Фінансовий контроль

   Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі особи на основі добровільності і безоплатності. Однією із форм загальнодержавного фінансового контролю є парламентський контроль. Верховна Рада України, а також органи місцевого самоуправління здійснюють фінансовий контроль в ході розгляду і затвердження проекту державного і місцевих бюджетів і звіту про їх виконання.

   Контролюючі повноваження Верховної Ради України:

• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України;
• призначення і звільнення Голови і інших членів Рахункової палати.

   Контроль  представницьких органів влади  здійснюється через комітети і комісії, що утворюються органами влади на кожному рівні. Проте особлива роль у фінансовому контролі належить комітету по бюджету, Верховної Ради України. Цей комітет дає висновок по проекту державного бюджету.

   Верховною Радою створено постійно діючий орган - Рахункову палату. Її повноваження визначені Законом України "Про Рахункову палату" (1996 р.). Завданням Рахункової палати є:

• контроль за своєчасністю виконання витратної частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів;
• контроль за утворенням і погашенням державного боргу України, визначення ефективності і доцільності витрат державних коштів;
• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм;
• контроль за дотриманням законності в сфері надання державних кредитів;
• контроль за рухом коштів Державного бюджету і позабюджетних цільових фондів у банках.

   За  результатами проведених контрольних  заходів Рахункова палата направляє  органам державної влади, керівникам підприємств і установ, які перевірялись подання для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень. У випадках виявлення в ході перевірки і  ревізії зловживань Рахункова палата передає матеріали в правоохоронні  органи і інформує Верховну Раду України.

   Однією  з форм державного контролю є президентський контроль. Президент України наділений правом контролю за дотриманням законності і державної дисципліни в усіх сферах діяльності державної виконавчої влади. Адміністрація Президента організує контроль за виконанням органами виконавчої влади і їх посадовими особами законів України, указів і розпоряджень Президента. В структурі Адміністрації Президента діє головне управління по контролю.

   До  вищої форми державного контролю належить і урядовий контроль, який здійснюється Кабінетом Міністрів України.

   Важливе значення в силу своєї регулярності має фінансовий контроль, який здійснюється державними органами, діяльність яких спеціально направлена на область фінансів. До них відноситься, перш за все, Міністерство фінансів України.

   Мінфін  України здійснює контроль за виконанням державного бюджету, за дотриманням  банківськими установами правил касового виконання державного бюджету по доходах, за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу.

   Для здійснення контрольної функції  в структурі Міністерства фінансів України створені спеціальні підрозділи: Державна контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство України.

   Головним  завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх схоронністю, станом та достовірністю  бухобліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних  фондах, бюджетних організаціях, а  також на підприємствах і в  організаціях, які отримують кошти  з державних бюджетів усіх рівнів. Для реалізації поставлених завдань  органи контрольно-ревізійної служби мають право проводити ревізії  і перевірки, обслідування, припинення сумнівних операцій, інвентаризації, залучення фахівців, отримувати пояснення  і довідки від усіх інстанцій, вимагати усунути виявлені порушення, стягувати недоотримані кошти, накладати  адміністративні стягнення, застосовувати  фінансові санкції до порушників.

   Державне  казначейство України - це фінансовий орган, на який покладено функції  по касовому виконанню державного бюджету. Його функції:

• організація виконання Державного бюджету і контроль за цим;
• управління коштами Державного бюджету, позабюджетних цільових фондів, коштами установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету;
• контроль за надходженням і використання коштів бюджетних і позабюджетних фондів.

   У сучасних умовах розвивається незалежний фінансовий контроль - аудит. Аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

   За  формою і метою здійснення розрізняють  аудит зовнішній (незалежний) і внутрішній. Метою зовнішнього аудиту є підтвердження правильності звітності, обліку, оцінка відповідності внутрішнього контролю (аудиту) меті підприємства.

   Внутрішній  аудит здійснюють служби внутрішнього контролю підприємств. Він націлений на проведення перевірок за дорученням керівництва. Повинен проводитись неперервно. Таким чином можна активно і своєчасно впливати на хід фінансових операцій, вчасно усувати недоліки в роботі. За масштабами роботи внутрішній аудит поділяється на загальний ( з усіх питань роботи підприємства в цілому) і локальний ( з окремих напрямків аудиту) .

   Види  зовнішнього аудиту:

• добровільний (за бажанням);
• обов'язковий (відповідно законодавства). Проведення аудиту обов'язкове (згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність") для підтвердження достовірності і повноти звітності комерційних банків, фондів, бірж, господарюючих суб'єктів, звітність яких офіційно оприлюднюється.

   Обов'язкова аудиторська перевірка звітності  проводиться один раз на три роки щодо таких господарюючих суб'єктів (з річним оборотом менше ніж двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян):

• засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств і інших фінансових посередників;
• емітентів цінних паперів;
• державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації і інших змінах форми власності;
• порушення справи про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

   Висновки :

   Розглянув всі теоретичні запитання, що пов’язані  з фінансовим контролем, можна зробити  деякі висновки.

   Отже, у першому пункті моєї роботи було розглянуто і проаналізовано суть та призначення фінансового контролю, його основні завдання, принципи, організацію, його роль в системі фінансово-правових відносин. Однією з ланок системи  контролю є фінансовий контроль, який можна розглядати у декількох  аспектах: як невід'ємну складову частину  фінансової діяльності держави, органів  місцевого самоврядування та, як спеціальну галузь контролю, що здійснюється як на державному, так і на місцевому  рівнях.

   При розгляді другої частини варто зауважити, що значення методів фінансового  контролю полягає в тому, що вони є важливим засобом забезпечення законності та доцільності проведення фінансової діяльності; виконання усіма  суб'єктами, що здійснюють фінансову  діяльність, органів місцевого самоврядування у цій сфері; своєчасного наповнення бюджетів та цільових позабюджетних фондів коштів; суворого й точного дотримання усіма учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків перед державою, органами місцевого самоврядування; виявлення фактів порушення фінансового законодавства, неналежного виконання учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків та притягнення винних до відповідальності.

     Щодо правового регулювання фінансового  контролю, яке було розглянуто  у третьому пункті данної роботи, то воно здійснюється нормами  фінансового права. У юридичній  літературі склалася думка про  фінансовий контроль як інститут  Загальної частини фінансового  права. До цього слід додати, що фінансовий контроль є, мабуть, єдиним структурним підрозділом  фінансового права, правові норми  якого містяться як у Загальній,  так і в Особливій частинах, тобто структура фінансового  контролю є досить складною.

   Тобто, іншими словами фінансовий контроль можна визначити як спостереження фактичного стану показників фінансової діяльності суб’єктів фінансових правовідносин в порівнянні із заданими показниками, а також варто зазначити, що ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного, соціального розвитку країни, тому його функції та завдання потрібно вдосконалювати та розширювати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Список  використаних джерел :

1. Закон України «Про систему державного фінансового контролю в Україні».
2. Бавико О.Є. Правове регулювання державного фінансового контролю // Теорія фінансового права №4, - 2009
3. Нагребельний В.П., Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Фінансове право України: загальна частина: Навч.пос. для ВНЗ. – Сумы: У-я книга, 2005
4. Фінансове право України: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. /Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва та ін.; - К.: Правова єдність, 2009. - 395с.
5. Репетько О.О Методологічні підходи до розмежування форм і методів фінансового контролю // Науковий вісник НАДУ, №2. – 2009.
6. Дрозд І. К. Державний фінансовий контроль : навч. посіб. / І. К. Дрозд, В. О. Шевчук. – К. : ТОВ "Імекс-ЛТД", 2007. – 304 с.