Сутність виробничої потужності

При розробці середньо -   та довгострокових планів неможливо передбачити не тільки місяць, але і квартал, в якому будуть введені додаткові потужності. У цьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин період дії потужностей, які вводяться приймається в розмірі 0.35 року.[6,47].

Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю здійснюється в 4 етапа.

На 1 етапі аналізується коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності у звітному періоді. Він  розраховується як відношення  фактичного випуску продукції до середньорічної потужності.

 

 

    (2.5)

 

 

де К_ио - коефіцієнт використання виробничої потужності в звітному періоді, ед.;

ОП_о - фактичний випуск продукції в звітному періоді, ед.;

ПМ_со - середньорічна виробнича потужність підприємства в звітному періоді, ед.;

 

Оскільки виробнича  потужність подає собою максимально  можливий обсяг випуску продукції  при кращих умовах виробництва, то коефіцієнт її використання не може бути більше одиниці. Недодержання цієї умови означає, що розрахункова виробнича потужність підприємства занижена і вимагається уточнювати розрахунки.

На другому етапі  здійснюється планування зросту коефіцієнту  використання виробничої потужності у  наступному періоді. Воно грунтується  на виявленні внутрішньовиробничих резервів збільшення випуску продукції без додаткового введення постійних факторів виробництва. Внутрішньовиробничі резерви поліпшення використання діючих виробничих потужностей поділяються на екстенсивні та інтенсивні.

До екстенсивних відносяться  резерви збільшення корисного часу роботи обладнання в межах режимного фонду. Вони включають усунення внутрізмінних та цілоденних простоїв обладнання, а також скорочення тривалості планових ремонтів. Група інтенсивних резервів включає до себе заходи по більш повному завантаженню обладнання в одиницю часу, підвищення кваліфікації працівників та на цій основі більш повне використання продуктивності машин, збільшення випуску придатної продукції і т. д.

Коефіцієнт використання середньорічної потужності у плановому  періоді може бути визначений по формулі:  

 

К_ип = К_ио × J    (2.6)

 

де К_ип – коефіцієнт використання виробничої потужності в плановому періоді, ед.;

J - індекс зросту коефіцієнту використання виробничої потужності в плановому періоді.

 

На третьому етапі  виявляється можливість виконання  виробничої програми в короткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливий   випуск  продукції із  діючих  виробничих потужностей шляхом

множення їхньої величини на плановий коефіцієнт використання середньорічної потужності:  

 

ОП_д = ПМ_вх × К_ип    (2.7)

 

 

де ОП_д - можливий випуск продукції із діючих виробничих потужностей, ед.

 

Після цього цей випуск зіставляється з плановим завданням. Виробнича програма буде виконана в  короткостроковому періоді у  тому випадку, якщо можливий обсяг випуску  продукції із діючих виробничих потужностей буде більше або дорівнює плановому обсягу.

 

ОП_д > ОП_п     (2.8)

 

де ОП_п - планований обсяг випуску продукції, ед.

 Якщо ця умова  не додержується, то необхідно  введення додаткових виробничих  потужностей.

На четвертому етапі здійснюється розрахунок необхідного введення в дію нових потужностей у довгостроковому планованому періоді.

При обгрунтуванні потреби  у нових виробничих потужностях  велике значення мають терміни їхнього  освоєння. Чим вони короче, тим більше продукції випустить підприємство у плановому періоді, тим більше буде його валовий доход та прибуток і швидше окупится інвестиції у розвиток виробництва.

По знов введеним потужностям  державних підприємств застосовуються галузеві норми тривалості освоєння проектних потужностей. Вони диференціюються в залежності від величини потужності, що освоюється та ступеню новизни продукції (вперше що освоюється або аналогічна що раніше  випускалася). Підприємства недержавного сектора промисловості терміни (норми) освоєння проектних потужностей планують самостійно.

Нормы освоєння проектних  потужностей використовуються при  визначенні потреби про введення нових виробничих потужностей для  забезпечення планового випуску  продукції. Розрахунок виконується  по формулі:

 

    (2.9)

 

 

де ПМ_н - потрібне введення в дію нових виробничих потужностей, ед.;

К_о – коефіцієнт освоєння нових виробничих потужностей;

К_с – коефіцієнт середньорічної потужності.

 

Заключним етапом обгрунтування  виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужності.Він грунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням та можливим сумарним випуском продукції із діючих  та нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення і освоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вигляд:

 

ОП_д + ПМ_н × К_о × К_с = ОП_п    (2.10)

Збільшення виробничої потужності можливо за рахунок:

-Введення в дію  нових та розширення діючих  цехів;

-Реконструкції;

-Технічного перезброєння виробництва;

-Організаційно-технічних  заходів, з них:

                  -Збільшення годин роботи обладнання;

                  -Зміна номенклатури продукції  або зменшення трудомісткості;

                  -Використання технологічного обладнання  на умовах лізінгу з поверненням у терміни, встановлені лізінговою угодою.

 

 

2.2 Вдосконалення методики  розрахунку виробничої потужності.

Розрахунки виробничої потужності залежать від галузевої  належности підприємства. У той же час є підстави для удосконалення  методичних передумов і вибору вихідних даних. До переліку невирішенних методичних питань входять наступні:

1. По якій номенклатурі  рахувати виробничу потужність - по плановій або оптимальної.

2. В яких вимірниках  оцінювати виробничу потужність- натуральних,

вартісних або трудових.

3. Який фонд часу  враховувати - календарний, режимний  або плановий.

Різноманітний методичний підхід до визначення виробничої потужності дає  як переваги, так і містить потенційну можливість появи небажаних економічних  явищ. Суть дискусії по перерахованим питанням зводиться до наступного.

 Якщо розрахунок вести по  плановій номенклатурі, то в умовах  ринкової економіки не подається  можливим сформувати виробничу  програму на рік. Якщо розрахунок  вести по оптимальній номенклатурі, то ці розрахуноки будуть значно відрізнятися від реальних умов, бо відірвани від потреби покупців у конкретних виробах. При розрахунку потужності по плановій номенклатурі одержується, що основою для визначення виробничої потужності є виробнича програма, а не навпаки. Адже виробнича потужність - основа формування плану виробництва.[5,75].

Деякі автори вважають, що питання про вибір номенклатури продукції, враховуємой потужності, можна вирішити, якщо останню вимірювати не в натуральному або вартісному вигляді, а нормативною трудомісткістю або в нормо-станко-годинах. У такому випадку потужність можна рахувати до формування плану виробництва. Але виробнича потужність переходить із поняття, зв'язаного з ринковою економікою, в абстрактну категорію, що вимірюється працею. Не подається можливим визначити, скільки та якої продукції можна виробити з допомогою даних засобів праці.

Наступне методологічне питання - який фонд часу приймається у розрахунку виробничої потужності? Якщо розрахунок вести по плановому фонду, то коефіцієнт використання потужності може бути вище 1 (що суперечить економічній логіці) за рахунок роботи у деякі вихідні дні та скорочення часу на ремонт. Отже, у розрахунок потужності потрібно приймати календарний фонд часу. Звичайним запереченням проти такої пропозиції завжди було те, що рівень використання потужності у переривному виробництві буде вкрай низьким (причому не тільки фактичні, але і по плану). Однак реальне завантаження обладнання під  сформований портфель замовлень не зменьшится, а показник використання потужності буде відображати істинний стан справ, а також резерви.

Невирішені питання  методології планування наводять до того, що на практиці розраховують не виробничу  потужність, а пропускну спроможність. В якості ведучої ланки приймає  та ділянка (цех, обладнання), що є найбільш важливим для підприємства. Вдосконалення методики внутрифірменого планування виробничої потужності має саме безпосереднє відношення до зміцнення фінансової дисципліни та поліпшення якості продукції.

 

3. Показники інтенсивного  використання виробничої потужності та їхній аналіз.

 

Процес формування та організації використання виробничої потужності сучасного підприємства залежить від багатьох факторів. Під  факторами розуміються умови, необхідні  для здійснення цих процесів, а  також причини, що виявляють вплив на їхні результати.

Розробка класифікатора, комплексно відображаючего кількість і склад факторів, що впливають на величину та рівень використання виробничої потужності, має не тільки важливе теоретичне, але і велике практичне значення. Зростання масштабів виробництва і підвищення його ефективності висують завдання пошуку резервів збільшення та поліпшення використання виробничих потужностей діючих підприємств. Тому вимагається визначити коло факторів, що слугували би основою для визначення величини виробничої потужності діючого підприємства і рівня її використання. Фактори, які впливають на величину виробничої потужності та її використання, взаємозв’язок, тому що обидва виді факторів мають єдиний об'єкт впливу –виробничу потужність підприємства (підрозділу). Різниця між ними полягає у тому, що перша частина факторів визначає резерви збільшення виробничої потужності, а друга - резерви поліпшення її використання. Викладене викликає необхідність застосування системного підходу до розгляду цих факторів.

Цей підхід означає, що всі питання, проблеми, що вивчаються повинні розглядатися у взаємозв'язку друг із другим. Він  дозволяє найкращим чином виявити  фактори, впливати на величину та використання виробничих потужностей, встановити існуючі між ними зв'язки і джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей діючих підприємств.

Системний підхід до вивчення факторів, впливаючих на величину та використання виробничої потужности, припускає розгляд  наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої потужності та використання у виробництві ресурсів, що споживаються і процесів їхнього перетворення.

Основні ресурси виробничого  процесу представлені трьома елементами: працею, орудиями праці та предметами праці. Отже, споживання і перетворення цих ресурсів є основою визначення обох видів факторів.[3,24].

 Проаналізуємо склад  та характерні риси факторів, що впливають на величину виробничої потужності. Як було показано вище, між поняттями 'виробнича потужність' і 'засоби праці' існує тісна функціональна залежність. Вона виявляється у тому, що кожному окремо взятому засобу праці відповідає певна величина виробничої потужності. А значить головним фактором, впливаючим на величину виробничої потужності, є наявність сукупності засобів праці. Причому цей вплив на підприємствах машинобудування виявляється шляхом розширення фронту робіт та підвищення продуктивності технологічного обладнання.

Розширення фронту робіт  залежить від кількості технологічного обладнання і виробничих площ. Із збільшенням  кількості обладнання та робочих  місць створюються умови для  розширення виробництва. Однак це розширення звичайно лімітується розмірами виробничих площ будинків (існує виключення для тих виробництв, потужності яких залежать від величини площ, наприклад складальних, котельно-зварочних). Самі виробничі площі, як правило, безпосереднього впливу на предмет праці не виявляють. Вони обмежують масштаб виробництва просторово, тому є одним з факторів, що визначають величину виробничих потужностей.

Виробнича потужність не відображає сумарну енергетичну  потужність підприємства і не перебує  з суми потужностей окремих робочих  машин. Вона залежить від рівня відповідності структури обладнання та робочих місць структурі машиноемкости (трудомісткості) виробів, що виготовляються. Тому структура відповідала структурі виробів, що виготовляються, тобто в їхній пропускний спроможності повинен бути досягнут максимальний рівень погодженості. Певне співвідношення повинно бути досягнуте і між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства. Отже, однім з важливих умов виробництва є додержання норм та пропорций між їхньою кількістю, розмірами та робочими скоростями.

Таким чином, теза про  те, що величина виробничої потужності залежить від кількості та продуктивності засобів праці, повинен бути істотно доповнений. Так, важливим фактором, що визначають величину виробничої потужності, є передусім система машин як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.

Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) зв'язані головним чином з поліпшенням якісного складу технологічного обладнання, збільшенням  у його складі високопродуктивних верстатів, автоматів та полуавтоматов, автоматичних ліній. Чим досконалі машини та обладнання, чим вище їхня продуктивність в одиницю часу роботи, тим більше виробнича потужність підрозділів і підприємства в цілому.