Формування і використання природно-ресурсного потенціалу Івано-Франківської області

* Розраховано за джерелом: «Статистичний щорічник України за 2008 рік «Регіони України» ( І-частина)». Державний комітет статистики України. /За ред. О.Г. Осауленка (,c.108-109  та додаток А і додаток Б) 

     Як  видно з таблиці по Івано-Франківській області сільські ради збільшилися на 1 одиницю.

     Якщо  аналізувати чисельність населення  за декілька останніх років, то середня  чисельність населення на 1 лютого 2003 року по Івано-Франківській області  становила – 1402,8 тис.осіб , з них  міське населення – 591, сільське – 811,8. А станом на 1 лютого 2009 року чисельність населення становила – 1377880 осіб, з них –міське – 588401, сільське – 789479 осіб, про що свідчить таблиця 3.2. 

     Таблиця 3.2.

     Чисельність населення по Карпатському регіону станом на 1 лютого та за січень 2003 і 1 лютого та за січень 2009 року.* 

     *Розраховано  за джерелом: «Статистичний щорічник України за 2007 рік.» Державний комітет статистики України.  /За ред. О.Г. Осауленка. (c.371,373 та додаток В і Г)

     Загальна  чисельність населення по Івано-Франківській області скоротилась на 24920 осіб, про що говорять коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення.

     Коефіцієнт  народжуваності дорівнює 11,7, у міських  поселеннях – 11,7, у сільській місцевості – 11,8 (на 1000 наявного населення). Коефіцієнт смертності дорівнює – 13,6, у міських поселеннях – 10,8, у сільській місцевості – 15,7(на 1000 наявного населення). Як бачимо загальний коефіцієнт природного приросту населення становить від'ємне значення (-1,9), з нього – у міських поселенях 0,9, у сільській місцевості (-3,9)  (на 1000 наявного населення). [20,352].

     Міграційні  процеси в області є традиційно сильними. Більшість безробітної  молоді та багато кваліфікованих працівників  з інших вікових груп постійно від'їжджають за кордон у пошуках  тимчасової і постійної роботи в Західній Європі та Росії, не маючи необхідних трудових віз і контрактів, поповнюючи ряди нелегальних мігрантів цих країн. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в зоні впливу Івано-Франківська, Калуша, Коломиї, Долини, Надвірної.

     Знецінювання людських ресурсів відбувається через відплив найкваліфікованіших кадрів з виробництва у сферу діяльності, яка не потребує високої кваліфікації, але вище оплачується, міграції "умів" на Захід. Важливою проблемою для міста є той факт, що на підприємствах здебільшого працюють люди старшого віку, які допрацьовують до пенсії. Відбувається старіння робочої сили без відповідного заміщення молоддю. Праця на промислових підприємствах стає непрестижною.

     У радянські часи в процесі розміщення виробничих сил ігнорувалися регіональні особливості формування трудових ресурсів, В 1970-1980 роках на території міста був сформований великий територіально-промисловий комплекс Такі підприємства, як ВО "Карпати", ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод", ВАТ "Індуктор". ВАТ "Івано-Франківська меблева фабрика", забезпечували робочими місцями не тільки жителів міста, а і навколишніх сіл. Спад обсягів виробництва. нездатність керівництва до швидкої зміни структури призвели до виникнення значного дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили в регіоні. Це викликало масові звільнення всіх категорій працюючих, а неефективне використання праці наявного персоналу при відсутності нової техніки і технології негативно впливають на економіко-соціальний розвиток міста.

     На  попит і пропозицію робочої сили впливають не тільки територіальні, професійно-кваліфікаційні характеристики, але й інфляційні процеси в економіці, заходи, пов'язані з кредитно-фінансовою і податковою політикою. Сьогодні поряд із вивільненням працівників із матеріальної сфери виробництва спостерігається погіршення можливостей працівників у виборі місця роботи. [6,50].

     Проблема неповної зайнятості персоналу підприємств теж потребує розв'язання. Для того, щоб зберегти кадровий персонал, адміністрація підприємств йде на вимушені кроки. Один із них - робота неповний робочий день (тиждень). Крім цього в такий спосіб дещо вдається запобігти відпливу висококваліфікованих робітників. Ситуація на ринку праці не стимулює роботодавців до створення нових робочих місць через нераціональне використання робочої сили і низьку її якість. Облікова чисельність штатних працівників порівняно з попередніми роками в галузях економіки зменшилася майже в декілька разів. Про це свідчить рівень зареєстрованого безробіття показаного в таблиці 3.3.

     Таблиця 3.3

     Рівень  зареєстрованого  безробіття за регіонами*

     (на кінець року; відсотків)

     * Розраховано за  джерелом: Статистичний  щорічник України за 2007 рік. За ред. проф. Осауленка О.Г. Київ. Видавництво "Консультант" 2008. – 571 с.: стор.384 та на основі додатку Е.

     На  основі показників таблиці можна  зробити такі висновки: офіційно зареєстрований рівень безробіття не дає повної характеристики сучасного ринку праці, оскільки продовжує зберігати приховане безробіття. Не остання роль належить тут недосконалій системі соціального захисту безробітних. Остання веде до того, що частина безробітних не реєструється в центрі зайнятості, оскільки зростає зневіра людей отримати роботу через цю службу. Відсутність інформації про професійну структуру незайнятого населення не дає можливості робити аналіз підготовки відповідних кадрів навчальними закладами. Це вагомий недолік у роботі служби зайнятості.

     Таким чином, внаслідок того, що відсутній  попит на працю, ринок робочої  сили не забезпечує ефективного використання трудового потенціалу. Активна політика трудозайнятості потребує гнучкої територіальної інфраструктури ринку праці. Вирішити проблему зайнятості можна шляхом формування оптимальної професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, її раціональний розподіл між секторами економіки. Очевидно, слід формувати такий механізм розподілу і перерозподілу робочої сили, який був би спрямований на розвиток творчих здібностей людини, впливав як на ціну праці, так і якість робочих місць і трудову мотивацію. Сьогодні активна політика зайнятості, очевидно, повинна бути спрямована не на створення додаткових робочих місць, а на підтримку зайнятості тих робочих місць, що є на підприємствах. Слід залучати більше працездатного населення до громадських робіт. Як випливає з вище наведеного, проблема неповної зайнятості персоналу підприємств є дуже болючою для міста, бо веде до деградації людини як особистості. На мою думку, якщо б була правова відповідальність за нераціональне використання робочої сили, адміністрація підприємств міста швидше б реагувала на тенденції, що відбуваються на ринку праці. Подальше реформування заробітної плати повинно запобігти наростанню негативних процесів у мотивації праці. Нарешті, очевидним є той факт, що економічне зростання м. Івано-Франківськ і регіону неможливе без підтримки вітчизняного товаровиробника, а це потребує підвищення перш за все якості робочої сили. [6,51] 
 

     Розділ  ІV. Сучасний стан економіки. Проблеми та перспективи комплексного розвитку господарства регіону.

     Промисловість – провідна галузь господарського комплексу району. Промисловість є однією з провідних галузей економіки області. Тут переважає недержавний сектор, частка якого у загальному обсязі виробництва складає 94,2%.

     У загальнодержавному виробництві області належать провідні місця з випуску калійних мінеральних добрив – 58,9%, соди каустичної – 39,6%, деревностружкових плит – 30,8%, деревноволокнистих плит – 46,6%, цементу – 9,2%, шиферу – 42,1%, азбестоцементних труб і муфт – 56,3%, промислових лічильників газу – 90%.

     Протягом  останніх років намітилася стійка тенденція  зростання обсягів виробництва  промислової продукції в хімічній та нафтохімічній промисловості, що зумовлено, насамперед, оптимальним  завантаженням потужностей нафтохімічного комплексу ЗАТ “Лукор”, де суттєво зросли обсяги випуску поліетилену, етилену, пропілену, бензолу та іншої продукції. На ВАТ “Оріана”, яке є одним із співзасновників ЗАТ "Лукор", завершується процес реструктуризації. У 2000-2001 рр. на базі його майна за участю інвесторів-співзасновників створено 7 господарських товариств.

     Нафтогазовий  та нафтопереробний комплекс також  займає одне із важливих місць серед  галузей господарства області. Питома вага продукції, виробленої його підприємствами, складає майже третину загальнообласного обсягу. В області склався завершений виробничий цикл: буріння свердловин, видобуток і переробка нафти та газу, їх транспортування та постачання. Нарощування ресурсної бази є головною передумовою стабільного функціонування галузі.

     Нафтогазовидобувним управлінням “Надвірнанафтогаз” відкрито Микуличинське та Південно-Пнівське нафтові родовища. Чотири нових площі для пошуково-розвідувальних робіт підготовлені в нафтогазовидобувному управлінні “Долинанафтогаз”.

     В галузі нафтогазовидобутку успішно зарекомендували себе нові форми господарювання. Спільне українсько-канадське підприємство “Дельта”, ТОВ “Рожнятівнафта”, ТОВ “Богородчанинафтогаз” мають чималий досвід пошуково-розвідувальних робіт на нафту і газ та промислово-дослідну експлуатацію виявлених покладів вуглеводнів.

     Розв’язання існуючих проблем нафтогазового  комплексу, перспективи його розвитку пов’язані з впровадженням наукових розробок Івано-Франківського Національного  технічного університету нафти і  газу та Центральної науково-дослідної лабораторії ВАТ “Укрнафта”.