Консюмеризм

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальне завдання

З предмету «Основи підприємництва» 

Тема: «Консюмеризм» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка ФРГТБ 3 курс 12 групи

Наливайко Наталія 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011

Зміст 
 

1. Вступ

2.  Розвиток руху захисту прав споживачів в Україні  та інщих країнах         світу. 

     3. Законодавчі та нормативні акти, що регулюють

     питання захисту прав споживачів в Україні.

     4.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Консюмеризм (від англ. consumer - споживач) - це організований рух громадян, а також діяльність державних і громадських установ за роз-ширення прав і впливу споживачів на виробників і торговців як в комер-ційній, так і позакомерційній сферах. Він виник понад сто років тому. Найбільш характерні визначення консюмеризму знаходимо, скажімо, у Ф. Котлера: "Консюмеризм - організований рух громадян та державних органів за розширення прав і впливу покупців на продавців".

     Досвід  консюмерського руху в розвинених країнах свідчить про його високий рівень, що забезпечений підтримкою урядів цих кра-їн, впливовими міжнародними організаціями і насамперед ООН, a також відповідною законотворчою діяльністю як у державах, так і на основі міждержавного співробітництва.

   У процесі  розбудови незалежної держави в  Україні в 90-х pp. ви-никає консюмерський  рух на основі досягнень міжнародного досвіду, а також специфічних  умов сучасного соціально-політичного  й еконо-мічного розвитку. Започаткувалася  структурна, розвивається законо-творча діяльність в галузі захисту прав споживачів. Першою серед колишніх республік СРСР Україна приймає Закон "Про захист прав споживачів" (1991 p.), права споживачів гарантуються Конституцією України, що була прийнята 28 червня 1996 р. Розширюються міжна-родні контакти в цій сфері. Розвивається загальна консюмерська осві-та та інформація в нашій державі. Налагоджується система підготов-ки фахівців з питань захисту прав споживачів.

   Серед стратегічних завдань національного  відродження та сучасного соціального розвитку України забезпечення споживання населенням якісних життєвих благ є одним з найважливіших і найгостріших завдань, вирішення якого великою мірою визначає внутрішню і зовнішню незалежність України, сприяє зростанню добробуту її громадян та зміцненню національної безпеки держави.

   Високі  споживчі властивості — основа конкурентоспроможності продукції і послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках. Споживання якісних товарів піднімає планку стандартів рівня життя народу, забезпечує задоволення різноманітних потреб людей. Саме тому Конституцією України (ст. 50) гарантується право громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.

  Формування  в Україні цивілізованої ринкової економіки зумовлює нагальну потребу  узагальнення та максимального використання накопиченого позитивного світового  досвіду стосовно забезпечення відповідної  гармонізації відносин, що виникають між суб'єктами ринку. У вирішенні цього питання мова передусім має йти про використання досвіду налагодження ефективної дії механізмів консюме-ризму, спрямованих на зняття суперечностей та подолання конфліктів, що виникають у відносинах між виробниками, посередниками і кінцевими споживачами, насамперед між продавцями і покупцями.

   Проблема захисту прав споживачів - це комплексна, багатоаспектна проблема, яка безпосередньо пов'язана зі зміцненням національної безпеки держави та захистом її громадян. Вона торкається всього ланцюга виробничих відносин: товаровиробник-торгівля-споживач, і в кожній ланці цих відносин має свої специфіку й особливості.

 

    Що таке "консюмеризм". Консюмеризм (від англ. соnsumer – споживач) –  всесвітній рух громадськості і  державних органів на підтримку прав та можливостей споживачів у їхніх відносинах із виробниками та постачальниками товарів, робіт, послуг. Захист споживчих прав – це складова частина захисту прав людини. У державах із розвиненою економікою споживач здійснює керівну функцію на споживчому ринку. А це можливо лише за активної життєвої позиції кожного громадянина країни та підтримки з боку держави.

   Нині  споживчим громадським організаціям належить провідна роль у справі пропаганди споживчих знань у суспільстві, захисті населення від монополістів і несумлінних виробників, вирішенні питання безпечного виробництва, пропаганді ідей раціонального споживання і розв’язанні проблеми взаємодії людини і навколишнього середовища. Громадські організації із захисту прав споживачів тісно співпрацюють з іншими об’єднаннями, наприклад, з радами ветеранів Великої Вітчизняної війни, організаціями інвалідів, клубами автолюбителів, регіональними центрами стандартизації, метрології і сертифікації, незалежними експертами, державними органами із захисту прав споживачів.

     Пріоритети політики консюмеризму  полягають у задоволенні основних  потреб людей, зокрема справедливий  розподіл природних ресурсів  між світовим населенням, доступ  громадськості до інформації  та участь у процесі ухвалення  рішень, зменшення цін на продукцію до прийнятного рівня, формування соціально-відповідального бізнесу, вироблення загальноєвропейської та світової стратегії енергозбереження тощо.

   15 березня 1962 року Президент Сполучених  Штатів Америки Джон Кеннеді  вперше офіційно окреслив права людини як споживача, ухваливши "Білль про права споживачів". У цьому документі визначено чотири права: на безпеку товарів та послуг, на інформацію, на вибір та право бути вислуханим у суді, якщо першими трьома правами нехтують. День проголошення Біллю у всьому світі відзначають як Всесвітній день прав споживача.

     На міжнародному рівні ці права  вперше було задекларовано в  "Хартії захисту споживачів", що її було затверджено 25-ю  сесією Консультативної Асамблеї  Євросоюзу в 1973 р. (рез. № 543). Основним міжнародним правовим документом у цій галузі є підготовлені Економічною та Соціальною радою ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів, які було схвалено Генеральною Асамблеєю ООН 9 квітня 1985 р. (рез. № 39/248). Цим міжнародним документом як стандарти затверджено права споживачів на безпечні засоби існування, захист економічних інтересів, відшкодування шкоди, інформацію та навчання, представництво тощо.

    

Названо три документи: "Білль про права  споживачів" (1962), "Хартія захисту  споживачів" (1973) та "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" (1985) лягли в основу адміністративно-правового механізму захисту споживачів у світі.

    

   Світовий  досвід руху на захист прав споживачів

    

   Рух споживачів набув всесвітнього поширення. Надзвичайного впливу він отримав у США, Японії, Європі. Активну позицію в обстоюванні інтересів і прав споживачів займають створений у 1960 році Консюмерський Інтернаціонал, що об’єднує нині майже 270 організацій зі 110 країн світу, Європейське бюро спілок споживачів (1962) інші впливові міжнародні організації. Гарантом захисту споживачів є Організація Об’єднаних Націй.

    

   Ефективний  соціально-політичний і законодавчо-правовий механізм захисту прав споживачів створено в США. Програми обох провідних політичних партій США містять спеціальні розділи, присвячені захисту інтересів споживачів. Запроваджено посаду спеціального помічника Президента США у справах споживачів. Саме США є піонером у розробці концепції та багатьох практичних дій у сфері захисту прав споживачів. Ще у 1899 р. у країні було організовано Національну лігу споживачів, яка, власне, була першим великим консюмерським об’єднанням у світі, а утворений у 1936 р. Союз споживачів США став моделлю для формування консюмерських організацій в інших країнах. Сьогодні він налічує понад 5 млн членів і є найбільшим та найвпливовішим об’єднанням споживачів у світі із річним бюджетом близько 100 млн дол. Найчисельнішим підрозділом у структурі Союзу є група технічних спеціалістів, яка здійснює тестування продукції.

    

   Франція разом із США, Швецією та Німеччиною є країною, де найбільше дбають про  споживачів. У кожному французькому департаменті створено раду з питань споживання, підпорядковану префекту, яка об’єднує відповідні адміністративні  органи та асоціації споживачів. Активно діє Федеральна спілка споживачів – незалежна громадська організація (створено в 1951 р.), яка має власний дослідницький центр та службу інформації. З 1964 р. Національна асоціація "Якість-Франція" надає споживачам інформацію про якість та експлуатаційні характеристики товарів через "Довідки про якість", що їх у вигляді паспортів додають до виробів, а також друкуються у періодичних виданнях: щомісячних інформаційних листках, каталогах виробів, "Бюлетенях преси". Асоціація входить до Міжнародного центру з підвищення якості. Паралельно з неурядовими структурами загальнонаціонального рівня у Франції діють близько сотні порівняно невеликих, дуже вузько орієнтованих, а отже, ефективних організацій, як-от Товариство тих, що користуються лінією № 9 паризького метрополітену, Товариство споживачів норманського сиру, Товариство на захист клієнтів внутрішніх авіаліній тощо.

    

   У Німеччині суворо регламентовано порядок  створення організацій споживачів: вони мають презентувати не менш як 65 фізичних осіб та бути зареєстровані як юридична особа. В 190З р. виникло Об’єднання союзів споживачів ФРН. Працівники дослідних лабораторій працюють зі знеособленими зразками, всі вироби мають лише номери. Результати роботи "Stiftung Warentest" завдяки їх оприлюдненню істотно впливають на ринок, а також часто на відомчі та законодавчі процеси в країні. У Німеччині на противагу дуже централізованій французькій і дуже децентралізованій англійській системі не існує глобальної системи захисту прав споживачів на державному рівні.

    

   Цікавим для України є досвід Польщі у  сфері захисту прав споживачів соціальних та адміністративних послуг. Із травня 2004 р., після вступу до ЄС, Польща розпочала  створення відповідних консюмерських структур, мета яких – надати споживачам всіляку допомогу в задоволені скарг на спільному європейському ринку. До таких інституцій належить Європейський центр інформування споживачів, що діє при Відділі захисту конкуренції і прав споживачів. Центр на 70 % фінансує ЄС і надає також юридичну й організаційну допомогу в разі виникнення транскордонних спорів, зокрема несудового розв’язання суперечок щодо порушення прав споживачів. Проведені дослідження вказують на брак знань закону, а інколи зневажання інтересів покупців надавачами продуктів. Тому наслідки членства Польщі у ЄС для захисту прав споживачів залежатимуть від загального усвідомлення та захисту споживачами своїх прав.

    

   В Росії засновником захисту прав споживачів уважають Петра І. Так, в його Указі "Про якість" від 11 січня 1723 року зазначено: "Повелеваю хозяина Тульской фабрики Корнилу Белоглазова бить кнутом и сослать на работу в монастыри, понеже он, подлец, осмелился войску государства продать негодные пищали и фузеи. Старшину Фрола Фукса бить кнутом и сослать на Азов, пусть не ставит клейма на плохие ружья...".

    

   У 80-х роках ХХ століття в колишньому СРСР почали зароджуватися об’єднання, клуби й асоціації захисту  прав споживачів. У 1987–1988 роки вони об’єдналися  у Федерацію об’єднань споживачів, президентом якої був Анатолій Собчак.

    

   До  початку 1992 року Федерація перетворилася  в Міжнародну конфедерацію об’єднань  споживачів (КонфОП), до складу якої увійшли  об’єднання споживачів із колишніх республік  Союзу — Росії, Білорусі, України, Казахстану, Туркменістану, Таджикистану та ін. Представники споживчих організацій утворили Координаційну раду.

    

   Союз  споживачів Російської Федерації (далі — Союз) є загальноросійською спілкою  громадських об’єднань. На початок 2008 року до його складу входили 103 регіональні організації. Союз разом із заснованими ним Центром незалежної споживчої експертизи, Центром експертизи якості медичної і фармацевтичної діяльності, Союзом учасників споживчого ринку підтримує добросовісних і ефективних виробників. Офіційний сайт Союзу в інтернеті: http://www.potrebitel.net.

    

   Союз  розпочав роботу над створенням Мережі правового захисту споживачів. Із державного бюджету на це було виділено 1 млн рублів. Організовано роботу 10 регіональних консультаційних пунктів і 5 міжрегіональних консультаційних центрів. Усього учасниками проекту було проконсультовано 125 тисяч споживачів, з них 75 тисяч бідних і соціально незахищених громадян отримали безкоштовно правову допомогу, зокрема складання претензій і позовів, підтримку в суді. У разі надання платних послуг споживачам довелося б заплатити не менше 20 млн крб, тобто вкладені в проект бюджетні кошти окупилися двадцятикратно.

    

   У 2007 році за ініціативою громадських  об'єднань споживачів-членів Союзу  було ухвалено трирічні програми захисту прав споживачів у Ростовській області і місті Астрахані, підготовлено програми в Краснодарі та Якутську. В Санкт-Петербурзі затверджено План заходів щодо розвитку споживчого ринку на найближчі чотири роки, в якому є питання стосовно захисту споживачів. Головна цінність цих програм полягає в тому, що вони вперше чітко структуровані по завданнях, термінах, виконавцях і фінансуванні.