Аналіз кредитоспроможності підприємства

В статистиці для кількісної оцінки окремих факторів використовують індексний метод. Вплив кількісних факторів визначається діленням темпу росту на результативний показник і множенням на 100%.

З проведених розрахунків ( табл. 2.14.) можна спостерігати, що більший вплив на зменшення обсягів виробництва здійснюють екстенсивні фактори. Використання таких ресурсів, як амортизація і оборотні засоби є повністю екстенсивне.

Нераціональне використання всіх видів  ресурсів підтверджується розрахунком  відносного перерозподілу ресурсів. Він розраховується наступним чином: від часткового показника звітного року мінусується базовий частковий показник скорегований на коефіцієнт росту обсягу виробництва.

Так найбільший перерозхід відбувся по таких видах як основні виробничі  фонди ( на 85877,6 тис.грн.) оборотні засоби ( на 12096,3 тис.грн.), що свідчать про погіршення використання майна на даному підприємстві.

Сукупній відносний перерозхід можна визначити як суму перерозходів по основних видах ресурсів: матеріальні затрати, промислово-виробничій персонал, ОВФ, оборотні засоби. Він складає 102165,1 тис.грн.

Для комплексної оцінки всебічної  інтенсифікації проведемо розрахунки на сукупні ресурси.

Для розрахунку динаміки сукупних затрат просумуємо затрати по всіх ресурсах:

Минулий рік – 2603+26221+19407+13443=297664 тис.грн.

Звітний рік – 2513+261559+25099+1242=301600 тис.грн.

Динаміка сукупних затрат визначається як співвідношення затрат звітного року до базового: 301600/297664=1,013

Співвідношення динаміки продукції  і динаміки сукупних ресурсів визначається динаміка якісних показників: 0,67/1,013=0,66.

Дані свідчать, що якісне використання ресурсів погіршилось на 34%.

Приріст сукупних ресурсів на 1% спаду  обсягів виробництва дорівнює 1,3/(-31)=-0,042 , що свідчить про нераціональне  використання ресурсів.

Відповідно частка екстенсивних факторів на 100% спаду продукції –4,2% і інтенсивних  факторів –95,8%. З проведених розрахунків  можемо зробити висновок, що спостерігається  погіршення інтенсифікації виробництва  і свідчить про: нераціональне і  неефективне використання технології на підприємстві і погану організацію праці; нераціональне використання сировини і т.д.

Узагальнюючим показником всебічної  інтенсифікації для умов підприємств  виступає рівень загальної рентабельності: Р=БП/(ОВФ+НОЗ) як відношення балансового прибутку (БП) до основних виробничих фондів (ОВФ) та нормованих оборотних засобів (НОЗ):

Р0=4313/(262211+19407)=0,015

Р1=2252/(261559+25099)=0,0078

Як бачимо з розрахунків на кінець звітного року рентабельність підприємства дещо зменшилась на 52%.

Щоб визначити вплив факторів на зміну рентабельності проведемо  факторний аналіз за елементами затрат:

Р=(1-МЗ/Рр+ЗП/Рр+В/Рр+А/Рр+ІВ/Рр)/(ОВФ/Рр+НОЗ/Рр), де

МЗ – матеріальні затрати  на виробництво;

ЗП – виплати на оплату праці;

Рр – виручка від реалізації за мінусом ПДВ і акцизного збору;

В – відрахування на соціальні  заходи;

А – амортизація;

ІВ – інші витрати.

Таблиця 2.15. Вплив факторів на зміну  рентабельності

№ №з/п	Фактори	Розрахунок	Рівень впливу
1.	ОВФ		-0.02751
2.	НОЗ		-0.00833
3.	Матеріальні затрати		0.01044
4.	ЗП		-0.00012
5.	Відрахування на соціальні  заходи		-0.00061
6.	Амортизація		-0.00124
7.	Інші витрати		0.00308
Загальна зміна рентабельності			-0.02426

 

За даними даної таблиці можна  спостерігати зменшення рентабельності за рахунок зміни всіх елементів  затрат, за винятком матеріальних затрат і інших витрат, зміна яких призвела до збільшення рентабельності.

Становище підприємства погіршується, на 67% знизився обсяг виробництва  продукції, знизився рівень рентабельності і якісні показники використання ресурсів. Все це веде до погіршення фінансового становища підприємства і змусить його розробляти інші форми організації виробництва і т.д.

 

 

РОЗДІЛ 3. Напрямки підвищення кредитоспроможності підприємства

Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства:

Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, що застоюється на складах. Реалізацією просуванням продукції на ринок на підприємстві займається відділ маркетингу. Саме цей відділ повинен забезпечити просування товару не тільки на вітчизняний ринок, а і за кордон. Введення сучасної моделі відділу маркетингу забезпечує зв’язок цього відділу з всіма іншими відділами підприємства, що забезпечує їх ефективну роботу.

Зниження собівартості продукції дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції впливає на збільшення прибутку підприємства.

Збільшення трудових коштів на розрахунковому ринку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові  позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лиш платоспроможнім підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензії на виробництво “ходових” товарів, що дозволить стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства.

Проаналізувавши баланс можна зробити  деякі висновки по діяльності підприємства. У звітному році порівняно з попереднім різко зменшився об’єм виробництва продукції (на 67%), що свідчить про погіршення використання основних фондів. Мало того, при значному зниженні виробництва, готової продукції на її склад суттєво збільшилось на 5358 тис. грн., або на 41%, що говорить про неспроможність підприємства реалізувати свою продукцію, в основному за рахунок високої собівартості. Все це вплинуло на зменшення балансового прибутку підприємства майже вдвічі (на 20610 тис. грн. або 52%), що є негативним для підприємства так як свідчить про відсутність джерела поповнення власних засобів.

Позитивним моментом діяльності підприємства є зростання його стійкості, тобто  підвищення проценту забезпеченості –  забезпеченість матеріальних оборотних  засобів власними джерелами фінансування на 9% (39 - 48), що є позитивним для підприємства, так як залежність підприємства від зовнішніх інвесторів знизився. Ще одним позитивним моментом є те, що у звітному році підприємство перейшло з кризового фінансового стану в нестійке фінансове становище.

Проаналізувавши ефективність використання капіталу, ми побачимо, що оборотність капіталу в деякій мірі зросла на 0,01, що спричинило зменшення  тривалості обороту на 678,8 днів. Внаслідок  прискорення оборотності капіталу підприємство забезпечило приріст прибутку в звітному році на 279,1 тис. грн. зниження коефіцієнту рентабельності продажу за звітний рік привів до сповільнення темпів росту власного капіталу. В цілому за звітний рік темп росту зменшився на 0,0001.

 

 

Висновки

 

Українські комерційні банки опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері.

Першочергово в оцінці можливостей потенційного клієнта, охочого одержати кредит, є визначення банком можливості позичальника повернути основну суму кредиту в обумовлений час і сплатити відсотки за користування ним.

Головним засобом відбору  потенційних позичальників є  економічний аналіз діяльності клієнта  з позиції його кредитоспроможності. Під кредитоспроможністю розуміється такий фінансовий стан підприємства – позичальника, яке дає упевненість в ефективному використанні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитної угоди.

Способи оцінки кредитоспроможності позичальника спираються, головним чином, на аналіз його діяльності в попередньому періоді і орієнтовані в основному на рішення розрахункових задач. При всьому значенні таких оцінок, вони не можуть вичерпно характеризувати кредитоспроможність потенційного позичальника в прогнозі.

Фінансово-економічний  аналіз діяльності клієнта повинен  здійснюватися банком постійно, починаючи  з першого етапу - підготовки до укладення  договору на обслуговування клієнта. Особливо глибоким повинен бути економічний  аналіз при укладенні кредитних договорів. Це дозволить запобігти невиправданим з погляду грошового обігу і народного господарства кредитним вкладенням, їх структурним зрушенням, забезпечити своєчасне і повне повернення позик, що має важливе значення для підвищення ефективності використовування матеріальних і грошових ресурсів.

У даній курсовій роботі розкрито поняття кредитоспроможності, розглянуто методики оцінки якості потенційних позичальників, вживані комерційним банками в процесі кредитного аналізу. В ході аналізу виявлено переваги і недоліки, властиві оцінці якості позичальників, що проводиться за цими методиками. Також розроблено пропозицій по удосконаленню процесу оцінки і відбору потенційних позичальників для підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків і підвищення тим самим, якості портфеля банківських позик.

У даній роботі було вибрано  найбільш оптимальної і ефективної методики оцінки кредитоспроможності  позичальника, вироблено глибокий аналіз одержаних матеріалів, а також на його основі сформульовано висновок і рекомендації по удосконаленню процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, вивчено зарубіжний досвід .

При написанні даної  курсової роботи використовувалися  законодавчі акти, звітність банку, а також нормативні документи.

 

 

Список використанОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про банки та банківську  діяльність: Закон України згідно  постанови ВР №325/2000 – ВР від  07.12.2000р.

2. Про бухгалтерський облік та  фінансову звітність в Україні:  Закон України, прийнятий Верховною  Радою України 16 липня 1999 р. №996-Х1V (зі змінами та доповненнями). – К., 1999.

3. Про затвердження "Правил організації  фінансової та статистичної звітності  банків України". Постанова Правління  НБУ від 12.12.97р

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21 червня 1999 р., №391/3689. – К., 1999.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21 червня 1999 р., №391/3690 (зі змінами та доповненнями). – К., 1999.

6. Бугас Н.В.Фінансова  стійкість підприємств як передумова  їх ефективного функціонування і розвитку.// Економіка та держава. - 2005р. - №6.

7. Булатів А.С. Економіка. - М.: Бек, 2006 р. 

8. Буряк П.Ю., Римар М.В. та ін. Фінансово-економічний аналіз Підручник. – К.: ВД “Професіонал”, 2004.

9. Дем’яненко І.В. Фінансова  стійкість підприємств та її  бюджетно-правове регулювання. //Фінанси  України. – 2004. - №5.

10. Докієнко Л.Методологічні принципи управління фінансовою стійкістю підприємств.// Вісник КНТЕУ. – 2004р. - №2.

11. Жуків Е.Ф. Загальна теорія грошей і кредиту. М.: Банки і біржі. 2005р. 

12. Ковальська К.В. Фінансова  стійкість акціонерного підприємства  як умова його економічного  розвитку. //Фінанси України. –  2006. - №2.

13. Котляр М.Л. Оцінка  фінансової стійкості підприємства  на базі аналітичних коефіцієнтів.// Фінанси України. - 2005р. - №1.

14. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 387с.

15. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2003. – 280 с.

16. Необхідні дані для аналізу взяті з підприємства “Мінол”.

17. Овчаренко Р. Інформаційне  забезпечення та методика оцінювання  фінансової стійкості підприємства. //Банківська справа. – 2001. - №4.

18. Островська О. Модель ідентифікації стійкості фінансового стану підприємств. //Ринок цінних паперів України. – 2003. - №9 – 10.

19. Павловська В.М. Фінансовий  аналіз Навчальний посібник для  самостійного вивчення дисципліни . – К.: Знання, 2002. – 388 с.