Управління фінансовою санацією: фінансово-економічні та законодавчі аспекти

 

     Найбільш  жорстким критерієм ліквідності  виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов’язань. Він показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути у випадку необхідності погашена негайно за рахунок найбільш ліквідних активів.

     Даний коефіцієнт нижчий за нормативне значення, тобто на підприємстві спостерігається недостача в найбільш ліквідних активах. Як наслідок воно не здатне у випадку необхідності негайно погасити короткострокову заборгованість.  

     

     Рис. 3.3. Графічна інтерпритація показників ліквідності 

     Коефіцієнт проміжної ліквідності вважається більш жорстким тестом на ліквідність, адже при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів — активи, що повільно реалізуються. Є дві основні причини, з яких активи, що повільно реалізуються, не використовуються при розрахунку цього коефіцієнта:

    чиста реалізаційна вартість  таких активів при вимушеній  реалізації набагато менша від вартості, за якою ці активи відображено в балансі;

    якщо підприємство продає свої  матеріальні запаси (а саме вони  найчастіше домінують у цій групі активів), то виникає запитання, як воно продовжуватиме свою діяльність.

     Значення  даного коефіцієнта, також нижче  за нормативне.

     Коефіцієнт  покриття – характеризує спроможність підприємства погашати свої боргові зобов’язання за рахунок отриманого від операційної діяльності чистого грошового потоку та прибутку. Так якого значення нижче за нормативне і на протязі розглянутого періоду зменшується (рис. 3.3), що підприємство не отримує прибутку від операційної діяльності.

     Співвідношення  дебіторської та кредиторської заборгованості також свідчить, про неспроможність підприємства вчасно погашати свої зобов’язання перед кредиторами, оскільки значення даного показника нижче від нормативного. На протязі 2008 – 2009 рр. спостерігається його зміна в сторону зменшення, що свідчить про погіршення кредитоспроможності підприємства.

     Коефіцієнт  маневреності ВОК характеризує частку власних оборотних коштів, яка  знаходиться у формі абсолютно  ліквідних активів – грошових коштів. Це єдиний показник ліквідності, який відповідає нормативу, що свідчить про те що підприємство має зовсім незначну кількість грошових активів для покриття всіх своїх зобов’язань. 

     Таблиця 3.3

     Показники фінансової стійкості

 

Продовження табл. 3.3

 

     Коефіцієнт  автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. За досліджуваний період коефіцієнт автономії зменшується,але залишається на достатньому рівні. ДП «Завод ім. В. О Малишева» необхідно не допусти зниження даного показника в майбутньому, оскільки це приведе до залежності підприємства від кредиторів. 

Рис. 3.4. Графічна інтерпритація показників фінансової стійкості

     Незважаючи  на незначне зниження коефіцієнта фінансової незалежності (рис. 3.4) капіталізованих джерел його значення залишається на задовільному рівні, тобто підприємство фінансово стійке.

     Коефіцієнт  довгострокової фінансової незалежності характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі, авансованій в його діяльність. Значення цього показника відповідає нормативу, що свідчить про фінансову стійкість, стабільність підприємства. На 2009 р значення даного показника дещо зменшилося, але залишилося на достатньому рівні.

     Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотним  коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Зниження даного показника,свідчить про зниження платоспроможності і кредитоспроможності підприємства.

     Коефіцієнт фінансування – характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Оскільки на досліджуваному підприємстві не існує позикового капіталу, то можна стверджувати, підприємство не залежить від залучених засобів.

     Коефіцієнт  поточної заборгованості за розглянутий період зростає, тобто кількість короткострокових зобов’язань на 2009 рік збільшилася і займає велику частку в загальній сумі капіталу підприємства, а це є негативною динамікою.

     Далі  для позиціонування підприємства у  матриці санаційних стратегій (рис. 3.5) необхідно визначити клас кризи, у якому знаходиться підприємство (табл. 3.4).

     Визначення  класу кризи необхідно здійснювати  за моделлю, яка представлена наступним кортежем:

     Class_cri = < PR, L, FU > за умови, що

     Class_cr1 = {0; 1; 1} – криза для власників підприємства;

     Class_cr2 = {0; 0; 1} – криза для кредиторів;

     Class_cr3 = {0; 0; 0} – криза для підприємства.

     0 і 1 – булеві змінні. Значення 1 присвоюється у випадку, якщо  більше 2/3 показників аналізованої групи (PR, L, FU) знаходяться у нормативних межах; значення 0 – у протилежному випадку.

      Було  виявлено, що на ДП «Завод ім. В. О. Малишева» клас кризи характеризується, як криза для кредиторів. Криза для кредиторів виникає тоді, коли падіння доходів приводить до нестачі коштів і характеризується зниженням рівня ліквідності активів і, як наслідок, неповним або несвоєчасним виконанням зобов'язань підприємства перед кредиторами. 

     Таблиця 3.4 

     Характеристика  класів кризи підприємства

 

     Матриця санаційних стратегій (рис. 3.5) надає можливість співставити стан внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства.  

     

 

Рис. 3.5. Матриця санаційних стратегій 

     У 2008 році зовнішнє середовище класифікується як стагнаційне, а у 2009 – як несприятливе.Стан зовнішнього середовища можна охарактеризувати наступним чином:

     - несприятливе зовнішнє середовище - характеризується мінімальною  кількістю й можливостями або, у крайньому випадку, недоступністю використання зовнішніх форм фінансування для санації підприємства;

     - стагнаційне зовнішнє середовище - надає обмежений вибір джерел  фінансових ресурсів, при цьому їхня доступність також обмежена.

     Таким чином, позиціонуємо підприємство у  матрицю санаційних стратегій станом на кінець останнього аналізованого нами року згідно з наведеними вище даними, представимо отриманий результат на рис. 3.6. 

     

 

Рис. 3.6. Матриця санаційних стратегій для ДП «Завод ім. В. О. Малишева» на 2009 рік 

     S_В3 - відображає кризу для кредиторів на тлі несприятливого стану зовнішнього середовища функціонування підприємства. У даній ситуації реалізація стратегії відновлення платоспроможності може бути здійснена за допомогою мобілізації внутрішніх фінансових джерел санації.

     Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності. Цього можна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків (наприклад, за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних фондів, рефінансування дебіторської заборгованості) або в результаті скорочення вихідних грошових потоків (зменшення витрат, які відносяться на собівартість продукції чи покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства) [21].

     Класифікація  вхідних та вихідних грошових потоків  є підставою для розробки заходів, спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації (рис.3.7).