Адміністративно-правове регулювання страхової діяльності в Україні

- у навчальному  процесі – при викладанні навчальних дисциплін та при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників з курсів “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Страхове право” та ін. (акт впровадження від 26 листопада 2008 р. та від 1 вересня 2008 р.)

Особистий внесок здобувача. Усі положення, результати та пропозиції, що містяться в дисертації, обґрунтовані на основі власних досліджень автора.

Апробація результатів  дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. Основні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться у роботі, висвітлено у доповідях на дев’яти наукових, науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (травень 2006 року, м. Острог), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 22–23 листопада 2007 р.); V Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених “Молодь: освіта, наука, духовність” (м. Київ, 17 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання державотворення в Україні” (м. Київ, 24-25 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку” (м. Ірпінь, 6 червня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (Одеса, 17 жовтня 2008 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 26–27 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів” (м. Сімферополь, 11-12 грудня 2008 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Дотримання прав та свобод людини і громадянина: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення” (м. Одеса, 24 грудня 2008 р.).

Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертації знайшли відображення у дев’яти наукових статтях (чотири з яких опубліковано у журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України), і тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, додатків (4 сторінки) та списку використаних джерел (185 найменувань на 15 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ  РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та ступінь дослідження; наголошено на зв’язку роботи з науковими планами та програмами; окреслено мету та основні завдання дослідження; визначено об’єкт та предмет, а також основні методологічні засади дослідження; вказано його наукову новизну, теоретичне та практичне значення; висвітлено положення, що виносяться на захист, а також наведено інформацію про апробацію та структуру дисертації.

Розділ перший “Теоретичні засади адміністративно-правового регулювання страхової діяльності” складається із трьох підрозділів, присвячених дослідженню генезису адміністративно-правового регулювання страхової діяльності; з’ясуванню сутності страхування як економічної та правової категорії, аналізу підходів науковців щодо функцій та видової характеристики страхування; а також вивченню позитивного зарубіжного досвіду регулювання страхової діяльності.

У підрозділі 1.1 “Генезис адміністративно-правового  регулювання страхової діяльності” зазначається, що розвиток правового впливу на сферу страхових відносин характеризується відповідними історичними етапами та бере свій початок з пам’ятки стародавнього права – “Руської правди”, яка дає цікаві відомості про законодавство Х-ХІ ст. У зв’язку з цим, автор проаналізувавши значну кількість історичних, наукових, нормативних та публіцистичних джерел обґрунтовує системність адміністративно-правового регулювання страхових відносин, на основі чого виокремлює сім його етапів, кожен з яких характеризує відповідну історичну епоху розвитку економічних відносин та відрізняється своєю специфікою.

Досліджуючи проблемні  питання адміністративно-правового  регулювання страхової діяльності в Україні у процесі її розвитку як держави, зазначається, що Українська держава історично формувалася  та розвивалася під впливом Російської імперії, тоді як західна її частина – під впливом країн Східної Європи. Усе це певною мірою визначало особливості розвитку її державного устрою, формування системи страхування, організації та повноважень наглядових страхових органів тощо.

Автор наголошує, що труднощі сучасної системи адміністративно-правового регулювання страхової діяльності багато в чому обумовлені тими ж самими обставинами, які, на жаль, не враховувалися і в минулому, а це: недосконалість законодавства та його системна неузгодженість, невиконання органами виконавчої влади парламентських та президентських актів, а почасти і власних. А тому, створення нової системи адміністративно-правового впливу на сферу страхування має передбачати використання як вітчизняного так й іноземного історичного досвіду, беручи до уваги нові ринкові вимоги, що виникають у зв’язку з вступом України до Світової організації торгівлі.

У підрозділі 1.2 “Поняття, зміст, функції та види страхування” за літературними вітчизняними та зарубіжними джерелами дається аналіз поглядів науковців щодо економічного та правового змісту страхування, висвітлюється позиція науковців щодо функцій страхування, а також характеризуються основні підходи до його видової класифікації.

Проаналізувавши загальні наукові підходи щодо змісту страхування, дисертант поділяє погляди вчених щодо змісту страхування як економічної категорії, яка відображає систему економічних відносин, що включає сукупність форм та методів формування цільових фондів грошових коштів та їх використання на відшкодування збитків при різноманітних непередбачених несприятливих явищах, а також надання допомоги громадянам при настанні певних подій у їх житті.

Акцентовано увагу, що правова  наука розглядає страхування  в першу чергу у розрізі  суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників страхових відносин, що носять законодавчо закріплений вольовий характер.

Беручи до уваги вищезазначені  твердження, що розкривають економічний  та правовий характер страхових відносин, автор обґрунтовує твердження, що страхування слід розглядати як засновані на обов’язковій або добровільній основі відносини з приводу формування та використання спеціальних фондів грошових коштів щодо захисту майнових інтересів юридичних та/або фізичних осіб шляхом відшкодування збитків, понесених страхувальником чи застрахованою особою через настання страхового випадку або іншої визначеної договором страхування події.

Наголошено, що важливим елементом системи страхування, що дає змогу краще зрозуміти  суть останнього, є його функції, які  проявляються безпосередньо в системі страхових правовідносин. Разом з тим, єдиного підходу до розуміння змісту та функцій страхування серед дослідників страхової справи немає. У цьому зв’язку запропоновано власний перелік функцій страхування, які розкривають зміст страхування, як економічної, так і правової категорії. Такими функціями зокрема є: запобігання (превентивна); відновлення (компенсації); збереження; контролю та інвестиційна, кожна з яких детально проаналізована автором.

При дослідженні видової  класифікації страхування, яка підтримується більшістю сучасних вітчизняних науковців, у роботі акцентовано увагу на її важливості, оскільки саме через аналіз його форм та видів розкриваються правові підстави, умови та юридичні факти, що провокують виникнення, зміну та/або припинення страхових правовідносин.

Підрозділ 1.3 “Зарубіжний досвід регулювання страхової діяльності в умовах України” присвячений вивченню та можливості застосування позитивного досвіду адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в зарубіжних країнах.

Автором акцентовано увагу на тому, що світова практика передбачає використання двох основних підходів до державного регулювання страхового ринку, кожен з яких реалізовується в рамках однієї із систем права – “континентальної” та “англо-американської”. Жорстке правове регулювання діяльності суб’єктів страхових відносин та організація дієвого систематичного контролю держави за дотриманням законодавства при здійсненні страхових угод характеризує зміст адміністративно-правового регулювання страхового ринку в Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Японії та інших державах.

Що стосується англо-саксонського підходу у регулюванні страхової  діяльності, то він активно використовується у США, Великобританії та їх колишніх колоніях. Автором встановлено, що така система державного управління та участі державних органів у регулюванні суспільних відносин носить ліберальний характер, що передбачає мінімальну присутність держави у вирішенні питань економічного характеру, у тому числі й страхових, зосередивши головним чином увагу на фінансово-господарському стані страховиків, а також виконанні ними перед бюджетами фінансових зобов’язань, перш за все, податкового характеру.

Вивчаючи особливості  регулювання страхового ринку постсоціалістичних країн, автор стверджує, що пенсійне та соціальне страхування в Російській Федерації відрізняється досконалістю законодавства та належним рівнем державного та муніципального фінансування. Наголошено, що російський законодавець досить виважено підійшов до застосування ставки єдиного соціального податку (26%), передбачивши регресивний принцип оподаткування фонду заробітної плати.

Дисертант підкреслює, що в Україні  доцільно також запроваджувати систему  внесків до лікарняних кас, роль яких в Німеччині полягає в перерозподілі  коштів, що надійшли від сплати соціальних внесків до відповідних соціальних фондів і Федерального агентства праці. Такий підхід є досить оригінальним в частині використання досвіду, однак зважаючи на сучасний стан корупційності вітчизняного державного апарату, потребує належного законодавчого закріплення.

Вивчення законодавства, спеціальної  літератури та практики діяльності державних  органів у сфері регулювання  страхового ринку дозволило дисертанту обґрунтувати висновок, що в Україні  доцільно використовувати систему  раціонального поєднання державних і ринкових методів регулювання, адже саморегулювання ринку як спосіб управління економікою було властиве для епохи вільної конкуренції.

Розділ другий “Елементи  адміністративно-правового регулювання  страхової діяльності в Україні” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню механізму адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, його мети, завдань, функцій, принципів, суб’єктів, форм та методів регулювання.

Підрозділ 2.1 “Поняття, об’єкт, мета, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання страхової діяльності” присвячено дослідженню елементів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності. Автором показано, що адміністративно-правове регулювання страхової діяльності розглядається як складова частина державної регуляторної політики, спрямованої на забезпечення інтересів як страховиків, так і страхувальників. Організаційно-правову та предметно-функціональну основу страхової політики держави складає сукупність законів та відомчих нормативних актів, у тому числі положень, інструкцій, наказів, які регулюють механізм погодження і реалізації страхових інтересів суб’єктів страхового ринку.

З урахуванням опублікованих  точок зору вітчизняних і зарубіжних вчених дисертантом запропоновано  визначення поняття адміністративно-правове  регулювання страхової діяльності, як особливої форми управлінської  діяльності, здійснюваної уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та саморегулюючими інституціями, владні повноваження яких спрямовані на реалізацію заснованих на обов’язковій або добровільній основі відносин з приводу формування та використання спеціальних фондів грошових коштів щодо захисту майнових інтересів юридичних та/або фізичних осіб шляхом відшкодування збитків, завданих страхувальнику чи застрахованій особі через настання страхового випадку або іншої визначеної договором страхування події.

У підрозділі показано, що страхові відносини як об’єкт адміністративно-правового  регулювання, за своїм змістом є  складним правовим утворенням, що пояснюється  як публічним, так і приватним  характером страхових відносин. У  цьому зв’язку, автор обґрунтовує висновок, що страхові відносини, як об’єкт страхового права мають комплексно-правовий характер, поєднуючи у собі публічно-правовий та приватно-правовий характер.

Звертається увага, що мета адміністративно-правового регулювання  є окремою його характеристикою, оскільки мета розкриває його зміст. Більше того мета регулювання має комплексний характер, оскільки передбачає різноплановий характер та реалізується за допомогою завдань та функцій. З цього приводу зазначається, що метою регулювання страхової діяльності є забезпечення стабільності, збалансованості та ефективності функціонування страхового ринку.

Зосереджено увагу на відсутність законодавчого закріплення  та єдиних поглядів учених щодо змісту та класифікації функцій, що негативно  позначається на характеристиці адміністративно-правового регулювання та діяльності його суб’єктів. Підтримуючи позицію вітчизняних вчених (В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.Б. Німко, М.А. Орлова, В.Й. Развадовського), автор висвітлив особливості функцій адміністративно-правового регулювання страхової діяльності.