Культура спілкування сучасної людини

     Зміст 

Вступ………………………………………………………………………………….31. Зовнішня культура………………………………………………………………..4 

2. Культура  мовлення……………………………………………………………….6 

3. Культура  почуттів………………………………………………………………..7 

4. Культура  поведінки………………………………………………………………8 

Висновки……………………………………………………………………..………9 

Список  використаних джерел……………………………………………………..10 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Мабуть  кожен з нас хоча б раз в  житті замислювався над тим, що таке спілкування і не просто спілкування, а ділове спілкування. Як правильно  спілкуватись з людьми і взагалі  чи існують певні норми етикету  ділового спілкування? Як правильно  звертатись до людини і що саме потрібно говорити в тій чи іншій ситуації? 

     Мистецтво живого діалогу не зводиться до простого інформування, воно засвідчує здатність  зацікавити співрозмовника, ввести його у світ власних почуттів і переживань, переконати у правоті власної позиції. Культура спілкування є невід’ємною частиною загальної культури людини. Нею можна оволодіти, можна виховувати її і вдосконалювати. Від культури спілкування великою мірою залежить результативність відносин між індивідами. Знання і дотримання її основних положень необхідні для кваліфікованого проведення будь-яких форм спілкування. 

     Культура  ділового спілкування є цілісною системою елементів, яка охоплює  зовнішню культуру, культуру мовлення, культуру почуттів, культуру поведінки, етикет. 

     Тема  “Культура спілкування сучасної людини” є досить актуальною в  наш час, а особисто для мене - досить цікава і пізнавальна. Адже більшість з нас навіть не замислюється над тим, що для спілкування обов’язковим є не лише правильно підібрана фраза з ввічливих слів, а й певний одяг, правильна вимова й взагалі багато чого про що ми далі дізнаємось в моєму рефераті.  
 
 
 
 
 
 

     1.Зовнішня культура 

     Часто людині вистачає одного погляду для  висновку про особистість партнера по спілкуванню, оскільки його манери, постава, хода, одяг, прикраси дають  багато різноманітної інформації про характер, ставлення до себе, навіть про ділові якості. Всі ці елементи свідчать про зовнішню культуру особистості. 

     Зовнішня  культура – видимі, візуально сприйнятні елементи, що характеризуютьособистість. 

     При першій зустрічі з людиною передусім звертають увагу на її одяг. Якщо він свідчить про невибагливий смак, низьку культуру, неповагу до себе та оточення, то від такої людини мало хто сподіватиметься конструктивної співпраці. 

     Мистецтво вдягатися полягає у виборі одягу, відповідного до певної ситуації, та підборі його ансамблю. Першою вимогою є доречність. Кожний вид одягу має своє функціональне призначення. Так, джинсовий костюм зручний для туризму, ввідпочинку і недоречний у театрі чи на офіційному прийомі. У дорогому костюмі не варто їхати на риболовлю. Недоречне також поєднання різностильових елементів одягу, наприклад до вечірньої сукні не пасують кросівки, а джинси – до класичного піджака. Ансамбль одягу – це гармонійне поєднання його елементів за призначенням, кольоровою гамою, стилем, пропорціями, елегантністю та зручністю, характером та віком людини. 

     Кольорову гаму слід підбирати з урахуванням усіх деталей одягу. Її поділяють на основні(сукня, костюм, пальто, плащ) і додаткові ( взуття, капелюх, шарф, сумочка, рукавички, прикраси). У костюмі можна використати не більше двох-трьох кольорів, а колір основної деталі повинен контрастувати з додатковими. У жіночому одязі контрастують червоний і білий кольори, червоний, чорний і білий, зелений і жовтий, зелений з коричневим тощо. Поєднання кольорів у чоловічих костюмах консервативніші, однак і тут можливі варіанти. Менеджер добре виглядає в костюмі нейтральної кольорової гами в діапазоні від чорного до білого кольорів. 

     Існує кілька стилів одягу: спортивний, «мілітарі», діловий тощо. Спортивному стилю властивий вільний покрій. Як правило, це піджаки з накладними кишенями, широкі штани-бріджі, різноманітні футболки тощо. Для стилю «мілітарі» характерне використання захисної кольорової гами, простої грубої тканини, подібної на військову, аплікації й нашивки, багато накладних кишень тощо. 

     Покрій  ділового одягу консервативніший: одно- або двобортний піджак, прямі штани. Обов’язкова для такого костюма краватка, відповідними мають бути Танина і кольорова гама деталей. Саме такого стилю має дотримуватись ділова людина. 

     Одяг  повинен бути зручним. У процесі спілкування не варто, наприклад, постійно поправляти його деталі, слід триматися впевнено не відволікаючись від розмови. 

     Зовнішній вигляд ділової людини залежить і  від зачіски. Чоловікам слід дбати  про те, щоб волосся було чисте  й підстрижене. Нині ділові чоловіки віддають перевагу коротким зачіскам. Бажано мати виголене обличчя. 

     Ділова  жінка має вкладати волосся у  просту зачіску, адже надто вишукана зачіска потребуватиме постійного піклування, що відволікатиме від спілкування. Недоцільно перебувати на роботі з довгим розпушеним волоссям, яким би гарним воно не було. 

     Чоловікам і жінкам можна користуватися  парфумами, які слід підбирати індивідуально, відповідно до власного стилю і смаку. Краще якщо вони дорогі, з приємним ароматом, ніж дешеві і різкі. 

     Важливими складовим іміджу людини є її постава  і хода. При правильній поставі  шия і голова повинні природно продовжувати тулуб, підборіддя підняте трохи догори, живіт підібраний, руки опущені вздовж тулуба, кисті рук і пальці розслаблені. Така постава символізує відмінний фізичний стан, діловитість і цілеспрямованість. 

     Хода  має бути вільною, ритмічною, зібраною, символізувати рішучість і впевненість.

     2.Культура мовлення

     На  ефективність ділового спілкування  значною мірою впливає вміння його учасників використовувати  лексичне багатство, виражальні можливості мови. Уміння правильно обрати інтонацію , слово, репліку є важливим аспектом культури мовлення особистості. 

     Культура  мовлення – володіння учасниками усного і писемного літературного  мовлення, уміння використовувати зображувальні  засоби мовного коду в різних умовах і сферах спілкування відповідно до мети і змісту комунікації. 

     Виявляється культура мовлення в умінні говорити і писати так, щоб реципієнт правильно  сприйняв інформацію і здійснив дії, яких очікує від нього автор висловлення чи тексту. 

     Мова  завжди співвідноситься з людиною, тобто є засобом передавання думок, ідей, почуттів і для відправника, і для одержувача інформації. Особа, яка говорить або пише, обирає, розміщує, комбінує, і трансформує слова та інші мовні одиниці, виходячи із сутності предмета спілкування та ситуації, в якій відбувається процес спілкування. Мова пов’язана з мисленням. Для того щоб усно чи письмово висловитись, необхідно зважати на такі якості мови, як точність (значення слів співвіднесені зі змістом та обсягом висловлюваних понять), логічність ( зв'язок значень, властивих словам, словосполученням і реченням у структурі мовлення, не повинен суперечити законам логіки і мислення). Мова виражає і передає не лише думки, а й почуття, волю, стани свідомості, естетичні потенції особистості, умови спілкування (місце, час, коло співрозмовників тощо). 

     Кожна мова, в тому числі й українська, у процесі свого розвитку послуговується категоріями й поняттями, пов’язаним з новими суспільними релігіями. Звичайними стали такі терміни, запозичені з англійської мови у зв’язку з трансформацією соціально-економічних відносин в Україні : «менеджмент», «маклер», «дилер».  

     3. Культура почуттів

     У процесі спілкування людина виявляє  певні почуття. Вміння керувати ними, дбаючи про те, щоб вони узгоджувались  з контекстом розмови, відповідали  особистим інтересам та інтересам  справи, не посягали на особистісну  сферу співрозмовника, тобто культура почуттів, є особливо важливою передумовою продуктивності ділового спілкування. 

     Культура  почуттів – рівень розвитку, уміння особистості керувати своїми психічними станами, емоційними ставленнями до навколишньої дійсності. 

     У діловому спілкуванні культура почуттів виявляється в адекватності емоційних  реакцій комунікативній ситуації, умінні точно обирати інтонації, експресивно  забарвлену лексику і відповідно реагувати на неї, виявляти вмотивований емоційний резонанс, співпереживання.

     Почуття є продуктом життєвого, суспільного  досвіду особистості, її спілкування  і виховання. 

     Культура  почуттів формується у процесі спілкування  з природою, з творами мистецтва, у праці, під час міжособистісних контактів. Це дещо більше ніж просте дотримання прийнятих у суспільстві правил поведінки - етикету. Мірилом, критерієм культурності, вихованості є співвідношення вчинку як вияву морального почуття з інтересами іншої людини 

     Головним  у культурі почуттів є змістове їх наповнення, тобто доброзичливе ставлення  до оточення, зацікавлене і відверте співпереживання. Навіть найблагородніші  спонукання, виявлені у грубій формі, не будуть сприйняті. 

     Людські почуття і переживання демонструють взаємозв’язок етичної й естетичної поведінки індивіда. Наприклад, привітним, сердечним, доброзичливим поглядом можна підтримати, спонукати людину до натхненних дій. І навпаки, іронічний, нахмурений пихатий погляд образить і відштовхне. 

     Отже, щирі зацікавленість, співпереживання, розуміння й порозуміння між людьми у процесі спілкування є важливими передумовами їх ефективної ділової взаємодії.

     4.Культура поведінки

     Якщо  морально-етичні норми визначають зміст вчинків, то культура поведінки відображає конкретну реалізацію вимог моралі, рівень органічності й невимушеності злиття цих норм зі стилем життя людини. 

     Культура  поведінки - сукупність форм поведінки  людини у процесі спілкування, в  яких виявляються певні моральні й етичні норми. 

     У процесі спілкування культура поведінки  характеризує духовний і морально-естетичний образ людини, свідчить, наскільки глибоко й органічно вона засвоїла культурні надбання людства. Наприклад, повага до співрозмовника виявляється у ввічливості, делікатності, тактовності, в умінні цінувати чужий час. Обов’язковість з точки зору культури поведінки у спілкуванні означає своєчасність і точність у виконанні домовленостей, обіцянок, повернення позиченого тощо. Чесність за формою вияву збігається з відвертістю. Естетичну складову культури поведінки відображає вміння одягатися відповідно до обставин, а також міміка, манери, жести, які можуть приваблювати чи відштовхувати інших учасників спілкування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

     Отже, підсумовуючи все вище сказане, ми побачили, що потреби сучасного суспільства, його духовних і матеріальних сфер зумовлюють особливу актуальність проблем спілкування. Без належного розвитку форм спілкування неможливе функціонування таких галузей, як виховання, освіта, охорона здоров’я, наука, мистецтво, політика, підприємництво тощо. 

     Спілкуючись, людина набуває власного стилю спілкування  – найкомфортнішого, зрозумілого  й усвідомленого. Стиль спілкування  значною мірою характеризується культурою спілкування – цілісною системою елементів, яка охоплює  зовнішню культуру, культуру мовлення, культуру почуттів, культуру поведінки, етикет. Знання і дотримання їх основних положень необхідні для кваліфікованого  спілкування.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список використаних джерел

     1. Хміль Ф.І. Ділове спілкування. – К.:Академвидав,2004. 

     2. Злотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: центр навчальної літератури,2006.