Діяльність НБУ по рефінансуванню комерційних банків

     - державних облігацій України,  які перебувають у довірчій  власності банку згідно з договором  управління майном між установником  управління і банком-управителем  та письмовою згодою установника  управління на передавання державних  цінних паперів, які перебувають  у довірчій власності, під забезпечення крадиту рефінансування Національного банку тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів;

     - депозитних сертифікатів, що перебувають  у власності банку-позичальника  та не обтяжені будь-якими іншими  зобов'язаннями;

     - цінних паперів Державної іпотечної  установи, у тому числі розміщення  яких здійснено під гарантію  Кабінету Міністрів України та  підтверджено коштами в Державному  бюджеті України;

     - іноземної валюти, яка згідно  з договором застави розміщена  в Національному банку як гарантійний  депозит (без сплати процентів  за ним);

     - іпотечних облігацій (лише звичайних), що випущені або переведені  в бездокументарну форму, вільно  обертаються на фондовому ринку,  обліковуються на балансі банку  не менше ніж один місяць  і не обтяжені будь-якими іншими  зобов'язаннями;

     - облігації місцевих позик, що  вільно обертаються на ринку;

     - облігації підприємств (крім цільових), у тому числі тих, розміщення  яких здійснено під гарантію  Кабінету Міністрів України;

     - векселі суб'єктів господарської діяльності – резидентів України, що враховані банком за дисконтною ставкою не нижче, ніж облікова ставка НБУ;

     - векселів банків, авальованих іншим банком, строк пред’явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашенння кредиту;

     - гарантії іншого банку-резидента,  строк дії якої має перевищувати  строк повернення кредиту на 15 днів.

     Кредит  рефінансування строком понад 14 днів може надаватися банку під забезпечення державних облігацій України, які  перебувають у його довірчій власності  та строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, за умови, що:

     - державні облігації України, які  перебувають у довірчій власності  банку – клієнта депозитарію  державних цінних паперів НБУ,  є вільними від застави чи  інших обмежень в обігу;

     - строк дії договору управління  майном не менший, ніж строк  дії кредитного договору;

     - банк-управитель відповідно до  договору управління майном є  довірчим власником державних  облігацій України, якими він  володіє, користується і розпоряджається  та має право відчужувати їх  третім особам, укладати щодо  них договори застави; 

     - установник управління наддав  письмову згоду на передавання  державних облігацій України,  які перебувають у довірчій  власності банку, під забезпечення  кредиту рефінансування Національного  банку.

     Національний  банк здійснює рефінансування банків у розмірі, що не повинен перевищувати суми забезпечення.

     Розмір  співвідношення кредиту рефінансування до наданого банком забезпечення може змінюватися відповідно до розпорядчих  документів Національного банку.

     Банки повинні здійснювати оцінку майна, яке надається під забезпечення кредиту рефінансування. Територіальні  управління НБУ мають перевіряти правильність визначення банками справедливої вартості та корисності цінних паперів, які надані під забезпечення кредитів Національного банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного  банку, а також у разі необхідності вимагати від банків приведення у  відповідність наданих цінних паперів  до суми одержанного кредиту рефінансування Національного банку.

     Відповідальність  за повернення кредиту рефінансування і процентів за користування ним у зазначений у кредитному договорі (генеральному кредитному договорі) строк покладається на банк.

     Контроль  за своєчасним поверненням кредитів овернайт, кредитів, що надані через  тендер Національного банку, стабілізаційного кредиту та процентів за ними, а  також виконанням усіх умов кредитного договору та договору застави покладається на Національний банк.

     Якщо  банк не повертає кошти, які були надані шляхом надання кредиту рефінансування, у строки, що передбачені договором, тобто прострочує виконання зобов’язань, то Національний банк відповідно до законодавство України та з урахуванням строку погашення державних облігацій України, облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, урахованих векселів має право: здійснити безспірне списання заборгованості з кореспондентського рахунку банку відповідно до укладеного кредитного договору, керуючись статтею 73 ЗУ «Про Національний банк України». У разі неможливості стягнення заборгованості за наданим кредитом і процентів за його користування повністю або частково з кореспондентського рахунку банку в день закінчення строку дії договору Національний банк наступного дня відносить цю заборгованість на рахунок прострочених кредитів і нараховує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, до часу появи на кореспондентському рахунку банку відповідної для списання суми коштів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов’язань.

     Якщо  через відсутність коштів на кореспондентському рахунку неможливо стягнути заборгованість, то протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має право реалізувати предмет  застави, а саме: здійснити продаж державних облігацій України, цінних паперів Державної іпотечної  установи, іноземної валюти, іпотечних  облігацій, облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, векселів третім особам і за рахунок отримах  коштів задовольнити свої вимоги відповідно до кредитного договору; ужити заходів  щодо погашення державних облігацій  України, цінних паперів Державної  іпотечної установи, іпотечних облігацій, облігацій підприємств, облігацій  місцевих позик або одержати платіж за векселями, і за рахунок цих  коштів задовольнити свої вимоги відповідно до кредитного договору.

     НБУ також може вжити заходів щодо дострокового погашення депозитних сертифікатів; пред’явити вимоги до банку, який надав гарантію або авалював вексель; продати банківські метали, що є предметом операцій репо.

     У разі неможливості реалізації предмета застави НБУ має право залишити його за собою за балансовою вартістю до строку погашення; ужити заходів  впливу до банку-боржника.

     Якщо  кошти, одержані від реалізації державних  облігацій України, іноземної валюти, облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, сплати векселів, перевищують заборгованість перед Національним банком, то сума перевищення перераховується на кореспондентський рахунок банку.

     У разі нестачі коштів, одержаних від  реалізації державних облігацій  України, іноземної валюти та банківських  металів, облігацій підприємств, облігацій  місцевих позик для погашення  заборгованості Національний банк використовує своє переважне і безумовне право  щодо списання в безспірному порядку  залишку непогашеної заборгованості з кореспондентського рахунку банку, керуючись статтею 73 ЗУ «Про Національний банк України». [1, с. 101]

     Національний  банк забезпечує проведення операцій з рефінансування банків за допомогою  програмно-технологічного забезпечення «КредЛайн». [4, с. 106]

     3. Рефінансування комерційних банків шляхом проведення тендерів 

     Основним  видом рефінансування банківських  установ, що застосовується Національм банком протягом 2004-2010 рр., є рефінансування банків строком до 14 днів та до 90 днів шляхом проведення кількісного або  процентного тендера, що за механізмом проведення є практично тотожним коротко- і середньостроковому рефінансуванню банків шляхом операцій на відкритому ринку.

     Тендер  з підтримання ліквідності банків – це форма задоволення попиту на грошові кошти пр рефінансуванні, що передбачає надання Національним банком кредитів комерційним банкам, які потребують підтримання ліквідності  шляхом відбору за критеріями, що встановлюються НБУ.

     Кількісний  тендер – це тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну  ставку), за якою банки можуть одержати кредити шляхом рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінансування, може оголошуватися або не оголошуватися.

     Процентний  тендер – це тендер, на якому комерційні банки у своїх заявках до Національного  банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредити  від НБУ шляхом рефінансування.

     Процентна ставка, за якою Національний банк здійснює рефінансування строком до 14 днів та до 90 днів шляхом проведення кількісного  або процентного тендера, не може бути нижчою, ніж облікова ставка і  коригуванню не підлягає.

     Оголошення  про проведення кількісного або  процентного тендера надається  банкам у п'ятницю кожного тижня.

     Тендери проводяться щосереди з такою  періодичністю:

     - три середи підряд – рефінансування  строком до 14 днів;

     - одна середа – рефінансування  строком до 90 днів.

     Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та стану ліквідності банків Національний банк може змінювати періодичність  та черговість проведення тендерів, а  також визначати додаткові вимоги до учасників тендерів, про що повідомляється банкам засобами електронної пошти.

     Банк, який, виходячи з прогнозу своєї  ліквідності, планує взятии участь у  тендері, має заздалегідь, орієнтуючись на терміни проведення Національним банком тендерів з підтримки ліквідності  банків, подавати до територіального  управління документи для здійснення перевірки запропонованого ним  виду забезпечення, що приймається  Національним банком, а саме: оригінал договору управління майном, згоду  на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на предмет відсутності обтяжень цінних паперів, які є забезпеченням за кредитами рефінансування, виписку з рахунку в цінних паперах банку-позичальника, документи, що підтверджують достовірність вексельного досьє, фінансовий стан та дотримання економічних нормативів банком-гарантом.

     у повідомленні про проведення Національним банком тендера зазначаються такі умови  його проведення:

     - дата;

     - тип тендера (кількісний чи  процентний);

     - строк користування кредитом;

     - загальна сума кредиту, що пропонується  Національним банком (або без оголошення такої);

     - мінімальна сума заявки для  одного банку;

     - вид забезпечення кредиту.

     Протягом  понеділка банк, який потребує підтримки  своєї ліквідності, узгоджує з відповідним  територіальним управлінням НБУ  свою участь у тендері, здійснюється перевірка застави, яка надається  під забезпечення кредиту рефінансування, готується заявка.

     Банк  за допомогою засобів программно-технологічного забезпечення «КредЛайн» до 10.00 год. вівторка може подати лише одну заявкуна участь у тендері, яка має містити  перелік видів забезпечення без  будь-яких подальших змін до неї.

     Заявки, які надійшли пізніше встановленого для участі в тендері часу, не приймаються, за винятком причин технічного характеру.

     У день проведення тендера заявки на участь у тендері розглядаються  Департаментом монетарної політики Національного банку з дотриманням  таких вимог:

     - один банк не може отримати  більше ніж 50% запропонованого  на тендері обсягу кредитів;

     - сума заборгованості за кредитами  Національного банку, у тому  числі за кредитами з урахуванням  поданої заявки на тендер, не  повинна перевищувати 50% розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

     Розподіл кредитів при проведенні кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок комерційних банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

     У разі проведення національним банком процентного тендера банківські установи самостійно пропонують процентну ставку з точністю до 0,1 процентного пункту (наприклад, 9,6%), за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу за облікову.