Реструктуризація підприємств в Україні

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 

Економічний факультет 

Кафедра теоретичної та прикладної економіки 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з предмету «Економіка підприємства»

 на  тему Реструктуризація підприємств в Україні 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ - 2008

 

Тема: Реструктуризація підприємств  в Україні 
 

Зміст 

Вступ   ………………………………………………………………………………….3

Розділ  1. Економічна сутність реструктуризаційних процесів:

1.1 Необхідність, суть і мета реструктуризації  ………………………………………....5

1.2 Економічна доцільність проведення  процесів перебудови та їх види ……………...9

1.3 Реструктуризаційні процеси на підприємствах України та їх наслідки ……………16

Розділ 2. Дослідження процесів реструктуризації:

2.1 Загальна характеристика підприємства «Лінкс-2»………………………………….20

                   2.2  Методи проведення реструктуризації та їх етапи…………………………………...22

Розділ 3. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємства:

3.1 Оцінка ефективності  проекту реструктуризації «Лінкс-2»………………………….28

3.2  Шляхи покращення фінансового стану «Лінкс-2» за очікуваними  результатами ....35

Висновок………………………………………………………………………………..39

Список використаної літератури

Додатки

 

Вступ 

    Реструктуризація  сьогодні - це необхідна умова виживання  підприємства в конкурентному середовищі. Дане поняття досить багатогранне, оскільки повинно включати в себе всі аспекти діяльності суб’єктів господарювання, як окремо, так і в їх взаємодії. Існує багато методів та підходів до проведення реструктуризації, що пов’язано з індивідуальними особливостями підприємства, ринку, на якому воно діє та економічного становища в державі. В Україні поняття реструктуризації, ще з радянських часів, закарбувалось у пам’яті наших співгромадян як певний перехід підприємств від державного управління до приватного. Проте, світова практика пішла значно далі, і довела, що даний процес потрібно проводити на кожному підприємстві через певні проміжки часу. Вона може охоплювати зміни організаційного, виробничого, економічного характеру або ж мати на меті зміну ринкової стратегії підприємства. Всі ці кроки, здійснені вчасно і поступово, забезпечать прибутковість та будуть менш затратними для підприємства. На жаль, вітчизняні підприємства ще далекі від розуміння цього, а тому, здебільшого розпочинають реструктуризацію лише тоді, коли опиняються перед загрозою банкрутства.

    Актуальність  проблеми. Помилковим є твердження, що реструктуризація це необхідність лише для пострадянських, приватизованих підприємств, адже, проблеми є у всіх, без винятку, різниця лише в тому, що одні господарюючі суб’єкти здатні подолати їх самі, без запровадження кардинальних змін, а становище інших дозволяє лише обирати  між крахом та виживанням. В цьому випадку  і постає необхідність реструктуризації як шлях порятунку підприємства і виведення його з кризи. Зараз більшість підприємств стикаються з проблемою втрати своїх позицій на ринку за невизначених причин, відчувають гостру нестачу фінансових ресурсів, кваліфікованих кадрів, насамперед, досвідченого менеджменту для налагодження діяльності. Вирішенням цих проблем є реструктуризація, яка може проводитися як власними зусиллями, так і з залученням зовнішніх експертів.

    Метою даної роботи є раціоналізація процесу господарювання, шляхом підвищення ефективності використаня виробничих засобів та чинників виробництва, надання підприємству рис сучасності, еластичності, інноваційності та адаптованості.

    Завдання. Засвоїти основні методики та техніки проведення реструктуризаційних процесів, отримати практичні навички проведення перебудовних процесів на підприємстві, та навчитися оцінювати результати подібних заходів.

    Об’єктом дослідження є діяльність підприємства «Лінкс-2» та його основні фінансові показники діяльності, котрі тестуються на необхідність запровадження реструктуризаційних заходів.

    Предметом дослідження є практика здійснення реструктуризації підприємства «Лінкс-2», на основі покращення його фінансових показників діяльності.

З переходом  підприємств від командних способів управління до ринкових, на їх шляху  стає багато перешкод. Практика українських  підприємств свідчить, що далеко не всі приватизовані суб’єкти господарювання можуть вижити в такому середовищі. Звісно, приватизоване підприємство повинно вже самостійно виконувати  функції з забезпечення виробництва та реалізації товарів, з вирішенням яких раніше допомагала держава. Але, до цих проблем додається ще й ряд інших, продиктованих ринком. Це, насамперед, конкурентоспроможність продукції, пошук ринків збуту та визначення обсягу її виготовлення. Вищезазначені проблеми можна вирішити, за умови такого переформатування підприємства, яке дасть йому змогу пристосуватися до нових умов.  

 

    Розділ 1. Економічна чутність реструктуризаційних процесів

    1.1 Необхідність, суть  і  мета реструктуризації

    Впровадження  змін у сфері форм, принципів, методів  і логіки функціонування підприємств зумовлене реалізацією постійних процесів їх реструктуризації. Вони сприяють проведенню суттєвих змін у сфері організаційних, технічних, економічних процесів і систем, які свідчать про можливість виживання і розвитку підприємств. Вони є чинником осучаснення управління, підвищення цінності підприємства, підвищення його привабливості на ринку - отримання конкурентноздатної переваги. Реструктуризація - як потреба проведення змін - розглядається в літературі, публіцистиці та економічній практиці у різних значеннях і в різних контекстах, у співвідношенні до різноманітних агрегатів і економічних суб'єктів.  

    В економічній літературі чимало тлумачень  реструктуризації: Ю. Брігхем і Л. Гапенські під реструктуризацією підприємства розуміють його реорганізацію, як юридичну, так і економічну.[3, с.76-78]Реструктуризація означає зміну структури активів і витрат підприємства, що проводиться або підприємствами, які оголосили себе банкротами і здійснюють встановлену законом процедуру виходу з такого стану, або фірмами, які намагаються підвищити ціну своїх акцій з метою запобігання перехопленню. Реструктуризація розглядається як укладання кредиторами угоди, у результаті якої борг з терміном погашення, що наближається, замінюється боргом з пізнішим терміном.

    Визначення, подане П. Друкером [3, с.79-80], доцільно вивчати в контексті фінансового менеджменту, оскільки автори в основі реструктуризації бачать зміну організації відносно структури бухгалтерського балансу та роз'єднання або злиття окремих структур. Але недостатньо чітко виражене розуміння підприємства як системи. З позиції системного підходу реструктуризація організації зачіпає внутрішні елементи, цілі, структуру, технологію, завдання, кадри і її зовнішнє середовище.

    Л. Водачек [3,с.83] під реструктуризацією розуміє комплексні та взаємозв'язані зміни структур, що забезпечують функціонування промисловості регіону в цілому. В організаційному плані, на думку автора, її об'єктом є самостійна організаційна одиниця (компанія, завод або автономна організація, наділена правом здійснювати підприємницьку діяльність). Реструктуризація передбачає зміни виробничої програми й пов'язані з цим нововведення в таких структурах: виробничій — складові виробничо-технічної бази; функціональній — при реалізації функції суспільного розподілу праці; інформаційній—при використанні інформаційних систем; організаційний — економіко-правові форми та прийняті на підприємстві розподіл прав й обов'язків; кадровій— професійний і кваліфікаційний склад працівників; фінансовій — активи та пасиви. Основою для проектування змін є обрана компанією підприємницька стратегія.

    Л. О. Лігоненко[6,с.32] визначає реструктуризацію як будь-які зміни у виробництві, структурі капіталу або власності, які не є частиною ділового повсякденного циклу. Таке визначення відображає суть реструктуризації як процесу будь-якої зміни, проте вимагає уточнення в частині визначення поняття «діловий повсякденний цикл». Наприклад, чи слід розглядати технологічні зміни у виробництві як реструктуризацію, і який повинен бути обсяг таких змін, щоб можна було назвати це реструктуризацією.

    Окремо  німецькі фахівці відзначають особливості  юридичної підтримки процесу  реструктуризації, яка включає аналіз правового становища і правових аспектів поточної діяльності промислових підприємств. У цьому визначенні акцент зроблений на тому, що реструктуризації піддаються підприємства, які вже втрачають свою життєздатність і вимагають зміни стратегії. Таке трактування охоплює далеко не всі моменти й аспекти в діяльності підприємств, звужуючи область застосування терміну «реструктуризація».

    П. Гохан [13, с.46] розглядає процес реструктуризації як забезпечення ефективного використання виробничих ресурсів, що призводить до збільшення вартості бізнесу. У цьому визначенні чітко виділена кінцева мета реструктуризації і спосіб її досягнення. Проте в процесі реструктуризації можуть досягатися й інші цілі (наприклад, зміна розподілу контролю над підприємством, зміна його організаційної структури, соціальні цілі тощо) і способи їх досягнення не завжди пов'язані з використанням виробничих ресурсів (наприклад, достатньо велике значення має роль персоналу в організаційних змінах, зокрема — у процесі реструктуризації).

    В. І. Голіков  [13, с.49]ставить підвищення ефективності й конкурентоспроможності промислових підприємств у залежність від того, наскільки успішно і швидко вдається здійснити реструктуризацію їх капіталів за критеріями та вимогами ринку. Будучи насправді процесом ринкової адаптації суб'єктів реального сектора, реструктуризація може проводитися, на думку А. В. Гриньової, [6, с.37] двома принципово різними шляхами. Перший — проблеми реструктуризації можуть розв'язуватися безпосередньо на мікрорівні економіки, тобто на кожному  підприємстві за допомогою цілеспрямованого підбору стратегічних інвесторів здатних надати необхідний капітал і привнести сучасний досвід управління. Другий — реструктуризація може бути результатом загальносистемних змін в економіці, що проводяться швидко й комплексно. При цьому пошук ефективних остаточних власників і реадресується ринкам капіталів. Під час ринкових реформ у країнах використовуються обидва шляхи реструктуризації.

    З огляду на предмет і сферу дослідження  слід звернути увагу на те, що всі автори виділяють спільну рису - реструктуризація є зміною, при чому ця зміна має прогнозований, радикальний характер, охоплює значні сфери економічної активності території та впроваджує більш  тривалі зміни. Метою проведення реструктуризації є покращення раціональності та ефективності господарювання виробничими засобами і чинниками виробництва, надання господарській структурі рис сучасності, еластичності, інноваційності та адаптаційності. [8] З досвіду реструктуризаційної діяльності, яка проводилась на різних рівнях економічної системи і в різних країнах випливає, що реструктуризація є відмінною ознакою сучасного управління. На сучасному етапі вона є наслідком інформаційного напряму діяльності підприємства, яке створює основу функціонування і розвитку його ринкового існування. [8]

    Реструктуризація  є процесом складним, багатоаспектним, викликаним зовнішніми змінами або внутрішньою кризовою ситуацією підприємства. Вона є постійним процесом, що підсилюється в окремих періодах функціонування підприємства, а також процесом із різним терміном виникнення наслідків реструктуризаційних рішень. Реструктуризація спрямована на реорієнтацію цілей підприємства і пристосування до них його економіки, організації, фінансів і політики управління персоналом. Проводиться вона одночасно в багатьох площинах і в різних галузях діяльності підприємства, в різному темпі, ситуаційно і спонтанно, охоплює багато засобів та інструментів впливу, а також методів і технологій, які роблять можливим використання досягнень науково-технічного, організаційного і економічного прогресу в процесі реструктуризації. [24,с.11]

    Обсяг реструктуризаційних процесів, їх плинність  і рівномірність а також спосіб їх підготовки і проведення визначає багато обставин і передумов економічного, організаційного, технічного, політичного характеру. Підприємство, як багатоскладовий економічний організм, вимагає в кожному випадку індивідуального підходу в процесі діагностики і переформування.  Кожен економічний суб’єкт характеризується певним фінансово - економічним станом техніки і технології, а також різною фазою свого розвитку, організацією і способом управління, має власні внутрішні характерні риси, які відрізняють його від інших.

    Кількість і різноманітність подій, процесів і явищ, які існують в економічній практиці, а також складний і різнобічний їх вплив на економічні результати і конкурентноздатність підприємств вимагають, щоб прийняті реструктуризаційні рішення характеризувались реальністю існування шансів розвитку підприємства, а також можливих небезпек у процесі їх реалізації. Їх ідентифікація є можливою завдяки використанню в процесі управління реструктуризацією як стратегічний і економічний аналіз і аудит, а також проведення менеджерами своєрідної роботи з інформацією. У результаті нагромадження інформації створення, відбору і верифікації, а також передбачення інформації ззовні підприємства про його економічний, предметний, фінансовий особистий потенціал, можна приймати позитивні рішення, які окреслюють спосіб, форму, темпи реалізації, сферу, обсяг, глибину і комплексність структурних змін на підприємстві.