Інвестиційна політика

 

Східноєвропейський університет  економіки та менеджменту

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Інвестиційна політика»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав студент:

5-го курсу

Групи ЕФ-81 М

Шрамко О.О

 

Перевірила:

Зачосова Н. В.

 

 

 

 

Черкаси 2012 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Інвестиційна політика України в сучасних умовах нестабільності……….5
2. Інвестиційна політика як ефективна форма управління ухвалення інвестиційних рішень……………………………………………………………..8
3. Інвестиційна політика як основний етап банківського інвестиційного процесу…………………………………………………………………………...16

Висновок………………………………………………………………………….23

Список використаної літератури………………………………………………..24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вирішальна роль в організації  інвестиційної діяльності належить державі, оскільки поступальний розвиток економіки є одним із пріоритетних завдань України. Для того, щоб наша економіка якнайшвидше вийшла з кризового стану та відновилася стабільність її розвитку, вирішальне значення має обгрунтована з урахуванням усіх особливостей національної економіки державна інвестиційна політика, адже саме вона дасть змогу максимально використати національні ресурси та залучити у вітчизняну економіку іноземні інвестиції.

Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Актуальність проблеми формування виваженої інвестиційної  політики привертає увагу багатьох вітчизняних та іноземних вчених. Необхідно зазначити, що дослідженню та аналізу державної інвестиційної політики присвятили свої праці такі відомі вчені та практики, як В.М.Геєць, Б.М.Данилишин, М.П.Денисенко, В.0В. Корнєєв, Д.Г.Лук’яненко, С.В.Науменкова, В.Є.Новицький, Ю.М.Пахомов, А.А.Пересада, В.Я.Шевчук та інші. Дослідженням різних аспектів державного регулювання інвестиційної діяльності та державної інвестиційної політики займаються найвідомі- ші зарубіжні науковці, серед яких М.Джонк, Д.Марковіц, Х.Джонсон, У.Шарп, Дж.Бейлі, Г.Александер. Однак рівень наукової розробки проблем формування та реалізації державної інвестиційної політики на сучасному етапі в умовах виходу з економічної кризи є недостатнім, оскільки явище такого масштабу є для України абсолютно новим і, відповідно, державну інвестиційну політику слід розглядати з нового ракурсу.

Комерційні банки в  процесі своєї діяльності значну увагу приділяють купівлі-продажу  цінних паперів як елементу диверсифікації активних операцій та розширення джерел отримання доходів.

Придбані банком цінні  папери утворюють портфель цінних паперів сукупність придбаних (отриманих) банком сторонніх цінних паперів, право володіти, користуватися та розпоряджатися якими належить банкові.

Діяльність банків, яка  пов'язана з придбанням, утриманням та продажем цінних паперів, у комплексі складає інвестиційний процес. Щодо його складу існує багато позицій, проте, на наш погляд, етапи інвестиційного процесу для вітчизняних комерційних банків загальним чином можна сформулювати так:

1. Розроблення інвестиційної політики банку.
2. Аналіз цінних паперів.
3. Формування банківського портфеля цінних паперів.
4. Моніторинг портфеля цінних паперів та формування резервів на відшкодування можливих збитків за операціями з цінними паперами.
5. Оцінка ефективності портфеля цінних паперів.

Більш детально розглянемо перший етап інвестиційного процесу  банку - інвестиційну політику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Інвестиційна політика України в сучасних умовах нестабільності

 

У період трансформації економіки України суттєво зростає роль інвестиційної діяльності. Від інтенсивності й результативності інвестиційної політики залежить успіх перетворень насамперед у сферах економічного, політичного та соціального життя, побудова високорозвиненого суспільства. Ось чому сьогодні є надзвичайно актуальними питання, що пов’язані з інвестуванням, способами й методами його активізації, вивченням умов забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, створенням ефективної державної інвестиційної політики. Зростання економічного потенціалу та суспільний розвиток у країні, підвищення життєвого рівня населення, поліпшення якості продукції - все це в основному залежить від зваженої та ефективної інвестиційної політики. Те, що національна економіка не є ідеальним об’єктом саморегулювання, свідчить про відсутність у ній достатніх передумов для самоактивізації процесів капіталотворення й виступає найвагомішим аргументом на користь того, що провідним суб’єктом формування та регулювання інвестиційної політики в ній повинна стати держава.

На думку Коюди О.П. та Гриньової  В.М., державна інвестиційна політика являє  собою визначення структурних та кількісних потреб в інвестиційних  ресурсах, збільшення джерел фінансування, вибір пріоритетних напрямків фінансування та формування ефективної пропозиції для залучення інвестицій [2].

Однак значний інтерес становить  також позиція авторів [1], які  розглядають інвестиційну політику держави як комплекс заходів, що забезпечують формування сприятливого національного  інвестиційного клімату і підприємницького середовища в країні, які спрямовані на:

• досягнення максимально високого ефекту від вкладених державою ресурсів у будь-якій формі;
• створення умов пріоритету розвитку галузей і сфер господарського комплексу, що забезпечують рівноправну, конкурентну основу для співробітництва на світових інвестиціних ринках;
• створення умов збалансованого розвитку регіонів і галузевих господарьких комплексів і збереження балансу інтересів усіх соціально-суспільних груп у країні.

Таким чином, державна інвестиційна політика являє собою систему заходів, що визначають обсяг, структуру та основні напрямки усіх вкладень (фізичних, фінансових, матеріальних, нематеріальних, інтелектуальних) для забезпечення високих темпів розвитку економіки через концентрацію вкладень на тих діяльницях, від яких залежать досягнення високих темпів розвитку виробництва, збалансованість та ефективність економіки, одержання максимального приросту продукції і доходу на одиницю витрат [6]. Необхідно звернути увагу на те, що головним призначенням інвестиційної політики деражви є підтримка потоку інвестицій на такому рівні, який гарантував би безупинну віддачу від вкладених коштів. Причому ця віддача має бути достатньою для забезпечення економічного зростання в умовах низької інфляції. Для підвищення ефективності інвестиційної політики України необхідним є формування моделі реалізації такої політики з урахуванням особливостей національної економіки. Механізм формування даної моделі представлений на рис.1.

На основі поданої вище інформації, на думку Марцина B.C., можна визначити засади державної інвестиційної політики на найближчу перспективу, до яких відноситься:

• збільшення обсягів капітальних вкладень суб’єктів господарювання внаслідок одержання прибутків і проведення нової амортизаційної політики;
• впровадження кредитних засад бюджетного фінансування інвестциій;
• залучення інвестиційних ресурсів, які формовано на фондовому ринку та завдяки заощадженням населення;
• запровадження страхування від інвестиційних ризиків;
• створення вітчизняного банку реконструкції та розвитку.

 

  

Рис.1. Механізм формування моделі реалізації інвестиційної політики України.

 

Нарощування інвестиційного потенціалу економіки України можливе за таких умов:

• наявності загальнонаціональної інвестиційної програми, що безпосередньо впливає на інвестиційну політику держави;

оптимізації державних заходів  активізації інвестиційних процесів і дії системи показників ефективності відповідної діяльності, причому держава має не лише дотримуватися законодавства, а й розробити заходи, що гарантували б недоторканість інвестицій в Україні;

• впровадження інвестиційно-інноваційної стратегії, спрямованої на вдосконалення структури національної економіки, збільшен ня масштабів суспільного виробництва, підвищення конкуренто- спромодності продукції;
• заохочення іноземних інвесторів із передбаченням узгодження низки рішень уряду щодо реформування політики, спрямованої на економічний розвиток і досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності в усіх підрозділах економічних структур;
• забезпечення послідовності та прозорості державної інвестиційної політики [4].

Проаналізувавши різні підходи до визначення інвестиційної політики держави, варто зазначити, що цей термін доцільно трактувати як систему заходів, що визначають обсяг, структуру та основні напрямки усіх вкладень для забезпечення високих темпів розвитку економіки. Сутність цих заходів буде залежати від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації.

Реалізація зазначених у даній  статті заходів дозволить сформувати ефективну державну інвестиційну політику, що, в свою чергу, значно вплине на подолання  фінансової кризи та покращить стан економіки України.

 

2. Інвестиційна політика як ефективна форма управління ухвалення інвестиційних рішень.

Інвестиційна політика забезпечує комплексний розвиток країни і врахування інтересів усіх груп інвестиційного процесу. У зв’язку з тим, що інвестиційна політика є ключовим елементом в  управлінні прийняттям інвестиційних  рішень, теоретичні аспекти її розробки набувають особливого значення.

Враховуючи інтереси учасників  інвестиційного процесу, можна виділити основні фактори, що впливають на інвестиційну політику [8]:

1. Необхідність забезпечення довгострокового економічного зростання високими темпами, вдосконалення структури економіки.
2. Очікування основних суб’єктів інвестиційної політики (підприємств і населення). Від очікувань залежить, з одного боку, термін і рівень заощаджень, а з іншого — обсяг і терміни інвестицій.
3. Підвищення конкурентоспроможності країни у світовому господарстві. Цей фактор найбільш значущий для іноземних інвесторів, які оцінюють перспективність вкладень в ту або іншу країну залежно від конкурентоспроможності її на глобальному рівні.
4. Обороноздатність. Цей фактор знижує ризик втрати інвестицій у випадку виникнення військових конфліктів на території країни.
5. Загальна економічна ситуація (рівень інфляції, валютний курс). Стабільність в економіці дозволяє більш ефективно і на довший термін залучати інвестиції.
6. Інвестиційний клімат (законодавство, ризики вкладень в країну і конкретні підприємства, імідж і репутація країни або підприємства як позичальника). Механізм впливу цього фактора близький за формою до механізму впливу загальної економічної ситуації на інвестиційну активність.
7. Рівень життя населення, обсяги споживання. При високому рівні споживання, знижуються заощадження у населення, що спричиняє за собою і зниження інвестицій. Проте, у цьому випадку, можливе збільшення накопичень у підприємств за рахунок великих обсягів продаж і акумуляції значних обсягів прибутку. Але така ситуація можлива за наявності високої рентабельності.
8. Рівень розвитку ринкової інфраструктури. Якщо ринкові інститути не розвинені, то трансформація заощаджень в інвестиції ускладнюється, що веде до зниження темпів економічного зростання.
9. Екологія. На сьогоднішній день екологічний фактор може стати для держави одним з вирішальних при формуванні інвестиційної політики, оскільки стан довкілля дозволяє бажати кращого. Так, за даними Фонду «Громадська думка» 72% населення України не задоволені станом довкілля, природи в місці власного проживання.

Головним негативним фактором населення  вважає вихлопні гази транспортних засобів (45%). У великих промислових центрах  називають, разом з вихлопними газами, роботу фабрик і заводів (25%). Жителі малих міст і сіл бачать головну причину незадовільного стану довкілля в побутовій поведінці людей, безжальній до природи (37% і 47% відповідно). Таким чином, розробка нових технологій, спрямованих на зниження викидів шкідливих речовин в довкілля може стати одним з пріоритетних завдань інвестиційної політики держави [7]. Ґрунтуючись на аналізі впливу вказаних факторів, органи державної влади повинні формувати завдання інвестиційної політики, і реалізовувати тактичні заходи для їх досягнення.

Таким чином, сутність інвестиційної  політики полягає в тому, що це ключовий спосіб державного регулювання інвестиційного процесу. На неї впливають як економічні фактори (рівень життя населення, конкурентоспроможність країни на світовому рівні, інвестиційний  клімат, тощо), так і ряд інших (обороноздатність, екологія).

Для визначення ефективності прийнятих  заходів і процесу реалізації інвестиційної політики «post factum», отримання фактичної і аналітичної інформації для розробки нової інвестиційної політики, формулювання її цілей і заходів виробляється оцінка інвестиційного клімату, що характеризує рівень привабливості суб’єкта для інвесторів.

Ми можемо запропонувати такі основні функції інвестиційної політики:

• експертизу інвестиційних проектів;
• формування переліку інвестиційних проектів і визначення пріоритетів для включення їх в різні державні програми;
• формування сприятливого іміджу держави на світовому ринку капіталу;
• розробку і реалізацію гарантійних і заставних механізмів при залученні інвестиції в пріоритетні проекти;

Основними способами і методами реалізації інвестиційної політики можна назвати [9]:

• законодавчу базу (адміністративні способи регулювання інвестиційного процесу);
• прогнозування, державне програмування, моніторинг і регулювання інвестиційного процесу;
• фінансування з бюджету (субсидії і субвенції);
• державне підприємництво.

Виходячи з мети дослідження, основну  увагу необхідно приділити методам  реалізації інвестиційної політики, спрямованої на стимулювання інвестиційного процесу.