Інвестиційна діяльність промислових підприємств

          Ці і деякі інші позитивні  тенденції у господарській динаміці свідчать про рух економіки України до стабілізаційної фази перехідного періоду. Однак стійкість цього руху, який забезпечується здебільшого засобами грошово-кредитної політики, залишається недостатньо міцною за відсутності необхідних структурних зрушень в реальному секторі економіки.

         Отже, у зв’язку з продовженням  нестабільності в економічному  стані України багато провідних  економістів пов’язують майбутнє  нашої держави з залученням  у широких масштабах в українську  економіку іноземних інвестицій, що являє собою довготермінові цілі створення в Україні цивілізованого суспільства, яке характеризувалося б високим рівнем життя населення.

         Іноземний капітал може внести  в країну досягнення науково-технічного  прогресу та передовий досвід  управління. Крім того, залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше від отримання кредитів для закупівель необхідних товарів, які лише збільшують загальний державний борг [4].

         Притік зарубіжних капіталовкладень  життєво важливий для досягнення середньотривалих цілей, таких як вихід з сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому українські громадянські інтереси не збігаються з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не залишити їх власників власних мотивацій, одночасно скеровуючи дії останніх на благо суспільних цілей. Це завдання має рішення, що підтверджується світовим досвідом (наприклад, утворення нових індустріальних країн), але для знаходження будь-яких визначальних дій з її здійснення потрібно насамперед вивчити конкретний стан у сфері залучення іноземних інвестицій у справжніх українських умовах, розглянути економічну і законодавчу бази, які забезпечують інвестиційний клімат в країні. Адже сьогодні такий могутній інструмент з залучення іноземного капіталу як законодавство одночасно є основною причиною, що утримує інвесторів від великих вкладів. Пріоритетними зонами для іноземних інвестицій в Україні є: Західний регіон (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Волинська області), де ефективним може бути створення виробництва з використанням місцевих природних ресурсів – сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

          Донецько-придніпровський регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська області), де необхідно здійснити реконструкцію та технічне переоснащення шахт, металургійних, хімічних виробництв на основі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле - та літакобудування.

           Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найвигіднішим  є проведення реконструкції та  технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової промисловості, розширення мереж оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

           Регіони України забруднені внаслідок  аварії на Чорнобильській атомній  електростанції, у яких, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно впровадити найновіші технології та здійснити комплекс заходів щодо екологічного, економічного та соціального відродження територій.

          Одночасно з пріоритетними сферами  та зонами для іноземного капіталу визначаються об’єкти з особливими умовами інвестування, куди іноземні інвестиції залучаються з дозволу уряду України. До таких об’єктів належать:

    – підприємства атомного машинобудування;

    – підприємства та об’єднання паливно-енергетичного комплексу, зокрема вугільно-, нафто- та газопереробні підприємства;

    – об’єкти нафтопродуктозабезпечення, нафтосховища міжобласного та республіканського  значення;

    – підприємства залізничного, морського, річкового, авіаційного та автомобільного транспорту загального користування;

    – підприємства а об’єкти електроенергетики, гідростанції;

    – об’єкти освіти, науки, що фінансуються з Державного бюджету;

    – автомобільні дороги загального користування;

    – метрополітени;

    – магістральні лінії електропередач;

    – нафто- та газопроводи, трубопровідний транспорт;

    – солевидобуванні підприємства та багато інших.

         Сьогодні ми маємо кращу картину,  але все ще дуже далеку від  сприятливої для стабільного  економічного зростання.

         Важливим чинником, що впливає  на інвестиційний клімат, є рівень розвитку інвестиційної сфери, особливо активних її елементів — підприємств і організацій будівельного комплексу.

         Підприємства мають зношене та  морально застаріле обладнання, але за першочергового їх переоснащення  можуть стати впливовим чинником активізації інвестиційних процесів в Україні.

         Приватизація цієї сфери з залученням іноземних інвестицій також сприятиме цим процесам.

        Іноземний капітал сьогодні особливо  необхідний у тих сферах економіки,  активізація яких, допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження у суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої иттєво важливої продукції. І річ тут не лише у тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються сьогодні на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх иробництва. Під час формування сприятливого інвестиційного клімату підприємства не слід оминати увагою такі слабкі моменти, як урахування необхідності різного інвестиційного клімату для різних типів інвестицій, збалансування інтересів усіх учасників інвестиційного проекту, стабільність і достатню гнучкість самого інвестиційного клімату, забезпеченість сполучення інвестицій з інноваційними чинниками розвитку, сприяння підвищенню кваліфікації працівників.[5, с. 19].

         Отже, умови інвестиційної привабливості  підприємства відіграють не останню  роль у залученні іноземних інвестицій, тому що для цього замало лише наявності привабливого інвестиційного клімату держави. Саме організаційно-економічні умови всередині підприємства изначають, чи буде воно вибране з-поміж інших підприємств цієї галузі для реалізації інвестиційного проекту. А головною складовою інвестиційного клімату, якій приділяється основна увага потенціальних інвесторів, є рівень ризику і, згідно з оцінкою спеціалістів Європейського Центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україну становить 80 % [7, с. 231].

          У реконструкції та модернізації  за участі іноземного капіталу  має потребу фактично все агропромислове  господарство України, як і  усіх республік колишнього СРСР – від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту, доведення його до споживача. Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити втрати, забезпечити глибшу та комплекснішу переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість у агропромисловій сфері економіки щорічно не доходять до споживача мільйони тонн м’яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає близько 30–40 % овочів та фруктів. У величезних кількостях втрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція [2].

         Зниження витрат сільськогосподарської  сировини та поглиблення її  переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна в короткі терміни одержати значний економічний ефект, зокрема створення порівняно невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат за невисокого ступеня ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведенні агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, зокрема з використанням потужного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.

         У великомасштабному іноземному  інвестуванні зараз відчувають  гостру потребу й паливно-енергетичні галузі, що впродовж багатьох років мають величезне навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту. Залучення інвестицій із-за кордону у цю галузь було б дуже корисним під час виконання багатьох вузлових завдань, серед яких:

    – активізація використання існуючого  виробничого потенціалу з видобування  та переробки енергоресурсів, особливо у тих ланках, де можна в короткі  терміни здобути добру віддачу  від вкладених коштів, наприклад, при інвестуванні комплексу заходів щодо введення в експлуатацію великого масиву сьогодні недіючих вугільних шахт Донецького, Придніпровського та Львівсько-Волинського басейнів з покриттям видатків за рахунок виторгу від продажу додатково видобутого вугілля;

    – різке зниження питомих видатків палива та енергії у народному  господарстві на основі переходу до енергоощадних  технологій;

    – комплексна модернізація діючих і створення  нових виробничих фондів і процесів на основі сучасної техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та безпеки виробництва, а також докорінне поліпшення умов праці;

    – зниження негативного впливу металургійного та нафтохімічного комплексів на довкілля на основі застосування екологічно чистих технологічних процесів у виробництві, транспортуванні та споживанні енергоресурсів.

        Участь іноземного капіталу могла б істотно активізувати конверсію військового виробництва. Це насамперед є освоєння на конверсованих підприємствах виробництва товарів народного вжитку, машин та обладнання для агропромислового комплексу та легкої промисловості, міського транспорту, літаків для цивільної авіації, нафтогазового обладнання, приладів медичного та екологічного призначення тощо. Сюди ж можна зарахувати інвестиційну співпрацю із зарубіжними фірмами у питанні адаптації до цивільних цілей військової електроніки, радіотехніки, виробництва засобів та систем зв’язку.

       До пріоритетних напрямків іноземного інвестування необхідно зарахувати й створення в Україні сучасної інфраструктури, включаючи транспорт, технічно оснащене складське господарство, телекомунікації, ділову інфраструктуру (офіси, ділові центри банки даних та інші об’єкти) та побутовий сервіс. Без цього фактично неможливі перехід до повноцінного ринку та широкий розвиток міжнародної інвестиційної діяльності. Розвиток цієї сфери не тільки актуальний, але й доволі привабливий для зарубіжних інвесторів, оскільки в ній, як правило, у порівняно короткі терміни окупаються початкові затрати й одночасно створюється сприятлива матеріальна основа для подальшої ділової активності іноземного капіталу.

        Акцент на коротких термінах окупності початкових витрат під час розгляду пріоритетів іноземного інвестування продиктований відомими причинами. Сьогодні, як ніколи, потрібна швидка віддача від вкладених коштів з тим, щоб максимально сприяти найшвидшому виходу економіки з кризового стану. У той самий час це підтримуватиме авторитет міжнародної інвестиційної співпраці на території СНД. Проте така орієнтація в жодному разі не спрямована проти довготермінових інвестиційних програм та проектів з високим потенційним ефектом у перспективі. Наприклад, були б дуже корисними розроблення та реалізація у межах інвестиційної співпраці проекту енергетики ХХІ ст. зі створенням якісно нових енергетичних технологій та видів палива для світового і внутрішніх ринків. Подібні проекти необхідні не тільки для виконання великих науково-технічних, економічних та екологічних завдань, але й для підтримання сталості інвестиційної діяльності та зовнішньоекономічних зв’язків на тривалу перспективу. Інтеграція зусиль та інвестиційних ресурсів зарубіжних і вітчизняних інвесторів на реалізацію великих довготривалих проектів дасть змогу і тим, й іншим заощадити не тільки матеріальні та фінансові ресурси, але й час.

              Поряд із зазначеними сферами, зонами та об’єктами для пріоритетного залучення іноземного капіталу все більшого значення та актуальності набувають екологічні проблеми національного, регіонального та глобального характеру.

         Інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній основі й зумовлюють конкурентні позиції на світових ринках. При цьому далеко не останню роль для багатьох держав, особливо тих, що вириваються з економічного та соціального неблагополуччя, відіграє залучення іноземного капіталу у вигляді прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших активів.