Основні категорії економічного аналізу

Тема 5. Основні категорії економічного аналізу 

1. Класифікація  факторів в економічному аналізі.
2. Класифікація  господарських резервів
3. Методика виявлення величини резервів

1.Класифікація  факторів в економічному  аналізі 

       В економічних дослідженнях під факторами розуміють рушійні сили розвитку процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві. Діяльність підприємства є складною і різнобічною. Вона представлена комплексом взаємопов’язаних господарських процесів, що характеризуються системою показників, які залежать від численних та різноманітних факторів.

     Кожен фактор може складатися з ряду елементів, які деталізують його вплив і виступають як самостійні фактори з більшим або меншим ступенем впливу на результативний показник. Чим більша їх деталізація, тим детальніше вони вивчаються, тим повніше виявляються наявні резерви покращання господарської діяльності підприємств.

      Фактори взаємопов’язані між собою та нерідко впливають на результати господарської та іншої діяльності підприємств за різними напрямами: одні - позитивно, інші - негативно, треті - в існуючих умовах економічного розвитку є нейтральними. Причому негативний вплив одних факторів може знизити або нейтралізувати позитивний вплив інших. Все це вимагає вивчення якомога більшої кількості факторів.

       Класифікація факторів - це розподіл їх за групами залежно від загальних ознак, що дає можливість точніше оцінити місце та роль кожного фактору у формуванні величини результативних показників.

       Фактори, які досліджуються в аналізі, можуть бути класифіковані за різними ознаками:

За  економічним змістом фактори, що вивчаються в економічному аналізі, можна поділити на:

• виробничо-економічні - виражають умови, що забезпечують підприємницьку діяльність з точки зору організації виробничого (торговельного, будівельного чи будь-якого іншого) процесу, раціонального використання ресурсів, залучених для своєї діяльності. Так, показник рентабельності діяльності підприємства визначається такими факторами як структура вкладень капіталу в активи, інтенсивність використання виробничих засобів, продуктивність праці робітників, рівень технології, запровадження прогресивних норм матеріальних і трудових затрат, ефективність запроваджених форм менеджменту і маркетингу тощо;
• соціально-економічні - рушійні сили підвищення ефективності діяльності підприємства, які закладені у самих учасниках виробничих відносин, відображають творчу ініціативу й активність працюючих, рівень освіти та культури працівників, ініціатива новаторів виробництва, моральне стимулювання і зацікавленість працівників, рівень управління підприємством, умови життя, побуту, відпочинку, мікроклімат у трудовому колективі, санітарно-гігієнічні умови праці, поліпшення організації виробництва та праці, естетичний стан приміщень тощо.

      Для врахування особливостей діяльності підприємств конкретних галузей фактори за рівнем охоплення поділяють на:

• загальні - діють в усіх галузях економіки (наприклад, забезпеченість матеріальними та трудовими ресурсами і ефективність їх використання);
• специфічні - в умовах окремої галузі економіки чи підприємства (наприклад, місце розташування підприємства тощо).

За  рівнем впливу на результати діяльності фактори поділяються на:

• основні - фактори, що здійснюють вирішальний вплив на господарську діяльність підприємства в умовах, що склалися;
• другорядні - всі інші фактори, крім основних.

      При цьому один і той самий фактор залежно від обставин може бути й  основним і другорядним.

За  часом дії розрізняють фактори:

• постійні - здійснюють вплив на досліджуване явище безперервно протягом усього часу;
• тимчасові - їх вплив відбувається періодично. Наприклад, освоєння нової техніки та технології виробництва.

За  характером залучення  ресурсів фактори поділяють на:

• інтенсивні – пов’язані з найбільш ефективним використанням досягнень науки, технології. Вони забезпечують розвиток економіки за рахунок підвищення продуктивності суспільної праці, покращання використання наявних ресурсів, що характеризують ступінь зусилля, напруженість праці в процесі виробництва (підвищення продуктивності праці тощо);
• екстенсивні – пов’язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника. Наприклад, збільшення обсягу виробництва за рахунок збільшення чисельності робітників.

За  відношенням до суб’єкта господарювання фактори поділяються на:

• об’єктивні - фактори, що не залежать від діяльності підприємств (наприклад, стихійне лихо);
• суб’єктивні - фактори, що залежать від діяльності окремих осіб, підприємств тощо. Навіть вміле прогнозування у господарській практиці об’єктивних умов і факторів можна трактувати як явище суб’єктивного порядку. Успішне господарювання, виконання бізнес-планів визначаються вмілим керівництвом виробничим колективом; правильною організацією виробництва, економіки, фінансів; глибоким знанням справи конкретним виконавцем.

Більшість факторів, що вивчаються в аналізі, складаються з декількох елементів. Але є й такі, що не розкладаються на складові частини. У зв’язку з цим фактори поділяються на складні, що виникають під впливом комплексу і причин, наприклад, продуктивність праці, та прості, які є результатом дії однієї причини, наприклад, кількість робочих днів.

       За можливістю виміру впливу факторів на результативний показник вони поділяються на параметричні (ті, що піддаються кількісній оцінці) і непараметричні (ті, що не підлягають кількісній оцінці). Кількісний вимір впливу факторів на показник, що вивчається, дозволяє правильно оцінити господарську діяльність підприємств. Якщо це неможливо зробити (наприклад, визначити вплив стажу роботи, рівня професійної підготовки робітників на продуктивність їх праці), необхідно прослідкувати напрям впливу факторів. Це підвищить обґрунтованість висновків і рекомендацій за результатами проведеного економічного аналізу.

       Кожний фактор може складатися із декількох причин, які в свою чергу і виступають як самостійні фактори з відповідним рівнем впливу на результати діяльності підприємства. Відповідно, фактори можуть бути першого, другого, третього,...n-ного рівня.

      До факторів першого рівня відносять ті, що безпосередньо впливають на результативний показник. Фактори, що спричиняють непрямий вплив на результативний показник за допомогою факторів першого рівня - фактори другого рівня тощо.

       Як і економічні показники, фактори що їх визначають, поділяються на кількісні, структурні та якісні. Кількісними вважаються фактори, що виражають кількісну визначеність явищ (кількість обладнання, сировини), наприклад, обсяг валових доходів, продажу продукції, сума власних і залучених фінансових ресурсів, сума витрат на виробництво, чисельність працівників підприємства, робочих днів в аналізованому періоді тощо. До структурних факторів відносяться такі показники як питома вага власних фінансових ресурсів у капіталі підприємства, частка активної частини основних засобів у загальній вартості основних засобів, частка робітників підприємства, питома вага матеріальних витрат у загальній сумі витрат на виробництво тощо. Якісні фактори визначають внутрішні якості, ознаки й особливості об’єктів, що вивчаються. Наприклад, рівень продуктивності праці робітників, ціна і рентабельність виробів, які випускає підприємство, доходність цінних паперів тощо.

         Наведена класифікація факторів дає можливість вивчити та оцінити їх вплив на показники, що вивчаються, розробити оптимальні управлінські рішення. 

2.Класифікація господарських резервів  

     Одним із завдань економічного аналізу  є пошук можливостей підвищення ефективності виробництва. Результат  вирішення такого завдання - виявлення  господарських резервів.

     Поняття “резерви” не має однозначного тлумачення в спеціальній літературі. Його витоки можна знайти у французькій та латинській мовах. У французькій мові дане слово, перекладається як “запас”; в латинській це означає “економити, зберігати”.

     Сприйняття  будь-якого поняття з часом  змінюється, трансформується, набуває нових смислових відтінків. Так, в спеціальній літературі та в практиці економічного аналізу термін "резерви" використовується у подвійному значенні:

1. як запаси ресурсів, які необхідні для безперервного здійснення процесу виробництва, надання послуг тощо;

  2) як вимірювані, ще невикористані можливості розвитку та удосконалення основного або інших видів діяльності відносно вже досягнутого рівня, тобто можливості підвищення ефективності виробництва. Наприклад, є резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку тощо.

       Економічна сутність резервів як невикористаних можливостей полягає в забезпеченні стійкого розвитку суб’єкта господарювання в конкурентному середовищі.

       Необхідність виживання кожного суб’єкта господарювання в ринковій економіці є найважливішим стимулом удосконалення конкретних видів продукції, надання послуг, зниження витрат, зростання продуктивності праці. Отже, пошук резервів – об’єктивний процес, що випливає із всезагального закону робочого часу, конкретним вираженням якого є зниження затрат живої та уречевленої праці. Це зниження досягається шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, проведення організаційних заходів, удосконалення процесу управління тощо.

     Якщо суб’єкт господарювання бажає не лише вижити в конкурентному середовищі, але й розвивати свою діяльність, йому необхідно шукати резерви її удосконалення. Це об’єктивний процес.

     Класифікація резервів проводиться за різноманітними ознаками. Разом з тим, будь-яка класифікація повинна сприяти глибшому розумінню сутності резервів, організації комплексного та цілеспрямованого їх пошуку.

     У спеціальній економічній літературі резерви класифікують, як правило, за наступними ознаками:

     За місцем утворення виділяють резерви:

• внутрішньогосподарські - резерви, що виявляються та можуть бути використані лише на підприємстві, що досліджується. Вони пов’язані, передусім, з ліквідацією непродуктивного витрачання ресурсів. Внутрішньогосподарські резерви, в свою чергу, групують як резерви, що виникли в цеху, на виробничій ділянці, робочому місці.
• галузеві - резерви, що можуть бути виявлені лише на рівні галузі. Пошук таких резервів відноситься до компетенції міністерств, асоціацій, концернів;
• регіональні - можуть бути виявлені та використані в межах певного географічного району (наприклад, використання місцевої сировини);
• національні - можуть бути виявлені шляхом проведення заходів на загальнодержавному рівні (наприклад, зміна форм власності, системи управління економікою тощо).

       Крім того, використання даних резервів може призвести до підвищення ефективності діяльності не тільки окремих суб’єктів господарювання, але й галузей і навіть всієї національної економіки. До таких резервів відносяться, наприклад, удосконалення спеціалізації та кооперування галузей і виробництв, раціоналізація транспортних зв’язків і тарифів на ці послуги тощо. Виявлення та використання таких резервів не залежить від суб’єктів господарювання на мікрорівні, але може істотно впливати на резерви їх діяльності.

      За основними моментами процесу праці виділяють резерви, пов’язані з підвищенням ефективності використання:

• трудових ресурсів (покращання використання робочого часу, підвищення кваліфікації, продуктивності праці тощо);
• засобів праці (зміна застарілого устаткування, його модернізація, скорочення часу на планово-попереджувальний ремонт, зменшення простоїв, підвищення продуктивності устаткування тощо);
• предметів праці (зменшення втрат сировини та матеріалів в процесі виробництва, скорочення браку (виправного та невиправного), допустима 1 заміна сировини та матеріалів тощо).

      Необхідно враховувати, що оскільки процес виробництва може здійснюватися тільки за умови наявності всіх трьох перерахованих елементів, ізольований розгляд кожного з них окремо є умовним, що дозволяє глибше проникнути в сутність процесу та його результату. Тому найважливішою умовою практичної реалізації резервів є їх збалансованість за всіма трьома видами ресурсів. Це означає, що виявлені резерви за кожним моментом процесу праці повинні бути пов’язані між собою. Наприклад, виявлений резерв збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок більш ефективного використання трудових ресурсів. Але для того, щоб їх освоїти, необхідно в тому ж розмірі виявити резерви збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок кращого використання засобів та предметів праці. Якщо ж за будь-яким ресурсом резервів не вистачає, то в розрахунок приймається найменша величина виявлених резервів.