Організація і проектування фірми

Зміст: 

ТЕМА№1. ОРГАНІЗАЦІЯ СТВОРЕННЯ НОВОЇ ФІРМИ

• мотиваційна природа створення фірми;
• підприємницька ідея, джерела і методи пошуку;
• порядок створення нової фірми.

Практичне завдання, нарисуйте схеми:

• класифікація організацій;
• фактори, що впливають на організацію;
• зовнішній вплив на організацію;
• схема організаційної структури фірми.

 

ТЕМА №2. ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ФІРМИ

• загальна характеристика потенціалу фірми;
• структура потенціалу фірми;
• особливості формування потенціалу фірми.

Практичне завдання, нарисуйте схеми:

• ситуаційні фактори проектування фірми;
• основні типи ситуацій в залежності від характеру факторів зовнішнього середовища;
• вплив технологій на проектування організації;
• взаємозв’язок між стратегією та організаційними дизайном.

 

ТЕМА №3. ФОРМУВАННЯ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОЕКТУВАННІ ФІРМИ.

• поняття і значення засобів виробництва;
• основні виробничі фонди і підвищення їх використання;
• оборотні фонди фірми, їх економія.

Практичне завдання, нарисуйте схеми:

• вплив орієнтації споживачів на проектування фірми;
• елементи побудови «організаційної будівлі»;
• типи департаментизації, що виділяються на основі напрямку групування;
• фактори, що впливають на визначення масштабу керованості.

 

Список використаної літератури. 
 
 

ТЕМА№1 ОРГАНІЗАЦІЯ СТВОРЕННЯ НОВОЇ ФІРМИ 

1. Мотиваційна природа створення фірми.

 

  Створення  власної фірми є результатом  роздумів і готовності до цього  потенційного засновника, його рішення  та певних практичних дій.

  Роздуми  засновника полягають у його  самооцінці власних можливостей,  та можливостей що створює ринкове середовище, і осмисленні можливого способу перетворення цих можливостей на конкретну справу.

  Створення  будь-якого підприємства спонукається  певними мотивами, природа яких  має складне, інколи суперечливе  походження. Засновниками підприємства можуть бути юридичні і фізичні особи, проте конкретним генератором, виконавцем і реалі затором є людина, конкретна особа.

   Діяльність людини спонукається, звичайно, одночасно кількома мотивами, з яких один - головний, провідний,  інші – підпорядковані.

   Мотиви можна розглядати к  складу ієрархічну побудову, що  складається з багатьох чинників: політичні – класові; суспільно-історичні – потяги, потреби, побудова держави; адміністративні – влада, управління; соціальні – потреби, інтереси, умови, рівень життя, сім’я, матеріальне стимулювання; психологічні – інстинкти, потреби,інтереси, емоції, моральне задоволення; корпоративні – матеріальні стимули, організація виробництва, конкуренція; організаційні – форми підприємства, організація виробництва і праці; економічні – матеріальні потреби, стимули, інтереси, незалежність, свобода; етичні – культурний рівень, незалежність.

   В теоретичному плані вихідною  позицією вирішення проблеми  є визнання того, що вся система  мотиваційних механізмів працює:

    - по-перше, лише тоді, коли вони  реалізовані;

    - по-друге, система мотивів має бути сприятливою для розуміння і складатися з чітко означених стадій. Зокрема, це пошук ресурсів, управління підприємством;

    - по-третє, мотиви корпорації  і окремого працівника повинні бути взаємозалежними і доповнювати один одного.

   В кожній фірмі, зорієнтований на досягнення конкретної мети успіх залежить, в основному, від сили мотиву до організації своєї справи.

   До системи мотивів на макрорівні  відносяться основні, що характеризують активізацію трудової діяльності безпосередніх працівників. Це, зокрема, відносини власності ( персоніфікація, приватизація землі і майна), влада, організація праці ( форми і системи), організація та управління виробництвом, система матеріального стимулювання праці.

   Особливе місце посідає група  мотивів, до якої можна віднести  прагнення влади. Ще з давніх-давен  помічено: будь-яка організація лише  тоді починає нормально діяти, коли має таку ієрархічну підпорядкованість, по якій може просуватися більшість працівників. Мотив влади є з одним найважливішим серед механізмів регулювання організаційної і виробничої діяльності. 
 

2. Підприємницька  ідея, джерела і методи пошуку.

 

   Започаткування фірми здійснюється  відповідно до певної технології створення бізнесу. Вона є специфічною для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Проте попри особливості економічного і правового середовища, специфіки сфери діяльності, існують і загальні проблеми, які необхідно вирішити засновнику підприємства. Однією з перших таких проблем є пошук підприємницької ідеї.

   Пошук привабливої ідеї бізнесу  це досить важке і відповідальне  завдання засновника, який має  віднайти в ідеї можливість  реалізувати свої знання і  здібності. На цьому важливому етапі започаткування власної справи виникає проблема – де і як шукати нову підприємницьку ідею.

   Джерела ідей можуть бути різними,  починаючи від спеціальних досліджень  і розробок. Проте найчастіше  вони надходять від:

• споживачів;
• фірм і підприємств, що працюють в цій сфері бізнесу;
• парламенту і уряду.

   Споживач є по суті вихідним  пунктом формування ідеї нового  продукту або послуги. Тому  слід вести пошук формальних  і неформальних способів виявлення  його думки це може привести  до ініціювання споживачем перспективної ідеї бізнесу.

   Детальний аналіз діючих фірм дає змогу знайти знайти нові можливості вдосконалення продукції, послуг тощо, обґрунтувати концепцію власного бізнесу.

   Діяльність парламенту і уряду,  періодичне оприлюднення її результатів також можна буде використати як джерело нових підприємницьких ідей.

   Власні або запозичені результати  досліджень і розбором є найбільш  плодотворним джерелом нових  ідей щодо бізнесової діяльності.

   В процесі пошуку і вибору  підприємницької ідеї необхідно оцінювати шанси на успіх при практичній їх реалізації. Оцінювати нової ідеї має бути комплексним. Тобто з різних точок зору:

• рівняння конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;
• наявності споживачів та знання їхніх потреб зараз і в майбутньому;
• виробничих можливостей майбутньої фірми щодо продукування тих або інших необхідних ринку товарів;
• реальних можливостей залучення фінансових коштів;
• стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі господарювання;
• компетентності, досвіду і управлінських здібностей засновника і його команди.

   Наука і практика розробила  основні методи творчого пошуку  підприємницької ідеї: методи індивідуального  творчого пошуку, методи аналогії, метод інверсії, метод ідеалізації;  методи колективного пошуку, «мозковий» штурм, конференція ідей, метод колективного блокнота; методи активізації пошуку, метод контрольних запитань, метод фокальних об’єктів, метод морфологічного аналізу. 

3. Порядок створення  нової фірми

 

   Для створення нової фірми  необхідно пройти ряд обов’язкових етапів: на початковому етапі створення фірми визначається склад засновників і розробляються установчі документи: статут підприємства і договір про створення і діяльність підприємства з зазначенням його організаційно-правової форми. Поряд із цим оформляється протокол №1 зборів учасників товариства про призначення керівника і голови ревізійної комісії. Потім відкривається тимчасовий рахунок у банку, куди протягом 30 днів після реєстрації підприємства, повинно надійти не менше 50% статутного капіталу. Далі підприємство реєструється за місцем свого заснування в місцевому органі влади. Для державної реєстрації у відповідний орган подаються такі документи:

• заява засновника (або засновників) про реєстрацію;
• статут підприємства;
• рішення про створення підприємства( постанова зборів засновників);
• договір засновників про створення і діяльність підприємства;
• свідчення про оплату державного збору.

   Після завершення реєстрації  й одержання свідоцтва про  реєстрацію всі дані про нове  підприємство передаються у фінансові і податкові органи для включення його в державний реєстр. Тут підприємству присвоюється код.

   На заключному етапі створення  нового підприємства учасники  його повністю вносять свої  внески (частки), відкривають постійний розрахунковий рахунок у банку, підприємство реєструється в районній податковій інспекції, замовляє й одержує круглу печатку і кутовий штамп. З цього моменту підприємство функціонує як самостійна юридична особа.

   Якщо підприємство створюється  як акціонерне товариство, тоді  його фундатори здійснюють підписку на акції.

   При відкритій підписці фундатори  публікують оголошення про майбутню  підписку, у якому вказується: предмет,  цілі і терміни діяльності  майбутнього акціонерного товариства (АТ), склад фундаторів і дату  проведення установчої конференції, розмір статутного фонду, кількість і види акцій, їхню номінальну вартість, терміни початку і закінчення підписки на акції й інші необхідні дані. Ті, хто підписався на акції зобов’язані внести до дня скликання установчої конференції не менше 30% номінальної вартості акцій. Якщо ж всі акції розподіляються між фундаторами, то внесок повинен скласти не менше 50%.

   Повністю викупити акції акціонер  зобов’язаний не пізніше року  після реєстрації акціонерного  товариства.

   Потім проводиться установча  конференція. У її задачу входить рішення таких питань:

• про створення акціонерного товариства (АТ):
• затвердження статуту АТ:
• про розмір статутного фонду після завершення підписки на акції:
• вибір керівних органів АТ і ін.

   Після успішного завершення установчої конференції здійснюється реєстрація знову створеного акціонерного товариства і воно може починати функціонувати. 

Практичне завдання

Нарисуйте схеми: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ТЕМА  №2. ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ФІРМИ 

1. Загальна  характеристика потенціалу фірми

 

   Сучасний  економічний стан країни свідчить  про необхідність використання  нових теоретичних підходів, прикладного  інструментарію, які дають можливість  ефективно подати складним соціально-економічним  системам господарювання, певну  невизначеність динамічного ринкового середовища та дають змогу своєчасно адаптуватися до нього.

   Термін  “потенціал ” у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова “potentia” й означає “приховані можливості, які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

   Перехід  до нового механізму господарювання  значно підвищив актуальність  дослідження тих ринкових ознак  потенціалу, котрі якнайповніше  виражають поняття «потенціал  підприємства».

   Потенціал,  що об’єднує в собі як просторові, так і часові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин:

   По-перше,  він відображає минуле, тобто  сукупність властивостей, нагромаджених  системою в процесі її становлення  і таких, що зумовлюють можливість  до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».