Зовнішньоекономічна політика України

   • розширення співробітництва України з фінансово-промисловими групами, організація власних транснаціональних корпорацій.

   Останніми роками суттєво змінюється геополітична структура зовнішньої торгівлі України. Питома вага зовнішньоторговельного обороту з країнами СНД дедалі скорочується У 1999 р. загальний зовнішньоторговельний оборот з країнами СНД становив 12, 5 млрд дол., що на 15, 8 % менше, ніж у 1998 р.

   Головним  торговельним партнером України  є Російська Федерація. На неї припадає майже 78 % обсягу імпорту і 55 % обсягу експорту. У структурі експорту України до Росії найбільшу частку має продукція глибокої чи достатньо глибокої переробки: на товари припадає 55, 7 % обсягу експорту, на послуги — 44, 3 %. Загалом у товарній структурі українського експорту переважає продукція металургійної промисловості (16, 3 %), машинобудування (13, 8 %), харчової промисловості (8, 8 %), хімічної промисловості (9, 3 %), а також мінеральні продукти і руди металів (1, 7 %). Структура імпорту свідчить про стійку залежність України від імпорту енергоносіїв з Росії, таких як газ, нафта, нафтопродукти, на які припадає 68, 8 % обсягу імпортних поставок. Решта імпорту розподіляється між продукцією машинобудівної, хімічної, металургійної, гірничорудної промисловості, деревиною і продукцією деревообробки.

   Нова  ЗЕП України орієнтуватиметься на розширення й поглиблення двосторонніх зв'язків з країнами СНД. Ці відносини мають будуватися на основі норм і принципів ГАТТ/СОТ, тобто на встановленні реального режиму вільної торгівлі. Окрім Російської Федерації міждержавні програми довгострокового економічного співробітництва (на 10 років) Україна підписала з Молдовою, Білорусією, Казахстаном і Грузією. У стадії розробки перебувають аналогічні програми співробітництва з Туркменістаном, Азербайджаном, Узбекистаном і Вірменією. Велика увага у виробничо-торговельних зв'язках приділяється фінансово-промисловим групам і транснаціональним корпораціям у галузях, що становлять загальний інтерес для більшості країн СНД: літако-, ракето-, судно- та машинобудуванні важкому та сільськогосподарському машинобудуванні, переробному комплексі, нафтогазобудуванні, транспорті й засобах комунікацій.

   Дедалі  вагомішими торговельними партнерами України стають країни ЄС особливо враховуючи європейський вектор зовнішньої політики ЄС. (табл. 1, 2).  
 
 
 
 
 
 
 
 

   Таблиця 1

   Обсяг торгівлі товарами з  країнами ЄС

   ' Джерела: дані НБУ, розрахунки UEPLAC.

   Рис. 1

   Таблиця 2

         Обсяг торгівлі послугами  з країнами ЄС 

   ' Джерела: дані НБУ, розрахунки UEPLAC.

   Рис. 2

   Висновок: на рисунках 1 і 2 ми бачимо, що найбільшими торговельними партнерами України є Німеччина та Італія. У 1999р. Україна імпортувала з Німеччини товарів і послуг на суму 1 млрд дол. (6,6% обсягів імпорту товарів і послуг до України), а з Італії – на суму 283,4 млн дол. (1,9%). У 1999 р. на ЄС припало 22 % українського зовнішньоторговельного обороту товарів і послуг. 
 

   Проблема  торговельних відносин України з  країнами ЄС полягає в незадовільній структурі їх зовнішньоторговельного обороту. У структурі експорту та імпорту постійно домінує вузька специфічна група товарів, на яку припадає 70-75 % загального зовнішньоторговельного обороту. У структурі експорту України це такі товари:

• неблагородні метали та вироби з них — 31, 9 % (у тому числі чорні метали — 17.7 %);
• текстиль і текстильні вироби — 15, 6 %;
• мінеральні продукти — 11, 2 %;
• продукція хімічної галузі — 9, 8 %.

   До  структури імпорту товарів з  країн ЄС входять:

• машини, устаткування та механізми — 32, 1 %;
• продукція хімічної галузі — 15, 58 %;
• засоби наземного, повітряного та водного транспорту — 8, 53 %;
• текстипь і текстильні вироби — 6, 99 %.

   Торгівлю  України з країнами ЄС ускладнюють  також такі чинники:

• низька конкурентоспроможність українських товарів і послуг на ринках ЄС,
• висока собівартість експортної продукції;
• кількісні обмеження торгівлі певними товарами;.
• застосування статусу країни з неринковою економікою в антидемпінгових розслідуваннях проти товару,
• високі європейські стандарти та технічні регламенти (сертифікація, санітарні, фітосанітарні норми, екологічні вимоги);
• труднощі, пов'язані із забезпеченням національного режиму і формальностями, пов'язаних з імпортом і експортом, митною оцінкою, захистом інтелектуальної власності тощо.

   Ринок країн ЄС стратегічно важливий і привабливий для вітчизняних виробників, особливо в металургійній і текстильній галузях промисловості. Однак через те що у структурі експорту України нині переважають товари з низьким рівнем обробки, вона ризикує стати сировинним придатком ЄС.

   Україна зацікавлена також у співробітництві  з країнами Латинської Америки. До перспективних напрямків співробітництва належать надання послуг щодо здійснення розвідувальних робіт, проектування й будівництва нафтогазових і енергетичних об'єктів. Крім того, українська продукція машинобудування більш конкурентоспроможна на ринках цих країн через відсталість і низьку платоспроможність зазначених держав.

   Торговельними партнерами України є також країни Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (СЕFТА) — Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, на які припадає близько 8, 2 % обсягу імпорту та 10, 7 % обсягу експорту.

   Одним з напрямків міжнародної торгівлі є участь України в міжнародних  транспортних коридорах. Цьому сприяють її вигідне економіко-географічне положення, наявність портів, високорозвннена транспортна інфраструктура. У березні 1994 р відбулася Панєвропейська конференція міністрів транспорту, де було вирішено прокласти через Україну такі транспортні коридори

   № 3 — Берлін (Дрезден) — Вроцлав  — Львів      Київ;

   №4  -Трієст — Любляна—Будапешт — Чоп -Львів;

   № 7 — Водний Дунайський шлях, що пролягає через порти Рені та Ізмаїл,

   № 9 — Гельсінкі — Київ — Александрія (Греція І і відгалуженням на Москву, Одесу, Кишинів.

   Згодом  Україна почала розробляти разом  з Польщею проект транспортного  коридору Балтика (Гданськ) — Чорне  море (Одеса), а далі — радіального  коридору навколо Чорного моря.

   Інтеграція  України у світове господарство пов'язана з приєднанням до системи ГАТТ/СОТ, до якої входять 132 країни світу, що забезпечують 95 % світової торгівлі. Вступ до СОТ надасть Україні такі переваги:

• зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на світові ринки, що сприятиме збільшенню обсягу експорту її продукції;
• підвищення ефективності структури експорту завдяки виробництву високотехнічної наукомісткої продукції;
• отримання режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн-членів, поліпшення умов торгівлі з різними країнами світу;
• справдливий розгляд і вирішення торговельних спорів;
• захист вітчизняних виробників від недоброякісних імпортних товарів;
• розширення можливостей інтеграції України в ЄС, Центрально-Європейську зону вільної торгівлі (СЕFТА), інші інтеграційні угруповання;
• залучення іноземних інвестицій і отримання пільг від розвинених країн,
• припинення антидемпінгових розслідувань проти українських товарів;
• забезпечення доступу вітчизняним товаровиробникам до світових ринків товарів, робіт і послуг, отримання відповідних прав для захисту своїх інтересів на цих ринках та ін.