Планування оборотних засобів підприємства на прикладі ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області

 

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Уманський національний університет  садівництва

Факультет економіки і  підприємництва

 

 

Кафедра фінансів і кредиту

 

 

 

 

Планування оборотних  засобів підприємства на прикладі ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області

Курсова робота

 

 

 

 

Науковий керівник, Бондаренко Н.В.

Виконала :

студентка 32 –е  групи

 

 

 

 

 

м. Умань 2011 р.

Зміст

 

Вступ

РОЗДІЛ I Сутність, класифікація оборотних коштів і принципи організації оборотних засобів………………………………………………….....5

РОЗДІЛ II Фінансово-економічна характеристика та нормування оборотних коштів та визначення потреби в них у підприємстві………..……12

2.1 Фінансово-економічна характеристика ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області………………………...………...……12

2.2 Показники стану і використання оборотних коштів ……………….17

2.3 Джерела формування оборотних коштів підприємства……………21

2.4 Планування оборотних засобів підприємства………………………29

РОЗДІЛ ІІІ Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів…………………………………………………………………………….32

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сьогодні, коли економіка  України перейшла на ринкові методи функціонування, кожне підприємство саме вирішує яку продукцію випускати, за якими цінами реалізувати.

З цього приводу важливість і актуальність проблеми нормування, зокрема планування, оборотних засобів  підприємства, є беззаперечним. Саме оборотні кошти поряд з основними  забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних коштів, немає  виробництва. Для забезпечення безперебійної  роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси, а саме сировина і матеріали в  межах норм, передбачених потребою підприємства.

Важливим етапом обґрунтування  стратегії управління обіговими  активами підприємства є аналіз сучасного  стану та ефективності управління ними.

Субєктом дослідження даної курсової роботи виступає ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області.

Об'єктом досліження виступають обортні засоби підприємства.

Метою роботи є аналіз планування потреби  підприємства у оборотних  коштах, що має на меті оцінити спроможність підприємства створювати необхідні  для виробництва і реалізації продукції запаси сировини, матеріалів, інші виробничі запаси, перехідні  запаси незавершеного виробництва, готової продукції, вкладати певну  суму коштів у сферу розрахунків. Наявність у підприємства власних  оборотних коштів у межах нормативу  — запорука його безперебійної роботи, платоспроможності і своєчасного  виконання фінансових зобов'язань.

Виходячи з мети, були поставлені наступні задачі:

• дати загальну характеристику оборотних засобів підприємства – їх сутність, склад та класифікацію, джерела утворення;
• розглянути теоретичні основи планування оборотних засобів;
• проаналізувати існуючі методи планування;
• на підставі проведеного аналізу зробити висновки про вплив надлишку (браку) оборотних активів на діяльність підприємства.

Інформаційною базою проведення цього дослідження є інформація, наведена у формах бухгалтерської звітності  №1 "Баланс", №2 "Звіт про фінансові  результати та їх використання". Окрім  того використовується оперативна інформація про склад обороту за формами  розрахунку, склад дебіторів, обсяги, термін та причини виникнення дебіторської заборгованості, достатність формування товарних запасів, рух грошових коштів тощо.

Можна назвати три найважливіші причини того, чому сьогодні планування, як функція управління потенціалом  підприємства, є обов¢язковим:

1. Планування означає організований процес – знання того, як, коли, чому, де і хто буде робити все необхідне для досягнення кращого результату в бажаний час;
2. Планування є найбільш ефективний у з відомих методів кращого використання і координації ресурсів компанії для забезпечення прибутку і рості;
3. Планування означає визначення цілей, мотивів і вимірників, об¢єднаних таким чином, щоб визначити шляхи досягнення цілей, а також засоби, необхідні для оцінки розвитку.

За рахунок використання усіх концепцій та потреб ринку підприємство буде отримувати бажаний та запланований прибуток.

 

 

 

РОЗДІЛ I Сутність, класифікація оборотних коштів і  принципи організації оборотних  засобів

 

Оборотними називаються засоби виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму.

Оборотні засоби підприємств  становлять сукупність оборотних фондів і фондів обігу, виражених у вартісній  формі. Інакше кажучи, вартість оборотних засобів набуває форми оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди - це частина засобів виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму (тобто це матеріали, конструкції, деталі тощо).

Оборотні фонди є матеріальними  ресурсами підприємства. Одна їх частина  входить до продукції й утворює, таким чином, її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес.

Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством на створення засобів оборотних фондів: матеріалів, сировини, деталей, палива та ін. У цьому полягає основна схожість й відмінність між оборотними фондами та фондами обігу [1 С.288].

Таким чином, оборотні фонди  виражаються в обслуговуванні сфери  виробництва, а фонди обігу —  в обслуговуванні сфери обігу.

Для наочності необхідно  докладніше розглянути, з чого утворюються  фонди обігу та оборотні фонди.

Оборотні фонди містять  такі елементи:

1. Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів.

До виробничих запасів  належать:

1. Основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція;
2. Допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін.;
3. Малоцінні інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Усі ці засоби праці об'єднуються в одну групу, незважаючи на різноманітність призначення, оскільки їх вартість невелика (приблизно до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів громадян) і вони мають відносно нетривалий термін використання (до одного року). До цієї групи належать також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування незалежно від строку їх служби та вартості.
2. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.
3. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість продукції зараховуватимуться в наступному періоді.
4. Залишки готової продукції на складах. До цих оборотних фондів належить продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але не оплачена замовником, тобто ще не продана.

Співвідношення між окремими групами оборотних виробничих фондів виражене у відсотках, становить  структуру оборотних фондів підприємства. Основна питома вага в цій структурі  належить виробничим запасам основних матеріалів, конструкцій та деталей. Але слід зауважити, що структура  оборотних фондів залежить передусім  від специфіки виробництва.

Наприклад, у будівництві  приблизно 50-60% припадає на незавершене  виробництво, а 25% — на основні виробничі  запаси; на транспорті та в інших  сферах інфраструктури незавершене  виробництво майже зовсім відсутнє (крім перевезень на великі відстані), а основних виробничих запасів та залишків готової продукції немає  взагалі. Але приблизно 70% припадає на допоміжні виробничі запаси.

Для нормальної виробничо-господарської  діяльності підприємства, виконання  постачально-збутових операцій, розрахунків  з працівниками а також інших  виробничих та господарчих потреб неабияк  роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси  і утворюють фонди обігу, до яких належать:

1. товарно-матеріальні цінності;
2. кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;
3. кошти, наявні в касі;
4. кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості;
5. відвантажені товари та надані послуги.

Іншими словами, фонди обігу — це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридичне, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

Склад оборотних засобів  підприємства подано на рис. 1.1.

 

ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА

Оборотні виробничі фонди

Фонди обігу

у виробничих запасах

в експлуатації

у процесі виробництва

кошти в розрахунках

грошові ресурси

паливо; мастильні матеріали; запасні частини; агрегати; інвентар малоцінний і швидко зношуваний; спецодяг

інвентар малоцінний і швидко зношуваний; спецодяг

незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів

розрахункові документи в банках на інкасо; інші кошти в розрахунках

засоби на рахунках у банках; засоби в касі; запаси товарної продукції на складах; інші засоби

 

Рис. 1.1. Склад оборотних засобів підприємства

 

Усі оборотні засоби підприємства класифікуються за трьома основними  принципами:

1. за місцем та роллю в процесі виробництва;
2. за джерелами утворення;
3. за способами планування або нормування.

За місцем та роллю в  процесі виробництва оборотні засоби поділяються на оборотні фонди та фонди обігу, про які йшлося раніше.

За джерелами утворення  оборотні засоби підприємства поділяються  на власні та позичені. Власними є засоби, що були виділені підприємству при його створенні для забезпечення нормального функціонування. До власних оборотних засобів належать всі оборотні фонди підприємства, а також частина фондів обігу: уставний фонд, прибуток, амортизаційний фонд та ін. Позичені представлені тільки фондом обігу - це різноманітні кредити, позики від інших організацій та установ [9 С.188].

По джерелах утворення  оборотні засоби підприємств поділяються  на:

• власні і прирівняні до них;
• позикові;
• притягнуті.

Власні оборотні засоби утворяться за рахунок статутного фонду і  прибутку підприємства шляхом нормування.

Джерелом оборотних засобів, прирівняних до власних, є стійка кредиторська заборгованість підприємства, наприклад, заборгованість по заробітній платі, страховим платежам і іншим  стійким пасивам.

Система організації оборотних  коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам  самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає  оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних  коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної  потреби в оборотних коштах, яка  б забезпечила безперервність процесу  виробництва, виконання планових завдань  за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням  вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна  система фінансування оборотних  коштів. Це означає формування оборотних  коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.