Антимонопольне регулювання в економіці України

     З  цієї  причини  робота  щодо  демонополізації  економіки   на першому етапі, особливо  на його початку, має  обмежений   характер. Відповідні заходи застосовуються  переважно до окремих  монопольних утворень та ринків, на яких

вони діють.  Здійснюються  заходи  для скорочення    кількості    державних    організаційних    структур монопольного типу. Одночасно розробляється необхідна  нормативна та інституційна база, на основі  якої  поступово  формується  цілісна

система демонополізації  економіки, антимонопольного регулювання  та застосування антимонопольного законодавства.

     Частина  завдань щодо демонополізації   економіки  та  розвитку конкуренції на цьому етапі розв'язуватиметься в ході  приватизації майна    державних    підприємств,    конверсії        підприємств військово-промислового  комплексу,  розвитку  підприємництва    та залучення іноземних інвестицій.

    Другий  етап  розпочинається  після   початку    стабілізації економіки,  коли 

- -

набуває   розвитку    ринкова    інфраструктура, утворюється  значна  кількість  малих  і  середніх    підприємств, збільшується на ринках України  кількість іноземних підприємців.

     На  цьому  етапі  з'являється  можливість  значно    обмежити втручання держави

в господарську діяльність підприємців, завершити  ліквідацію або  реорганізацію  державних  організаційних  структур монопольного типу,  зменшити  кількість  галузевих  міністерств  і відомств. Перелік об'єктів антимонопольного регулювання  поступово обмежується лише природними монополіями та ринками, на  яких  вони

діють.

     На  цьому  етапі  у  сферу  демонополізації    та    розвитку конкуренції    включаються    такі    сектори    економіки,     як фінансово-кредитний,    науки    і    наукового    обслуговування. Здійснюються  заходи  щодо  створення нових і    демонополізації існуючих банківських структур.

Суб'єкти антимонопольної  політики

     Суб'єктами  демонополізації, антимонопольного  регулювання  та застосування антимонопольного законодавства є державні органи, які забезпечують  процес  демонополізації економіки    та    розвитку конкуренції:

     Верховна Рада  України  приймає  законодавчі  акти  з  питань демонополізації економіки і розвитку  конкуренції,  в  тому  числі антимонопольне  законодавство;  затверджує    Державну    програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції;

     Президент України приймає рішення  з  питань  демонополізації економіки і розвитку конкуренції у межах своїх повноважень;

     Кабінет Міністрів України  забезпечує  розроблення  Державної програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції, приймає рішення  з  питань  забезпечення  процесу    демонополізації    та антимонопольного   регулювання;    делегує    повноваження    щодо демонополізації  та  антимонопольного  регулювання  міністерствам, відомствам, іншим центральним, а також місцевим органам  державної виконавчої влади; встановлює найважливіші  показники  і 

- -

параметри антимонопольного регулювання;

     Антимонопольний  комітет України  бере  участь  у  розробленні Програми і  проведенні демонополізації окремих   об'єктів;  здійснює державний  контроль за дотриманням антимонопольного  законодавства, забезпечує захист  інтересів 

підприємців від його порушень; приймає розпорядження про примусовий поділ  монопольних  утворень  у  разі зловживання їх   монопольним становищем;  вносить  до  відповідних органів пропозиції щодо зміни сфери антимонопольного регулювання;

     Фонд державного майна України,  місцеві  органи  приватизації здійснюють приватизацію майна державних підприємств з  урахуванням вимог антимонопольного законодавства і цієї Програми;

     центральні  та  місцеві  органи  державної  виконавчої  влади розробляють і реалізують заходи щодо демонополізації економіки  та розвитку  конкуренції,  які  є  складовою  частиною  галузевих   і регіональних програм ринкових перетворень; виходять з  ініціативою щодо демонополізації конкретних  об'єктів;  вживають  заходів  для регулювання відповідних ринків і діяльності монопольних утворень.

Суб'єктами демонополізації  можуть також виступати:

     керівництво  і трудові колективи підприємств  (об'єднань),  які виходять з  ініціативою щодо розукрупнення  підприємств  (об'єднань) з метою  ліквідації їх монопольного становища, створення на  основі структурних  підрозділів  (одиниць)   самостійних    господарюючих суб'єктів, виходу підприємств із складу об'єднань;

     покупці,  які  виявляють   ініціативу    щодо    приватизації структурних  підрозділів підприємств, а також структурних одиниць об'єднань, які не привели свій статус  у відповідність з чинним законодавством.

Об'єкти антимонопольної  політики

     Об'єктами  демонополізації та антимонопольного  регулювання є:

- монополізовані ринки у визначених територіальних  і  товарних межах;

- господарюючі суб'єкти, що займають  монопольне  становище  на ринках.

     Крім того, для цілей демонополізації об'єктами  можуть  також бути:

- -

- державні організаційні структури монопольного типу;

-центральні органи державної виконавчої влади, рішення або дії яких негативно впливають або можуть вплинути на конкуренцію.

         Демонополізація економіки - це здійснюваний державою комплекс заходів, у тому числі примусових, спрямованих на  зниження рівня монополізації ринків.

    Метою демонополізації є створення та посилення конкуренції на ринках. Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:

   -  збільшення кількості господарюючих суб'єктів, які конкурують

на ринках;

   -  обмеження або припинення монопольної діяльності господарюючих

суб'єктів.

Способи демонополізації  та заходи щодо їх реалізації

    Залежно від особливостей  монополізованих  ринків  для  цілей демонополізації застосовуються такі способи:

-  децентралізація управління;

-  зниження  або  зняття  бар'єрів,    які    обмежують    вступ господарюючих суб'єктів на існуючі ринки;

-  стимулювання  вступу   на    монополізовані    ринки    нових господарюючих суб'єктів;

-  поділ державних монопольних утворень;

-  ліквідація  державних  організаційних  структур  монопольного типу.

Особливості  демонополізації  окремих об'єктів

Для  запобігання  появі  монопольних  утворень  у  приватному секторі  економіки, 

якщо  цього    вимагає    структура    ринку, приватизація  державних  підприємств-монополістів  за    наявності економічних,  технологічних  та  інших  умов  повинна  проводитися одночасно з їх демонополізацією. У  цій  ситуації  особливої  ваги набуває  чітка  взаємодія  Фонду   державного    майна    України, Міністерства економіки та Антимонопольного  комітету  України  між собою та з іншими  центральними  й  місцевими  органами  державної виконавчої влади. Поділ і  ліквідація  монопольних  утворень  здійснюються,  як правило, у процес

і приватизації майна державних підприємств.  Якщо майно підприємств залишається

в державній  власності,  ці  способи застосовуються  переважно  в  разі  передачі  майна  у  комунальну власність  або в управління місцевих органів  державної  виконавчої влади, перетворення та перереєстрації існуючих об'єднань державних

підприємств  у  добровільні  об'єднання    (торговельно-промислові асоціації), а  також корпоратизації та комерціалізації.

   Заходи щодо стимулювання вступу нових господарюючих суб'єктів на монополізовані ринки здійснюються протягом обмеженого  періоду, достатнього для  закріплення  нового  господарюючого  суб'єкта  на ринку. Ці заходи не  повинні  призводити  до  витіснення  з  ринку діючих на ньому господарюючих суб'єктів.

     Як радикальний  засіб  поділ  монопольних  утворень потребує виважених дій і може бути здійснений, якщо:

- зафіксовано  зловживання  монопольним  становищем  на   ринку відповідного товару;

- внаслідок  монопольного  становища  певного    господарюючого суб'єкта виникають бар'єри вступу  на  ринок  інших  господарюючих суб'єктів;

- відсутній тісний технологічний  зв'язок  між  підприємствами, структурними  підрозділами  (одиницями),  які  входять  до  складу господарюючого суб'єкта;

- підприємства,  структурні  підрозділи  (одиниці)   самостійно виробляють товари однакової споживчої вартості.

     Порядок поділу визначає Антимонопольний комітет України разом

з Міністерством  економіки України.

     Демонополізація  монопольних  утворень,  до   яких    входять підприємства,  що  підлягають  приватизації  за   погодженням    з Кабінетом Міністрів України,  має проводитися переважно шляхом відокремлення  структурних  підрозділів   (одиниць)    підприємств(об'єднань), що не мають тісного технологічного зв'язку  з  іншими підрозділами (одиницями),  а  також  шляхом  зниження  або  зняття

бар'єрів, які обмежують вступ господарюючих суб'єктів на ринки.

     Демонополізації,  як  правило,  не  підлягають   підприємства(об'єднання)-

- -

монополісти, які  відповідно до чинного  законодавства не приватизуються (за винятком випадків, коли демонополізацію може бути  проведено  шляхом 

відокремлення  непрофільних   структурних підрозділів (одиниць) підприємств (об'єднань),  а  також  зниження або зняття бар'єрів, які обмежують вступ  господарюючих  суб'єктів на існуючі ринки).

   У зовнішньоекономічній діяльності демонополізація  полягатиме у  поетапному  переході  переважно  до  тарифного  регулювання  та зниження митних тарифів на імпорт стосовно внутрішніх ринків,  які підлягатимуть  демонополізації  відповідно  до  рішень    Кабінету Міністрів України.

     3.2. Контроль за економічною концентрацією

    Концентрація — процес злиття підприємств, компаній та інших ринкових активів, внаслідок якого зростає економічна влада учасників ринку. Концентрацією визначається не лише придбання акцій, але і створення нових підприємств, передача певних об’єктів у оренду, і навіть призначення керівників великих компаній. Усі великі концентрації повинні погоджуватися з Антимонопольним комітетом. 
   Попереднє одержання дозволу Комітету або Адміністративної колегії Комітету на концентрацію є обов'язковим, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому: 
• вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного, та

• вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного

- -

банку України, що діяв в останній день фінансового  року,

у разі:

• Злиття двох або більше суб'єктів господарювання;

• Приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

• Набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи   частинами суб'єктів господарювання ;