Управление активами

 

     Щодо  зміни оборотності дебіторської заборгованості і грошових коштів під впливом змінного фактора, видно, що вона збільшилась і це є позитивною рекомендацією. 

3.2. Оцінка ймовірності здійснення рекомендацій в умовах невизначеності 

     Як  свідчать сучасні дослідження і спостереження, проблема ризику набуває дедалі більшого суспільного значення, оскільки ризик сприймається вже на рівні образотворчих чинників сучасного і особливо майбутнього суспільства. Чимало авторів вбачають в цьому навіть радикальну зміну політико-економічних акцентів і початок процесу формування на базі сучасного індустріального суспільства його новітньої фази – суспільства ризику.

     Успішність  діяльності суб’єктів господарювання значною мірою залежить від прийнятої  концепції управління ризиками. Але  визначення межи процесу управління ризиками не таке вже однозначне, як може здатися на перший погляд. Бажання уникнути або мінімізувати ризики є природнім, але вирішення проблеми ускладнюється існуванням прямої залежності між ризиком і прибутком. Мінімізація ризику дає змогу отримати невисокий, але стабільний прибуток.

     Отже, балансування між прибутковістю  та ризиком, пошук їх оптимального співвідношення розглядається як одне з важливих і складних завдань, що постають перед  керівництвом кожного суб’єкта господарської діяльності.

     Конкретних  причин підприємницького ризику безліч. Вони завжди мають місце, саме тому ризик неминучий. Розрізняють внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на рівень ризику.

     Зовнішні  фактори – це ті умови, які можна  змінити, але треба брати до уваги. Їх можна розділити на дві групи: фактори прямого і непрямого впливу.

     Факторами прямого впливу є:

• зміна законодавства;
• рекламації та штрафи за браковану продукцію;
• порушення зобов’язань;
• зміна цін;
• конкуренція;
• форс-мажорні обставини.

     Факторами непрямого впливу є:

• політична ситуація;
• економічна нестійкість країни діяльності;
• інфляційні процеси в країні діяльності;
• науково-технічний процес.

     Внутрішні фактори – це фактори, зумовлені  діяльністю підприємства. Їх поділяють на: стратегію фірми; принципи діяльності фірми; ресурси і їх використання; якість і рівень використання маркетингу.

     У процесі керування ризиком особливий  інтерес становить механізм оцінки ризику, тому що без знання можливих масштабів ризику неможливо приймати адекватні рішення про діяльність у його умовах. Виділяють два підходи до оцінки ризику – якісний і кількісний.

     Завдання  якісної оцінки ризику – визначити  можливі види ризику, оцінити принциповий  ступінь їх небезпеки і виділяти фактори, що впливають на рівень ризику.

     Кількісна оцінка ризику полягає у приписуванні ризику числового значення. Кількісна оцінка ризику значно складніше. Вона визначається:

• видом аналізованої діяльності;
• постановкою проблеми;
• доступністю інформації, що характеризує ризик;
• кількістю часу, відведеного для ухвалення рішення;
• факторами, що створюють ризик.

     Кількісний  аналіз ризику проходить по декількох  основним напрямкам.[43]

     Аналіз  економічної літератури показав, що в наш час найбільш розповсюдженими методами кількісної оцінки ступеню ризику являються:

• статистичний метод;
• метод аналізу доцільності витрат;
• метод експертних оцінок;
• аналітичний метод.

 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис.3.1 Схема методів кількісної оцінки ризику 

     Доцільно  показати табличним способом алгоритми  розрахунку показників кількісної оцінки економічного ризику (табл. 3.5).

     Таблиця 3.5

Алгоритми розрахунку показників кількісної оцінки економічного ризику

 
 

     Предметом дослідження в дипломній роботі виступає процес самофінансування, який ґрунтується на оцінюваних показниках: коефіцієнті самофінансування, показника стійкості процесу фінансування та рентабельності процесу самофінансування.

     Впровадження  заходів покращення процесу самофінансування ВАТ "Савранський маслозавод" підлягають оцінки на предмет економічного ризику. Заходи мінімізації витратного механізму призводять до збільшення частки чистого прибутку на виробничий розвиток. Саме ця складова повинна бути оцінена на предмет ризику. Оцінювання проводиться за трьома оцінками: песимістичною, стриманою та оптимістичною. Песимістичний варіант базується на найменшій величині приросту чистого прибутку. Аналогічно обрано варіант оцінювання змін коефіцієнта самофінансування.

     На  першому етапі оцінювання визначимо  можливу величину показників (табл.3.6).

     Таблиця 3.6

     Розподіл  значень ймовірності очікуваної величини прогнозованих показників процесу самофінансування ВАТ "Савранський маслозавод"

 

     Визначення  можливої величини збільшення чистого прибутку на виробничий розвиток ВАТ"Савранський маслозавод" у майбутньому та величини вивільнення грошових коштів не сприяє отриманню повної інформації для прийняття виваженого рішення. Тому фахівці рекомендують визначати коефіцієнт варіації. Розрахунок даного показника проводиться поетапно. На першому етапі визначається дисперсія (див. табл.3.7).

     Таблиця 3.7

Визначення  дисперсії по заходам оцінювання процесу самофінансування ВАТ "Савранський маслозавод"

 
 

Визначення  дисперсії за досліджуваними елементами процесу самофінансування ВАТ "Савранський маслозавод" сприяє встановленню середньоквадратичних відхилень:

      ;

      .

     Водночас  визначають коефіцієнти варіації:

      ;

      .

Таким чином, розрахунки щодо оцінки запропонованих заходів покращення процесу самофінансування ВАТ "Савранський маслозавод" показують, що вірогідність впровадження як за показником чистого прибутку, так і за вивільненням грошових коштів характеризується незначним ступенем ризиковості. Тобто підтверджено доцільність використання маслозаводом методу оцінки економічного ризику в період прийняття управлінських рішень у майбутньому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 
 

     Активи - це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській  діяльності з метою одержання  прибутку.

      За  П(С)БО 2 : "Активи являють собою ресурси, контрольовані підприємством, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому."

        До них відносяться всі наявні  матеріальні цінності, нематеріальні  активи та кошти, що належать  підприємству на певну, а також  їх розміщення та використання.

    У балансі згідно П(С)БО 2 "Баланс"  активи підприємства розміщені у трьох розділах:

    I розділ - необоротні активи;

    II розділ – оборотні активи;

    III розділ – витрати майбутніх  періодів.

    Необоротні  активи – сукупність майнових цінностей  підприємства , що багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності й, переносять на продукцію використану вартість частинами.

    Оборотні  активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.