Фінансова діяльність страхової організації

2. 3. Аналіз  грошових  потоків  страхової  організації.

Фінанси, які  находяться  в  розпорядженні  і  володінні  страховика, забезпечують  його  діяльність  по  забезпеченню  страхового  захисту. Страховик  формує  і  використовує  кошти  страхового  резервного  фонду (або  страхових  резервів), покриваючи  матеріальний  збиток  страхівника і  свої  затрати  на  організацію  страхового  захисту.

Крім  того, з  метою  отримання доходу  від  використання  поступивших  в  його  розпорядження  фінансів, страховик  займається  інвестиційною діяльністю, використовує для  цього  частку  коштів  страхових резервів  і  свої  кошти.

Внаслідок  цього  грошовий  страховий  оборот  страховика  більш складний, ніж  у  підприємців, зайнятих  в  інших  сферах  бізнесу.

“Грошовий  оборот  страховика  включає  в  себе  два  відносно  самостійних  грошових  потоків:

-  оборот  коштів, забезпечуючий  страховий  захист;

-         оборот  коштів, зв'язаний  з  організацією  страхового  діла.”[1]

При  цьому  перший потік  проходить  два  етапи:

- на  першому  етапі  формується  і  розподіляється  фонд  страхових резервів;

-  на другому  етапі  частина  коштів  страхових  резервів  інвестується  з  ціллю  отримання  прибутку.

Дуже  важливою  особливістю  першого  потоку  коштів  страховика являється  ризиковий, ймовірний  характер  проходження  фінансів. В основі  формування  фонду  страхових  резервів  лежить  ймовірність збитку, який  обчислюється  на  основі  статистичних  даних  і  теорії ймовірності. В  основі  розподіленні  цього  фонду  лежить  сумарний фактичний  збиток, причинений  страховщикам на  заданому  інтервалі часу, який  може  відхилюватись  від  величини  сумарного  передбаченого збитку  незалежно  від діяльності  страховика.

2. 4. Показники  оцінки  фінансової  діяльності  страховика.

Аналіз  фінансових  результатів  діяльності  страховика  починається з  підведення  результатів  основної  діяльності. Законом  України "Про    страхування"  використовується  показник  заробленої  премії, який визначається шляхом  збільшення  суми  поступлення  страхових  премій на протязі  звітного  періоду  на  суму  незароблених  страхових  премій на початок  звітного  періоду   і  зменшення  одержаного  результату  на  суму незароблених  премій  на  кінець  звітного  періоду. На  основі  розрахованої  таким  чином  суми  заробленої  премії   Пз, суму  фактичних  збитків Зф, резерву  збитків  Рз  і  сум  збитків, які  перейшли  з  минулого року  Зп  визначаємо  коефіцієнт  збитку  Кз    і  коефіцієнт  збитку-нетто Кнз.

Кз = (Рф + Рз)       Кнз = Зф + Рз + Зп

                                            Пз                                   Пз

Друга  формула дає  більш  точний  результат, оскільки  вираховуються також  затрати  на  виплату  відшкодувань  по  випадках  які  перейшли з минулого  року.

Важним  етапом аналізу  являється  визначення  показників  накладних  розходів. Рівень  накладних  розходів  визначається  двояким  способом:

1)  по  відношенню до  фактично  отриманої  в  звітному  році  премії

Пф;

2)  по  відношенню до  об'єму  заробленої  за рік  премії   Пз; Проаналізуємо  перший  варіант. Коефіцієнт  витрат  Кві  визначається  по  формулі:

Кві = (Ва + Ву)

         Пф

де       Ва  -  сума  аквізіційних  витрат  (витрати  зв'язані  з  продажем і  розповсюдженням  полісів);

Ву  -  сума  витрат  на  інші  види управління. У  цій формулі  Кві    характеризує  оперативну  ефективність  фінансової  діяльності  страховика.

В другому  варіанті  страхові  доходи  за  звітний  період  вираховуються більш  точно, так  як  вони  характеризуються  не  сумою  зібраних  премій, а  сумою  премій, які  зароблені

КВ2 = (Ва - Ву)

        Пз

При оцінці фінансових результатів діяльності страховика використовують також ряд показників, які враховують об'єм інвестиційного доходу.

Для  визначення  достаточності  коштів  страховика  для  погашення його  зобов'язань  використовуються  різні  показники, показуючи  платоспроможність  страховика. Найбільш  розповсюдженими  з  них  являються коефіцієнти  ліквідності:

1). Коефіцієнт  загальної  ліквідності  характеризується  відношенням  пасивів  і  ліквідних  активів  і  служить  мірою  здатності  страховика  погасити  свої  зобов'язання  по  наступленню  необхідності  здійснення  виплат. Цей  коефіцієнт  не  повинен  перевищувати  1, 05;

2). Коефіцієнт  текучої  ліквідності  представляє  собою  характеристику  загальної  забезпеченності  страховика  обіговими  коштами  і визначається  як  відношення  суми  обігових  коштів  страховика  до  суми страхових  резервів  по  рисковим  видам  страхування, короткотермінових кредитів  і  займів. цей  коефіцієнт  повинен  бути  не  меншим  1, 5;

З). Коефіцієнт  термінової  ліквідності  визначається  як  відношення  легкореалізуємих  активів  до  короткотермінових  зобов'язань, представленним  страховими  резервами  по  рисковим  видам  страхування. Цей  показник  не  повинен  бути  менше  1, 0;

4). Коефіцієнт  забезпеченності  своїми  коштами  характеризується своїми  обіговими  коштами  у  страховика, необхідних  для  фінансової стійкості.

Цей  коефіцієнт  визначається  як  відношення  різниці  між  об'ємами джерел  своїх  коштів  і  фактичною  вартістю  основних  коштів  і   інших позаобігових  активів  до  фактичної  вартості  знаходження  у  страховика обігових  коштів.

2. 5. Страхові  резерви  страховика.

Важливою  особливістю фінансово-господарської  діяльності  страховиків  являється  формування  страхових  резервів для  забезпечення фінансової      стійкості   і  виконання  зобов'язань  перед  клієнтами.

Згідно  законодавству  страхові  організації  формують  два  різні види  страхових  резервів:

- резерви  по  рисковим  видам  страхування;

-  резерви  по  страхуванню життя  і  накопиченому  страхуванню.

По  страхуванню життя  в  силу  її  особливостей  і  специфіки  формуються  так  названі  математичні  резерви.

По  рисковим  видам  страхування  (іншим, чим  страхування  життя) формуються  технічні  резерви.

Страхові  резерви  призначені  виключно  для  забезпечення  виплат страхових  сум  і  страхового  повернення  по  заключеним договорам  страхування.

Для додаткового  забезпечення  платоспроможності  страховиків створюються  вільні  резерви, які  не  зв'язані  з  конкретними  зобов'язаннями  по  договорам  страхування  і  формуються  за  рахунок  прибутку.

Величина  страхових  резервів  повинна  повністю  покривати  суми можливих  виплат  по  діючим договорам.

Згідно  ст. 30  Закону  України  "Про  страхування"  і  Положення  про формування  резервів  по  ризиковим  видам  страхування  всі  страховики зобов'язані  формувати  і  вести  рахунок  наступних  технічних  резервів по  ризиковим  видам  страхування:

І)  резерви  премій  (резерви  незароблених  премій)  по  договорам страхування,  термін  яких  не  вийшов  на  звітну  дату;

2)  резерви  збитків  (зарезервованих  невиплачених  сум  страхового повернення  по  заявленим  вимогам  страховиків).

Згідно  ст. 30  Закону  України  "Про  страхування"  страховику  формують  і  ведуть  рахунок  таких  резервів  по  страхуванню життя:- резерви довготермінових  зобов'язань  (математичні  резерви);

-  резерви  належних  виплат  страхових  сум.

Резерв  премій  складається  із:  резерву  незаробленої  премії,  додаткового  резерву  непрострочених  рисків,  резерву  катастроф,  резерву хвилювання  збитковості.

Резерви  збитків  розділяються на:  резерв  заявлених,  на  не врегульованих  збитків;  резерв  минулих,  на  незаявлених  збитків.

Згідно  ст. 30 Закону  України  "Про  страхування"  пропонується  розмішати  страхові  резерви  з  урахуванням  їх  безпеки,  прибутковості, ліквідності   і  диверсифікації.  Такі  принципи  являються  сьогодні  загально признаними  в  світовій  практиці.  З  урахуванням  ступені  важливості,  з  точки  зору  забезпечення  фінансової  стійкості  страховиків, їх можна  назвати  в  такій  послідовності:  принцип  надійності,  принцип диверсифікації  вкладень,  принцип  прибутковості,  принцип  структури розміщення,  норми  територіальної  і  пооб'єктної  концентрації  страхових  резервів.

Згідно  Положенню  90% резервів  повинна  бути  розмішена  на  території  України.

2.6.  Платоспроможність  страховика.

Платоспроможність  страховика  -  це  можливість  покриття  його  зобов'язань  тими  активами,  які  представляють  собою реальні  цінності, а тому  являються  ліквідними.

Основними  умовами  забезпечення  платоспроможності  страховика являються:  оплачений установчий фонд  в  об'ємі,  встановленому  законодавством,   і  гарантійного  фонду  страховика;  страховий  резерв,  достатній для  майбутніх  виплат  страхових  сум  і  страхових  повернень;  перевищений  фактичний  запас  платоспроможності  над  розрахунковим  нормативним  запасом  платоспроможності.

Розглянемо третю умову платоспроможності, створена за рахунок забезпечення страховщиком перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним. Тобто

ФЗП >  НЗП

де     ФЗП    - фактичний  запас  платоспроможності;

НЗП   - нормативний  запас  платоспроможності.

Фактичний запас  платоспроможності  (нетто-активи)  страховика обчислюється  як  різниця  між  загальною  сумою  майна   МА  і  сумою нематеріальних  активів НА,  мінус  сума  зобов'язань ЗБ,  мінус  сума технічних  резервів ТР  (незароблені  премії  і  резерви  збитків):

ФЗП  =   МА  - НА  - ЗБ  - ТР.

Страховики, згідно об'ємам страхової діяльності, зобов'язані підтримувати відповідний рівень фактичного запасу платоспроможностей.

Нормативний  запас  платоспроможності  страховика  на  звітну  дату рівень    більший  із  двох  величин  (без  урахування  договорів  страхування життя)

“Перша величина визначається шляхом множення на 0,25 суми поступлень страхових премій (Пф)на протязі звітного періоду.”[1] При цьому сума поступлень страхових премій зменшується на 90% страхових  премій,  заплачених  перестраховщикам  (Преф) або

НЗП1  = 0,25(Пф - 0,9Преф)

“Друга  величина  визначається шляхом  множення на  0,3  суми  здійснених  виплат   Вф на  протязі  звітного  періоду  по  договорам  страхування.”[2]  При  цьому  сума  здійснених  виплат  зменшується  на  90%  виплат, компенсуємих  перестраховщиками  Вреф  згідно  заключеним договором перестрахування.

НЗП2 = 0,3(Вф  - 0,9Преф).

Орган  державного  нагляду  за  страховою діяльністю контролюється коефіцієнтом  запасу  платоспроможності  КЗП,  який  визначається  так:

КЗП = ФЗП

            ПЗП

Законодавче  також  установлено,  що  якщо  страхова  сума  по  окремому  об'єкту  страхування  перевищує  10%  суми  сплаченого  уставного  фонду  і  сформованих  страхових  резервів,  страховик  зобов'язаний  заключити  договір  перестрахування.

ІІІ.  АНАЛІЗ  ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ  ОБЛАСНОЇ  СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ  НАСК  "ОРАНТА"  ЗА  2001  РІК

3.1.           Аналіз  динаміки  рівня  ефективності  страхової  організації.

Аналіз  страхового  ринку  України  передбачає  необхідність  дослідження  діяльності  страхових  організацій  за  умов  перехідної  економіки.

Для  того,  щоб  здійснити  аналіз  рентабельності  (збитковості)страхової  діяльності  страхової  організації  на  мікрорівні  впроваджуємо  ряд  теоретико-методологічних  і  методичних  підходів.  Проаналізуємо  параметри  співвідношення  доходів  та  видатків  страхової  організації.

Дані  про  доходи  та  видатки  наведені  в  таблиці  №  2 показують динаміку  доходів  та  видатків  за  2001  рік  по  видам  страхування.

Різниця  між доходами  та  видатками  утворює  прибуток  (збиток)страховика  від  страхової  діяльності.

На  основі  даних  (таблиця  №  2) проводимо  розрахунок  системи показників  ефективності  страхової  діяльності  страхової  організації НАСК  "Оранта"  на  страховому  ринку  України,  використавши  нижче  наведені  формули.

За  першою  з  них  можна  показати  рівень  доходності  витрат  страхової  організації  (ДВ) в  цілому: