Проте не завжди до фінансової
відповідальності притягують за
безпосереднє завдання майнової
шкоди інтересам держави, публічним
інтересам. Платник податку може,
скажімо, внести суму податку
до бюджету в повному розмірі,
але не подати своєчасно декларації-
У такому разі його податкове
зобов'язання вважається виконаним
не повністю (якщо подавати декларацію
обов'язково*. І стосовно платника
податку буде вжито заходів
фінансово-правової під і юні
дальності.
Об'єктом фінансового правопорушення
є порушені права чи інтереси
у сфері фінансових ресурсів,
що мобілізуються, розподіляються
чи використовуються з відповідних
фондів коштів, утворених для
задоволення публічних інтересів.Нормативна
підстава фіиансово-правової відповідальності
передбачає наявність норми права,
яка забороняє соціально шкідливу
(небезпечну* поведінку в сфері
публічної фінансової діяльності,
тобто встановлює нормативні
критерії для можливості застосувати
фактичну підставу фінапсово-правової
відповідальності, а саме — для
складу фінансового правопорушення.
Процесуальна підстава фінансово-правової
відповідальності передбачає визначений
законодавством та дотриманий уповноваженим
у сфері фінансового контролю
або нагляду процесуальний (процедурний*
порядок факту фіксації фінансового
правопорушення та притягнення винної
у фінансовому правопорушенні особи до
відповідальності. Зазначають, що важливою
ознакою процесуальної підстави є обов'язкове
прийняття юрис-дикційного акта щодо застосування
норм права в конкретному випадку. Такі
правозастосовчі акти мають офіційний,
держав-по-владний характер, сприяють
зміцненню законності, захисту прав і
свобод громадян—суб'єктів фінансових
правовідносин1. Серед документів слід
виокремити такі, що можуть містити докази
неправомірних діянь суб'єктів фінансових
правовідносин: фінансово-планові акти;
документи звітності про виконання державного
бюджету та місцевих бюджетів; документи
фінансової звітності бюджетних установ,
суб'єктів господарювання, банків, інших
фінансових установ; документи контрольних
заходів (акти ревізії, перевірки, документи
з інвентаризації, обстеження, аудиторський
висновок тощо*.
Податковий кодекс України (ст.112* передбачає,
що притягнення до фінансової відповідальності
платників податків за порушення
законів з питань оподаткування,
іншого законодавства, контроль за дотриманням
якого покладено на контролюючі
органи, не звільняє їх посадових осіб
за наявності відповідних підстав
від притягнення до адміністративної
або кримінальної відповідальності.
Ніхто не може бути притягнутий
до відповідальності за вчинення
податкового правопорушення інакше
ніж за підставами та в порядку,
які закріплені Податковим кодексом
України. З'ясовуючи загальні
умови притягнення до відповідальності,
слід виходити із презумпції
невинності платників податків
та зборів, податкових агентів
та інших осіб, які представляють
зобов'язану сторону податкового
правовід-ношення. Відповідно до
неї особа вважається невинною
у вчиненні податкового правопорушення,
поки її вина не буде доведена
у встановленому законом порядку
та визначена рішенням суду, яке
набуло законної сили. Особа, яку
притягують до відповідальності,
не повинна доводити свою невинність,
обов'язок доведення цього покладено
на суб'єкта владних повноважень1.
Сумніви стосовно вини такої
особи тлумачаться на її користь.
Підстави притягнення до
відповідальності закріплені главою
8 цього Кодексу. Відповідно до
цієї глави застосування податкових
санкцій обумовлюється вчиненням
таких податкових правопорушень:
порушення встановленого порядку
взяття на облік (реєстрації* в
органах державної податкової
служби (ст. 117*; порушення строку
та порядку подання інформації
про відкриття або закриття
банківських рахунків (ст. 118*; порушення
платниками податків порядку
подання інформації про фізичних
осіб — платників податків (ст.
119*; неподання або несвоєчасне
подання податкової звітності
або невиконання вимог щодо
внесення змін до податкової
звітності (ст. 120*; порушення встановлених
законодавством строків зберігання
документів з питань обчислення
і сплати податків та зборів,
а також виконання вимог іншого
законодавства, контроль за дотриманням
якого покладено на контролюючі
органи (ст. 121*; порушення правил
застосування спрощеної системи
оподаткування суб'єктами малого
підприємництва (ст. 122*; відчуження
майна, яке перебуває у податковій
заставі, без згоди органу державної
податкової служби (ст. 124*; порушення
порядку отримання та використання
торгового патенту (ст. 125*; порушення
правил сплати (перерахування* податків
(ст. 126*; порушення правил нарахування,
утримання та сплати (перерахування*
податків у джерела виплати
(ст. 127*; неподання або подання
з порушенням строку банками
та іншими фінансовими установами
податкової інформації органам
державної податкової служби (ст.
128*.
Слід враховувати, що в
деяких випадах порядок притягнення
до відповідальності за порушення
податкового законодавства має
бланкетний характер, який обумовлює
використання норм цивільного
та господарського законодавства.
При вирішенні питання щодо
відповідальності посадових осіб
підприємств та організацій, які
є платниками податків та зборів,
важливо мати на увазі, що
ці особи не є суб'єктами
податкових правовідносин і не
можуть притягуватись до відповідальності,
виходячи безпосередньо з норм
цього акта. Такі особи мають
притягуватись (при наявності
відповідних підстав* до адміністративної
чи кримінальної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність
їх регулюється також іншим—трудовим
законодавством. Таким чином, накладення
санкцій, пов'язаних з порушенням
податкового законодавства на
підприємства чи організації,
не звільняє їх посадових осіб
від матеріальної, дисциплінарної,
адміністративної, кримінальної відповідальності.
5.Фінансове
правопорушення: поняття, склад,
види
Відповідальність у фінансовому
праві може бути окремим комплексним
правовим інститутом, що має особливий
предмет регулювання, а саме
— правопорушення у сфері правового
регулювання публічних фінансів
(фінансові правопорушення*.
Існують нормативне та наукові
визначення поняття фінансове
правопорушення.
Так, Інструкцією про порядок
проведення ревізій і перевірок
органами державної контрольно-ревізійної
служби в Україні фінансове
правопорушення визначається якдія
або бездіяльність органів державної
влади, місцевого самоврядування,
суб'єктів господарювання всіх
форм власності, об'єднань громадян,
посадових осіб, громадян України
та іноземних громадян, наслідком
яких стало невиконання фінансово-правових
норм.
В юридичній літературі фінансове
правопорушення визначається яквинне,
здійснене діяння, що порушує
норми фінансового права, за
яке законодавством встановлено
фінансово-правову відповідальність.
Фінансове правопорушення, як
і будь-яке інше, характеризується
сукупністю ознак, до яких належать
протиправність, винність, антисуспільність
та карність.
На думку А. Й. Іванського,
фінансове правопорушення — це
протиправна винна (умисна або
необережна* дія чи бездіяльність
суб'єкта фінансових правовідносин,
яка порушує приписи фінансово-правових
норм та завдає шкоди суспільним
інтересам, на задоволення яких
спрямована публічна фінансова
діяльність1.
У юридичній літературі фінансове
правопорушення розглядають також
як суспільно шкідливе (небезпечне*,
протиправне (таке, що порушує
норми фінансового законодавства*,
винне діяння (дія або бездіяльність*
деліктоздатного суб'єкта (фізичної
чи юридичної особи*, яке зазіхає
на інтереси держави й суспільства
загалом, що охороняються законом,
і за яке встановлено фінансово-правову
відповідальність.- Порушенню фінансового
законодавства притаманні: антисоціальний
характер, що виявляється у суспільній
небезпечності (якщо правопорушення є
злочином, передбаченим Кримінальним
кодексом* або суспільній шкідливості;
протиправність; винність; караність.
Антисоціальний характер є
матеріальною та необхідною ознакою
порушень фінансового законодавства.
Діяння, що суперечать нормам
фінансового права, перешкоджають
нормальній публічній фінансовій
діяльності і шкодять економічній
системі держави. Протиправність
свідчить про передбачуваність
конкретного діяння в актах
фінансового законодавства. її
розглядають як юридичну оцінку
антисоціального характеру діяння
з боку законодавця, закріплену
в нормах фінансового права.
У науці фінансового права
висловлено позицію, що положення
п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України
щодо визначення виключно законами
засад окремих видів юридичної
відповідальності необхідно поширити
також і на засади відповідальності
за порушення фінансового законодавства1.
Винність означає ставлення
особи, що скоїла правопорушення,
до нього. Винна особа діє
з умислу або необережності,
усвідомлює суспільну небезпечність
своїх дій (бездіяльності* та
їх можливі наслідки. Вона може
бажати або передбачати можливість
їх настання. Караність є ознакою,
логічно зумовленою антисоціальним
характером правопорушення, негативною
оцінкою з боку суспільства,
вона безпосередньо випливає
з його протиправ-ності.
Аналіз теоретичних поглядів
на поняття та зміст правопорушень
дає змогу визначити фінансове
правопорушення як суспільно
шкідливе, винне, протиправне діяння
(дію чи бездіяльність* деліктоздатного
суб'єкта, що порушує врегульований
правовими нормами порядок розподілу
та перерозподілу ВВП та НД,
за яке законодавство встановило
юридичну відповідальність.
Залежно від виду юридичної
відповідальності фінансові правопорушення
пропонують розглядати у вузькому
розумінні (тоді мова йде про
фінансово-правову відповідальність*
та в широкому (коли застосовують
адміністративну, кримінальну, цивільну,
дисциплінарну та фінансово-правову
відповідальність*.
Суб’єктами фінансового правопорушення
є ЮО та ФО, як резиденти, так і
не резиденти, які виступають як сторона
фінансових правовідносин, що вчинили
протиправне винне діяння і здатні
нести фінансово-правову відповідальність.
Коло суб’єктів фінанси-правової
відповідальності відрізняється залежно
від виду фінансових правовідносин:
Суб’єкти фінансового правопорушення
у сфері податкових відносин: платник
податків, банки та інші фінансові
установи, податкові агенти та особи,
на яких законодавством покладається
обов’язок сплати податків і зборів
замість платників, ДПС та Державна
казначейська.
Суб’єкти фінансового правопорушення
у сфері валютних відносин: НБУ, КабМін
України, уповноважені банки, юридичні
особи (резиденти і нерезиденти*,
фізичні особи (резиденти і нерезиденти*.
Суб’єкти фінансових правопорушень
у сфері публічних банківських
відносин: НБУ, банки та інші фінансові
установи, контролюючі органи, Рахункова
палата України.
Суб’єкти фінансового правопорушення
у сфері грошово-кредитних. У сфері
грошового обігу: НБУ, банки, суб’єкти
підприємницької діяльності: фізичні
та юридичні особи, які є безпосередніми
учасниками грошового обігу; у сфері
касових операцій: підприємства (підприємці*
– як резиденти, так і не резиденти;
банки.
Об’єкт фінансового правопорушення
- це суспільні відносини, на які
спрямована протиправна та суспільно
шкідлива поведінка його суб’єкта
та які охороняються нормами права.
Розрізняють загальний, родовий, видовий
та безпосередній об’єкти правопорушення,
вчиненого суб’єктами фінансового
права.
Загальний об’єкт складають сукупність
фінансових правовідносин, які охороняються
нормами права, тобто, суспільні
відносини, які регулюють встановлений
державою та органами місцевого самоврядування
порядок утворення, розподілу та
використання державних і місцевих
фондів коштів, які охороняються заходами
фінансової відповідальності.
Родовий об’єкт – це група однорідних
фінансових правовідносин, які охороняються
нормами права. Так, родовим об’єктом
податкових правопорушень, є група
відносин, що регулюють встановлений
порядок реалізації обов’язку платника
щодо порядку обчислення, сплати, стягнення
податків, податкової звітності та
податкового контролю.
Різновидом родового є видовий
об’єкт, тобто відносно відокремлена
група суспільних відносин, спільних
для деяких фінансових правопорушень,
які встановлюють правила поведінки
у сфері фінансової діяльності
держав та органів місцевого
самоврядування, за порушення яких
передбачена система заходів
фінансової відповідальності. Наприклад,
правовідносини, які регулюють порядок
нарахування та сплати податків,
зборів.