціалом   відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших 

ресурсів  капіталу, які перебувають у розпорядженні  підприємства або можуть бути додатково  залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

Суб’єктні складові пов’язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об’єктних складових. До суб’єктивних складових потенціалу підприємства відносяться:

Науково-технічний  потенціал – узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв’язання науково-технічних проблем).

Управлінський потенціал – це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найзагальнішому вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури  управління – це загально корпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв’язків між ними.