Контрольна робота з "Дилового етикету"

         Після прийняття  замовлення офіціант ставить на столи  прилади й чарки відповідно до порядку подачі блюд. 
 

         Мовний  етикет офіціанта  та бармена

         Необхідність постійного спілкування із споживачами вимагає правильно спланувати свою мову, вибрати потрібні слова, які викликають зворотній зв’язок із відвідувачами.

         По-перше, про що повинна  подумати людина яка вибирає професію офіціанта або бармена, чи вміє вона спілкуватися з людьми, чи володіє даром слова. Здавна цінувалось вміння людини говорити коротко, але ясно “Что слово молвит, то рублем подарит ”- говорить рос. Приказка. Культура мови включає в себе багато психологічних компонентів. Ось деякі з них:

         Точність  і ясність

         Точність мовлення – це вміння чітко, коротко, однозначно висловлювати свої думки. Від того, як офіціант вміє цінувати своє слово, виконувати обіцяне ( наприклад, просьбу  гостей прискорити обслуговування) залежить відношення відвідувачів до даного підприємства. Ясність мовлення офіціанта виражається в тому, щоб дати коротку і досконалу характеристику блюд (наприклад: “Лангет – це два кусочка мяса, обжарених з двох сторін і политий м ясним соком або соусом, на гарнір – відварена або жарена картопля). Дуже важливо вміти виділити головне, основне, не вдаваючись у подробиці, пояснення смакових особливостей страви. Якщо ж офіціант висловлює свої думки неясно, путанно, нагромаджуючи одне речення на інше, постійно повертаючись до сказаного, то важко слухати і розуміти сенс його слів. Точність мовлення офіціанта залежить від знання ними характеристики страв та напоїв. Пропонуючи ту  чи іншу страву, він може в короткій кулінарії характеристиці вказати на основні продукти, з яких складається страва, підбір соусів та гарнірів, а також оформлення блюд. Наприклад: “ Блюдо “ судик-кольбер ” – это филе судака, нарезанное узкими полосками, свернутое в виде восьмерки и зажаренное во фри торе.  Подают это блюдо с зеленым маслом, которое готовят из сливочного масла, смешенного с рубленой зеленью петрушки”. Пропонуючи страву офіціант повинен правильно його назвати, так як воно названо в меню.

         Простота та небагатослівність

         На питання споживача:  « В каком виде  в вашем  ресторане подают ростбиф? Офіціант може дати таку відповідь : “ Ростбіф у нас готовят из вырезки,  поясничной части или края. Зажаривают м’ясо целым куском. По вашому желанию может  быть зажарен до нашой готовности или оставлен полусырым (“по-английски”) . При отпуске ростбіф нарезают тонкими кусками из расчета два куска на порцию, поливают м’ясним соком. На гарнир кладут овощи, заправленные  маслом, и строганый хрен.

         Однак  цю характеристику можна було б  виразити кількома словами: “Подають по 2-3 куска на порцию со сложным овощным гарніром, строганым хреном”.

         Ввічливість – це форма взаємовідносин  з оточуючими людьми. Проявляється в мовленні  у звертанні на “ви”, в доброзичливому спокійному, врівноваженому тоні, в  прагненні щиро прислужити споживачеві.

         Як приймати гостей

         В наш час велике значення має продумане і поставлене на високий професійний рівень обслуговування споживачів.Рішаючий фактор успіху-це усвідомлення працівниками вимог і потреб відвідувачів.товар,який вони представляють не просто їжа та напої,а перш за все поважне ставлення до гостей та інтерес до них.На настрій відвідувача впливають:

- вміння обслуговуючого персоналу встановлювати контакти з кожним гостем;

- наскільки доброзичливі стосунки з відвідувачами;

- наскільки піклуються про його комфортне перебування в залі.

         Найякісніше оладнання  ресторану не може компенсувати недоліки в обслуговуванні і не дуже люб”язний прийом гостей.В єдиному зв”язку знаходяться і виконання вимог відвідувачів, і якість продуктів,і обслуговування, і доступна ціна.

         Які на перший погляд дрібниці забезпечують якість при обслуговуванні споживачів?

1)сердечність  при зустрічі;

2)компетентність  та професіоналізм барменів,офіціантів;

3)дружелюбність  і виявлення особливої уваги  до гостей;

4)індивідуальне  оформлення кожного столу(квіти,оригінальні  композиції букетів);

5)різноманітні варіанти декоративного оформлення зали і пов”язані з ним зміни інтер”єра;

6)особливий  стіл для поважних гостей;

7)прояв  творчого підходу до проведення  презентацій.

         В роботі з відвідувачами  необхідно врахувати наступне:

1)Люди  прийшли в ресторан,бар,кафе,для того,щоб отримати задоволення або просто відпочити,зняти стрес,або просто послухати гарну музику,вернути собі гарний настрій.

2)Постійно  пам”ятати: головне-це якість  обслуговування.

3) Зміни  цін. 

3.Етичні норми ділового прийому туристів із Іспанії.

         Якщо гостя просять залишитися на сніданок, не слід сприймати запрошення серйозно: воно – проста формальність. Якщо його повторюють, то треба знов відмовитися. Тільки після третього разу можна прийняти запрошення, оскільки цього разу воно буде щирим, а не просто жестом ввічливості.

         Прибувати в точно призначений час не прийнято, неодмінно потрібно спізнюватися на 15-20 хвилин. Ніколи не слід наносити візити під час післяобіднього відпочинку. У потязі треба обов’язково запропонувати сусідам перекусити разом. Вони відмовляться, так само варто повестися з їх пропозиціями.

         У спілкуванні  з іспанцями рекомендується не торкатися  деяких тем, наприклад смерті або  кориди. Перше - табу чисто в силу релігійності місцевих жителів, у другому ж іноземцю, мало обізнаній в цьому виді розваг, легко "натиснути не на ту педаль". Не варто змішувати особисту розмову і формальності - тут прийнято чітко відокремлювати робочі відносини від дружби, особисте від суспільного. Не варто питати про вік не тільки дам, а й чоловіків. Іспанці в більшості своїй дуже горді і легко ображаються, та обговорення різниці у віці може бути всерйоз розцінено як вказівку на непридатність до якихось дій. Місцеві жителі за великим рахунком мало цікавляться життям за межами їх країни, та й іноземцями як такими теж, тому всі їхні розпитування слід вважати знаком ввічливості, не більше того.

         Дуже не рекомендується критикувати королівський дім - іспанці дуже шанобливо ставляться до правлячої династії. Також не варто торкатися релігії і тим більше футболу - тут у місцевих жителів ціла система ієрархії і переваг, симпатій і антипатій, розібратися в яких просто неможливо. Не варто піднімати і тему грошей, достатку або рівня доходів - це не прийнято, також як і скаржитися на свою бідність або вказувати на неї іншим. Дуже ризиковано заводити розмову і про політику - незважаючи на все здається спокій в суспільстві, Іспанія дуже політизована, і багато тем або мають досить специфічний відтінок, або можуть зачепити національну самосвідомість співрозмовника. До речі, всі ці риси слід сприймати як зайво узагальнені, не забуваючи, що Іспанія - багатонаціональна країна, і в кожному її куточку набір звичаїв і традицій, а отже - і поведінка людей, може дуже відрізнятися від вищевказаного.

         Іспанці - вкрай  ввічливі люди, особливо на публіці. Поступитися місцем у транспорті вважається проявом ввічливості і дуже цінується, особливо по відношенню до незнайомих людей (побачити стоїть у трамваї літньої людини тут практично неможливо). Також характерною рисою є прагнення притримати двері перед йде слідом або пропустити вперед жінку - іспанці вважають це само собою зрозумілим. Зате пройти без черги куди завгодно зовсім не соромно - це говорить лише про статус "порушника", хай і показному, але важливому для нього самого, ніж про його зухвалості.

         Головною особливістю  ділового етикету з Іспанцями  є ввічливість. Головне не підвищувати  тону голосу та спілкуватися конкретно  на певну тему яка вас цікавить. Якщо ви адміністратор в готелі куди заселяються Іспанці то потрібно швидко запитати не обхідну інформацію для картки туриста, та видати  їм ключ. Не можна задавати питань на теми які не стосуються даної ситуації.