Особливості ділового спілкування. Етика ділового спілкування

Зазначимо, що американці - практики, вони доволі сильні та займають впевнену позицію на переговорах. Наполегливі у досягненні своєї мети. Торгуватися з американцями не тільки можна, а й потрібно, - вони концентруються на проблемах обговорення. Вся система виховання в США спрямована на виховання сильної, комунікабельної, самостійної особистості. В США культивують здатність жорстко відстоювати свої інтереси, уміння бачити проблеми та вирішувати їх. Часто кажуть, що американців не цікавить ніхто окрім самих американців. Мабуть цей “американський егоїзм” - сильна сторона нації.

Американці - люди відкриті, не терплять зайвих формальностей. Вони дотепні, як німці. Не тільки у висловах, а й за манерою поведінки ці люди досить прямі. Культивується неофіційна форма стосунків, повний демократизм, навіть коли людей розділяє велика вікова різниця, а також різниця  суспільного становища.

Індійські правила етикету  закріплені у "Ману-законі", найвідомішому  з дхармашастр збірнику "Приписів стосовно манер і поведінки індійця  у приватному і громадському житті", що відповідають релігійним догматам брахманізму. Дипломати Індії близькі до англійської школи, багато хто з них закінчували англійські університети і стажувалися в англійському Форін Офісі. Деякі індійські дипломати до дипломатичної служби були чиновниками англійської колоніальної адміністрації. Індійські дипломати відрізнялися високим професіоналізмом, різнобічними зв’язками, вмілим відстоюванням інтересів своєї країни.

Підтримуючи контакти з представниками Індії, варто пам’ятати про те, що в індійців високо розвинене почуття  власної гідності. Індус не дозволить  образити себе. Колись принижений у  результаті довгого колоніального  панування Англії, він дуже оберігає свою незалежність.

Американський дипломат, посол  Уотсон, у своїй книзі "Дипломатія" відзначає високу компетентність індійських колег у двосторонній і багатосторонній  дипломатіях.

Проте, однією з особливостей є те, що індійці не завжди є пунктуальними. Але це не стосується їх співрозмовників  чи гостей. Для них є нормою запізнитись  чи затримати розмову, що не виражає  при цьому неповагу, а говорить лише про особливості їх сприйняття норм етикету. 

Список використаної літератури

1. Абрамович С. Д., Чікарькова М. Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004.
2. Дридзе Т. М. Язык и социальная психология. — М, 2000.
3. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. — М., 1991.
4. Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. — М., 1990.
5. Горелов И. Н. и др. Умеете ли вы общаться? — М., 2001.
6. Корнев М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. — К., 2005.
7. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. — СПб., 2000.
8. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник для вузов. — М., 2002.
9. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения.- М., 1990.
10. Уедерспан Г. Изящное искусство ведения международных переговоров // HRNEWS.- 2003.
11. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей.- К., 2007.
12. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К.: Літера ЛТД, 2003
13. Леонтьєв А.А. Психологія спілкування. - М., 1997.