Сутність виробничої потужності

1. Сутність виробничої потужності.

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції, передбачений на відповідний період (декаду, місяць, квартал, рік) у заданій

номенклатурі та асортименті  з урахуванням оптимального використання наявного обладнання та виробничих площ, прогресивної технології, передової орагінізації виробництва і праці.

Економічне обгрунтування  виробничої потужності - найважливіший  інструмент планування промислового виробництва. Іншими словом, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких  факторів, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного

технологічного обладнання, середній вік обладнання та ефективний річний фонд часу його роботи при встановленому режимі, рівень сполученність парку, розмір виробничих площ і т. д.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового  попиту, що може змінюватися щодо обсягу, номенклатурі та асортименту, тому виробнича  потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість своєчасно перебудувати виробничий процес у залежності від зростання конкурентно спроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури та асортименту. Виробнича потужність розраховується по всьому переліку номенклатури та асортименту продукції, яка виробляється на підприємстві. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли виробляєма продукція характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки призначенням або конструктивними особливостями, але й технологією виготовлення, здійснюється угруповування всієї номенклатури створюваної продукції та вибір виробу-представника.

Виробнича потужність розраховується по ведучим виробничим цехам, дільницям  та обладнанню з урахуванням сформованної кооперації та заходів по ліквідації 'вузьких міст'. До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, у яких виконуються основні технологічні операції по виготовленню плановій продукції.

Під 'вузьким місцем' розуміється  невідповідність потужності окремих цехів, дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу, дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця є наслідком неспряженості між цехами, дільницями або групами обладнання. Коефіцієнт спряженості розраховується по формуле:

 

    (1.1)

 

де Кс - коефіцієнт спряженості;

ПM1 і ПМ2 - потужність ведучих цехів та дільниць, ед.;

Ру - питомий видаток продукції першої операції (цеху, дільниці)

для вироблення продукції  другий, шт., т, т. д.

 

Усунення вузького місця  здійснюється по плану організаційно-технічних  заходів, що розробляється у двох напрямках, тобто з урахуванням  та безобліку притягнення додаткових капітальних вкладень. До другого  напрямку відносятся заходи по запровадженню  невстановленого обладнання, збільшенню змінності роботи обладнання, притягненню додаткової робітничої чинності, розширенню багатостаночного обслуговування, скороченню внутрізмінних простоїв, перерозподілу деталей на взаємозамінне обладнання з меншим рівнем його використання.[2,68].

Розрахунок виробничої потужності ведеться також по всім виробничим підрозділам промислового підприємства починая з нижчої виробничої ланки до вищого, тобто від верстату до групи   взаємозамінного обладнання, далі  від дільниці до цеху основного виробництва, від цеху до підприємства в цілому. При визначенні виробничої потужності не враховуються простої обладнання або недовикористання виробничих площ, викликане дефіцитом робітничої чинності та виробничих запасів, відхиленнями в орагінізації виробництва і т. д. Виробнича потужність - величина змінна. Вона зміняється в течію звітного періоду і визначається, як правило, на початок та кінець року.

Виробнича потужність визначається у тих же одиницях, в яких вимірюється  обсяг виробництва продукції. Широка номенклатура наводиться до одного або декільком видів однорідної продукції.

 

1.2 Визначні  фактори.

 Виробнича потужність  залежить від ряду факторів. Найважливіші  з них наступні:

-Кількість та продуктивність  обладнання;

-Якісний склад обладнання, рівень фізичного та морального зносу;

-Ступінь прогрессивності  техніки і технології виробництва;

-Якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поставок;

-Рівень спеціалізації  підприємства;

-Рівень орагінізації  виробництва та праці;

-Фонд часу роботи обладнання.

Вибуття потужності відбувається по наступним причинам:

-Знос обладнання;

-Зменшення годин роботи  обладнання;

-Зміна номенклатури  або збільшення трудомісткості  продукції;

-Закінчення строку  лізінгу обладнання.

Для аналізу виробничої потужності використовуються показники, що характеризують:

зміну фондовіддачі як різницю  між фондовіддачею проєктной (ФВпр) та розрахованої виходячи з середньорічної потужності (ФВвм);

зміна випуску продукції  на одиницю встановленого парку  основного технологічного обладнання, тобто відношення товарній (валовій) продукції до середньорічної кількості встановленого обладнання по плану та фактичні;                                                            

зміна рівня використання виробничих потужностей як наслідок поліпшення використання виробничих площ на основі зіставлення планової та фактичної вартості валовій (товарної) продукції, приходящейся на 1кв.м. виробничої площі.

Для поліпшення використання та подальшого нарощування виробничих потужностей необхідно:

скоротити внутрізмінни та цілозмінни простої парку основного  технологічного обладнання;

підвищити фондоозброєність шляхом впровадження нового, більш  прогресивного обладнання і технології;

модернізувати діючий парк основного технологічного обладнання;                

поглибити спеціалізацію  та поширити кооперацію.

 

 

2. Методичні підходи  до визначення виробничої потужності  у різних типах виробництва.

 

2.1 Розрахунок  виробничої потужності підприємства.

Розрахунок виробничої потужності заводу ведеться по всім його під-розділам у наступній послідовності:

-По агрегатам та  групам технологічного обладнання;

-По виробничим дільницям;

-По основним цехами  заводу в цілому.

Виробнича потужність підприємства визначається по потужності ведучих  цехів, дільниць, агрегатів. До ведучих відносяться цехи, дільниці, агрегати, в яких виконуються основні найбільш трудомісткі технологічні процеси та операції по виготовленню виробів або напівфабрикатів. Перелік ведучих цехів, дільниць та агрегатів в основному виробництві, а також оптимальні рівні завантаження публікуються у галузевих рекомендаціях по

розрахунку виробничої потужності.

Вимірюється виробнича  потужність, як правило, в натуральних  або умовнонатуральних одиницях. Так потужність текстильних підприємств  визначається максимально можливим випуском тканин у погонных та квадратних метрах, прядильных фабрик - в тонах пряжи, цеглі заводів - в тис. штук умовної цегли, металургійних комбінатів - в тонах виплавленої стали і т. д.

Разом з тим засіб  виміру виробничої потужності кількістю продукціїї що випускається не є загальним. На підприємствах, що переробляють сільськогосподарську продукцію, або гірнозбагачувальних комбінатах обсяг випуску кінцевої продукції залежить від якості вихідної сировини або

змісту в ньому корисного  компоненту. Чим хуже якість сировини, що переробляється, тим менш буде вироблено кінцевої продукції при незмінних або навіть більших затратах праці та капіталу. Тому потужність подібних підприємств вимірюється не обсягом випуску продукції, акількістю переробляємої сировини. Наприклад, потужність гірнозбагачувальних комбінатів визначається в тонах руди, що переробляється, цукрових заводів - в тонах буряка, що переробляється  в добу, маслосироробних - в тонах переробляємого молока і т.д.[6,35]. 

Використання натуральних показників для вимірювання виробничої потужності можливо тільки на вузькоспеціалізованих підприємствах, що випускають однорідну нескладну продукцію. При багатономенклатурном виробництві сумарна потужність підприємства визначається у грошовому виразі.

При розрахунку виробничої потужності потрібно виходити з маємого  обладнання і площ, передової орагінізації виробництва, застосування повноцінної  сировини, найбільш досконалих інструментів та пристроїв, режиму роботи підприємства.

Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучих підрозділів (цехів, дільниць) або агрегатів та установок. До них відносяться ті підрозділи, агрегати та установки, де виконуються основні технологічні процеси, більші по трудомісткості обсяги робіт та зосереджена найбільша кількість машин і обладнання. Так, на швацьких фабриках до них відносяться швацькі цехи, на текстильних комбінатах - прядильне і ткацьке виробництва, на машинобудівних заводах - механічні і складальні цехи, у чорній металлургії - доменні, мартеновські, електроплавільні пічі. Такий підхід до визначення виробничої потужності дозволяє виявити неспряженість потужностей ведучих та допоміжних виробництв і агрегатів та розробити план організаційно-технічних заходів по їхньому вирівнюванню.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати слідуючи вихідні дані:

-Плановий фонд робітничого  часу одного верстату;

-Кількість машин;

-Продуктивність обладнання;

-Трудомісткість виробничої  програми;

-Досягнутий відсоток  виконання норм виробітку.

Виробнича потужність ведучих підрозділів визначається по формулі:

 

 

    (2.1)

 

де ПМ - виробнича потужність підрозділу (цеху, дільниці);

n - кількість одиниць одноіменного ведучого обладнання, ед.;

Нт - годинна технічна потужність одиниці обладнання, ед.;

Ф - фонд часу роботи обладнання, годин.

 

При цьому необхідно  врахувати все обладнання, закріпленного  за цехом, включаючи те, що не діє  внаслідок несправності, те що знаходиться  у ремонті і підлягає  установленню у плановому періоді.Не враховується тільки обладнання, яке знаходиться у резерві, а також на дослідницько-экспериментальних та спеціальних дільницях для професіонально-технічного навчання.

При розрахунку виробничої потужності підприємств машинобудування, заводів по виробництву будівельних матеріалів, текстильних, швацьких і взуттєвих фабрик, підприємств харчової промисловості та деяких других також необхідно враховувати виробничі площі. Так на швацьких фабриках в основу розрахунку виробничої потужності пошивочных цехів покладена кількість робітничих місць (без обліку резервних), що може бути розміщена на виробничій площі, яка виділяється для розміщення виробничих потоків. Розрахунок виконується по формулі:

 

    (2.2)

 

де S - виробнича площа цеху, що виділяється для організації виробничих потоків, кв. м.;

Sн – виробнича нормативна площа (з урахуванням проходів) на одне робоче місце, кв. м.;

Т - режимний час роботи, година.;

t - затрати часу на виготовлення одного виробу, година.

 

У короткостроковому  періоді виробнича потужність є постійною величиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виводу з виробництва  фізичних та морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного перезброєння

виробництва, реконструкції і розширения підприємства. У зв'язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна та середньорічна виробнича потужність.

Вхідна виробнича  потужність – це потужність на початок звітного або планованого періоду.

Вихідна виробнича  потужність - це потужність підприємства на кінець звітного або планованого періоду. При цьому вихідна потужність попереднього періоду є вхідною потужністю наступного періоду.

Виходна потужність розраховується по формулі:

 

 

ПМ_вых = ПМ_вх + ПМ_т + ПМ_р + ПМ_нс – ПМ_выб  (2.3)

 

 

де ПМ_вых - вихідна виробнича потужність;

ПМ_вх - вхідна виробнича потужність;

ПМ_т - приріст виробничої потужності за рахунок технічного перезброєння виробництва;

ПМ_р - приріст виробничої потужності за рахунок реконструкції підприємства;

 ПМ_нс - приріст виробничої потужності за рахунок розширення (нового будівництва) підприємства;

ПМ_выб - вибуваюча виробнича потужність.

Оскільки введення та вибуття потужностей робиться не одномоментно, а відбувається протягом усього планованого періоду, то виникає необхідність розрахунку середньорічної виробничої потужності. Вона визначається по формулі:

 

 

 

  (2.4)

 

де ПМ_с - середньорічна виробнича потужність;

ПМiввод. - вводима i-та виробнича потужність;

t_iд  - кількість місяців у році, в течію яких буде діяти i-та потужність;

ПМ_jвыв - виводима j-та виробнича потужність;

t_jб - кількість місяців у році, в течію яких не буде діяти j-та виводима потужність;

12 - кількість місяців у році.

 

Наведена методика визначення середньорічної потужності застосовується у випадках, коли в плані розвитку підприємства передбачений конкретний місяць введення нових виробничих потужностей. Якщо поточним планом капітального будівництва або організаційно техничних заходів передбачаються терміни введення потужностей не по місяцям, а по кварталам, то при розрахунку середньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися у середині планованих кварталів.