Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом показує, наскільки підприємство виконує умови золотого правила фінансування та золотого правила балансу. Він характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємства у коротко- та довгостроковому періоді. Значення цього показника повинне бути більшим одиниці. Нормальною є ситуація, коли значення коефіцієнта знаходиться в межах 1,5 - 1,8. На  даному підприємстві коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом у 2006 році становить -              1,178; у 2007 - 1,224; у 2008 році - 1,212. В цьому випадку підприємство не можна вважати повністю платоспроможним, адже значення цих показників нижчі від нормативного значення.

Значення показника платоспроможності повинно бути > 0,5 або = 0,5. На даному підприємстві значення показника платоспроможності становить : у 2006 -0,975; у 2007 – 0,967; у 2008 році – 0,972. Отже підприємство можна вважати потенційно платоспроможним.

Робочий капітал (або чисті обороті активи) - це різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями (зі строком погашення до одного року). Він показує частину оборотних активів, що фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

Прийнято вважати, що величина робочого капіталу повинна перевищувати 30 відсотків загального обсягу оборотних активів підприємства. Робочий капітал аналізованого підприємства становить у 2006 році –139 тис. грн.;у 2007 році –169,6 тис. грн.;у 2008 році 158,8 тис. грн. Отже у підприємства наявний потенціал довгострокового фінансування та довгострокової ліквідності.

Підприємство має  достатню долю власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить низький рівень залежності від зовнішнього фінансування. Загалом підприємство  можна назвати ліквідним і потенційно платоспроможним.

Розділ 3. Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності ТОВ “Едельвейс”

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Його відсутність або недостатні розміри протягом  тривалого періоду означають, що підприємство є неконкурентноспроможним і, відповідно, рано чи пізно воно стає банкрутом та підлягає ліквідації. Тому досягнення прибутковості є першочерговим завданням для господарюючого суб’єкта, що здійснює свою діяльність на основі комерційного розрахунку. ТОВ «Едельвейс» у 2006 та 2007 році працювало прибутково,а в 2008 році почало працювати уже збитково. Це вимагає активних дій від керівництва підприємства. Досягнення прибутковості відбувається шляхом збільшення обсягів продажу та зниженням витрат.

Порахувавши коефіцієнт платоспроможності , який на 2008 рік становить 0,972 , що на 0,005 більше ніж в 2007 році, можна вважати, що підприємство є потенційно платоспроможним, але все ж це не достатньо, і потрібно підвищувати платоспроможність.

Порахувавши коефіцієнт абсолютної ліквідності , який на 2008 рік становить 0,201 , що на 0,134 менше ніж в 2007 році, можна сказати, що підприємство почало втрачати свою ліквідність і тому потрібно її підвищувати.

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню ліквідності та платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності виділяють, зокрема, такі:

• зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

• інвентаризація активів підприємства;

• зниження витрат підприємства;

• обгрунтування необхідної чисельності персоналу;

• продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів;

• запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

• удосконалення організації праці;

• проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

Якщо підприємство отримує прибуток і є при цьому неплатоспроможним, треба проаналізувати використання прибутку.

Крім радикальних напрямів підвищення рівня платоспроможності підприємства потрібно проводити пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості діяльності і досягненню беззбиткової роботи за рахунок:

- більш повного використання виробничої потужності підприємства,

-підвищення якості і конкурентоздатності товарів, зниження їх собівартості,

  -раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів,

  -скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозберігання: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсосберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організації дійєвого обліку і контролю за використанням ресурсів, вивчення і впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Велику допомогу у виявленні резервів поліпшення платоспроможності підприємства може надати маркетинговий аналіз по вивченню попиту і пропозиції, ринків збуту і формування на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва і реалізації продукції підприємства.

Висновки

Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього процесу.

Незважаючи на те, що на практиці поняття ліквідності та пла­тоспроможності тісно взаємозв'язані, вони не є тотожними. Ліквідність у загальному розумінні означає здатність цінностей пе­ретворюватися в грошові кошти. Вона характеризується наяв­ністю в підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, що легко реалізуються.

Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фі­нансовий стан підприємства з позиції ліквідності. Якщо величина оборотних активів недостатньо велика порівняно з короткостро­ковими пасивами, поточний стан є нестійким; і може виникнути ситуація, коли воно не матиме достатньо грошових коштів для розрахунків за своїми зобов'язаннями і змушене буде або пору­шити технологічний процес (наприклад, терміново продати час­тину запасів чи обтяжувати себе новими боргами), або розпрода­ти частину довгострокових активів.

Платоспроможність  підприємства характеризується  його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми парт­нерами, а також державою .

Основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості .

Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприєм­ства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвес­торів.

Можливість отримання більш точної оцінки ліквідності вини­кає в процесі здійснення внутрішнього аналізу, який грунтується на повних даних бухгалтерського обліку. Однак наявність нелік­відів у структурі поточних активів не тільки робить результати зовнішнього аналізу ліквідності дуже умовними, а й значно погір­шує якісний склад оборотних активів та негативно впливає на рі­вень ліквідності.

У свою чергу, наслідками низького рівня ліквідності є не­спроможність підприємства швидко розраховуватися за допомо­гою наявного на балансі майна за своїми зобов'язаннями, що призводить до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.Отже, можна зробити висновок, що від структури оборотних активів за ступенем ліквідності залежить платоспроможність підприємства.

Причинами неплатоспроможності можуть бути невиконання плану по виробництву і реалізації продукції, підвищення її собі­вартості, невиконання плану по прибутку і, як результат, нестача власних джерел самофінансування. Однією з причин погіршення платоспроможності може бути неправильне використання оборот­ного капіталу: відволікання коштів у дебіторську заборгованість, а також вкладення в понадпланові запаси та на інші цілі, які тим­часово не мають джерел фінансування. Іноді причиною неплато­спроможності є не безгосподарність підприємства, а незамож­ність його клієнтів. Високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків також може стати однією з причин неплатоспроможності суб'єкта господарювання.

В даній роботі було здійснено аналіз ліквідності та платоспроможності ТОВ «Едельвейс» за 2006-2008 роки. Аналіз ліквідності балансу за 2006- 2008 роки показав, що баланс підприємства є недостатньо ліквідним. У результаті уповільнення надходжень коштів від покупців за реалізовану продукцію збільшується величина поточних боргів, які потребують негайного погашення. Разом з тим відбувається зростання величини виробничих запасів, сформованих за рахунок залучених коштів, а також дебіторської заборгованості.

Порахувавши коефіцієнт платоспроможності , який на 2008 рік становить 0,972 , що на 0,005 більше ніж в 2007 році, можна вважати, що підприємство є потенційно платоспроможним.

Порахувавши коефіцієнт абсолютної ліквідності , який на 2008 рік становить 0,201 , що на 0,134 менше ніж в 2007 році, можна сказати, що підприємство почало втрачати свою ліквідність і тому потрібно її підвищувати.

Відповідно рекомендації, щодо покращення рівня ліквідності та платоспроможності передбачають, насамперед, досягнення прибутковості, що передбачає збільшення обсягів продажу та зменшення витрат, залучення довгострокових позик на фінансування капітальних витрат, або відмова від інвестиційних проектів. Також важливим є раціональне управління наявними фінансовими ресурсами, зокрема визначення оптимальних обсягів виробничих запасів, управління дебіторською заборгованістю, координація планів виробництва та продажу, забезпечення безперебійної роботи підприємства тощо. Тобто вихід зі скрутного становища і підвищення ефективності діяльності вимагає розробки та впровадження комплексу заходів.  Недостатні зусилля у тій чи іншій сфері можуть звести нанівець роботу усього колективу підприємства.

В цій курсовій роботі я ще раз впевнилася в важливості проведення аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства. Саме вона є необхідною умовою управління фінансами, що зумовлено потребою аналізу для вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Список використаної літератури

1.      Конституція- Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87.

3.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

4.      Закон України «Про підприємництво» Відомості Верховної Ради України.- 1991 р.- №14.

5.      Закон України «Про господарські товариства».- 1991р. - №14.

6.      Закон України «Про власність» Відомості Верховної Ради України.- 1991 р. - №14.

7.      Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник – К: Либідь, 2000. – 312 с.

8.      Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.И., Навмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз:  Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 592 с.  

9.      Гадзевич О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навч. посіб. – Луцьк: : Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. – 159 с

10. Головко В.І. Фінансово-економічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека: Навчальний посібник/ В.І. Головко, А.В. Мінченко, В.М. Шарманська. -Київ: Центр навчальної літератури, 2006. -448 с.

11. Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. Ч.1 – Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. – с.185 - 187.

12. Економіка  підприємства: Підручник/ За заг.ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб та доп. – К.: КНЕУ, 2003. – с. 446 - 448.

13. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – Тернопіль, Економічна думка, 2004. – с.130 - 135.

14. Зятковський І.В. Фінансове забезпечення діяльності підприємств. —Тернопіль: Екон. думка, 2000. — 228 с.

15. Івахненко В. М.Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни — К.: КНЕУ, 2000.

16. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз : Навч. Пособ. – К.: МАУП, 2000. –с.126-139.

17. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 378 с.

18. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія.- К.: КНЕУ, 2003. – с.238 - 251.

19. Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства (методичні підходи)// Економіка, фінанси, право- 1998, № 9 - с.10 - 15.