Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства-позичальника

Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Декабря 2011 в 01:45, курсовая работа

Описание работы

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств.
В другій половині 2008 року кризові явища в економіці суттєво підірвали фінансово-економічну стійкість більшості вітчизняних комерційних банків. Саме тому найбільш розповсюджений вид активних операцій – кредитування – було майже припинено. Одним із основних факторів, які вплинули на поглиблення такої скрутної ситуації був непрофесійний підхід до аналізу кредитоспроможності потенційного позичальника банку.

Содержание

Вступ
1.Перед оцінки фінансового стану підприємства-позичальника
2.Аналіз підприємства-позичальника.
2.1 Аналіз балансу та звітності про фінансові результати.
2.2 Коефіцієнт ефективності діяльності підприємства-позичальника.
2.3 Клас позичальника за класифікацією НБУ на прикладі підприємства ВАТ "Запоріжтрансформатор"
3. На основі одержаних даних прийняття рішення щодо надання кредиту.
Висновок

Работа содержит 1 файл

курсова робота кредитування.docx

— 58.15 Кб (Скачать)

— коефіцієнт фінансової незалежності, який свідчить про питому вагу власних коштів у загальній  сумі заборгованості; 

—  коефіцієнт маневреності власних коштів, що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів. 

Крім способу  оцінки кредитоспроможності позичальників  на основі системи фінансових коефіцієнтів в банківській практиці можуть використовуватись  й такі способи: 

—  на основі аналізу грошових потоків; 

—  на основі аналізу ділового ризику. 

   Оцінка кредитоспроможності позичальників на основі аналізу грошових потоків передбачає визначення чистого сальдо різних надходжень і видатків клієнта за певний період, тобто зіставлення припливу (прибуток, амортизація, створення резервів майбутніх витрат, вивільнення коштів, зростання кредиторської заборгованості, збільшення інших пасивів, отримання нових позик, збільшення акціонерного капіталу) і відпливу (додаткові вкладення коштів, скорочення кредиторської заборгованості, зменшення інших пасивів, відплив акціонерного капіталу, фінансові витрати, погашення позик) коштів.     Для аналізу грошових потоків на підприємстві-позичальникові беруться фінансові дані як мінімум за три роки. Кредитоспроможним вважається підприємство, яке має стійке перевищення припливу над відпливом коштів. 

   Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику передбачає виділення найвагоміших чинників ділового ризику (надійність постачальників, сезонність поставок, тривалість зберігання товарів, рівень цін на товари, ризик введення державою обмежень на вивіз і ввіз імпортних товарів тощо), їх формалізацію, оцінку в балах і визначення на цій основі класу кредитоспроможності того чи іншого конкретного позичальника. Аналіз ступеня ділового ризику у клієнта дозволяє банкові спрогнозувати достатність джерел погашення позики. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2 Коефіцієнти ефективності діяльності підприємства-позичальника.

        В Україні НБУ розробляє для комерційних банків рекомендації щодо вивчення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників.

       Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються вітчизняними комерційними банками самостійно на підставі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумками порівняльного аналізу балансів, звітів про фінансові результати та їх використання тощо. Позичальник має мати фінансові передумови для отри-мання позики і бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк повинен визначити сту-пінь ризику, який він готовий взяти на себе.

      НБУ рекомендує кожному комерційному банку розробити свою власну систему показників фінансової діяльності позичальників. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальників оформляється окремим положенням і затвер-джується правлінням комерційного банку.

        Комерційний банк повинен щоквартально проводити оцінку фінансового стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності та фінансового стану клієнта має стимулювати підприємство-позичальника підвищувати ефективність своєї фінансово-господарської діяльності.

      Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки; рентабельність; коефіцієнти ліквідності; грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею; склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати також чинники, які багато в чому носять суб'єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від цикліч-них і структурних змін в економіці й галузі; наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника історію погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо

        НБУ рекомендує комерційним банкам використовувати для економічної оцінки діяльності позичальників таку систему фінансових коефіцієнтів:

       - коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів;

Кзл = Оборотні активи/Поточні зобов'язання

         Критичне значення становить 1. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розрахуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2,5 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності

Информация о работе Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства-позичальника