Технічна естетика

• техніка завжди розвивається в повній відповідності  із законами природи. Якщо до недавнього часу вдосконалення в техніці  відбувалося безсвідомо, лише пізніше  підтверджуючись науковими знаннями, то в даний час конструювання та інженерний розрахунок любого механізму виходить із самих передових науково-технічних відкриттів (наприклад, політ космічних кораблів).

• виражається в стрибкоподібному характері її розвитку. Ця закономірність здійснюється революційними перетвореннями, наприклад: відкриття вогню, електрики, автоматика, кібернетика, атомна енергетика. Необхідно передбачити цей стрибок і визначити, як скоро повинна наступити зміна в техніці. Художник, конструктор, дизайнер повинні відмовитися від старої конструкції, як тільки вона почне старіти, а не тоді коли вже стрибок відбувся і став ймовірним фактом.

     Автор зазначає, що дизайн за своєю природою є універсальним (двояким) з одного боку, як мистецтво, з іншого як технічний  витвір. Звертаючись до об'єктивних законів розвитку техніки і враховуючи загальні утилітарні потреби людей, дизайнери мають справу з загальнолюдськими інтернаціональними особливостями предметного світу. Але, з іншого боку вони включені в конкретну систему виробництва і розподілення, працюють над речами, які мають товарну цінність, зачіпають складні соціально-естетичні механізми формування ідеалу, функціонування художньої культури.

     Якщо  художник зайнятий в тих галузях  промисловості, які по-в'язані з  використання прикладного мистецтва  і ремесел, де обробка виробів ведеться ручним способом, він є дизайнером тільки в тому випадку, коли створенні за його рисунками або моделями речі випускаються значним тиражем, надходять у продаж і не вважаються його особистою роботою.

     Задачі  дизайну не обмежуються тільки покращанням зовнішнього вигляду предметів, а включають і всесторонне пропрацювання структурних зв'язків між предметами, що надають предметному середовищу необхідної функціональної композиційної єдності.

     Спроби  визначення дизайну продовжуються. Одним із важливих питань при визначанні суті дизайну є питання про співвідношення дизайну з іншими видами мистецтва, про те, як дизайн може входити в сферу художньої творчості.

     На  думку автора, дизайнери, як і інженери-конструктори працюють над формою промислових виробів, які виготовляються серійно, використовуючи при цьому арсенал художніх засобів формоутворення. Іншими словами, інженер, спираючись на свій «технічний» розум, може виконувати роботу дизайнера. Часто буває, коли дизайнер бере на себе функцію інженера, проробляючи технічні деталі, спираючись на так зване неупереджене судження, на свою художню інтуїцію.

     Якби  у сфері інженерного конструювання  можна було логічно прийти до новоформи  виробу і конструкції, коли б виріб  був повністю незалежним від наявних матеріальних ресурсів, від трудових навичок людей і традицій виробництва, а споживачі завжди відповідали б ідеальній моделі, тоді з'явилась би можливість повного поєднання проектного конструювання і дизайну. Однак в дійсності ще далеко все не так. Навіть у найскладніших з технічної точки зору галузях проектування, суворо детермінованих зовнішніми умовами, існує багато варіантів рішень. Прикладами можуть бути різноманітні форми літаків, автомобілів, електронної техніки. Дизайн і тому стає необхідним, що він використовується як механізм регулювання зв'язків між окремими елементами виробництва і виникаючими в ньому відповідностями. 

     Була  поширена думка, що дизайн (на відміну  від художньої творчості) пов'язаний тільки з серійними формами і  їх промисловою обробкою. Ми знаємо, що це було тільки тоді, коли нову професію хотіли відділити від ремесла, з його примітивним виробництвом, і від прикладного мистецтва, де найважливішим є унікальність окремих рішень. Однак у практиці дизайнерів є не тільки серійний виріб. Вони працюють над формою і конструкцією унікальних технічних приладів для освоєння космосу і складних виробів з мінімальним застосуванням промислової обробки (так зване виконання унікального дизайну). Дизайнерів і тих, хто користується їх виробами, цікавить, в першу чергу, функціональна і естетична якість, а не те, як вони були виготовленні: серійно чи індивідуально. Адже є такі прилади і цілі комплекси нової апаратури, які виготовляються принципово в одному екземплярі, але по суті є значущими віхами в розвитку техніки і дизайну.

     Все це означає, що принципи дизайну не можуть бути виведені тільки із системи  виробництва подібно до того, як уява про критерії форми предметного  оточення не можуть бути виведені із візуально  обраних уявлень. Дизайн виростає із єдності сфери виробництва і споживання, займаючи особливе місце в ряді інших видів художньої творчості.

     Як  же працюють дизайнери? Вихідними в  творчості є специфіка використовуваних матеріалів і закономірностей формоутворення, які підпорядковуються суворим  законам природи (законам механіки, оптики, кольорознавства і ін.). Але дизайнери ставлять перед собою відповідну мету: співставити безкінечні різновиди технічних форм, які породжені зовнішніми об'єктивними причинами і підпорядковані законам природи, з особливими сприйняттями їх людьми, з визначеною технологією такого сприйняття. Тоді на місце хаосу форм приходить упорядкована система, в середині якої знаходиться людина. Дизайнери старанно враховують і самі впливають на вдосконалення здібностей людини сприймати предметне оточення. Для цього багато уваги слід приділяти вивченню механізмів емоційного і естетичного сприйняття, включаючи і знання психології.

     Однією  з важливих проблем у дизайні  є вияснення того, на якому етапі  створення речі або комплексу  речей будуть сформульовані дизайнерські завдання, що дуже важливо для технічного пошуку і організації виробництва, в тому числі і для відкриття та застосування нових, не існуючих раніше, матеріалів і способів їх обробки, видів конструкцій та ін.

     Зміна і покращання існуючого предметного середовища поєднується з винаходом, з передбаченням, причому не тільки в технічному, а й у художньому плані. Тому виникає необхідність включати художників в склад проектних організацій. Художнє сприйняття принципово цілісне, і тільки художник здатний наочно поєднати в своєму сприйнятті утилітарні та естетичні параметри речі. Він володіє даром образного передбачення, художнього моделювання матеріального середовища в умовних формах і матеріалах (макети, ескізи, експериментальні пошуки форм). 

     Автор підкреслює, що художник має добре  розвинену зорову пам'ять, що допомагає  йому швидко і успішно асимілювати  нові, ще не відомі форми в художній і духовній культурі. Саме в дизайні  моделюється і деталізується  емоційне відношення людей до нової  технічної реальності, яка вимагає великих затрат матеріальних і людських ресурсів. Суцільний образ такої реальності, створюваний художником, потребує ще розчленування на складові елементи, перекладу їх на мову техніки і економіки управління виробництвом, без чого він залишається лише утопічним передбаченням майбутнього. Тому цим і пояснюється посилення уваги в дизайні всесторонньому експериментальному і загальнотеоретичному прогнозуванні, заснованому на системному підході до явища. На відповідному етапі розвитку дизайну ця тенденція знайшла вираження в теоріях «тотального проектування середовища». Весь тотальний світ охоплювався розумно, до нього підходили в одному систематичному ключі. Дизайн сприймається як антипод хаосу і різночасності в створенні середовища, утверджуючи цінність лиш найбільш «кратких» і тому лаконічних форм. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Білодід Ю. Основи дизайну: Навчальний посібник / Юрій Білодід, Олена Поліщук,. - К. : Вид. ПАРАПАН, 2004. - 239 с.
2. Даниленко В. Основи дизайну: Навч. посібник / Інститут змісту і методів навчання; Харківський художньо- промисловий ін-т. — К., 1996. — 92с.
3. Татіївський П. Витоки і розвиток технічної естетики в Україні // Мистецтво та освіта. - 2000. - № 3. - С. 7-10.
4. Устин В. Композиция в дизайне: методические основы композиционно-художественного формообразования в дизайнерском творчестве: Учебное пособие / Виталий Устин,. - 2-е изд., уточненное и дополненное. - М. : АСТ : АСТРЕЛЬ, 2007. - 239 с.
5. Шпільчак В. Дизайн в українській школі: проблеми та перспективи // Мистецтво та освіта. - 2000. - № 3. - С. 2-6
6. Шумега С. Дизайн. Історія зародження та розвитку дизайну. Історія дизайну меблів та інтер’єра: навчальний посібник / Станіслав Шумега, ; М-во освіти і науки України, Прикарпатський ун-т ім. В. С. Стефаника, Ін-т культури і мистецтв. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 298 с.