Інвестиційна діяльність промислових підприємств

• інвестиції в створення нових  виробництв, у результаті здійснення таких інвестицій створюються зовсім нові підприємства, що будуть випускати  товари, що раніше не виготовлялися фірмою чи робити новий тип послуг або дозволяти фірмі вийти на нові для неї ринки з товарами чи послугами які уже випускаються. 
             У процесі функціонування підприємницької фірми вибір конкретної форми реального інвестування визначається багатьма факторами: по-перше, задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості діяльності фірми; по-друге, можливостями впровадження нових технологій на фірмі; по-третє, наявністю власних інвестиційних ресурсів і (чи) можливістю залучення позикових ресурсів.

    Аналіз розвитку інвестиційної діяльності за останні роки показує її деяку позитивну динаміку, розширення масштабів, видів і сфер(рис.1). зростання інвестицій в економіку України спостерігається з 2006р. – 21,2 млрд. дол. США. Це на 29,3% перевищує обсяг надходжень у 2005р.  У 2007р. цей показник склав майже 29,5 млрд. дол. США, у 2008р. – 35,7 млрд. дол.США.

    На сучасному етапі потребу у реконструкції та модернізації за участі іноземного капіталу має все агропромислове господарство України. Доцільним є переведення його на сучасну технологічну базу, з використанням науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії. Необхідно підвищити продуктивність праці та знизити витрати, забезпечити глибшу та більш комплексну переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей, отримання значного економічного ефекту при незначному ризику для іноземних інвесторів. Однак, варто зазначити, що цілі інвесторів, які з’являються на вітчизняному ринку, входять у суперечливість із внутрішньою економічною програмою розвитку. Так, у структурі господарства їх, насамперед, цікавлять сировина, метал, вугілля, продукти хімічної промисловості тощо. Інакше кажучи, увагу іноземців привертає можливість спрощеного, дешевого доступу до українських сировинних ринків, науково-технологічної бази і кваліфікованої робочої сили .

 

Рис.1. Динаміка ПІІ в економіку України, млрд. дол. США

Розглянемо інвестиційну привабливість України на рівні  її регіонів (табл.1).

Таблиця 1

Прямі іноземні інвестиції в регіоні України (млн. дол. США)

Області	Кількість підприємств	Обсяги інвестицій на
		01.01.2007		01.01.2008
		Всього	У % до загального підсумку	всього	У % до загального підсумку
Україна	15389	21607,3	100,0	29489,4	100,0
АР Крим	373	577,0	2,7	726,2	2,5
Вінницька	177	108,3	0,5	145,1	0,5
Волинська	208	272,4	1,3	397,0	1,3
Дніпропетровська	881	2361,3	10,9	2924,2	9,9
Донецька	429	905,9	4,2	1406,8	4,8
Житомирська	301	122,9	0,6	173,6	0,6
Закарпатська	825	295,0	1,4	345,3	1,2
Запорізька	344	606,5	2,8	698,4	2,4
Івано-Франківська	394	183,5	0,9	385,1	1,3
Київська	742	871,4	4,0	1078,5	3,7
Кіровоградська	87	52,3	0,2	55,5	0,2
Луганська	147	284,3	1,3	309,2	1,0
Львівська	1261	515,0	2,4	841,4	2,9
Миколаївська	182	113,0	0,5	184,2	0,6
Одеська	861	718,7	3,3	892,1	3,0
Полтавська	306	315,8	1,5	363,0	1,2
Рівненська	157	112,6	0,5	247,1	0,8
Сумська	159	156,7	0,7	181,0	0,6
Тернопільська	151	45,0	0,2	51,0	0,2
Харківська	654	983,6	4,6	1281,9	4,3
Херсонська	179	109,7	0,5	155,6	0,5
Хмельницька	138	92,2	0,4	129,0	0,4
Черкаська	242	116,3	0,5	174,9	0,6
Чернівецька	228	36,8	0,2	51,2	0,2
Чернігівська	83	81,5	0,4	88,6	0,3
м.Київ	5703	5881,9	27,2	9496,7	32,2
м.Севастополь	177	126,3	0,6	145,6	0,5
Нерозподілені за регіонами  обсяги інвестицій	-	5561,4	25,7	6561,2	22,3

 

            Як бачимо, найпривабливішим для іноземних інвесторів є м. Київ, яке посідає перше місце за обсягом отриманих інвестицій. До регіонів,які стали, порівняно з 2006р., привабливішими для іноземних інвесторів та характеризується зростанням прямих іноземних інвестицій та характеризується зростанням прямих іноземних інвестицій у ці регіони, відносимо Дніпропетровську,Донецьку, Харківську, Запорізьку і Луганську області, які утворюють східний регіон, що має найрозвиненішу промисловість, питома вага якої в економіці України найвища. Залучення інвестицій з-за кордону в цей регіон дозволить здійснити реконструкцію та технічне переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі екологічно чистих технологій та сприятиме розвитку машинобудування, автомобіле - та літакобудування, активно стимулюватиме енергозбереження.

     В Одеській, Миколаївській і Херсонській областях, які утворюють південний регіон, вигідним є проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

      Притік іноземних інвестицій у Західний регіон – Львівську,Закарпатську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську і Чернівецьку області, сприятиме створенню ефективного виробництва з використанням місцевих природних ресурсів та розвитку мережі оздоровчих комплексів.

    Полтавська, Черкаська, Вінницька області, які утворюють центральний регіон, належать до аграрно-промислових і характеризується середнім значенням інвестиційного ризику. Залучення інвестицій у цей регіон дозволить здійснити реконструкцію підприємств, що виробляють електроенергію, випускають мінеральні добрива, засоби автоматизації й обчислювальної техніки, технологічне устаткування.

      Практично  більшість регіонів є лідерами  за структурою економіки і  належать до групи індустріальних, а це свідчить про те, що  визначальним чинником розвитку регіонів наразі залишається сформована протягом десятиріч галузь промисловості. Одеська і Львівська області, які можна вважати лідерами півдня і заходу України, належать до групи індустріально-аграрних регіонів.

      Загалом,  нинішня ситуація в Україні  щодо прямих іноземних інвестицій  не надто втішна. Це зумовлено  передусім відсутністю ефективної  стратегії (політики) із залучення  ПІІ. До чинників, які об’єктивно стоять на заваді організації інвестиційної діяльності в Україні, належать:

- законодавча нестабільність;

• відсутність чіткої державної стратегії щодо залучення інвестицій;
• значний податковий і адміністративний тиск на об’єкти підприємницва;
• зниження для громадян цінності грошових доходів у вигляді дивідендів і відсотків внаслідок інфляційних чинників;
• неврегульованість питань захисту прав власності інвесторів;
• високий рівень корумпованості в органах державної влади;
• нестабільність роботи фінансової системи країни;
• неготовність підприємств здійснювати реальні ефективні інвестиції навіть у конкурентоздатні інноваційні проекти, що дають високий дохід, достатній для виплати високих дивідендів;
• незначні обсяги фондового ринку;
• низький рівень платоспроможності в країні.

      Для України  важливим є впровадження ефективної  стратегії залучення та використання ПІІ, причому обов’язкової диверсифікації вимагає формування привабливого інвестиційного середовища з урахуванням специфіки регіонів. До числа пріоритетних напрямів іноземного інвестування слід віднести створення в Україні сучасної інфраструктури: телекомунікації, ділову інфраструктур, транспорт, технічно оснащене складське господарство. Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності повинно мати страхування інвестицій від некомерційних ризиків.

      Незважаючи  на проблеми сповільнення інвестиційної  активності у світі (за даними UNCTAD протягом останніх 5 років глобальні обсяги прямих іноземних інвестицій зменшились втричі), увага до центрально- та східноєвропейських країн залишається незмінною. Щорічні обсяги іноземних інвестицій у цей регіон залишаються стабільними на рівні 27-30 млрд. дол. Водночас ЄС послідовно поширюється на Схід. Західноєвропейські інвестори шукають місце для розміщення нового виробництва та базу для експансії на динамічні ринки Східної Європи, підприємці з країн СНД прагнуть виходу на європейський та світовий ринки.

      Для стимулювання  залучення ПІІ та усунення  негативних тенденцій в економіці  України доцільно здійснити ряд  заходів, спираючись на принципи:

• стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування;
• диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетних напрямів розвитку економіки України;
• надійності , доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій тощо.

     Таким чином,  Україна зацікавлена у припливі  прямих інвестицій. Іноземний капітал  може мати доступ у всі сфери  економіки без шкоди для національних  інтересів, оскільки не збільшує  зовнішній борг, а, навпаки, сприяє  одержанню коштів для його  погашення. Галузеві обмеження  на приплив прямих інвестицій  повинні поширюватися тільки  на галузі, пов’язані з безпосередньою  експлуатацією національних природних  ресурсів, телекомунікації та супутниковий  зв’язок тощо. Уряд повинен активно  стимулювати іноземні інвестиції  в основний капітал. Тільки  вони можуть компенсувати зростаюче  від’ємне сальдо за поточним  рахунком платіжного балансу,  яке формувалося під впливом  зростання цін на енергоносії.

    Інвестиції виражають всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток або досягається соціальний ефект. Для визначення доцільності вкладання грошових коштів у різні інвестиційні проекти існує багато методів.

       

Серед них основними є  наступні:

- метод розрахунку індексу  рентабельності інвестицій;

- метод розрахунку норми  рентабельності інвестицій;

- метод визначення строку  окупності інвестицій;

- метод розрахунку коефіцієнтів  ефективності.

  Розглянемо сутність  кожного з них.

1)Метод  розрахунку чистого наведеного  ефекту

Центральним складником аналізу  доцільності здійснення та ефективності інвестицій є розрахунок поточної вартості. Метод розрахунку чистого наведеного ефекту прямо пов'язаний з ним. Його розраховують за такою формулою:

                                                                          (1)                          

де NPV — чистий наведений ефект;

Р_п— грошовий потік упродовж п років;

r — ставка дисконтування;

1C — сума початкових інвестицій.

     Таким чином, чистий наведений ефект дорівнює - різниці між дисконтованою вартістю та сумою інвестиції. Також очевидно, що якщо:

NPV >0, інвестиції дадуть прибуток;

NPV<0, інвестиції будуть збитковими;

NPV=0, інвестиції не дадуть  ні прибутку, ні збитку.

Можна зобразити схематично грошові потоки та початкові вкладення  за« допомогою системи координат (рис. 2).

Рис.2. Схема грошових потоків та початкових вкладень у капітал.

      Розрахунок за формулою (1) можна проводити, якщо інвестиції здійснюють упродовж невеликого проміжку часу чи одноразово. Така ситуація має місце, наприклад, коли господарство придбало і встановило лінію з переробки сільгосппродукції. Якщо інвестиції здійснюють не одноразово, а має місце тривалий процес інвестування, розрахунки за формулою (1) будуть не зовсім коректні. Крім того, можливо, що після завершення проекту обладнання, яке відпрацювало запланований період, буде продане за своєю залишковою вартістю. У такому разі необхідно використовувати формулу:

            (2)

де RC —ліквідаційна вартість обладнання.

2) Метод  розрахунку індексу рентабельності  інвестицій

       Метод розрахунку чистого наведеного ефекту допомагає розраховувати його абсолютний розмір. Але абсолютний розмір NPV далеко не завжди дає правильне уявлення про економічну ефективність інвестиції. Об'єктивніше ситуацію можна оцінити, якщо зіставити NPV декількох проектів з сумою початкових інвестицій у них. Саме порівняння чистого наведеного ефекту та початкових інвестицій і лежить в основі розрахунку індексу рентабельності інвестиції. Формула його розрахунку така:

                                         (3)

З цієї формули випливає, якщо:

РІ>1, інвестиції рентабельні;

РІ<1, інвестиції збиткові;

РІ=1, інвестиції не збиткові і не рентабельні.

     Таким чином,  інвестиції виправдані лише тоді, коли їхня рентабельність вища  за ціну цих інвестицій (CС). Тобто  РІ>СС.

     Формула (3) має базовий характер і залежно від конкретних умов можлива її модернізація, як і у випадку з модернізацією формули розрахунку чистого наведеного ефекту.

 3)Метод розрахунку норми рентабельності інвестицій

      Інвестиції, перед тим як їх здійснити,  потребують визначення джерела їхнього фінансування. Відомо, що існує два можливих джерела цього фінансування: власні та запозичені. Вартість власних джерел визначають рівнем одержуваних акціонерами дивідендів, вартість запозичених — відсотками з кредитів банків, облігацій. Тобто виникає потреба в зіставленні рентабельності інвестиції та ціни їхнього залучення.

     Нормою рентабельності (IRR) чи прибутку інвестиції є таке значення коефіцієнта дисконтування, коли NPV проекту дорівнює 0:

IRR = r, при NPV=0                            (4)

     Так, якщо підприємство бере в банку довгостроковий кредит під 40% на два роки, то воно має вкласти його в такий проект, який забезпечить позитивне значення чистого наведеного ефекту при коефіцієнті дисконтування 40% впродовж двох років. Розглянемо умовний приклад. Коли грошовий потік не являється постійною величиною, тоді необхідно використовувати таку формулу:

 x ()                   (5)

r₁ — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого NPV>0;

г₂ — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого NPV<0.

     Точність розрахунку за цією формулою буде тим більша, чим менша різниця між r₁та г₂. При цьому необхідною умовою є min NPV₂>0 при r₂, та max NPV₂<0 при r₂.

      Норму рентабельності  інвестицій можна також визначити  за допомогою  графічного методу. Для цього по осі абсцис  відкладають значення NPV, а по осі ординат — значення коефіцієнта дисконтування (рис.3).

Рис. 3. Графічне визначення норми рентабельності

     Оскільки значення NPV-прямопропорційне ставці дисконтування, то залежність між ними матиме вигляд прямої. З курсу елементарної математики відомо, що необхідно мати дві точки на площині XY, щоб побудувати пряму. В цьому конкретному випадку це означає, що необхідно мати дані про два значення NPV при двох значеннях коефіцієнта дисконтування. Як правило, прийнято брати такі значення цього коефіцієнта, щоб одна величина NPV була додатною, а інша — від'ємною. Розглядаючи проблему визначення норми рентабельності, слід також зазначити, що сьогодні дедалі частіше використовують модифіковану норму рентабельності (MIRR).