Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства-позичальника

Міністерство  освіти і науки України

Київський інститут банківської справи 
 
 
 
 
 
 
 

   Курсова робота на тему: « Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства-позичальника» 
 

                                                                                

                                                                               Виконав: студент третього курсу

                                                                               другої групи

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

                                                                                Веремко  Володимир Іванович 
 

                           

                                                                                                                                                              

                                                                                               Перевірив:

                                                                                                                                                          

                                                                                 Войтенко Тетяна Миколаївна

   
 

                                                   Київ 2010                                                                                                                                                                                                                                                                                             
 
 
 

                                                                 

                                                                       
 

                                                                 План

  Вступ

1. Перед оцінки фінансового стану підприємства-позичальника
2. Аналіз підприємства-позичальника.

2.1 Аналіз  балансу та звітності про фінансові  результати.

         2.2Коефіцієнт ефективності діяльності підприємства-позичальника.

         2.3Клас позичальника за класифікацією НБУ на прикладі підприємства ВАТ "Запоріжтрансформатор"

    3. На основі одержаних даних прийняття рішення щодо надання кредиту.

  Висновок 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                
 
 

                                                                                             
 
 

                                                  ВСТУП

    На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств.

     В другій половині 2008 року кризові явища  в економіці суттєво підірвали  фінансово-економічну стійкість більшості  вітчизняних комерційних банків. Саме тому найбільш розповсюджений вид  активних операцій – кредитування – було майже припинено. Одним  із основних факторів, які вплинули на поглиблення такої скрутної ситуації був непрофесійний підхід до аналізу  кредитоспроможності потенційного позичальника банку.

     Головна мета аналізу кредитоспроможності  позичальника – це:

     - визначення ризику, який банк може взяти на себе;

     - визначення обсягів капіталу, що  перебувають під ризиком. 

     Законодавчо-правове  забезпечення банківської діяльності відіграє важливу роль у процесі  її державного контролю й регулювання. Саме наявність належного правового  поля є важним і необхідним моментом у забезпеченні стабільного функціонування усіх банків.

     Чимале  значення має сумлінний підхід кредитного експерту банку до збору інформації з перевірених джерел для більш  чіткого і якісного визначення класу  потенційного позичальника та можливості складання кредитної угоди з  ним. Виходячи з вищенаведеного тема цієї роботи є актуальною. Ціль роботи покладається в вивченні теоретичних  питань щодо оцінки кредитоспроможності  позичальника та основних джерел для  її визначення. Об’єктом дослідження  є комерційні банки і їх позичальники. Предметом дослідження є визначення класу позичальника банку, оцінка його фінансового стану, інформаційне поле, у якому повинен працювати кредитний експерт банку. 
 

1. Передумови  оцінки фінансового  стану підприємства-позичальника

     У процесі надання кредитів перед будь-яким банком постає необхідність оцінки кредитоспроможності позичальників. Її достовірність істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива й для позичальника, адже від цього залежить рішення про надання позики та про її можливий обсяг.

    Наслідком систематичних помилок в оцінці кредитоспроможності позичальників може бути погіршення якості кредитного портфеля, через що банк буде змушений збільшувати витрати на додаткове резервування. У кращому випадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому – до його банкрутства.

   Кредитоспроможність клієнта у світовій банківській практиці є одним із основних об'єктів оцінки при визначенні доцільності та форм кредитних відносин. Здатність повернути борг пов'язується з моральними якостями клієнта, видом його діяльності, величиною частки капіталу, вкладеного в нерухоме майно, можливістю заробити кошти для погашення позики та інших зобов'язань в процесі виробництва та обігу.

   Ще наприкінці XIX ст. Н.Х. Бунге в роботі «Теорія кредиту» наводить вислів французького банкіра Ло: «Довіряючи, ми звертаємо увагу на їх (позичальників) чесність – вона переконує нас в тому що ми не будемо обдурені, на їх майстерність – вона дає нам надію, що вони не помиляються в розрахунках, на рід занять – цим визначається надія на відсоток, який ми очікуємо». Тобто Н.Х. Бунге пов’язував кредитоспроможність з якомога більшою «нерухомістю» капіталу і вважав гарантією повернення боргу вкладення коштів у нерухомість.      Сучасні вимоги банків-позичальників щодо кредитоспроможності, в першу чергу, пов’язані із наявністю у позичальника здатності заробити кошти для погашення позики в ході їх нормального кругообігу.

   Таким чином, кредитоспроможність позичальника, в першу чергу ґрунтується на моральних якостях клієнта і його здатності відтворити авансовані кошти для погашення боргу.

  Відповідно до чинного положення НБУ «Про кредитування», затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.95 р. №246 (із змінами та доповненнями), під кредитоспроможністю позичальника розуміють здатність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

   Говорити про кредитоспроможність як про здатність залучати капітал або як про передумови для отримання кредиту не зовсім коректно, адже кредитоспроможність оцінюється з погляду банку, якого передусім цікавить не спроможність позичальника створювати кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

 Як відомо, свої зобов'язання суб'єкт господарювання – юридична особа може погашати різними видами активів – грошовими коштами, готовою продукцією, товарами тощо. Здатність підприємства виконувати зобов'язання характеризується його платоспроможністю.

  Виникає запитання: чим кредитоспроможність підприємства відрізняється від його платоспроможності і чи потрібно вживати термін «кредитоспроможність», якщо є поняття «платоспроможність»? Платоспроможність суб'єкта підприємництва – це його можливості й здатність своєчасно погасити всі види зобов'язань і заборгованості, тоді як кредитоспроможність характеризується лише можливістю підприємства погасити кредитну заборгованість, причому виключно грошовими коштами. Тож для банку, який надає позику, важливо, щоб позичальник був не лише платоспроможним, а й кредитоспроможним.

 Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за минулий період чи на якусь дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу. Оцінюється вона на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати по дарчо-фінансової діяльності позичальника і аналізу грошового потоку. Іноді до кредитоспроможності відносять правоздатність позичальника.        Це мотивується тим, що кредитор може реалізувати свої права власника на позикову вартість тільки у тому випадку, коли кредитна угода укладена з реально існуючою юридичною особою. Основними завданнями визначення кредитоспроможності позичальника є вивчення фінансового стану підприємства, попередження втрати комерційних ресурсів внаслідок неефективної діяльності позичальника; стимулювання підприємства внаслідок підвищення ефективності його діяльності й кредитування. Тобто, рівень кредитоспроможності потенційного клієнта вказує на ступінь індивідуального (окремого) ризику банку, пов'язаного з наданням певної суми кредиту конкретному позичальнику.

Банк  визначає кредитоспроможність позичальника, застосовуючи комплексну якісну оцінку. Її здійснюють в ході аналізу всіх елементів кредитоспроможності.

  Мета аналізу – отримання інформації для прийняття рішення про можливості й умови надання позики. Глибина аналізу залежить від наявності або відсутності в минулому кредитних відносин банку з конкретним позичальником, від результатів його господарчо-фінансової діяльності, обсягу та строків надання позичок. В умовах ринкової економіки кредитоспроможність клієнта-позичальника є базовою характеристикою, яка визначає можливість встановлення кредитних відносин між банком та контрагентом.

 

1.   Аналіз  балансу та  звітності про фінансові результати.

 

   Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника — юридичної особи (крім комерційних банків) слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки; рентабельність; коефіцієнти ліквідності; грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею; склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати також чинники, які багато в чому носять суб'єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці й галузі; наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника; історію погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо. Оцінюючи кредитоспроможність позичальників, банки західних країн приділяють значну увагу кваліфікації та здібностям керівників, дотриманню ділової етики, договірної і платіжної дисципліни. НБУ рекомендує комерційним банкам використовувати для економічної оцінки діяльності позичальників таку систему фінансових коефіцієнтів: 

—  коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань  за кредитами і розрахунками можна  погасити за рахунок усіх мобілізованих  оборотних активів; 

—  коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності, який характеризує, наскільки короткострокові  зобов'язання можуть бути негайно погашенні  швидколіквідними грошовими коштами  та цінними паперами; 

— коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (коефіцієнт автономності), якийхарактеризує розмір залучених коштів на 1 гри. власних  коштів;