Податки і податкова система держави
Лекция, 11 Января 2012, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
Податки - це обов’язкові нормативні платежі, які вносяться до державного чи місцевого бюджетів та державних цільових фондів згідно чинного податкового законодавства.
Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства.
За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків, з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
У фінансовій термінології застосовують п’ять термінів, що відображають платежі державі:
плата;
відрахування і внески;
податок;
збір.
Плата передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Розмір плати залежить від кількості ресурсів, які використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси.
Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути частковим (відрахування) або повним (внески), тобто саме витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням.
На відміну від плати, відрахувань і внесків податки не мають ні конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного еквівалентного призначення.
На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.
Податки безпосередньо пов’язані з розподільчою функцією фінансів, виступаючи методами централізації ВВП у бюджеті та державних цільових фондах для забезпечення загальних суспільних потреб. Крім фіскальної податки виконують економічну або регулюючу функцію - впливаючи на економічні і соціальні процеси в державі.
Работа содержит 1 файл
Тема 7 та 8.doc
— 79.00 Кб (Скачать)- запобігання злочинам та ін. правопорушенням, їх розкриття, розслідування, провадження у справах про адміністративні правопорушення;
- розшук платників які ухиляються від сплати податків і зборів;
- виявлення фактів корупції в органах ДПС та запобігання їй;
- забезпечення безпеки діяльності працівників органів ДПС, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов‛язків.
Органи ДПС мають право:
- здійснювати на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та у громадян, в тому числі підприємців, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем та ін.;
- одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи НБУ та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, а також громадян в т. ч. підприємців - довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати, стан поточних і депозитних рахунків та ін. інформацію, пов’язану з обчисленням і сплатою податків і зборів;
- обстежувати будь-які виробничі, складські, торгівельні та ін. приміщення, які використовуються як юридична адреса суб’єкта підприємництва, а також для отримання доходу;
- вимагати від керівників, посадових осіб підприємств, а також громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених правопорушень;
- вилучати (із залишенням копій) документи, що свідчать про приховування об’єктів оподаткування, несплату податків, ліцензії, реєстраційні документи і спеціальні дозволи на здійснення певної діяльності з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;
- застосовувати до підприємств, установ організацій фінансові санкції (штрафи, пеня) та накладати адміністративні штрафи;
- користуватися безперешкодно у службових справах засобами зв’язку, які належать підприємствам, незалежно від форм власності;
- звертатися у передбачених законом випадках до суду або господарського суду із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
4.
Права, обов’язки
та відповідальність
платників податків
в Україні
Згідно
Закону України „Про
систему оподаткування”
платники податків несуть
відповідальність за
правильність обчислення
і своєчасність сплати
податків і зборів та
дотримання законодавства
з питань оподаткування.
Платники податків зобов’язані:
- вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законом (протягом трьох років);
- подавати до органів ДПС декларації, бухгалтерську звітність та ін. документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;
- сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни;
- допускати посадових осіб органів ДПС до обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів;
- керівники і відповідні посадові особи підприємств, установ, організацій зобов’язані під час перевірки давати пояснення з питань оподаткування, виконувати вимоги органів ДПС щодо усунення виявлених порушень та підписати акт про проведення перевірки.
Обов’язок юридичної особи щодо сплати податку чи збору припиняється з його скасуванням або скасуванням податкової заборгованості згідно Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Обов’язок фізичної особи щодо сплати податку чи збору припиняється з його скасуванням, а також у разі смерті платника.
Платники податків мають право:
- подавати органам ДПС документи, що підтверджують право на пільги стосовно оподаткування;
- одержувати та ознайомлюватись з актами перевірок, проведеними органами ДПС;
- оскаржувати у встановленому порядку рішення органів ДПС та дії їх посадових осіб.
За порушення податкового законодавства застосовується адміністративна, фінансова, кримінальна відповідальність.
Кримінальна
відповідальність настає
у разі приховування
від оподаткування коштів,
які в 1000 і більше разів
перевищують встановлені
законодавством неоподатковуваний
мінімум доходів громадян (17
грн.).
Тема
8. Державні цільові
фонди
1.
Суть, види та принципи
організації державних
цільових фондів
Державні цільові фонди – це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, які залучаються державою для фінансування окремих суспільних потреб.
З їх допомогою можливо:
- впливати на процес виробництва через фінансове кредитування та субсидіювання підприємств;
- забезпечувати природоохоронні заходи;
- надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальних допомог.
Залежно від цільового призначення виділяють:
- економічні ДЦФ;
- соціальні ДЦФ.
Відповідно до рівня управління:
- державні;
- регіональні.
ДЦФ можуть бути:
- постійними;
- тимчасовими.
Створення постійних фондів пов’язано з виділенням окремих функцій держави. Наприклад, в реалізації соціальних функцій держави особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення самостійних соціальних фондів ставилося завдання „розвантажити” бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування.
Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань (Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи).
Правом створення ЦФ наділені як органи центральної так і місцевої влади.
Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення в областях, районах, містах.
Виділяють такі принципи організації ДЦФ:
- відрахування до фондів визначаються централізовано державою через відповідні закони і ресурси цих фондів є власністю держави;
- відрахування до фондів є обов’язковими платежами і можуть стягуватись примусово;
- витрати з фондів здійснюються лише на ті потреби, які передбачені відповідним законом.
Особливу групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування.