Аналіз майна підприємства

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства, процес формування майна повинен  бути ціле направленим. Основною метою  формування майна підприємства є  виявлення і задоволення потреби  в окремих його видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізації  його складу для забезпечення умов ефективності господарської діяльності.

Можна виділити такі принципи формування майна.

1. Врахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності і форм її диверсифікації.
2. Забезпечення відповідності обсягу і структури майна обсягу у структурі виробництва та збуту продукції.
3. Забезпечення оптимального складу майна з позиції ефективності господарської діяльності.
4. Забезпечення умов прискорення обороту майна в процесі його використання.
5. Вибір найбільш прогресивних видів майна з позиції забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

• грошові та матеріальні внески засновників;
• доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів основної діяльності;
• доходи від цінних паперів;
• кредити банків та інших кредиторів;
• капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
• надходження від роздержавлення і приватизації власності;
• придбання майна іншого підприємства, організації;
• безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
• інші джерела не заборонені законодавчими актами України.

Склад майна підприємства має ряд особливостей:

• У складі необоротного майна підприємства на стадії його створення повністю відсутні довгострокові фінансові вкладення – вони формуються в процесі його послідуючої інвестиційної діяльності.
• В складі оборотного майна на початковій стадії його формування практично повністю відсутня дебіторська заборгованість. Окрім цього зведені до мінімуму ( а в більшості – повністю відсутні) короткострокові фінансові вкладення. Вона включаються у склад майна тільки тоді, коли внесок засновників у статутний фонд зроблено у формі таких короткострокових фінансових інструментів.
• Принцип оптимальності складу майна з позиції ефективності господарської діяльності  направлений, з однієї сторони, на забезпечення майбутнього повного корисного використання окремих його видів,а з іншої сторони – на підвищення сукупності потенційної їх здатності генерувати операційний прибуток.
• Принцип забезпечення умов прискорення обороту майна (активів) у процесі їх використання. Необхідність реалізації цього принципу пов’язано з тим, що прискорення обороту майна має як пряму, так і непряму дію на величину операційного прибутку підприємства.

Розрахунок  потреби майна новоствореного підприємства проводиться за такими видами:

• основні засоби;
• нематеріальні активи;
• запаси товарно – матеріальних цінностей, які забезпечують виробничу діяльність;
• грошові активи;
• інші види майна.

Потреби в основних засобах визначаються за їх окремими групами:

1. виробничі будівлі і приміщення;
2. машини і обладнання,які використовуються у виробничому технологічному процесі і в процесі управління операційною діяльністю.

Потреба у нематеріальному необоротному майні визначають, виходячи з технології, яка використовується у виробничому  процесі, а також враховується форма  задоволення потреби в окремих  його видах – а саме: придбання  у власність, фінансова чи оперативна оренда.

Потреба в запасах визначається диференційовано у розмірі окремих  їх видів:

1. потреба в оборотному капіталі,який вкладається у виробничі запаси;
2. потреба в оборотному капіталі, який вкладається у запаси готової продукції;
3. потреба в оборотному капіталі, який вкладається у запаси товарів.

Потреба в оборотному капіталі, який вкладається  у запаси визначається у запасах  кожного виду.

Потреба у грошових активах визначається на основі майбутнього їх витрачання на розрахунки з оплати праці; на авансові і податкові платежі; на маркетингову діяльність; за комунальні послуги  тощо.

Потреба в інших активах визначається методом прямого підрахунку за окремими їх видами і підвидами. Окремо визначається потреба в оборотних і необоротних  інших активах.

Для ефективного управління економічними процесами необхідний оперативний  аналіз найбільш мобільної частини  майно підприємства – оборотних  активів.

При цьому обов’язковими рисами такого аналізу повинні бути:

• оперативність – максимальне наближення термінів проведення аналізу до термінів надання підприємствами звітності;
• постійний контроль і оцінка діяльності. Це дозволить здійснювати попередження розвитку негативних явищ, з метою зменшення їх негативного впливу.

Таким чином, запропонована класифікація майна  та принципи його формування сприятимуть  його  ефективному управлінню, формуванню необхідного обсягу і складу оптимізації  структури джерел його фінансування.

 

2. Основні завдання аналізу  майна підприємства.

Сучасний  економічний аналіз має певні  відмінності від традиційного аналізу  фінасово – господарської діяльності. Насамперед це пов’язане із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилась залежність фінансового стану господарського об’єкту від зовнішньо – економіних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно – правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.

Економічний аналіз дає можливість оцінити:

1. Майновий стан підприємства;
2. степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов’язань перед третіми особами;
3. достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
4. потребу в додаткових джерелах фінансування;
5. здатність до нарощування капіталу;
6. раціональність залучення займаних коштів;
7. обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;
8. обґрунтованість вибору інвестицій.

Найважливішим джерелом інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату є  баланс. У ньому відображається наявність  активів, власного капіталу і зобов’язань  підприємства. Форма і порядок  заповнення балансу регламентовані П (С) БО 2 “ Баланс ”.

Баланс  дає порівняльну оцінку активів, капіталу і зобов’язань на початок  року і кінець звітного періоду (кварталу, півріччя, 9-ти місяців і року). Структура  балансу відповідає встановленим класам рахунків. Актив відображає залишки  на рахунках 1 – 3 класів, пасив –  залишки на рахунках 4 – 6 класів. Актив  побудований у порядку зростання  ліквідності активів (необоротні активи, оборотні активи, з них запаси, дебітори, грошові кошти), пасив – за відношенням до власності та зростання терміновості повернення капіталу (власний капітал, довгострокові залучені ресурси, поточні зобов’язання).

Отже, у балансі міститься інформація про активи (майно) підприємства та пасиви (джерела цього майна, що включають  власний капітал та залучені кошти) на конкретну дату. Ця інформація необхідна  для того, щоб установити,якими  активами володіє підприємство, наскільки  воно забезпечене власними і залученими джерелами. На підставі цих даних  визначається фінансовий стан, рівень платоспроможності, фінансової стійкості, ліквідності майна підприємства.

Загальна  вартість майна підприємства, що перебуває  в різних формах, дорівнює валюті балансу (форма № 1, ряд. 280 = ряд. 640).

Зростання валюти балансу порівняно з попереднім періодом в цілому вважається позитивним явищем. При цьому потрібно звернути увагу за рахунок яких чинників вона зросла (збільшення власного капіталу, позикових коштів чи боргових зобов’язань тощо). Зменшення валюти балансу свідчить про деяке скорочення господарської діяльності підприємства. Тут доцільно визначити причини зменшення суми активів. Багато залежить від того, за якими саме статтями спостерігається зменшення валюти балансу.

Структуру і джерела утворення майна  підприємства рекомендується аналізувати  за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Для його отримання необхідно  вихідний баланс доповнити показниками  структури, абсолютної та структурної  динаміки вкладень (активи) і джерела  коштів (пасиви) підприємства за звітний  період.

При складанні та аналізі порівняльного  балансі використовують прийоми  горизонтального (визначають абсолютні  та відносні зміни різних статей балансу) і вертикального (визначають питому вагу окремих статей та їх змін) аналізу.

Стабільність  фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності  вкладення фінансових ресурсів у  активи, тому для його оцінки необхідно  вивчити  передусім склад, структуру  майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають  на фінансовий стан підприємства.

Основні напрямки аналізу. За даними балансу визначається вартістю усього майна підприємства (підсумок активу балансу – валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі  визначається відхилення за кожним видом  майна і джерел його утворення  порівнянням даних на кінець і  на початок звітного періоду. Для  вивчення структурних змін необхідно  додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній  валюті балансу і вивчити причини  змін структури майна і джерел його утворення.

Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і  скільки треба позичити, а також  на скільки ефективно використовуються власні і позичені кошти. Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки  надійними є джерела засобів  і що треба зробити в майбутньому  для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямки використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення  ситуації.

Про поліпшення фінансового стану підприємства за даними балансу можуть свідчити такі зміни:

• збільшення валюти балансу на кінець звітного періоду;
• зростання темпів приросту усіх активів над темпами приросту необоротних активів;
• перевищення власного капіталу підприємства над позичковим і збільшення темпів його зростання проти темпів зростання залученого капіталу;
• приблизно однакові темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості.

Основні завдання аналізу майна підприємства:

- дослідження складу, динаміки  і структури майна підприємства;

- аналіз стану майна  підприємства;

- оцінка складу і джерел  утворення майна підприємства;

- визначення  ефективності фінансування і  використання майна підприємства.

Модель  і етапи аналізу можуть бути, зокрема, такими.

Ι етап. Загальна оцінка стану майна  і його окремих частин.

Одним із етапів аналізу майна підприємства є розрахунок і аналіз основних показників майнового стану.

Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти:

- коефіцієнт  зносу основних засобів;

- коефіцієнт  відновлення основних засобів;

- коефіцієнт  вибуття основних засобів;

- активна  частина основних засобів.

  Збільшення коефіцієнту зносу основних засобів свідчить про погіршення матеріально – технічного стану підприємства. Він розраховується як відношення суми зносу (різниці між первісною і залишковою вартістю засобів) до первісної вартості основних засобів.

Коефіцієнт відновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові. Він обчислюється як відношення вартості основних засобів, що надійшли впродовж аналізованого періоду до первісної вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт  вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів  вибула у звітному періоді. Він визначається як відношення вартості засобів праці, що вибули продовж аналізованого періоду, до їх вартості на початок періоду.

Активна частина основних засобів визначає частку виробничих основних засобів  основного виду діяльності в основних засобах.

Якщо  коефіцієнт вибуття обчислювати  за даними вартості основних засобів, що вибули лише від зносу та старіння, то він відображатиме інтенсивність  вибуття засобів праці у сфері  виробництва. Випередження коефіцієнта  оновлення може бути результатом  зростання потужності підприємства або свідчити про негативні явища (надходження нових основних засобів  не замінює старі види техніки, що нагромаджуються). Оскільки вони з часом  фізично і морально старіють, ефективність їх використання знижується.