Внутрішній державний борг України

Розділ 2. Аналіз стану державної заборгованості України

 

 2.1. Аналіз динаміки і структури внутрішнього державного боргу

 

Бюджетний дефіцит виникає як результат кризових явищ в економічному та політичному житті держави і призводить до утворення й зростання державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

Дефіцит може бути пов'язаний із необхідністю здійснення значних державних вкладень у розвиток економіки. В цьому разі він відображає не кризовий стан суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва.

Державний борг України щорічно зростає (таблиця 1).

Таблиця 1

Державний борг України за 2007-2012 роки

           

Темпи збільшення витрат із обслуговування та погашення державного боргу значно випереджають темпи зростання економіки країни, що свідчить про системні прорахунки урядової фінансової політики щодо продовження фінансування державного бюджету шляхом дорого вартісних внутрішніх та зовнішніх запозичень, а також про подальше зростання боргової проблеми.

 

     

 

В  2008  році  порівняно  з  2007  роком  сума  державного  боргу  України збільшилася на 59395371,1 тис. грн. або на 83,3%.

Протягом  2009  року  сума  державного боргу  України  збільшилася  у гривневому еквіваленті на 80934542,0 тис. грн. або на  61,9%. Це відбулося за рахунок  випуску  облігацій  внутрішньої  державної  позики  для  збільшення статутних  капіталів  банків  і  НАК  «Нафтогаз  України»,  для  поповнення Стабілізаційного  фонду,  отримання  другого  траншу  позики  Міжнародного валютного  фонду,  отримання  першого  програмної  позики  Світового  банку  на реабілітацію фінансового сектора і зростання курсів іноземних валют до гривні.

При цьому, державний борг України збільшився на 80 млрд 934 млн 542,0 тис. грн (61,9%), у тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 34 млрд 531  млн  012,9  тис.  грн  (40,1%)  в  основному  за  рахунок  отримання  другого траншу  кредиту  Міжнародного  валютного  фонду  (на  суму  36,9  млрд  грн)  і зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 3,0 млрд грн). Державний внутрішній  борг  збільшився  на  46  млрд  403  млн  529,2  тис.  грн  (103,9%)  в основному  за  рахунок  випуску  облігацій  внутрішньої  державної  позики  для збільшення статутних капіталів банків і НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд грн).

Протягом  2010  року  сума державного  та  гарантованого  державою боргу України  збільшилася  у  гривневому  еквіваленті  на114.331.288,49 тис.грн. (35,96%).

При цьому,державний борг України збільшився на 96.478.895,59 тис.грн. (42,50%), в тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 45.886.874,30 тис.грн.(33,76%)  в  основному  за  рахунок отримання  двох  траншів позики Міжнародного  валютного  фонду  (на  суму  16,05 млрд.грн.),  випуску  облігацій зовнішньої  державної  позики  (на  суму  19,8 млрд.грн.),  комерційної позики VTB банку (на  суму  15,8 млрд.грн.), державний внутрішній борг збільшився  на 50.592.021,29 тис.грн.  (55,55%)  в  основному  за  рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для фінансування державного бюджету  та  поповнення  Стабілізаційного  фонду  (на  суму  39,8млрд.грн.), збільшення  статутних  капіталів  Укрексімбанку,  НАК  «Нафтогаз України»  та Державної  іпотечної  установи  (на  суму  15,8 млрд.грн.),  а  також  для відшкодування сум податку на додану вартість (на суму 16,4 млрд.грн.).

Обсяг боргу на 31 грудня 2011 р. склав 357273867,19 тис. . Таким чином, загальний обсяг боргу збільшився на 10,4%, у порівнянні 323475415,07 тис. грн на 31 грудня 2010 р.

Державний  борг  у  2012  р.  зріс  на  11,7%  -  до  399  218  234,12  тис. грн..Збільшення  відбулося  в  основному  за  рахунок  внутрішнього  держборгу, який підвищився на 17,8% - до 190 299 297,70.тис.грн. В той же час, зовнішній держборг  збільшився  на  6,6%,  склавши  на  кінець  року  208  918  936,42.

Зменшилася  заборгованість  перед  зарубіжними  комерційними  банками,  але були випущені євробонди на 38,8  млрд дол.[7]

1. Проаналізувавши динаміку зведеного бюджету України, можна зробити висновок, що він постійно зростає.

2. В Україні гостро  постає проблема дефіциту бюджету.

3. Залучення кредитів Центрального банку, як правило, обертається зростанням цін, а внутрішні запозичення витісняють приватних інвесторів через зростання відсоткових ставок. Тому фінансування дефіциту бюджету значною мірою потребує використання зовнішніх фінансових ресурсів.

 

2.2. Джерела фінансування  внутрішнього державного боргу

 

Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.

 Основними причинами  створення і збільшення державного  боргу є:

• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
• циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
• скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат;
• вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Згідно з Законом України «Про державний внутрішній борг», до складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені з безумовною гарантією Уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає з боргових зобов’язань Уряду України. До боргових зобов’язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. До складу боргових зобов’язань Уряду України входять також частина боргових зобов’язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята Україною на себе.

До державного внутрішнього боргу звичайно зараховують боргові зобов'язання уряду, органів державної влади, муніципалітетів, а також боргові зобов'язання з безумовною державною гарантією. Такі зобов'язання приносять їх власникам певний, як правило фіксований, прибуток.

У розвинених країнах велика частина боргових зобов'язань держави (60-70 %) може вільно обертатися на відкритому ринку. Це так звана ринкова складова внутрішнього державного боргу. Таким чином, боргові зобов'язання водночас із спроможністю приносити фіксований прибуток можуть також обертатися на вторинних ринках. Завдяки цьому такі зобов'язання держави набирають форми цінних паперів. Боргові зобов'язання держави, що обертаються на ринках, утворюють сукупність державних цінних паперів.

Існують і неринкові боргові інструменти, що емітуються державою для залучення коштів дрібних індивідуальних інвесторів (населення) і спеціальних фінансових установ. Кошти населення мобілізуються державою через систему заощаджень — у формі вкладів в ощадні установи, а також цінних паперів (ощадних сертифікатів, дохідних і депозитних ощадних бон тощо). Через емісію неринкових боргових зобов'язань у національному масштабі акумулюються дрібні заощадження, що утворюють найстабільніший і найбільший кредитний ресурс держави.

Ринкові боргові зобов'язання держави вільно продаються і купуються. За строками погашення ринкові інструменти (державні позики) поділяються на поточні, коротко-, середньо-, довгострокові та безстрокові. Для залучення коштів у межах одного року в більшості країн використовують казначейські векселі.

 Структура державного  боргу цінних паперів з різними властивостями і строками погашення утворюється в результаті поєднання інтересів держави-емітента та інвесторів — покупців цих паперів. Основна мета держави — забезпечити стабільне джерело фінансування державного бюджету в частині витрат, що перевищують податкові та неподаткові надходження, за умови зберігання сталості грошового обігу. Інтерес інвесторів полягає в надійному і ліквідному розміщенні капіталу, а також в одержанні гарантованого відсоткового прибутку. Звідси випливає, що зміна структури позик веде до зміни співвідношення інтересів держави і її кредиторів. А це, у свою чергу, збільшує або зменшує приплив коштів для потреб держави. Отже, з'являється можливість використовувати механізм державного боргу як важіль економічного регулювання.

Щодо видів і форм державного внутрішнього боргу України, то чинне законодавство передбачає, що боргові зобов’язання Уряду України можуть мати такі терміни: короткостроковий – до одного року, середньостроковий – від року до п’яти і довгостроковий – п’ять і більше років. Боргові зобов’язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов’язань України. В окремих випадках можуть бути й інші форми урядових боргових зобов’язань. Характер та умови таких зобов’язань у кожному конкретному випадку визначаються Урядом України за погодженням з Національним банком України.

 Державний внутрішній  борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Уряд не несе відповідальності за борговими зобов’язаннями, якщо вони не були ним гарантовані.

Отже, згідно з Законом України «Про Державний внутрішній борг», Законом України «Про структуру Державного внутрішнього боргу України за станом на 1.01.1996 р. і граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1996 та 1997 роки», Постанови Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації», Державний внутрішній борг має свою структуру, а відтак є низка фінансових механізмів для залучення державою додаткових фінансових ресурсів.

Зазначимо, що структуру державного боргу, згідно з Законом "Про державний внутрішній борг", повинна визначати щорічно Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік. А проте, на жаль, сьогодні державний борг України не обчислюється централізовано, як це, зрештою, є законодавчо закріплено, і немає даних про спроби об’єднання зусиль різних державних інститутів, спрямованих на зведення всієї інформації про структуру та загальну суму державного боргу. Бракує визначення співвідношення розміру боргу з іншими загальними макроекономічними показниками (ВВП, обсяг зовнішньої торгівлі та ін.).

Разом з тим державний борг недостатньо оцінювати стосовно певних макроекономічних показників. Найголовніше – це оцінка державного боргу з позицій його ефективності та позитивного впливу на розвиток економіки держави. Йдеться про те, що запозичення повинні виконувати роль інвестицій, які за рахунок одержаного доходу дадуть змогу державі розрахуватись з кредиторами. Внутрішні запозичення у вигляді облігацій внутрішньої державної позики взагалі не мають цільового інвестиційного характеру. І в контексті проблем управління найнебезпечніше є те, що внутрішні та більшість зовнішніх запозичень призводять до непродуктивних видатків Державного бюджету з їх погашення і обслуговування.

Докладно аналізуючи структуру державного внутрішнього боргу, простежуємо ряд об’єктивних причин, що призвели до боргової кризи. Лише у 1995 р. державний внутрішній борг України почав формуватися у вигляді випуску облігацій державної позики. До того часу він формувався і зростав на ґрунті кредитної експансії, що її здійснював НБУ для покриття державних витрат, спрямованих на підтримку окремих галузей промисловості, сільського господарства, на покриття дефіциту держбюджету. Структура державного внутрішнього боргу в Україні визначається фінансовою та кредитною політикою, що проводилася до останнього часу, яка формується як загальними умовами ринкової економіки.

Що державні цінні папери є надзвичайно специфічним інструментом – адже саме державні цінні папери формують державний борг держави в значній частині та, крім того, за їхнім посередництвом здійснюється управління державним боргом, і за рахунок нововипущених облігацій інколи уряд обслуговує державний борг. У цьому зв’язку особливої ваги та значення набуває проблема управління державним боргом України.

Управління державним внутрішнім боргом – важлива складова управління всією системою державних фінансів. У процесі управління боргом необхідно дотримуватись оптимальної структури боргу з погляду сумарного його обсягу та строків погашення облігацій.

Закон України "Про державний внутрішній борг України" визначає, що обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством Фінансів України через банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу відповідно до них у вигляді відсотків та в іншій формі.

Удосконалення механізмів правового регулювання, прийняття Верховною Радою України Закону "Про державний внутрішній і зовнішній борг України". Чинне законодавство передбачає необхідність щорічного затвердження структури державного внутрішнього боргу України, проте за весь період незалежності це було зроблено лише в 1996 році.

Внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансовий потенціал держави, тоді як зовнішній борг має в своїй основі відплив капіталу з держави. Рахункова палата здійснює контроль за утворенням і погашенням державного внутрішнього боргу України.

 

2.3. Обслуговування  внутрішнього державного боргу

 

 Внутрішній борг держави  може виникати в результаті  емісії цінних паперів: облігацій, казначейських зобов'язань тощо.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів до Державного бюджету і підтверджує зобов'язання уряду відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою попередньо визначеного доходу, якщо це передбачається умовами випуску.

Випуск облігацій може здійснюватись у документальній формі - у вигляді сертифікатів грошових документів та в бездокументарній - у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Законодавством України передбачено, що обсяг емісії облігацій визначається в межах встановленого бюджетом на поточний рік граничного розміру внутрішнього державного боргу та обсягу дефіциту Державного бюджету. Так, у 1999 році в Україні розміщувалися в основному дисконтні облігації на пред'явника номінальною вартістю 100 грн. терміном погашення 28,182,273,364 дні та більше року у бездокументарній формі. У загальному обсязі розміщених облігацій протягом 1999 року найбільшу питому вагу становили облігації з терміном погашення понад один рік.