Аналіз прибутку банку

     У процесі аналізу розподілу та використання банківського прибутку необхідно також вивчити динаміку частки прибутку, яка направлена на виплату дивідендів по акціях, самофінансування (реінвестований прибуток), фонд соціального споживання, матеріальне заохочування працівників. Порядок розподілу прибутку визначається загальними зборами акціонерів (засновників) на рік наперед, а підсумковий розподіл прибутку затверджується зборами акціонерів (засновників) за підсумками року. Слід зауважити, що розподіл прибутку здійснюється згідно зі спеціально розробленою політикою банку, основу якої складає дивідендна політика.

     Таким чином, політика розподілу прибутку повинна:

• відбивати вимоги загальної стратегії розвитку банку;
• забезпечити підвищення ринкової вартості;
• формувати необхідну кількість ресурсів для подальшого розвитку банку;
• забезпечити матеріальні інтереси акціонерів та працівників банку.

     Так, основними факторами, які впливають на розподіл прибутку банку, є:

     1 Зовнішні фактори, що обмежують можливості банку стосовно вибору пропорцій розподілу прибутку:

• правові фактори (вимоги до капіталу, мінімальний фіксований розмір відрахувань у резервні фонди тощо);
• податкова система;
• ринкова норма прибутку на інвестований капітал;
• темп інфляції;

     2 Внутрішні фактори, які обмежують можливості банку щодо вибору пропорцій розподілу прибутку:

• рівень рентабельності банку;
• необхідний обсяг інвестицій у банк;
• рівень ризику операцій, що здійснюються;
• рівень концентрації управління;
• рівень поточної платоспроможності банку.

     Сформований за рахунок прибутку фонд споживання поділяється на фонд дивідендних виплат і фонд споживання персоналу банку, що передбачає додаткове стимулювання робітників та забезпечення їх соціальних потреб. Основою такого поділу є обраний тип дивідендної політики та зобов'язання банку за трудовими угодами [11, 12, 15].

     З зазначеного вище, можна зробити  певні висновки. Так, банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.  
 
 

      1.3 Інформаційне та організаційне забезпечення аналізу прибутку

     Відповідно  до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” метою складання фінансової  звітності  є надання користувачам для прийняття рішень повної,  правдивої  та  неупередженої  інформації  про   фінансове становище,   результати   діяльності   та   рух   грошових  коштів підприємства. Слід зауважити, що порядок  ведення  бухгалтерського  обліку   та   складання фінансової  звітності  в банках встановлюється Національним банком України за  погодженням  з Державним комітетом статистики України [17].

     Основними джерелами інформації в аналізі фінансових результатів прибутку комерційного банку є:

     1. Дані аналітичних та синтетичних рахунків бухгалтерського обліку за об’єктами фінансового обліку – прибутки і видатки банку за їх складовими, фінансові результати діяльності банку та їх розподіл тощо.

     2. Дані фінансової звітності:

• форма №1 “Баланс” – це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви і власний капітал у грошовому вираженні на певну дату. Банки звичайно складають щоденні баланси для потреб керівництва. Він формується відповідно до “Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України”;
• форма №2 “Звіт про фінансові результати” - це основний звіт, що характеризує фінансовий стан банку. Його основна мета — надати користувачам інформацію про формування фінансового результату банківської установи, що дозволить їм визначити і проаналізувати:

     1. Рентабельність банку;

     2. Відсотки, отримані банком на різних рахунках активів, і зіставити їх з вартістю коштів на пасиви, за якими мають бути сплачені відсотки;

• форма  №3 “Звіт про рух грошових коштів” - головне призначення звіту - надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили кошти до банку, за якими напрямами і на які цілі витрачалися, як змінився залишок коштів за звітний період. Рух коштів відображається у звіті за трьома напрямами: поточною (основною) діяльністю, інвестиційною діяльністю, фінансовою діяльністю, що дає можливість оцінити раціональність використання коштів, напрями діяльності банку, скласти прогноз подальшого його розвитку;
• форма №4 “Звіт про власний капітал”;
• форма №5 “Примітки до річної фінансової звітності” – містять необхідну для користувачів детальну аналітичну інформацію щодо окремих статей звітності, а також додаткову інформацію для детального розкриття облікової політики банку.

     Жоден із перелічених звітів окремо не може надати всієї потрібної користувачам інформації, а тому всі компоненти фінансової звітності слід аналізувати у комплексі. Насамперед фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію щодо банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів.

     3. Дані статистичної звітності:

• форма № 1-ПП “Звіт про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг з кожного виду податку”;
• “Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів”, тощо.

     4. Дані внутрішньої управлінської звітності – використовуються для організації комплексної системи управління керівниками структурних підрозділів та центрів відповідальності.

     5. Дані податкової звітності:

• декларація про податок на прибуток підприємства;
• декларація на доходи тощо [11, 18].

     Фінансові результати діяльності комерційного банку  відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Звіт про прибутки та збитки ґрунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які  групуються за їхнім економічним  характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні - у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій.

     Однак, ефективність банківської діяльності значною мірою залежить і від раціональної організації аналітичної роботи, яка охоплює всі фінансово-господарські процеси в банку і є невід’ємною складовою його організаційно - управлінської структури. Сучасний комерційний банк — це організація з кількома рівнями управління і операційної діяльності, між якими існують складні взаємозв’язки. Багатогранність та універсальний характер більшості банків зумовлюють постійне ускладнення їх організаційних структур. Практика свідчить, що для підвищення ефективності аналітичної роботи в банку доцільним є створення спеціального підрозділу — фінансово-аналітичної служби. Функції фінансово-аналітичної служби банку полягають у збиранні первинної інформації; фіксації інформації, що надходить із зовнішнього середовища та з локальних баз даних (підрозділів) банку; обробленні та систематизації інформації; аналізі і структуруванні отриманих даних; формуванні звітів (вихідної управлінської інформації та баз даних) [17, 19, 22].

     Дуже важливу роль в аналізі та управлінні діяльністю комерційного банку відіграє фінансова структура, що представляє собою ієрархічну систему центрів відповідальності, що згруповані у бізнес-напрямки із закріпленими за ними функціями та повноваженнями. Слід відмітити, що у банку центри відповідальності поділяються на центри витрат та центри прибутку. Зокрема, центр прибутку банку -  це тип бізнес одиниці, діяльність яких пов’язана із здійсненням функцій в забезпечення потреб клієнтів у банківських продуктах та послугах, які приносять прибуток. До центрів прибутку банку вчені відносять наступні підрозділи банку:

• управління кредитування;
• управління по роботі з корпоративними клієнтами;
• казначейство;
• управління розрахунково-касового обслуговування;
• управління валютних операцій;
• управління депозитних операцій;
• відділ обслуговування пластикових карток;
• відділ інкасації тощо.

     Таким чином, із зазначеного вище, можна  зробити певні підсумки. Зокрема, фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію щодо діяльності банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів. Слід також зауважити, що центральне місце в фінансовій структурі комерційних банків займають філії та відділення, які також є центрами прибутків. 
 

     Висновки  за розділом 1

     Із  зазначеного вище можна сказати, що в узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період унаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той самий період для забезпечення цієї діяльності. Різницю між доходами і витратами протягом року називають фінансовим результатом діяльності. Слід відмітити, що поряд з економічним прибутком існує і поняття облікового прибутку. Існування економічного та облікового прибутку обумовлює суттєву різницю у визначенні ефективності діяльності банку. Прибутки банків більшою мірою залежать від суб’єктивних факторів - ефективності здійснення конкретних операцій та управління своїми витратами, ніж від змін макроекономічних факторів.

     Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення, тож чи не найголовнішим завданням для управлінців банку є оптимізація доходів, витрат і податків з метою отримання максимального прибутку. Для її забезпечення важливим моментом є прогнозування прибутку на майбутній період, що дозволить більш ефективно управляти ним.

     Фінансові звіти повинні правдиво відображати фінансову інформацію щодо діяльності банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів. Слід також зауважити, що центральне місце в фінансовій структурі комерційних банків займають філії та відділення, які є центрами прибутків комерційного банку. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ СТОХАСТИЧНОЇ МОДЕЛІ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРИБУТКУ БАНКІВ

2.1 Аналіз  прогнозування прибутку банків 
 

     Комерційні  банки посідають особливе місце в ринковій економіці. За характером своєї діяльності вони є комерційними структурами зі специфічним видом підприємницької діяльності. Банки тісно пов’язані з усіма ринковими суб’єктами і суттєво впливають на економічні процеси в суспільстві. Тому в стабільності банківської системи загалом і кожного банку зокрема зацікавлені не лише банки, а й суспільство в цілому. Тож, висока роль прибутку в розвитку банку та забезпеченні інтересів його засновників і персоналу визначає необхідність ефективного та безперервного управління ним. Таким чином, управління прибутком – це процес розробки та прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування, розподілу та використання в банку [12 c. 268].

     Ученими та практиками розроблено й розглянуто ряд моделей управління фінансовим станом банку, методики аналізу його доходів, витрат, прибутку і рентабельності. Проте, слід відмітити, що оцінка фінансового стану відрізняється від оцінки фінансових результатів діяльності банку та має суттєве значення з точки зору банківського менеджменту. Фінансовий стан є широким поняттям, яке містить оцінку платоспроможності, ліквідності, достатності капіталу банку, а також отримані ним прибутки, доходи і понесені витрати. В той час як, фінансові результати діяльності банку є складовою частиною і оцінки його фінансового, і досить важливою з точки зору якості менеджменту банку [1, 3, 7, 10].

     Слід  відмітити, що управління фінансовими  результатами діяльності банку на основі грамотного менеджменту є визначальним моментом. Банківський менеджмент - наука про надійну та ефективну систему управління всіма процесами і відносинами, що характеризують діяльність банку. Сутність менеджменту розкривається через функції управління. Сукупність таких функцій трактується вченими не однаково. Так, Д.Гриджук виділяє, що процес менеджменту передбачає планування, організацію, мотивацію і контроль. О.Лаврушин вважає, що сутність банківського менеджменту розкривається через планування, аналіз, регулювання та контроль. Проте, розгляд функцій управління має не лише теоретичне, а й практичне значення. Відповідно до об’єкта дослідження набір перелічених функцій управління окреслює зміст менеджменту банку щодо забезпечення кращих фінансових результатів його роботи на ринку. Саме тому, при їх визначенні, треба враховувати наступне: