Соціальна відповідальність корпорації з точки зору націо­нальної ментальності

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Львівська державна фінансова академія

Кафедра економіки, менеджменту та державного управління

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з навчальної дисципліни «Економічна діагностика»

на тему: «Соціальна відповідальність корпорації з точки зору націо­нальної ментальності»

                                                                                                                                            Підготувала:

                                                                                                                                            Студентка 311-Ф групи

                                                                                                                                            Акименко Наталія

                                                                                                                                            Прийняв:

                                                                                                                                            Старший викладач

                                                                                                                                            Осідач О. Б.

Львів-2011

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………3

1.            Основні характеристики соціальної відповідальності корпорацій на сучасному етапі…………….………………………………………………………………………….4

2.            Соціальна відповідальність корпорацій в Україні………………………………...8

3.            Соціальна корпоративна відповідальність компанії «Київстар»………………..11

Висновок…………………………………………………………………………………14

Список використаних джерел…………………………………………………………..15

Вступ

Сьогодні тема соціальної відповідальності корпорацій стає дуже популярною, оскільки в процесі свого функціонування, підприємство взаємодіє в тому числі і з соціальним та природнім середовищами. І це зрозуміло, адже для реалізації своєї місії виробнича фірма в своїй діяльності використовує природні ресурси (вуглеводні, залізна руда, деревина), впливає на навколишнє природне середовище чи то шляхом викидів виробництва як, наприклад, металургійні підприємства та теплові електростанції, чи в результаті експлуатації кінцевими споживачами їхньої продукції (вихлопні гази автомобілів); співпрацює з постачальниками, споживачами, контролюючими та фіскальними органами; взаємодіє з інститутами громадянського суспільства, місцевою спільнотою та суспільством в цілому через традиції чи культуру тієї чи іншої країни, чиї особливості, не дивлячись на процеси глобалізації корпорація повинна брати до уваги.  Компанії не тільки конкурують за ресурси та покупців, а також за політичну владу, соціальне визнання та інституційну легітимність.

З макроекономічної перспективи, практика корпорації може розглядатись як така, що сформована та втілена в певні економічні, соціальні, культурні та інституціональні структури і системи віросповідання. В той же час, вона встановлює порядок і змінює природу цих структур. Відносини, які при цьому виникають, і становлять зміст поняття «соціальна відповідальність корпорацій» (СВК).

Метою даної роботи є дослідження соціальної відповідальності корпорацій як моделі взаємовідносин бізнесу з оточуючим середовищем.

Завданням даного дослідження є визначення категоріального апарату теорії соціальної відповідальності бізнесу, з урахуванням вже здійснених досліджень, вимог сучасних глобалізацій них процесів та реалій України.

Методологію даного дослідження становлять теоретичні положення економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з дослідження сучасних світових тенденцій соціальної відповідальності бізнесу.

1.      Основні характеристики соціальної відповідальності корпорацій на сучасному етапі

Соціальна відповідальність корпорацій допомагає створити та підтримувати гармонійні відносини між усіма зацікавленими сторонами. Для компаній це означає відповідальне поводження, яке заходить далеко за межі мінімальних законодавчих вимог, та передбачає слідування сталим принципам. В широкому сенсі СВК передбачає відповідальність, яку корпорації несуть по відношенню до суспільства, в якому вони знаходяться та працюють, не відкидаючи того факту, що сфера її впливу виходить далеко за межі цього.

Сьогодні вже стало звичним, коли великі транснаціональні корпорації роблять кроки назустріч суспільству у вигляді будівництва об’єктів соціально-культурного призначення, відтворення природних багатств, боротьби з бідністю та невиліковними хворобами тощо.

Хоча і саме поняття «соціальна відповідальність корпорацій» з’явилось тільки в ХХ ст., окремі компанії брали участь в ініціативах, що сприяли інтересам працівників, суспільства та довкілля, починаючи з XVIII ст. Зокрема, в 1800 році компанія «Квакер Лід» в Англії будувала містечка для своїх робітників, школи та бібліотеки для сімей та використовувала водяні помпи для рециркуляції води як частини свого виробничого процесу.

Як напрямок менеджменту, соціальна відповідальність корпорацій з’явилася в 1950-х роках в США. Практика компаній, що може бути позначена як соціально відповідальна, приймала різноманітні форми: пожертвування на благодійність, послуги спільноті, покращення добробуту найманих працівників та популяризація релігійної поведінки. Ранніми ініціаторами цього були топ-менеджери та бізнес-лідери великих нафтових та енергетичних компаній, телекомунікаційних корпорацій та автомобільні виробники.

Однією з перших праць, присвячених проблемі соціальної відповідальності корпорацій, було дослідження Говарда Бауена за назвою «Соціальна відповідальність бізнесмена», яке вийшло в світ у 1953 році. Бауен стверджував, що відколи соціальні інституції формували економічні наслідки, слід було очікувати, що бізнесові фірми як економічний результат суспільних інтересів повинен враховувати соціальний аспект бізнесової діяльності.

Котлер та Лі зазначали, що соціальна відповідальність корпорацій є зобов’язання покращити добробут спільноти через довільну ділову практику та вкладання корпоративних ресурсів.

Відповідно до Блум та Гундлах, СВК є зобов’язаннями фірми до своїх стейкхолдерів – людей та груп, які можуть впливати, та на яких впливає корпоративна політика і практика. Виконання даних зобов’язань спрямоване на мінімізацію будь-якого шкідливого та максимізацію довготривалого сприятливого впливу фірми на суспільство.

Найбільш узагальненими групами стейкхолдерів вважаються: менеджери, наймані працівники, споживачі, інвестори, акціонери, постачальники, уряд, суспільство в цілому, місцева спільнота.

Міжнародна організація роботодавців визначає СВК як «ініціативи компаній щодо добровільної інтеграції соціальних питань та питань довкілля в свої ділові операції та у взаємодію зі своїми акціонерами». Як видно, тут надто вузько розглядається проблема соціальної відповідальності корпорації, оскільки, хоча і ведеться мова про здійснення заходів соціального характеру та стосовно захисту довкілля, однак тут не передбачається співпраці із зацікавленими соціальними групами.

Міжнародна торгово-промислова палата пропонує наступне визначення соціальної відповідальності корпорацій з бізнесової точки зору: це добровільне зобов’язання бізнесу керувати своєю діяльністю відповідальним чином.

Таким чином, можна дати наступне визначення поняттю «соціальна відповідальність корпорацій»: це взаємовідносини, які виникають між корпораціями, з однієї сторони, та контактними аудиторіями (далі стейкхолдерами), куди входять, окрім акціонерів, наймані працівники, менеджери, постачальники, споживачі, інвестори, уряд, місцева спільнота та суспільство в цілому з приводу здійснення заходів соціального, економічного та етичного характеру, спрямованих на дотримання прав людини, покращення умов проживання та роботи, підвищення безпеки праці, підняття рівня добробуту, створення умов для самореалізації, вдосконалення взаємовідносин зі стейкхолдерами, вирішення соціальних, економічних та екологічних проблем, зменшення та усунення негативного впливу на довкілля результатів діяльності корпорацій і покращення його стану, раціональне використання природних ресурсів, зростання багатства суспільства в цілому, що перевищують за своїм характером законодавчо встановлені мінімальні вимоги, і базуються на принципах узгодженості із законодавством та регулюванням, добровільності взятих зобов’язань, включення та залучення зацікавлених сторін і тих, хто підпадає під вплив поза своєю волею, відповідальності, прозорості, етичної поведінки, гнучкості до відображення різноманітності та потреб, сталого розвитку та соціальної спрямованості.

Основним  проблемами, на вирішення яких націлена СВК, виходячи із наведеного визначення, є наступні:

      права людини;

      проблеми найманих працівників;

      несправедлива ділова практика, яка включає хабарництво, корупцію та антиконкурентну практику;

      організаційне керування;

      проблеми довкілля;

      проблеми ринку та споживачів;

      залучення спільноти;

      соціальний розвиток.

Відповідно, базовими принципами соціальної відповідальності корпорацій можна визначити наступні:

      узгодженість із законодавством та регулюванням;

      добровільність зобов’язань;

      включення та залучення зацікавлених сторін та тих, які перебувають під впливом;

      відповідальність;

      прозорість;

      етична поведінка;

      прозорість;

      гнучкість до відображення різноманітності та потреб;

      сталість розвитку;

      соціальна спрямованість.

Виходячи з описаних вище параметрів, є доцільним розглядати соціальну відповідальність корпорацій режимом сталого управління, що інтегрує три виміри: бізнесовий, суспільний та політичний (в значенні публічної політики) (рис. 1).

1. Відносини Держава-Бізнес

2. Відносини Бізнес-Суспільство

3. Відносини Держава-Суспільство

4. Відносини Соціальної Відповідальності Корпорацій

Рис. 1. Реляційна модель відносин в Соціальній Відповідальності Корпорацій

Відповідно до вищенаведеної схеми, соціальна відповідальність корпорацій виникає там, де три сфери накладаються одна на одну. Спільні області також вказують на «співвідповідальність» чи «комплексну відповідальність» між різними дійовими особами, що не є повністю відповідальними за проблеми, і тому не можуть їх повністю вирішувати на власний розсуд.

Можна виділити наступні переваги, що отримують компанія та окремі групи стейкхолдерів при запровадженні в компанії концепції соціальної відповідальності корпорацій. Зокрема, для компанії такі вигоди будуть наступними:

      покращена фінансова ефективність;

      зниження операційних витрат;

      покращення іміджу бренду та репутації фірми;

      зростання продаж та лояльності споживачів;

      підвищена продуктивність та якість;

      більші можливості приваблювати та утримувати найманих працівників;

      знижений регуляторний контроль;

      доступ до капіталу;

      урізноманітнення робочої сили;

      безпека продукції та зниження зобов’язань.

Переваги спільноти та суспільства в цілому:

      благодійні внески;

      добровільні програми найманих працівників;

      залучення корпорацій до освіти, зайнятості та проблем безпритульних;

      безпека та якість продукції.

Переваги довкілля:

      вища ступінь переробки матеріалів;

      краща надійність та функціональність виробів;

      покращене використання відновлюваних ресурсів;

      інтеграція інструментів екологічного менеджменту в плани діяльності, включаючи оцінку життєвого циклу, витратні стандарти екологічного менеджменту та екологічне маркування.