Внутрішній державний борг України

Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Марта 2014 в 20:44, контрольная работа

Описание работы

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси державного боргу.
Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:
визначити риси зовнішнього державного боргу;
охарактеризувати основні фактори внутрішнього державного боргу;
з’ясувати ефективність політики, що здійснюється по зменшенню заборгованності;
зробити аналіз стану державної заборгованості України.

Содержание

Вступ 3
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади державного боргу 5
1.1. Економічна сутність державного боргу 5
1.2. Поняття і формування внутрішнього боргу держави 9
Розділ 2. Аналіз стану державної заборгованості України 11
2.1. Аналіз динаміки і структури внутрішнього державного боргу 11
2.2. Джерела фінансування внутрішнього державного боргу 14
2.3. Обслуговування внутрішнього державного боргу 19
Розділ 3. Шляхи скорочення державного боргу України 28
3.1. Сучасні шляхи врегулювання зовнішньої заборгованості 28
3.2. Вдосконалення політики управління внутрішнім державним боргом 32
Висновки 34
Список використаної літератури 35

Работа содержит 1 файл

Міні бакалаврська.docx

— 504.65 Кб (Скачать)

Міністурство освіти та науки України

Академія муніципального управління

Економічний факультет 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

на тему:

«Внутрішній державний борг України»

 

 

 

Виконала:

 студентка групи ФК-41

Перевірив викладач:

 

 

 

Київ 2013

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Державний борг — об'єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї.

Актуальність теми. Дефіцит державного бюджету, залучення й використання позик для його покриття призвели до формування державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його обслуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні.

 Основою системи управління державним зовнішнім боргом є безперервний моніторинг — збір, обробка та аналіз інформації — з метою оптимізації процесу управління ним. Аналізуючи інформацію про державний борг, розраховуючи оптимальні та критичні значення його показників, оцінюючи ризики, визначають рівень кредитоспроможності країни та необхідність застосування інструментів активного управління боргом. Важливою складовою аналізу державного зовнішнього боргу є дослідження періодизації його розвитку.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси державного боргу.

 Для досягнення цієї  мети у роботі вирішується ряд задач:

  • визначити риси зовнішнього державного боргу;
  • охарактеризувати основні фактори внутрішнього державного боргу;
  • з’ясувати ефективність політики, що здійснюється по зменшенню заборгованності;
  • зробити аналіз стану державної заборгованості України.

 Наукова новизна курсової роботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема державного боргу в Україні.

Об’єктом дослідження є основи та загальні риси державного боргу.

 Предметом дослідження виступає зовнішній та внутрішній державний борг.

В ході роботи було досліджено поняття державного боргу як невід'ємної і важливої складової державних фінансів, наведено висловлювання низки відомих світових учених. Проаналізовано структуру і динаміку державного внутрішнього та зовнішнього боргу, механізм його управління і обслуговування, визначено основні напрями фінансової політики оптимізації заборгованості.

 

 

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади державного боргу

 

1.1. Економічна сутність державного боргу

 

Важливим елементом фінансової системи держави є державний борг, що утворюється внаслідок мобілізації ресурсів на внутрішньому та світовому фінансових ринках.

Державний борг (відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу) - загальна сума заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

 За своєю економічною сутністю державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами щодо перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

 Залежно від сфери  розміщення позик розрізняють  внутрішній та зовнішній борг.

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень на внутрішньому ринку.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

 Державний зовнішній  борг складається з:

    • позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
    • позик на підтримку національної валюти;
    • позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
    • гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
    • державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АР Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій відповідно до вимог ст.18 Бюджетного кодексу встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період чи рішенням про місцевий бюджет.

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день.

 Відповідно до бюджетної класифікації України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. №11 «Про бюджетну класифікацію та її затвердження», як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікують так: за типом кредитора складається з двох розділів:

    • внутрішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів, заборгованість перед банківськими установами та іншими органами управліннями;
    • зовнішній борг включає заборгованість за позиками, одержавними від міжнародних організацій економічного розвитку, заборгованість за позиками, одержавними від постачальників тощо;
    • за типом боргового зобов'язання, що включає заборгованість за довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими зобов'язаннями та векселями. За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

Державне запозичення - залучення державою в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України коштів з метою фінансування державного бюджету на умовах повернення, платності та строковості. Розрізняють:

    1. державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку;
    2. державне зовнішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

 Державне запозичення здійснюється з метою:

    • фінансування дефіциту державного бюджету;
    • підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів; інших цілей, встановлених чинним законодавством.

Державна гарантія - спосіб забезпечення виконання державою, представленою Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України, зобов'язань позичальника (резидента України) перед кредитором повністю або частково

 Кабінет Міністрів України надає державні гарантії відповідно до встановленого порядку виключно в межах повноважень та граничного обсягу надання державних гарантій, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

 Державні гарантії надаються на забезпечення виконання зобов'язань пози, чальників (резидентів України), які не мають простроченої заборгованості перед державою, за умови покриття позичальниками гарантійних ризиків держави належним чином у повному обсязі.

 Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:випуск державних цінних паперів; укладення угод про позику та гарантійних угод; інші способи, передбачені чинним законодавством.

При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом. Залежно від терміну залучення коштів розрізняють: короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року); середньостроковий (від одного до п'яти років); довгостроковий (понад п'ять років).

 Державний борг можна  поділити також на: капітальний, який включає всю сукупність  боргових зобов'язань держави  на певну дату; поточний, що складається  з платежів із зобов'язань, які  позичальник повинен погасити  у звітному періоді.

 За валютою залучення  державний борг поділяється на  борг у національній та іноземній  валюті.

Внутрішній борг формується переважно у національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті запозичення коштів в іноземних банківських установах, міжнародних фінансово-кредитних організаціях, розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних фінансових ринках.

 

1.2. Поняття і  формування внутрішнього боргу  держави

 

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).

Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань. Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють: короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року), середньостроковий (від одного до п'яти років), довгостроковий (від п'яти років і більше).

Державний борг можна поділити також на:

    • капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;
    • поточний, що складається з платежів по зобов'язаннях, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.

 Основними причинами  виникнення та зростання державного боргу в Україні є дефіцит державного бюджету та постійний дефіцит платіжного балансу країни. Для фінансування дефіциту Державного бюджету України залучаються кошти міжнародних фінансових організацій.

Управління державним внутрішнім боргом держави здійсняється міністерством фінансів у порядку, погодженому з національним банком. Слід зазначити, що внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансовий потенціал держави, тоді як зовнішній борг має в своїй основі відплив капіталу з держави.

Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела та строки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік. Рахункова палата здійснює контроль за утворенням і погашенням державного внутрішнього боргу України. Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій по розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі[10, c. 66-68].

До складу державного внутрішнього боргу України належать позики уряду України й позики, здійснені при безумовній гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникла за борговими зобов'язаннями уряду України. До боргових зобов'язань уряду належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, а також одержані ним кредити. Боргові зобов'язання уряду України можуть бути коротко (до 1 року), середньо- (1—5 років) і довгостроковими (5 і більше років).

 У деяких випадках  можуть застосовуватися й інші  форми урядових боргових зобов'язань. Характер й умови таких зобов'язань  у кожному конкретному випадку визначає уряд України за погодженням із НБУ. Умови й порядок випуску державних цінних паперів і регулювання їхнього обігу визначаються відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»[1, c. 44].

Информация о работе Внутрішній державний борг України