Висновки

     ОПК як сектор економіки, призначений для  розроблення і виробництва продукції  оборонного призначення, фактично є  фундаментом воєнної безпеки  та оборони країни. Підтримання високого рівня його розвитку для багатьох розвинутих країн є одним із пріоритетних воєнно-економічних завдань національної політики.

     Скорочуючи  фінансові витрати на оборонну промисловість, провідні західні країни водночас продовжують  переоснащувати свої збройні сили (ЗС) якісно новими зразками озброєння і військової техніки (ОВТ), здійснюють перебудову оборонно-промислової бази, приводячи її у відповідність до сучасних стратегічних і політичних умов. Свою основну мету в сфері оборонно-промислової політики вони вбачають у збереженні ефективно функціонуючого ОПК, спроможного вирішувати поставлені завдання в інтересах національної безпеки та оборони країни.

     Стабільна робота підприємств і організацій  ОПК не тільки створює передумови для розвитку наукової сфери і  суміжних галузей промисловості, але  й сприяє переходу від сировинної моделі економіки до моделі інноваційного розвитку.

     Згідно  з Воєнною доктриною України  держава повинна забезпечувати  розвиток науково-технічної, технологічної  та виробничої бази ОПК; розробку, модернізацію та оснащення Збройних сил України (ЗСУ) системами ОВТ, які становлять основу їх бойового потенціалу, та запобігати військово-технічному і технологічному відставанню у розвитку основних видів ОВТ.

     Нинішня ситуація в ОПК характеризується значним скороченням або припиненням  виробництва важливих для національної безпеки зразків ОВТ, відсутністю замкнених циклів виробництва більшості зразків основних видів ОВТ, старінням матеріально-технічної бази науково-виробничих структур, серйозним розривом відносин між наукою і виробництвом, важким становищем галузевих науково-дослідних інститутів.

     У багатьох випадках створення інноваційної продукції закінчується на початкових стадіях інноваційного циклу  і не доводиться до серійного виробництва. Продаючи такий продукт іноземним  фірмам, його власники несуть значні „потенційні” втрати, а відсутність внутрішнього ринку оборонної продукції значно ускладнює її реалізацію на зовнішньому ринку.

     Ситуація  в сфері розробки і виробництва  ОВТ значною мірою ускладнюється  втратою низки базових технологій оборонної галузі, обмеженістю замкнутих циклів виробництва основних видів ОВТ, різким скороченням номенклатури виробів, особливо електронної техніки; низькою якістю вітчизняних комплектуючих і матеріалів, невиправданим зростанням їх вартості.

     Фінішне виробництво ОВТ в Україні значною мірою залежить від імпортних поставок комплектуючих виробів, вузлів, агрегатів, матеріалів і сировини. Для деяких зразків ОВТ ці поставки досягають 80 % і більше.

     З причин відсутності ефективно діючої системи фінансування стримується: розвиток інноваційного підприємництва, особливо малих і середніх підприємств, забезпечуючих комерціалізацію науково-технічних розробок і технологій; залучення ресурсів приватного бізнесу в сферу фундаментальних досліджень і розробок; розвиток венчурного підприємництва; концентрація зусиль крупних корпорації і дрібних підприємницьких структур для виробництва конкурентоспроможної високотехнологічної наукоємної продукції.

     Серйозною загрозою економічній безпеці, а  значить і національній безпеці  держави, є різке згортання фундаментальних досліджень, розпад добре відомих у світі науково-дослідних і дослідно-конструкторських колективів. Гостро стоїть проблема кадрів.

     З причин відсутності державної фінансової підтримки немає значних зрушень в адаптації ОПК до європейських стандартів, що сьогодні визнаються за світові норми якості машинобудівної продукції і умов її експлуатації.

     Не  усунено диспропорції в структурі  виробничих потужностей ОПК. Реструктуризація ОПК проводиться без урахування реального технічного рівня та потенційних можливостей його підприємств і організацій, а сформовані нові виробничі структури не приносять прибутків.

     Створене  в Мінпромполітики України Агентство  з питань оборонно-промислового комплексу  немає дійових механізмів для  реалізації заходів щодо реформування оборонної галузі.

     Сфера банкрутства підприємств і організацій  ОПК фактично перетворилася в  прибутковий бізнес для рейдерів, котрі намагаються оволодіти  майном найпривабливіших в економічному відношенні підприємств шляхом доведення  їх до розорення з наступною приватизацією через процедуру банкрутства.

     Сьогодні  ОПК України знаходиться у  стані системної кризи недофінансування, що має тенденцію до подальшого поглиблення. Руйнація оборонної промисловості як одного із основних елементів національної безпеки призведе до різкого обмеження можливостей у забезпеченні боєздатного стану ЗСУ та значного скорочення можливостей інтеграції України у міжнародні оборонні, економічні та політичні структури. 
 
 
 
 
 
 

     Перелік літератури та інших  інформаційних джерел:

1. Указ Президента України від 22 червня 2004 року №670 “Про рішення Ради національ-ної безпеки і оборони України від 17 червня 2004 року “Про Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року”// Офіційний вісник України від 09.07.2004. – К., 2004. - №25. – С. 26: стаття 1644; код акту 29196/2004.
2. Указ Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007 “Про Стратегію національної безпеки України”. 3. Закон України “Про основи національної безпеки України” / Відомості Верховної Ради. – К.: ВВР, 2003. - № 39. - Ст. 351.
3. Закон України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”.
4. Біла книга 2007: оборонна політика України / підготовлена авторським колективом Мі-ністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України // Міністерство обо-рони України, 2008.
5. Указ Президента України від 15 червня 2004 року №648 “Про Воєнну доктрину України”.
6. Послання Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внут-рішнє і зовнішнє становище України // Офіційний вісник Президента України, 2008 рік.
7. Закон України “Про організацію оборонного планування” // Відомості Верховної Ради. – К.: ВВР, 2004, № 39. - Ст.351.
8. Указ Президента України від 27 червня 2008 року № 598/2008 “Про рішення Ради наці-ональної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 року “Про проведення обо-ронного огляду”.
9. Постанова Верховної Ради України від 16 березня 2004 № 1602-ІV “Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України та її виконання // Відомості Верховної Ради, 2004. - № 24. - Ст. 337 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР № 2215-ІV від 01.12.04).
10. Міністр оборони України Єхануров Ю.І. “Міністерство оборони стане більш ефектив-ним, більш мобільним і більш функціонально підготовленим” // Військо України, 2008. - №
11. Експертна доповідь “Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспе-ктиви розвитку”// http://www.niss.gov.ua/book/Eks_d2007/index.htm/.
12. Єхануров Ю.І. Воєнно-політичний вимір трансформації Збройних Сил України // Нау-ка і оборона, 2008. - №3.
13. Указ Президента України від 12 грудня 2007 року № 1209/2007 “Про додаткові заходи щодо підвищення боєздатності Збройних Сил України”// Офіційний вісник Президен-та України, 2007. - № 38. - Стаття 1032. - С. 54.
14. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства. К:Либідь, 2003.
15. Мунтіян В. І.Економічна безпека України. — К.: Видавництво КВІЦ. — 2008. — С. 135–136.
16. Мунтіян В.Фінансування Збройних Сил України: проблеми та перспективи // Дзеркало тижня. — 2010. — № 34 (409). — С. 3.
17. Лодзянов А. Д., Ольшевський В. Й.Інноваційні підходи до розвитку науково-технічної діяльності в інтересах оборони держави // Проблеми науки. — 2009. — № 7. — С. 11.
18. Лодзянов А. Д., Сніжко Г. Т.Воєнно-економічна безпека в умовах реформування оборонної сфери України: системний підхід до визначення критеріїв і показників // Стратегічна панорама. — 2009. — № 1. — С. 65–72.
19. Требін М.Армія наступного сторіччя. Можлива модель для України // Людина і політика. — 2008. — №2 — C. 39–44.
20. Военные расходы стран мира // Зарубежное военное обозрение. — 2010. — № 6. — С. 15–20.
21. Расходына некоторые интернациональные и внутренние войны (вооружённые конфликты) // Зарубежное военное обозрение. — 2007. — № 7. — С. 17–18.
22. Военныерасходы стран мира // Зарубежное военное обозрение. — 2006. — № 3. — C. 13–18.
23. ЧернякО.І, Г. О. Чорноус, ХарламоваГ.О. Взаємовплив оборонних витрат та економічного розвитку України // Людина і політика. — 2008. — №1— C. 59–74
24. ПеребудоваЗбройних Сил України вступила у вирішальну стадію / Виступ Президента України Л. Кучми на розширеному засіданні колегії Міністерства оборони України 23 листопада 1999 року // Народ. Армія. — 1999. — 25 листопада.
25. Коровников А. В., Пикулик А. В.Военный бюджет России: реальность и перспективы // Военно-экономический вестник. — 2009. — № 3. — С. 15–22.
26. Кучма Л.Д. Виступ Президента України на розширеному засіданні колегії Міністерства оборони України 14. 11. 2006 // http://www.kuchma.gov.ua/main/?speech—53.
27. Писанська В. Мільярди на війну // Голос України. — 2010. — 4 червня. — С. 7.
28. Бадрак В. Збройовий бізнес — це забезпечення умов для розвитку науки і технологій (Інтерв’ю з В. Малєвим) // Дзеркало тижня. — 2008. — 8 березня. — С. 4.
29. http://www2.pravda.com.ua
30. http://www.nato.int
31. http://www.mil.gov.ua
32. http://www.unp-ua.org
33. http://www.korrespondent.net

     Додаток 1

     до  наказу Мінпромполітики

     29.07.2010  N 391

     ПЕРЕЛІК

     підприємств ОПК, які планується включити до складу інтегрованих науково-виробничих об'єднань, що створюються  відповідно до заходів  Державної цільової програми реформування та розвитку ОПК на період до 2013 року