Аналiз та шляхи пiдвищення економiчноi ефективностi виробництва соняшнику

     У землеробстві головним завданням є  збільшення виробництва насіння  соняшнику на основі вдосконалення  структури посівних площ, зростання  врожайності, максимального розширення посівів на меліорованих землях і  на землях в районах достатнього  зволоження, впровадження високоврожайних сортів.До Реєстру сортів рослин України на 2008 рік занесено 117 сортів і гібридів селекції Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН. За останні 4 роки створено і передано до державного сортовипробування 52 нових сорти і гібриди 13 культур, гібриди соняшнику Візит, Світоч, Ковчег, Харківський 58, сорт проса Харківське 57, озимого жита Харківське 98.

     Тепер  доцільно розглянути вплив органічних добрив на врожайність.

     Соняшник  — культура інтенсивного мінерального живлення, вимоглива до запасів поживних речовин у ґрунті. Тому внесення повної дози мінеральних добрив з осені — необхідна вимога. На полях, де не вносили повної дози мінеральних добрив восени, ефективне локальне внесення мінеральних добрив навесні.

     Органічні добрива краще вносити під  попередню культуру в дозі 30—40 т/га. В Степу на чорноземних і темно-каштанових грантах найвищі врожаї одержують  за внесення азотно-фосфорних добрив. При низькій забезпеченості ґрунту поживними речовинами (менше 5 мг на 100 г ґрунту) –вносять азоту 60 кг і фосфору 90 кг/га, при середній забезпеченості (5—10 мг на 100 г ґрунту) N45-60 P90 і високій (понад 10 мг на 100 г ґрунту) N20-30 P30. Норми добрив належить уточнювати в кожному конкретному полі. 

     На  рівень мінерального живлення, а відповідно й планування норм мінерального живлення впливає як ґрунтове середовище, так і механічний склад ґрунту.

     Обсяг виробництва та фактори, що зумовлюють зростання врожайності можна  розглядати, як фактори підвищення економічної ефективності виробництва  соняшнику на основі комплексного використання всіх факторів формується інтенсивно технологія виробництва соняшнику. Підвищенню ефективності виробництва сільськогосподарської продукції сприятимуть подальшому вдосконаленню розміщення посівів, впровадження досягнень науки і передової практики. 

2. Основні показники  та їх аналіз

     При оцінці економічної ефективності виробництва  сільськогосподарської продукції  необхідно правильно визначити  систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно відбивати її рівень. Для цього  широко застосовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з  урахуванням її якості є вихідними  при визначенні економічної ефективності. Тому врожайність об’єктивно характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі  виробництва. Водночас один і той  же рівень урожайності досягається  при різних витратах. Для одержання  порівняльних величин витрат і результатів  обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

     Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва  необхідно не тільки розрахувати  одержаний результат (ефект), а й  зіставити його з витратами засобів  виробництва і живої праці. У  процесі сільськогосподарського виробництва  як витрати (ресурси) функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників  матеріального виробництва; основні  й оборотні виробничі фонди; витрати  спожитих засобів і предметів  праці (матеріальні витрати); річні  витрати виробництва. При цьому  категорія витрат набуває ряд функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.

     Економічна  ефективність визначається відношенням результату до понесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних та вартісних показників. Система показників економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції включає такі показники: 

1. урожайність;
2. трудомісткість продукції;
3. собівартість одиниці продукції;
4. середня ціна реалізації;
5. прибуток в розрахунку на одиницю продукції;
6. рівень товарності;
7. рівень рентабельності.

     Усі наведені вище показники розраховуються за наступною методикою:

     Урожайність  ,                                            (1.1)

     де  ВЗ - валовий збір  після доробки, ц;

     П_п- площа посіву, га.

     Трудомісткість  продукції  ,                        (1.2)

     де  ЗТ - прямі затрати праці, люд.-год.

     Собівартість  одиниці продукції  ,              (1.3)

     де  В_в- виробничі витрати, грн.

     Середня ціна реалізації ,                           (1.4)

     де  ГВ_з- грошова виручка від реалізації продукції рослинництва, тис. грн.;

     К_з- кількість реалізованої продукції, ц.

     Прибуток  в розрахунку на одиницю продукції  , (1.5)

     де  П - прибуток за реалізовану с. г. продукцію, тис. грн.

     Рівень  товарності виробництва   ,                    (1.6)

     де  ТП - кількість реалізованої продукції (товарна продукція);

     Рівень  рентабельності ,                                                (1.7)

     де  С_з- собівартість реалізованої продукції, тис. грн. [14,с.236]

     Усі показники розглядаються у динаміці (як правило за 3-5 років), з урахуванням  об'єктивних факторів, що впливають  на рівень того чи іншого показника.

     Об'єктивні  фактори це насамперед природно-кліматичні умови. Але в останній час найбільш суттєво впливають фактори, які не можна назвати об'єктивними. Головним із них є невідповідність цін на продукцію сільського господарства, в порівнянні з темпом зростання цін на матеріально-виробничі ресурси, що використовуються в сільському господарстві (насамперед паливо-мастильні матеріали ) і на сільськогосподарські машини.

     Під час написання курсової використовувались  також такі основні показники  як:

• Вартість валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005 року), який розраховується як добуток між валовою продукцією окремого виду у звітному році та порівняною ціною  2005 року на відповідний вид продукції;
• Грошова виручка від реалізації—це сума між грошовою виручкою рослинництва та тваринництва;
• Умовне поголів’я худоби—це добуток між фактичною кількістю худоби та коефіцієнтом переводу худоби в умовні голови;
• Коефіцієнт освоєння землі—відношення площі с.-г угідь до загальної земельної площі;
• Коефіцієнт розораності с.-г угідь—відношення площі ріллі до площі  с.-г угідь;
• Коефіцієнт використання ріллі—відношення площі посіву до площі ріллі;
• Коефіцієнт зносу – це відношення суми зносу основних засобів до їх початкової вартості, за мінусом основних засобів, за якими знос не нараховується (продуктивна худоба, робочі воли, молоді багаторічні насадження. Чим нижче коефіцієнт зносу, тим кращий стан засобів і навпаки;
• Коефіцієнт придатності – відношення вартості їх незношеної частини (залишкової вартості), за мінусом, вартості основних засобів, за якими знос не обчислюється до початкової вартості цих засобів. Залишкова вартість дорівнює вказаній початковій вартості основних засобів за мінусом суми зносу;
• Коефіцієнт вибуття – відношення засобів, які вибули за рік до їх наявності на початок року;
• Коефіцієнт оновлення – відношення основних засобів, які надійшли за рік до їх наявності на кінець року. Коефіцієнт оновлення та вибуття можна визначити і за групами чи видами  основних засобів;
• Коефіцієнт росту – відношення вартості основних засобів на кінець року до їхньої наявності на початок року;
• Коефіцієнт рентабельності продукції — це відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції;
• Прибуток від реалізації — це різниця між грошовою виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції;
• Рівень рентабельності — відношення прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції [15,с.454].

     Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість валової та товарної продукції, на основі якої можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.

     На  обсяги виробництва продукції рослинництва значною мірою впливає внесення добрив як мінеральних так і органічних. Тому також доцільно розглядати такі показники, як приріст урожайності, окупність добрив, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції  у результаті застосування добрив, окупність витрат на добрива, додатковий чистий доход у розрахунку на 1га. посівної площі, на люд.-год., на 100 гривень  додаткових витрат.

     Натуральні  показники виходу продукції з  урахуванням її якості є вихідними  при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому врожайність культур досить об'єктивно характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва  продукції рослинництва. Водночас, один і той же рівень врожайності  досягається при різних витратах, або різну врожайність одержують  при рівновеликих витратах виробництва. Для одержання порівняльних величин  витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

     Трудомісткість  виробництва сільськогосподарської  продукції визначається діленням загальної  кількості відпрацьованих людино-годин  на площу посіву. Погодинну, денну  і річну продуктивність праці  визначається відношенням вартості валової продукції в порівняних цінах відповідно до відпрацьованих годин, людино-днів і середньорічної кількості працівників зайнятих сільськогосподарському виробництві. При визначенні погодинної і денної продуктивності праці враховують прямі і непрямі затрати живої.

 

      РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ  УМОВ ГОСПОДАРСТВА.

     2.1. Аналіз розміру та спеціалізації  .

     НТЦ «Лан» – товариство з обмеженою  відповідальністю, засноване в березні 1997 року. ТОВ НТЦ «Лан» засноване  як сільськогосподарський виробник. Метою його діяльності являється  забезпечення району та області продукцією сільськогосподарського виробництва. Основною галуззю являється рослинництво. Також господарство займається тваринництвом, але воно цілком залежить від результатів  діяльності основної галузі. Господарство добре забезпечене різноманітною  сільськогосподарською технікою, це дає можливість надавати іншим господарствам  механізовані послуги  по обробітку  ґрунту, збиранню урожаю сільськогосподарських  культур. Товариство очолює Треножкін Володимир Кирилович, інженер за фахом.  Людина досвідчена, ініціативна,  енергійна, з доброю школою господарювання.  Великий багаж вміння господарювати запозичив від колишнього голови, Героя Соціалістичної праці,  заслуженого працівника сільського господарства України Рябошапки М.М.

     Для отримання повної інформації про  положення господарства необхідно  звернути увагу на природно-кліматичні умови. Територія характеризується складними кліматичними умовами. Клімат цієї зони жаркий, посушливий. Середньорічна  температура повітря складає 9,8°С, Середньомісячна температура повітря  липня - 25,1°С, а січня - (-4°С). Продовження  вегетаційного періоду 216-226 днів. Сума опадів на рік - 458 мм. Основна кількість  опадів (70%) випадає у вигляді злив, інколи з градом. Сніговий покрив нестійкий.

     Рельєф  території господарства хвилястий  з великою кількістю схилів. За результатами агрохімічного обстеження в господарстві переважають ґрунти з середнім та низьким вмістом гумусу; середнім та підвищеним рухом фосфору;  підвищеним, високим обміном калію і середнім рухом азоту.

     Середньозважений  вміст гумусу в ґрунтах в цілому по господарству складає 3.13%, рухомого фосфору 102, обмінного калію 145 і рухомого азоту 20 мг на 1 кг ґрунту. Середньозважена  величина pH складає 7,7.

     В цілому природно-кліматичні умови дозволяють вирощувати всі поширені і традиційні сільськогосподарські культури.

     ТОВ НТЦ «Лан» розташоване в селі Щербані Миколаївської області, Вознесенського району. Знаходиться  в 40 кілометрах від районного та в 80 кілометрах від обласного центрів. Загальна площа земель на 1.01.2009 року становить 3415,61 га,  в тому числі  площа сільськогосподарських угідь становить 3343,00 га, з них ріллі – 3214,00 га, багаторічних насаджень 21,122 га,  земель в меліоративному  стані 289,00 га. Площа ріллі розділяється на землю 615 пайщиків, які свою земельну частку здали на умова оренди в ТОВ НТЦ «Лан» для подальшого їх використання, правильного розміщення посівних площ, збільшення урожайності та валового збору сільськогосподарських культур, та площі ріллі, яку взято в оренду із земель запасу при сільській раді для обробітку.

     В своєму складі ТОВ НТЦ «Лан» має  такі виробничі дільниці:

• Тракторно-рільничу бригаду;
• Молочнотоварну ферму;
• Свиноферму;
• Птахоферму;
• Центральну ремонтну майстерню;
• Автопарк;
• Олійний цех, млин;
• Бригади кісточкового та насіннєвого саду;
• Критий тік площею 1 га;

• Овочесховище, продуктивністю в 3 тис. тон продукції для зберігання;