Аналіз активів

Тому аналізу джерел формування капіталу необхідно приділяти  належну увагу. Класифікацію капіталу зображено на Додаток 3.

Характеристика співвідношень  між власним та позиковим капіталом і розкриває сутність фінансового стану підприємства.

Необхідність у власному капіталі зумовлюється вимогами самофінансування.

Під самофінансуванням  слід розуміти фінансування за рахунок  заробленого підприємством прибутку.

Власний капітал є  основою самостійності і незалежності підприємства. Але необхідно враховувати, що фінансування лише за рахунок власних коштів не завжди вигідно для підприємств, зокрема в тих випадках, якщо виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди часу на рахунках у банку будуть накопичуватися великі суми коштів, а в інші періоди підприємство відчуватиме їх нестачу. Окрім того, необхідно мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал (чим платить за кредитні ресурси), то, залучаючи в свій оборот позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного (позикового) капіталу.

У той же час, якщо кошти  підприємства сформовані в основному  за рахунок короткострокових кредитів та кредиторської заборгованості, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з цими коштами необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним поверненням їх і на залучення в оборот на нетривалий час інших коштів.

Оскільки в теперішній час «ціна» такого важливого для підприємств джерела формування капіталу, як кредити банків, зростає, то постає питання про доцільність користування банківськими кредитами.

Для вирішення питання  про доцільність використання кредитів банку необхідно розраховувати величину виторгу від реалізації, величину чистого прибутку, а також рівень рентабельності майна (прибуток, одержаний з кожної гривні, вкладеної в майно) та рентабельності власних коштів у двох варіантах:

І варіант - з використанням  кредитів банку;

II варіант - без використання  кредитів банку.

Порівняння одержаних  показників І та II варіантів дасть  відповідь на питання економічної  доцільності використання кредитів банку.

Залучення кредитів банку  буде раціональним лише в тому разі, якщо процентна ставка на них буде нижчою, ніж рентабельність вкладеного капіталу.

Практично, безоплатним  джерелом коштів для підприємств  є кредиторська заборгованість.

При розрахунках з  постачальниками та підрядчиками плата  за тимчасове користування коштами  кредиторів, як правило, не стягується: якщо згідно з договором передбачена оплата через «й» днів після одержання (відвантаження) продукції, значить підприємство-покупець одержало безвідсотковий кредит на строк «й» днів. Деякі підприємства широко використовують таку можливість. Насправді, що більший строк має заборгованість, то менший її реальний розмір з урахуванням інфляційних процесів. Але щодо кредитоспроможності, недотримання встановлених договором строків оплати - погана практика, оскільки потенційні кредитори можуть негативно вирішити питання про надання нового кредиту.

Таким чином, від того, наскільки оптимальним буде співвідношення власного і позикового капіталів, якою буде «ціна» останнього, значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Аналіз структури власних і позикових коштів, їх співвідношення дає можливість оцінити рівень раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства, його ринкової стійкості. А це вкрай важливо для постачальників ресурсів, зокрема для банків, при вивченні фінансового ризику і для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів та формуванні фінансової стратегії.

Основним завданням  аналізу джерел коштів підприємства є вивчення та оцінка:

змін, що відбулися в  структурі всіх джерел коштів і, зокрема, в структурі власного та позикового капіталу, в наявності власних оборотних коштів та їх частки в сумі власних коштів та в матеріальних оборотних коштах на кінець звітного періоду порівняно з його початком;

раціональності формування структури джерел коштів;

«ціни» джерел коштів;

показників, що характеризують ринкову стійкість підприємства. Інформацію про розмір власних джерел коштів подано в І розділі пасиву балансу, а дані про позикові кошти - короткострокові та довгострокові  зобов'язання - відповідно, у III та IV розділах.

Для аналізу змін структури  джерел усіх коштів підприємства визначають питому вагу власних та позикових  коштів у загальній їх сумі на початок  та кінець звітного періоду й одержані показники порівнюють.

Результати аналізу джерел капіталу повинні показати, на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи не прихований у структурі, що склалася, ризик для інвесторів, чи ця структура сприятлива для ефективного використання капіталу.

Оцінка змін, які відбулися в структурі капіталу, може бути різною як для інвесторів, так і для підприємств. Так, для інвесторів, зокрема для банків, більш надійною є ситуація, якщо частка власного капіталу у клієнтів більш висока, оскільки це виключає фінансовий ризик.

Структура капіталу підприємства, що аналізується, не несе в собі великого ризику для інвесторів, оскільки підприємство працює переважно на власному капіталі, який на кінець періоду значно зріс.

Для вирішення питання  щодо забезпечення підприємства власними коштами розраховується коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.). Цей показник обчислюють як відношення різниці між обсягами власного капіталу і фактичною вартістю

Відомо, що підприємства можуть вкладати частину свого прибутку в інші підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Після проведеного  аналізу  пасивів підприємства можна зробити  наступні висновки.

Загальна вартість майна  підприємства зросла, в основному  за рахунок збільшення вартості необоротних  активів, а також витрат майбутніх  періодів.

Збільшення довгострокових фінансових інвестицій є позитивно. Тенденцією і свідчить про інвестиційну спрямованість діяльності підприємства.

Також відбулися зміни  у складі оборотних активів, які  збільшилися.

Відбулося збільшення власного капіталу, що свідчить про посилення фінансової стійкості підприємства.

 Оборотність капіталу  підприємства незначним образом  зменшилась, але відповідає гарним  значенням.

При аналізі показників, які забезпечують підприємство засобами виробництва, можна зробити висновок, що підприємство забезпечене ними в достатній мірі.

Підприємство також  має можливість своєчасно задовольнити платіжні і боргові зобов’язання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Закон України “Про підприємства в Україні” від 12.05.92. Відомості верховної Ради України – 1992 - № 10.
2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 22.05.97. Відомості верховної Ради України – 1997 - № 27.
3. Бородина О.И. “Финансы предприятия”. – М.: ЮНИТИ, 1999.
4. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпритация: пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 624 с.
5. Ефимова О.В. Финансовый анализ – 2-е изд., перераб.и.доп. – М.: Издательство «Бухгалтесркий учет», 1998.
6. Економічний аналіз: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів  спеціальності “Облік і аудит”, За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир ПП “Рута”, 2003. – 680 с.
7. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюча, В.З. Бучевський, М.І. Горбуток; за ред. акд. НАНУ, проф.. М.Г. Чумаченка. – К.: Кнеу, 2001. – 540с.
8. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 22.05.97. Відомості верховної Ради України – 1997 - № 27.
9. Закон України “Про податок на додану вартість від 03.04.97. “Бухгалтер” – 2000№ 19.
10. Декрет Кабінету Мінісирів України “Про акцизний збір” від 25.05.99 //Галицьки контракти - 1997, № 44.
11. Агафонова Л. Фінанси підприємств. Практикум. 3-тє видання. – К.: Знання, 2001. – 158 с.
12. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 248 с.
13. Бойчик І. М. Планування прибутку підприємства. Практикум. 2-е видання. – Х.: Знання, 2002, 305 с.
14. Бородина О.И. “Финансы предприятия”. – М.: ЮНИТИ, 1999.
15. Слав’юк Р. А. С 47 Фінанси підприємств: Навчальний посібник – Київ: ЦУЛ, 2002 – 460 с.
16. Фінанси підприємств: Підручник /Керівник авт. кол. І наук. ред. проф. А.М. Подєрьогін. 3-тє видання, перероблене і доповнене – К.: КНЕУ, 2003. 384 с.
17. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2003. – 384 с.
18. Финансовое положение предприятий (оценка, анализ.ю план): Научн. метод. издание. Под ред. д.е.н., проф. А.В. Чуписа – Сумы: Университетская книга, 1999.
19. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. Посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – Житомир, ЖІТІ, 2001. – 300 с.
20. Слав’юк Р. А. С 47 Фінанси підприємств: Навчальний посібник – Київ: ЦУЛ, 2004 – 460 с.
21. Финансовое положение предприятий (оценка, анализ.ю план): Научн. метод. издание. Под ред. д.е.н., проф. А.В. Чуписа – Сумы: Университетская книга, 2002.
22. Ефимова О.В. Финансовый анализ – 4-е изд., перераб.и.доп. – М.: Издательство «Бухгалтесркий учет», 2004.