Кредитний ринок та кредитні операції комерційних банків

 

 

 

“Продовження таблиці 3.5”

3. Чиста процентна маржа (рівень дохідності активів) (ряд. 3 – ряд. 6) : (ряд.11) , %	26,69	25,58	32,96	23,47
4. Чиста непроцентна  маржа (ряд. 4 – ряд. 10) : (ряд.11), %	11,44	9,28	15,68	37,04
5. Чистий спред (рівень дохідності процентних операцій) [(ряд. 3 : ряд. 11)] –– [(ряд. 6: ряд. 8)], %	30,558	30,699	29,978	-1,90
6. Чиста маржа операційного прибутку банку  ((ряд. 3- ряд.6) : ряд. 5)	0,23	0,20	0,20	-11,28
7. Рентабельність активів (ряд. 1 : ряд. 5)	-0,07	-0,08	-0,11	75,31
8. Рентабельність  власного капіталу  (ряд. 1 : ряд. 7)	-0,61	-0,76	-3,12	408,88
9. Дохідна база  активів   (ряд. 11 : ряд. 5)	0,86	0,78	0,62	-28,15

 

Рентабельність загального капіталу, як і статутного фонду, характеризує діяльність банку з погляду ефективності управління щодо розміщення активів, тобто  їх можливості приносити дохід. Дані табл. 3.5 свідчать, що банк зитковий і за період з 2009 по 2011рр. рівень збитковості збільшилась з 15,46% до 66,94% відповідно.

Варто звернути увагу, що випадки різкого зростання  цього показника можуть свідчити про наявність операцій з високим рівнем кредитного ризику, різкі зміни в зменшенні можуть відображати високий рівень іммобілізації активів і, як наслідок, ризик втрат оперативного мобільного управління активами. Водночас плавні зміни при виникненні будь-якого тренду (зміни) можуть свідчити про кваліфіковано сформовану структуру активів банку.

Коефіцієнт окупності  витрат доходами зменшився майже удвічі у 2011році і становив 0,6, порівнянно із 2009 роком коли він становив 1,12.

Загалом показники збитковості  за аналізований період мали зростаючу тенденцію, а саме збитковість активів у 2009 і 2011рр. становила -0,07 і

-0,11 відповідно. Установлена тенденція спостерігалась і у збитковості власного капіталу, показни у 2009 році становив -0,61, а у 2011 році -3,12.

 

3.5 Оцінка доходності операцій з фінансовими активами

Видами доходу за будь-яким фінансовим активом є дохід від  володіння та дохід від перепродажу  фінансового активу на вторинному ринку. Дохід від володіння борговим зобов'язанням з плаваючою ставкою  коригується ринком незалежно від того, існує чи не існує вторинного ринку таких зобов'язань. Дохід від володіння борговим зобов'язанням з фіксованим купоном визначається ставкою купона, якщо це зобов'язання не перебуває в обігу на вторинному ринку і коригується ринковою ціною при його перепродажу на ринку. При цьому очікуваний рівень доходу за зобов'язанням відповідає ринковій дохідності подібних зобов'язань.

Визначення ставки доходу від володіння фінансовим активом  здійснюється з урахуванням часового чинника і грунтується на оцінці очікуваних грошових потоків за ним. Очікуваний рівень доходу від володіння борговим зобов'язанням розраховується на основі купонних виплат, номінальної вартості та часового періоду до погашення фінансового активу. Очікувана дохідність акції обчислюється виходячи з певних припущень щодо розміру очікуваних дивідендів. Оскільки майбутній розмір дивідендних виплат залежить від багатьох чинників, навіть в умовах стабільних діяльності корпорації та дивідендної політики визначення очікуваної дохідності акцій є в більшості випадків досить складним завданням.

Дохідність операцій з купівлі-продажу фінансових активів  на вторинному ринку, як правило, розраховують на основі короткострокових часових  періодів (менш як рік) у вигляді  річної процентної ставки. Так само визначають дохідність короткострокових фінансових активів.

Розрахунки доходності провидилися по німецькій  системі розрахунку часового інтервалу, вона може вважатися самою терпимою до округлення, тому що вона припускає, що в році 360 днів, а в кожному місяці їх по 30.

Ціна купівлі (Pk), відображена  статтею  25 «Придбання цінних паперів у портфелі банку на продаж» Звіту про рух грошових коштів.

Ціна продажу (Pn) відображені у  рядку 26 «Дохід від реалізації цінних паперів у портфелі банку на продаж» Звіту про рух грошових коштів.

Період володіння (t) наведено у примітці 1,7.

Дивіденди (B), що отримані від цінних паперів у портфелі банку на продаж  відображені у рядку 17 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати та статтею 31 «Дивіденди отримані»   Звіту про рух грошових коштів.

Дохідність (k) =  (Ціна продажу (Pn) - Ціна купівлі (Pk) + Дивіденди (B)) / Ціна купівлі (Pk) * (часова база (T) / період володіння (t) )

Розпис показників та розрахунків наведено у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Оцінка доходності операцій з фінансовими активами АТ «УкрСиббанк»

№	Назва показників	2009	2010	2011	2011 до 2009 у%
1	ціна купівлі (Pk)	321715	5815425	23740837	7279,46
2	ціна продажу (Pn)	15058	37826	29518547	195932,32
3	період володіння (t)	90	90	180	X
4	процентні чи дивідендні виплати за період t (B)	663074	31800	19620	-97,04
5	часова база (T)	360	360	360	x
6	Дохідність (k)	4,43	-3,95	0,48	-88,98

 

Розрахувавши дохідність операцій з цінними паперами на продаж за три роки можна зробити такі висновки:  дохідність за операціями у 2011р. знизилась до рівня 0,48, це на 88,98% менше рівня 2009р. Проте якщо порівняти показники проміжного 2010р., коли дохідні знизилась до негатиного значення і становила -3,95 та показники 2011р. то можна спостерігати позитивну тенденцію.

Вище вказані зміни  виникали за рахунок зменшення процентних чи дивідендних виплат за період володіння, та зменшення різниці між ціною продажу та ціною купівлі цінних паперів. Також одним із факторів який вплинув на даний показник було зменшення вкладень у дохідні активи, і збільшення частки вкладень у недоходні активи.

 

 

 

 

 

 

Висновки

Стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей  неможливі без розвиненого кредитного ринку. А для цього необхідно  здійснити ряд невідкладних заходів. До першочергових тут можна віднести:

• привести чинне законодавство у відповідність з потребами сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку кредитного ринку України;
• більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку.

У сфері регулювання  та нагляду за діяльністю фінансових компаній та інших кредитних установ  забезпечення фінансової стійкості  необхідно передбачити наступні кроки:

• встановлення вимог до якості їхніх активів;
• збільшення капіталізації фінансових компаній;
• запровадження елементів системи ризик-менеджменту в кредитних установах шляхом оцінки платоспроможності кредитора та контролю грошових потоків;
• створення системи прозорості діяльності та розкриття інформації щодо фінансового стану компаній шляхом запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності.

Саме централізований  та регульований ринок стає універсальним  механізмом, за допомогою якого врегульовуються  не лише економічні, а й соціальні  і навіть політичні відносини. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до кредитної системи, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.

Внаслідок проведеного дослідження кредитних операцій комерційних банків стало можливим сформулювати такі висновки і пропозиції:

1. Кредитна політика  визначає задачі і пріоритети, основні напрямки кредитної діяльності банку, засоби і методи їхньої реалізації, а також принципи і порядок організації кредитного процесу. Кредитна політика відбиває такі ключові моменти: організацію кредитної діяльності;  управління кредитним портфелем; контроль над кредитуванням; принципи розподілу повноважень і т.д. Кредитна політика створює основу організації кредитної роботи банку відповідно до загальної стратегії його діяльності.

2. Управління  ризиком у банківській діяльності  повинне включати виявлення, оцінку, аналіз і вимір ступеня впливу ризиків, яким піддається банку процесі своєї діяльності, а також, розробку і реалізацію процедур, спрямованих на мінімізацію ризиків і підвищення прибутковості.

3. У банку  повинний бути присутній незалежний  механізм управлінського контролю, предметом якого є кредитні рішення за договором, склад кредитного портфеля і процес контролю за прийняттям рішень.

4.     Аналіз кредитного ризику має  бути сфокусований на чотирьох аспектах кредитоспроможності. Серед них необхідно виділити такі:

- Галузевий  аспект. Відбиває процеси розвитку  галузі і пропозицію, що

компанія займає в галузі.

-Фінансовий  аспект. Визначає спроможність позичальника  одержувати достатній прибуток, що є основним джерелом погашення кредиту, або можливість звернутися у разі потреби до реалізації існуючого забезпечення, наприклад, основних засобів, ТМЦ.

- Управлінський   аспект.    Якість   менеджменту   визначається компетентністю, згуртованістю команди менеджерів, що управляють підприємством. Помилки менеджменту можуть створити труднощі не тільки з погашенням кредиту, але і з реалізацією забезпечення.

- Аспект якості  забезпечення кредиту. Визначає  рівень контролю з боку банку за предметом застави і можливість одержання реальної вартості забезпечення при його ліквідації.

Аналіз діяльності АТ "УкрСиббанк" в галузі кредитування свідчить про наступне:

1. Кредитний  портфель банку постійно зростає. 

2. Головне місце  при вирішенні питання про  видачу кредиту АТ "УкрСиббанк"   приділяє   аналізу   фінансового   стану   потенційного позичальника. При управлінні кредитним портфелем українські комерційні банки постійно стикаються з проблемами.

Одним із основних недоліків в АТ «УкрСиббанк» є те, що мають окремі випадки недоформування резервів під знецінення кредитів, за результатами аудиторської перевірки сума доформування становить 19665 тис. грн.

Для вирішення  питань проблемної заборгованості банками  необхідно частіше

перевіряти  якість своїх кредитних портфелів, застосовувати постійний моніторинг проблемних кредитів, впроваджувати кредитування клієнтів певними траншами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 № 679-XIV.
2. Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III.
3. Закон України «Про фінансові послуги та регулювання. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. – К., 2001.
4. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 06 липня 2000 №279.
5. Постанова Ради Національного банку України «Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік» від 10.09.2009 №10.
6. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 №168.
7. Постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008 № 319 “Про додаткові заходи щодо діяльності банків” (зі змінами та доповненнями).
8. Постанова Правління Національного банку України «Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи» від 22 липня 2009 року № 421.
9. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджено по<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-size: 14