Показники оцінки фінансового стану та методика їх обчислення

Джерелами інформації для  оперативного аналізу є щоденні  первинні дані, які економічно правильно  відбивають справжнє становище на дільниці, в цеху, на підприємстві.

Поточний аналіз відрізняється  від оперативного тим, що тут використовується звітна, облікова й позаоблікова інформація. Оперативна інформація не використовується, бо вона часто нівелюється, й у звітності та в обліковій інформації не виявляється.

Завершальний аналіз проводиться  після закінчення певного циклу  діяльності та одержання відповідної  звітності. Його завдання – це всебічне вивчення економіки підприємства, об'єктивна оцінка результатів діяльності, виявлення закономірностей і тенденцій розвитку господарства, викриття внутрішньогосподарських резервів та опрацювання конкретних заходів щодо їх реалізації.

Стратегічний аналіз застосовується для з'ясування основних довгострокових тенденцій діяльності. Його метою  є прогнозування напрямків дальшого розвитку районів, галузей та економіки  в цілому. Він забезпечує вибір  найоптимальніших перспективних рішень. Як бачимо, види й напрямки аналізу  доповнюють один одного.

За місцем проведення економічний  аналіз поділяється на внутрішньогосподарський  і міжгосподарський; галузевий і  міжгалузевий. Внутрішньогосподарський  аналіз вивчає показники діяльності підприємства та його структурних підрозділів. У проведенні аналізу беруть участь усі служби підприємства. Він може бути функціонально-вартісним, попереднім, оперативним і завершальним. Крім загальної методики, він користується також і прийомами порівняльного  аналізу. Внутрішньогосподарський  аналіз комплексно досліджує діяльність підприємства, цеху, дільниці, бригади, відділу. Рівень деталізації та глибина  досліджень залежать від мети, рівня  управління, строків та інших причин. Результати аналізу дають можливість правильно вибрати варіант плану, дати правильну оцінку ефективності прийнятого рішення і всієї діяльності об'єкта, що аналізується.

Міжгосподарський аналіз вивчає показники роботи підприємства порівняно з показниками інших  підприємств. Він спрямований на виявлення відмінностей у роботі порівнянних виробництв, поширення  передового досвіду, виявлення й  мобілізацію глибинних резервів, об'єктивну оцінку діяльності. За обсягом дослідження та мірою охоплення даних економічний аналіз поділяється на комплексний (повний) і тематичний (частковий, експрес-аналіз) [11, с. 233].

Повний (комплексний) аналіз охоплює всі сторони діяльності, частковий – досліджує тільки найбільш актуальні для даної  ситуації (трудова дисципліна, робота цеху, каси тощо).

Баланс  та економічний аналіз підприємства

 

Головним джерелом інформації для проведення аналізу фінансового  стану підприємства є Баланс підприємства (форма №1). Аналіз треба проводити за даними річного, квартального, місячного балансів. Баланс містить повну інформацію, необхідну для проведення аналізу, і тому на практиці йому необхідно приділити особливу увагу. Для більш глибокого з’ясування причин тих чи інших відхилень фінансових показників від розрахункових використовують також дані форми №2 «Звіт про фінансові результати і їх використання» [18, с. 198].

Для деталізації окремих  питань, які виникають у процесі  аналізу, використовують ще такі джерела  інформації: реєстри бухгалтерського  обліку, первинну документацію обліку, листування з банками, фінансовими  органами, претензійні і арбітражні матеріали. Для полегшення розрахунку показників треба складати аналітичні таблиці, куди вносяться дані звітності, необхідні для розрахунків того чи іншого конкретного показника. Слід також зауважити: при аналізі  треба виділяти фінансові і загальноекономічні показники. Всі ці показники –  як абсолютні (прибуток, сума балансу, обсяг реалізації та ін.) необхідно  розділити на три групи:

– показники ефективності діяльності;

– показники конкурентоспроможності;

– показники фінансового  стану [18, с. 199].

Основну увагу потрібно приділити  першій і третій групі показників, адже фінансовий стан знаходиться в  прямій залежності від господарсько-виробничої діяльності підприємства. Порівнюючи показники фінансового стану  з показниками рентабельності, можемо прослідкувати логічний зв’язок  між різними сторонами діяльності підприємства, виявити, наскільки на фінансовий стан впливають ті чи інші виробничі процеси і, навпаки, як ефективність виробничої діяльності впливає на фінансовий стан. Як правило, незадовільні показники фінансового стану спричинені негативними явищами у виробничій діяльності. Треба також урахувати, що фінансовий стан залежить не тільки від виробництва, але й від продукції.

Вибір напрямів аналізу фінансового  стану залежить від того, які конкретні  задачі аналізуються. Також важливо  і те, хто є суб’єктом аналізу: чи підприємство, чи аудиторська компанія, чи податкова інспекція, чи банк.

Найбільш повний аналіз проводиться  на підприємстві і повинен охоплювати всі сторони його фінансової діяльності і фінансового стану.

Починати аналіз фінансового  стану треба з характеристики бухгалтерського балансу. Сучасний баланс значною мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Перед початком лекції слід отримати у викладача 3–4 примірники балансу з цифровими  даними на кожну академічну групу. Вивчається загальна структура балансу за основними  розділами активу і пасиву. Активи підприємства відображені у балансі  як вартість майна і боргових зобов’язань, якими розпоряджається і які  регулює підприємство на звітну дату.

Пасиви – зобов’язання підприємства по позиках і кредиторській  заборгованості, погашення яких призведе до зменшення вартості майна.

Найбільш повну й глибоку  інформацію про фінансовий стан і  його динаміку можна одержати, побудувавши  на основі балансу підприємства порівняльний аналітичний баланс. Він будується  на основі бухгалтерського балансу  шляхом доповнення його показниками  структури, динаміки і структурної  динаміки вкладень і джерел засобів  підприємства за звітний період. Обов’язкові  показники порівняного аналітичного балансу:

• абсолютні величини по статтях звітного балансу на початок і кінець періоду;
• питома вага статей балансу у валюті балансу на початок і кінець періоду;
• зміна в абсолютних величинах;
• зміна у питомій вазі;
• зміна їх (в%) до величин на початок періоду (темп приросту статті балансу);
• зміна (в%) до зміни валюти балансу (темп приросту структурних змін);
• ціна одного процента збільшення валюти балансу і кожної статті – відношення величини абсолютної зміни до процента абсолютної зміни на початок періоду [11, с. 237].

Порівняльний аналітичний  баланс дає можливість звести одночасно  і систематизувати ті розрахунки, які виконуються при первісному ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного  балансу охоплено багато важливих показників, які характеризують статику й  динаміку фінансового стану. Порівняльний аналітичний баланс включає показники  горизонтального і вертикального  аналізу, активно використовуваного  в практиці капіталістичних фірм. При горизонтальному аналізі  визначаються абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу  за звітний період, а при вертикальному  – вираховують питому вагу –  нетто кожної статті. Всі показники  порівняльного аналітичного балансу  необхідно розділити на три групи:

• показники структури балансу;
• показники динаміки балансу;
• показники структурної динаміки балансу.

 

Показники оцінки фінансового стану та методика їх обчислення

 

Коефіцієнт покриття - коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності). Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів  підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні  активи перевищують за величиною  поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно  функціонує.

Коефіцієнт покриття = (Оборотні активи (ряд. 260ф.№1) + Витрати майбутніх  періодів (ряд. 270 ф. № 1)) / (Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф. № 1) + Доходи майбутніх періодів (ряд. 630 ф. № 1))

Коефіцієнт швидкої ліквідності - він враховує якість оборотних  активів, показує яка частина  поточної заборгованості може бути погашена за рахунок готівки та надходжень від дебіторів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності = (Оборотні активи (ряд 260 ф. № 1)- Запаси (ряд. 100-ряд.140)+Витрати

майбутніх періодів (ряд. 270 ф. №1)) / (Поточні зобов'язання (ряд. 620ф. №1) + Доходи майбутніх періодів (ряд. 630 ф. № 1))

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

Коефіцієнт абсолютно  ліквідності = (Поточні фінансові  інвестиції (ряд.220) + Грошові кошти  та їх еквіваленти (ряд. 230 + ряд.240ф. № 1)) / (Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф. № 1) + Доходи майбутніх періодів (ряд. 630 ф. №1))

Коефіцієнт концентрації власного капіталу визначає частку коштів власників підприємства в загальній  сумі коштів, вкладених в майно  підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу = Власний капітал (ряд. 380 ф. № 1) / Активи підприємства (ряд. 080 + ряд.260 + ряд. 270 ф. № 1)

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній  сумі коштів, вкладених у майно  підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = Позиковий капітал (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 ф. № 1) / Активи підприємства (ряд. 080 + ряд. 260 + ряд. 270 ф. №1)

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує частину власного капіталу в сукупному капіталі.

Коефіцієнт фінансової незалежності = Власний капітал (ряд. 380 ф. № 1) / Сукупний капітал (ряд. 640 ф. №1)

Коефіцієнт фінансової стійкості  характеризує пропорцію різних джерел фінансування господарської діяльності.

Коефіцієнт фінансової стійкості = Довгострокові зобов'язання (ряд. 480 + Поточні Зобов'язання (ряд.620) ф. № 1) / Власний капітал (ряд. 380 ф. №1)

Рентабельність продажу  показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємств.

Рентабельність продажу = Прибуток до оподаткування (ряд. 170 ф. №2) / Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 ф. № 2)

Рентабельність активів - характеризує наскільки ефективно  підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто  показує, який прибуток приносить кожна  гривня, вкладена в активи підприємства, визначається як відношення чистого  прибутку до середньорічної вартості активів.

Рентабельність активів = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / [Активи на початок періоду (ряд. 080 + ряд. 260 + ряд. 270 гр. З ф. № 1) + Активи на кінець періоду (ряд. 080 + ряд. 260 + ряд. 270 гр. 4ф. № 1)] / 2

Рентабельність власного капіталу - характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу, визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / [Власний капітал на початок  періоду (ряд. 380 гр. 3 ф. № 1) + Власний  капітал на кінець періоду (ряд. 380 гр. 4 ф. № 1)] / 2

Висновки

 

Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального  виробництва є основою суспільного  відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв'язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного  життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного  управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз.

Поєднання інтересів підприємств  та їх колективів із загальнонародними  найбільш повно проявляється у системі  комерційного розрахунку, який базується  на принципах господарювання та означає  максимальне використання економічних  важелів для підвищення ефективності виробництва. Впровадження комерційного розрахунку неможливе без глибокого  аналізу діяльності підприємства. Економічний  аналіз сприяє розповсюдженню передового досвіду, прогресивних організаційних форм управління, впровадженню передової  техніки і технології, забезпечує можливість розпізнати закономірності, прогресивні явища, що мають місце  в господарському житті, та надати їм необхідного додаткового імпульсу розвитку.

За характером проведення й охопленням питань економічний  аналіз поділяють на фінансовий та управлінський. Такий поділ обумовлюється  існуванням фінансового й управлінського обліку.

Залежно від глибини дослідження  та призначення результатів економічного аналізу виділяють такі три його види: загальноекономічний, техніко-економічний, функціонально-вартісний.

Балансовий спосіб – це спеціальний прийом зіставлення  взаємозв'язаних показників господарської  діяльності. Використання балансового  способу є доцільним, коли зв'язок між окремими показниками відображено  у формі балансу, тобто рівних підсумків, отриманих, у результаті низки різноманітних зіставлень цих показників.