Дивідендна політика підприємства

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

Міністерство  освіти та науки України

Національний університ водного  господарства та природокористування

Кафедра фінансів і економіки природокористуваня

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:”Фінансова діяльність субєктів господарювання”

на тему:

«Дивідендна політика підприємства»

 

 

 

 

                                                        

 

 

Рівне – 2010

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики.........................6

1.2.Фактори дивідендної політики....................................................................8

1.3. Порядок нарахування дивідендів...............................................................9

1.4. Інструменти дивідендної політики..........................................................12

1.5. Методи нарахування дивідендів..............................................................14

1.6. Оподаткування дивідендів........................................................................17

РОЗДІЛ 2. ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ВАТ  «МАЯК»

2.1. Загальна  характеристика ВАТ «Маяк»...................................................19

2.2.Положення  про дивідендну політику ВАТ  «Маяк»................................30

2.3. Механізм формування курсової вартостi цiнних паперiв та дивідендна політика..................................................................................................................34

2.4. Аналіз  дивідендної політики ВАТ «Маяк».............................................42

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ        ВАТ «МАЯК»

3.1. Вдосконалення  розрахунку фонду дивідендів  за різними методиками на підприємстві  ВАТ «Маяк»...............................................................................46

3.2. Обґрунтування покращення дивідендної політики ВАТ «Маяк»........53

ВИСНОВКИ...........................................................................................................57

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................61

ДОДАТКИ.............................................................................................................62

 

 

 

 

 

ВСТУП

На початку 90-х років наша країна стала на шлях створення ринкової економіки. Ринкова трансформація економіки  України передбачає не тільки зміни  в галузі відносин власності і  виробничих відносин, а й найскоріше формування адекватної цим відносинам фінансово-кредитної системи. Одночасно  з реформуванням народногосподарського комплексу в Україні повинно відбутися динамічне становлення ринку цінних паперів, дивідендної політики. Їх формування в Україні є центральною ланкою ринкових перетворень і сприятиме оздоровленню економіки вцілому, інвестуванню її стрижневих галузей і обєктів, прискоренню процесу приватизації державного майна.

 Метою  роботи є аналіз стану і  розвитку ринку цінних паперів та дивідендної політики в Україні в умовах становлення ринкових відносин.

Предметом дослідження є проблеми формування та впливу на ринкову вартість підприємства дивідендної політики в Україні.

Об'єктом  дослідження є дивідендна політика підприємств України, зокрема ВАТ «Маяк».

Ринок цінних паперів є найвищою формою розвитку товарно-грошових відносин. При гармонійному розвитку, розвинутій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх його учасників інвесторів, емітентів, посередників він є потужним прискорювачем  економічного розвитку будь-якої країни. Ринок цінних паперів є багатоаспектною  соціально економічною системою, на основі якої функціонує ринкова  економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури  суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення  до ринкових відносин. На ринках цiнних паперiв формуються вихiднi критерii для оцiнки ефективностi нових вкладень, здiйснюється економiчний контроль за ефективною дiяльнiстю акцiонерних пiдприємств. Особливо це важливо для “захисту” пiдприємництва вiд наслiдкiв комерцiйного ризику в сучасних умовах, рiзких змiн у структурi свiтового господарства, стрибкiв у динамiцi товарних цiн, вiдсоткових ставок, валютних курсiв. Ринки цiнних паперiв (особливо короткостроковi ) вiдiграють важливу роль у регулюваннi грошового обiгу та кредиту. Досвiд останнiх десятирiч у країнах Заходу свiдчить, що iснування розгалуженої мережi ринкiв цiнних паперiв у багатьох ситуацiях може стримувати розвиток iнфляцiйних процесiв. Це повязано з тим, що наявнiсть значної кiлькостi рiзних цiнних паперiв допомагає звязати частину невитрачених грошових ресурсiв споживачiв, перевести їх з положення незадоволеного поточного попиту в положення, що забеспечує iх збереження.

За недостатнього розвитку ринку цiнних паперiв може скластися драматична проблема розмiщення державних позик, викликана дефiцитнiстю бюджету. Успішне функціонування економіки в умовах ринку не можливе без розвиненого й стійкого фондового ринку. Для стабілізації фінансового становища у звязку з обмеженістю фінансових ресурсів держави постає необхіднсть забезпечити розширене відтворення шляхом залучення та “переливу” коштів через фондовий ринок. Розвиток ринку цінних паперів є своєрідним індикатором лібералізації економіки й успішного проведення ринкових реформ. В даний час у розвинутих краiнах ринки цiнних паперiв належать до числа найбiльш динамiчно зростаючих елементiв фiнансовоi сфери. Оборот на нових ринках цiнних паперiв зростає в багато разiв швидше, нiж обсяг операцiй на товарних ринках i на традицiйних ринках комерцiйного та банкiвського кредиту. Формування ринкiв цiнних паперiв означає високий ступiнь економiчного розвитку. З ускладненням господарського механiзму функцii ринкiв цiнних паперiв стають дедалi рiзноманiтнiшими. Система цих ринкiв створює необхiдний i важливий компонент сучасного механiзму економiчного регулювання. Так, у краiнах Заходу рух капiталiв, перерозподiл трудових i матерiальних ресурсiв мiж рiзними галузями виробництва найчастiше опосередковується ринками цiнних паперiв. В умовах, коли величезнi обсяги капiталу виявляються звязаними на тривалий перiод у тiй чи iншiй продуктивнiй формi, саме ринки цiнних паперiв надають економiцi тої гнучкостi й мобiльностi, яка забезпечує можливiсть швидкого переливу ресурсiв з одних галузей в iншi i здiйснення структурної перебудови виробництва. На вiдмiну вiд iнших фiнансових ринкiв тiльки ринки цiнних паперiв є дiйовим iнструментом розподiлу й перерозподiлу капiталу корпорацiй мiж галузями.

 

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ.

 

1.1. Зміст, значення та  основні завдання дивідендної  політики

Одним з  важливих завдань фінансового менеджменту  є формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів. Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивідендна політика — це набір  цілей і завдань, які ставить  перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Приймаючи рішення  в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв’язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість.

Зв’язок між  дивідендною політикою і ринковим курсом корпоративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.

Стабільний  рівень дивідендних виплат може сигналізувати  про те, що вкладений інвесторами  в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоративних прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Щоправда, інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.

Важливим  є також обернений зв’язок  між ринковим курсом корпоративних  прав і фінансово-господарською  діяльністю емітента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час залучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринкового курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мінімальним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує залучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

• виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;
• визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;
• оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;
• визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;
• узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;
• вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;
• оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

1.2.Фактори дивідендної політики

Рішення щодо розподілу прибутку, а отже, вибору тих чи інших пріоритетів при реалізації дивідендної політики приймаються зборами власників підприємства. Завданням менеджменту в цілому і фінансового менеджменту зокрема є обґрунтування необхідності прийняття того чи іншого рішення в галузі дивідендної політики. Для цього слід проаналізувати фактори впливу на неї. До основних з таких факторів належать:

1. Стадія життєвого циклу підприємства (для нещодавно створених підприємств доцільним є максимальне реінвестування прибутку).
2. Наявність у підприємства прибуткових інвестиційних проектів. Якщо в підприємства відсутні обґрунтовані плани щодо прибуткового реінвестування прибутку, то найраціональнішим буде максимальний розподіл прибутку (виплата дивідендів).
3. Альтернативні джерела капіталу. Цей чинник пов’язаний з доступністю і вартістю залучення коштів із зовнішніх джерел, які можна використати для покриття потреби в капіталі, що залежить від:

• кредитоспроможності підприємства та наявності в нього кредитного забезпечення;

• вартості залучення позичкового капіталу;
• інвестиційної привабливості та можливостей залучення додаткового акціонерного чи пайового капіталу (шанси розміщення нової емісії);
• накладних витрат, пов’язаних із залученням власного капіталу із зовнішніх джерел.

4. Обмеження. Законодавством, статутом чи угодами підприємства можуть бути встановлені певні обмеження на виплату дивідендів. Ці обмеження можуть застосовуватися, як правило, в таких випадках:

• у разі заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу;
• за наявності на момент виплати дивідендів підстав щодо порушення справи про банкрутство підприємства чи виникнення таких підстав у результаті виплати дивідендів;
• власний капітал підприємства є меншим за обсяг його статутного та резервного капіталу;
• повністю не сплачені поточні та накопичені дивіденди за привілейованими акціями;
• відсутність відповідних фінансових джерел виплати дивідендів;
• наявність договірних обмежень, наприклад з банком-кредитором.

5. Преференції найважливіших груп власників: більшість з них орієнтовані на споживання (дивіденди) чи заощадження (тезаврація та збільшення вартості підприємства).

6. Податкові наслідки застосування того чи іншого типу дивідендної політики: для власників та для самого підприємства.
7. Рівень процентних ставок на ринку капіталів, а також ставки дивідендів у конкурентів та в інших підприємств, які належать до тієї самої чи суміжних галузей виробництва.

 

1.3. Порядок нарахування дивідендів 

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоративними правами кожної категорії приймають власники (загальні збори власників) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів. Порядок повідомлення власників корпоративних прав про виплату дивідендів регламентується статутом товариства. Як правило, підприємства дають відповідне оголошення у заздалегідь визначених друкованих засобах масової інформації. В оголошенні про виплату дивідендів має міститися така інформація:

• назва підприємства;
• дата прийняття загальними зборами власників рішення про виплату дивідендів;
• період, за який виплачуються дивіденди;
• величина дивідендів на одну акцію (у відносному чи абсолютному виразі) в розрізі окремих їх категорій;
• строки та місце виплати;
• особливості оподаткування дивідендів.