Роль валютного ринку у перерозподілі фінансових ресурсів

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Валютний ринок має  свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізняються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються, рівнем правового регулювання тощо.

 

3. Дзюблюк О.В. : “Валютна політика”. Підручник. – Київ: Знання, 2007. – 422 с.

Валютний ринок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Невід'ємною ланкою міжнародної  валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок — система  стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних  розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

4. Алєксєєв І. В., Колісник М. К. Вівчар О. Й. та ін. Гроші та кредит: Навч. посібник — М.: Львів: Вид-во нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2004. — 168 с.

Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Суб'єкти валютного ринку  — продавці, покупці, посередники; об'єкти — юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності.

Функції валютних ринків:

— забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

— диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

— отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку в вигляді  різниці курсів валют;

— регулювання економіки.

 

5. Петрашко Л. П. П 30 Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост.  вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 221 с.

Валютний ринок — це:

офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют  за національну, за курсом, що складається  на базі попиту та пропозиції;

сфера економічних відносин, що виникають за здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій з руху капіталу іноземних інвесторів;

сукупна сітка сучасних засобів  зв’язку, що з’єднують національні  та іноземні банки й брокерські фірми;

сукупність банків, брокерських  фірм, корпорацій, особливо ТНК.

Функції валютних ринків:

обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу;

формування валютного  курсу під впливом попиту та пропозиції;

надання механізмів для захисту  від валютних ризиків, руху спекулятивних  капіталів і інструментів для  цілей грошово-кредитної політики центрального банку.

6. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник: Видання 39те, перероблене та доповнене. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 432 с.

Валюта в широкому розумінні  цього слова — це національна  грошова одиниця тієї чи іншої  країни. Проте в практиці грошового  обігу валютою називають грошову  одиницю, яка виконує функції  міжнародного платіжного і резервного засобу.

 

7. Еш, С. М. Фінансовий ринок: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. М. Еш ; Нац. ун-т харч. технологій. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 528 с.

До валютного ринку  як системи входить дві основні  підсистеми:

=> валютний механізм - представлений  правовими нормами й інститутами,  що репрезентують ці норми  на національному та міжнародному  ринках;

=> валютні відносини  - щоденні зв'язки, в які вступають  фізичні та юридичні особи  з метою здійснення міжнародних  розрахунків, кредитних та інших  грошових операцій, що спрямовані  на придбання або продаж іноземної  валюти.

Значення валютного ринку  для економіки в цілому визначається його функціями, основними серед  яких є:

- реалізація валютної  політики держави, спрямованої  на забезпечення регулювання  національної економіки та розширення  зовнішньоекономічних зв'язків;

- створення суб'єктам  валютних відносин передумов  для своєчасного здійснення міжнародних  розрахунків і сприяння завдяки  цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

- визначення і формування  попиту та пропозиції на валюту;

- регулювання валютних  курсів;

- диверсифікація валютних  резервів;

- хеджування валютних ризиків;

- отримання прибутку від  операцій з валютою та валютними  цінностями тощо.

8. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. Посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.

Валютний ринок має  всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації  тощо.

 Об'єктом купівлі-продажу  на цьому ринку є валютні  цінності, іноземні — для резидентів, коли вони купують чи продають  їх за національну валюту, та  національні — для нерезидентів, коли вони купують чи продають  ці цінності за іноземну валюту.

 Суб'єктами валютного  ринку можуть бути будь-які  економічні агенти (юридичні та  фізичні особи, резиденти і  нерезиденти) та посередники,  насамперед банки, брокерські  компанії, валютні біржі, які «зводять»  продавців і покупців валюти  та організаційно забезпечують  операції купівлі-продажу.

 

Вступ

Необхідність розгляду даної проблеми та актуальність теми полягає у тому, що валютний ринок є дуже важливим сегментом фінансового ринку  та є важливою частиною економіки  кожної країни.

 Необхідність валютного ринку  зумовлена розвитком міждержавних  економічних зв'язків і закінченням  у XX столітті формування національних  валютних систем. Водночас світовий  економічний простір об'єктивно  рухався в бік поглиблення  процесів інтернаціоналізації та  транснаціоналізації виробництва й, відповідно, руху капіталів.

У цій роботі розглядається роль валютного ринку у перерозподілі  фінансових ресурсів.

1. Валютний ринок: поняття та структура.

Валютний ринок — це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту й пропозиції на ці валюти. Купівля іноземної валюти зумовлена необхідністю здійснювати платежі за куплені товари за кордоном, а також надані послуги й виконані роботи іноземними компаніями і фірмами.

 Валюта — це грошова одиниця,  що використовується для вимірювання  вартості товару. Саме слово валюта (valuta) походить від італійського, що означає вартість[4].

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Спільним для всіх суб'єктів  валютного ринку є бажання  одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після  завершення відповідної операції, наприклад  спекулянти; інші прибуток одержують  згодом, після завершення подальших  господарських операцій, оплачених  купленою на ринку валютою, наприклад  підприємці.

Попит і пропозиція на валютному  ринку мають ту особливість, що об'єктом  та інструментом купівлі-продажу тут  є гроші різної національної належності. Тому попит на іноземну валюту одночасно  є пропозицією національної валюти, а пропозиція іноземної валюти є  одночасно попитом на національну  валюту.

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізняються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються, рівнем правового регулювання тощо.

 Національні валютні ринки  існують у більшості країн  світу, вони обмежуються економічним  простором конкретної країни  і регулюються її національним  валютним законодавством.

 Міжнародні валютні ринки  сформувалися у країнах, в яких  до мінімуму зведені обмеження  на валютні операції (валютні  обмеження). Такі ринки регулюються  скоріше за все міждержавними  угодами, домовленостями самих  учасників цих ринків, традиціями. Розміщуються вони переважно  у містах із вдалим географічним  положенням та з великою концентрацією  транснаціональних банків, небанківських  фінансових структур, комерційних  компаній, яким потрібно здійснювати  платежі на широких просторах  світового ринку. Це, зокрема,  Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні,  Сан-Франциско, Торонто, Токіо,  Сінгапур, Гонконг та ін.

 Розвиток новітніх засобів  телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розміщенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконгу, Сінгапура, після їх закриття починають працювати ринки європейські - Франкфурта, Парижа, Лондона, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту - Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі.

Валютний ринок можна класифікувати  і за іншими критеріями:

- за характером операцій: ринок  конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних  операцій;

- за територіальним розміщенням:  європейський, північноамериканський,  азіатський та ін.;

- за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів  тощо;

- за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок  готівки[5].

Регулювання валютним ринком в кожній країні здійснюється згідно з певними  нормативно-правовими актами. Наприклад, в Україні це такі як Закон України "Про  Національний банк  України", Закон України «Про цінні папери та фондову біржу», Декрет  Кабінету Міністрів  України "Про  систему  валютного регулювання і валютного  контролю", постановами Правління  Національного банку України  та ін.

2. Функції фінансового ринку та його роль у перерозподілі фінансових ресурсів.

Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основними його функціями є:

- забезпечення умов та механізмів  для реалізації валютної політики  держави;

- створення суб'єктам валютних  відносин передумов для своєчасного  здійснення міжнародних платежів  за поточними і капітальними  розрахунками та сприяння завдяки  цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

- забезпечення прибутку учасникам  валютних відносин;

- формування та урівноваження  попиту і пропозиції валюти  і регулювання валютного курсу;

- страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів.

 Названі функції реалізуються  через виконання суб'єктами ринку  широкого кола валютних операцій. Під валютними операціями звичайно  розуміють будь-які платежі, пов'язані  з переміщенням валютних цінностей  між суб'єктами валютного ринку[5].

З економічного погляду валютний ринок  — це досить складна форма перерозподілу  фінансових ресурсів як всередині країни, так і на міждержавному рівні. Інструментом цього перерозподілу  є валютний курс. Валютний курс —  це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої  країни.

Економічні інтереси кожної країни покликана оберігати національна  валютна система, яка є формою організації і регулювання валютних відносин з іншими державами, закріпленими національним законодавством і міждержавними  угодами. Якщо економіка держави  працює стабільно, а продукція, роботи й послуги, що надаються підприємницькими структурами, дешеві, мають високу якість і, відповідно, користуються попитом  на ринках, то звичайно для їх купівлі  та оплати потрібна валюта даної держави  або інша стабільна іноземна валюта. Це забезпечує стабільність національної валюти і, відповідно, перерозподіл фінансових ресурсів на користь даної країни в формі надходжень у вільноконвертованій  валюті.