Боргова система України

     На  думку експертів, Нацбанк, має розробити  програму підтримки банків в умовах фінансової нестабільності, і зокрема  передбачити спрощені механізми  підтримки їх ліквідності. Для удосконалення нормативно-правового забезпечення механізму управління зовнішнім державним боргом пропонується прискорити розробку та прийняття Закону України “Про зовнішній борг України”, де необхідно чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення зовнішнього боргу; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом; законодавчо заборонити використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат; заборонити отримання дорогих короткотермінових кредитів. Настав час внести зміни до чинного законодавства - скасувати пенсійний збір з операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також надати право НБУ на запровадження мораторію на проведення окремих видів банківської діяльності. Варто внести зміни до закону щодо визначення мінімального розміру статутного капіталу в національній валюті, необхідного для заснування банку; посилення захисту прав кредиторів.

     Комерційні  банки, у свою чергу, мають переглянути  темпи зростання кредитних портфелів  у бік зменшення (у тому числі  за рахунок зменшення іноземних  запозичень) з урахуванням рівня  зростання економіки. Слід знизити  темпи нарощування споживчого кредитування, переорієнтувавши кредитні потоки у  реальний сектор економіки, і розробити  програму забезпечення ліквідності  банку, у тому числі за рахунок  зменшення витрат на підвищення капіталізації. Варто посилити вимоги до оцінки ризиків  за активними операціями, і зокрема: удосконалити порядок оцінки кредитів залежно від умов їх надання та передачі інформації про кредит до бюро кредитних історій; розробити  заходи щодо збалансування активів  і пасивів, у тому числі за рахунок  додаткової капіталізації; посилити систему  ризик-менеджменту та внутрішнього аудиту.

     В Україні вже працює чимало іноземних  банків. Очікувалося, що вони принесуть  нові технології, надаватимуть кредити  під менші відсотки. Проте ці прогнози не справдилися - зниження кредитних  ставок не відбулося. Ситуація може загостритися, коли відкриються філії «іноземців», які проводитимуться більш агресивно, особливо у царині спекулятивних  операцій. На жаль, в Україні поки немає економічних важелів, які  б орієнтували іноземні фінустанови на кредитування економіки, а не населення.

     Є наступні рекомендації щодо управління зовнішнім державним боргом України:

     - для збереження економічної безпеки держави, при виборі боргового джерела пріоритет повинен надаватися внутрішнім запозиченням;

     - пріоритетним завданням управління структурою державного боргу є зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді; для чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах, що дозволить пролонгувати частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі;

     - встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам;

     - використання “світових” операцій – операцій типу “борги в обмін на власність (акції)”.

     Україні дефолт не загрожує, вважає екс-спікер Верховної Ради, лідер об'єднання "Фронт змін" Арсеній Яценюк.

     На  думку Яценюка, розвиток ситуації в країні буде залежати від кількох факторів"По-перше, якщо оживуть зовнішні ринки, то це вплине на українську економіку, ми дуже залежні від зовнішніх ринків", - зазначив екс-спікер.

     "По-друге,  якщо бюджет мінімально забезпечить  державні гарантії з існуючих  державних і квазідержавних зобов'язань, то питання про дефолт стояти не буде", - додав він.

     Також Яценюк зазначив, що не підтримує ідею ухвалення бездефіцитного бюджету: "Сьогодні ми не можемо впоратися з українською економікою з бездефіцитним бюджетом".

     Третім  фактором екс-спікер назвав узгодженість фінансової політики Мінфіну та НБУ  в майбутньому році, приймаючи  до уваги ті проблеми, що у них  виникли в поточному році.

     Ще  одним фактором, на його думку, є  ситуація з корпоративними боргами.

     "У  нас валовий зовнішній борг  перевищив 100 млрд. доларів і основні  позичальники вже повинні вести  переговори з кредиторами про  реструктуризацію боргів. Таким  чином, ми зможемо уникнути  корпоративних дефолтів", - наголосив екс-спікер.

     Яценюк вважає, що реалізація цих чотирьох пунктів допоможе в майбутньому році сповільнити темпи падіння української економіки.

     Для України вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень. Здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забезпечення економічного зростання країни.

     Наявні два основних напрямки концепції боргової стратегії України: 1) повна відмова від нових зовнішніх державних запозичень; 2) здійснення нових зовнішніх запозичень у безпечних розмірах на інвестиційні цілі. Науково доведено, що зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності держави та досягнення економічного зростання. Тому другий напрямок розробки боргової стратегії, а саме здійснення нових зовнішніх запозичень у безпечних розмірах для інвестиційних цілей, є більш прийнятним для України.

     Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу до ВВП. Важливим завданням стратегічного управління державним боргом є також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків. 
 

     Висновок

     Зазначені особливості становлення ринку державного боргу України є парадоксальними і неприйнятними у розвинутому економічному середовищі, оскільки за таких умов неможливими є процеси не тільки розширеного, але й простого відтворення.

     Кардинальним шляхом розв’язання проблеми боргів є “сценарій” розрахунків по них, тобто управління боргом, з орієнтацією на поступове абсолютне скорочення заборгованості та згладжування коливань в обслуговуванні боргу.

     Боргові проблеми України не є унікальними і мають зарубіжні аналоги. Але використання досвіду розвинутих країн щодо управління боргом є проблематичним, оскільки західна практика базується на засадах досконалої конкуренції, відповідності ціни грошей на боргових та інвестиційних ринках, передбачуваності темпу кругообороту капіталу тощо. Потрібна індикативна корекція такого досвіду відповідно до специфіки економічного розвитку різних країн з урахуванням поточної ситуації.

     Сьогодні  зрозуміло, що оздоровлення фінансової системи України не можливе без  розробки науково обґрунтованої  стратегії формування і обслуговування ринку державних запозичень. Проблеми державного боргу повинні стати  окремим напрямом дослідження у  сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. Немає сумнівів, що державні запозичення не повинні використовуватися  для вирішення поточних проблем.

     Подальший розвиток ринку державних запозичень в Україні повинен характеризуватися новими рисами.

     Необхідно добитися зменшення вартості позичкових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державного боргу. Доходність державних цінних паперів має бути найнижчою порівняно з доходністю інших фінансових інструментів і депозитних ставок банків.

     Нагальним є припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ.

     Досягнення  бездефіцитного бюджету необхідно  забезпечувати через реформи  у видатковій та доходній частинах бюджету, а тому неемісійні варіанти надходження коштів потребують особливої  уваги. Для наповнення бюджету слід зробити альтернативний акцент на податковій політиці, значно розширивши податкову  базу.

     Необхідно започаткувати розробку державних інвестиційних програм, направивши на їх фінансування частину коштів, одержаних на ринку запозичень.

     Потребує розвитку повноцінний сектор муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів прикладання капіталу на боргових ринках. Перерозподіл боргових зобов’язань між різними рівнями управління дозволить реалізувати регіональні програми, розширить можливості місцевого самоврядування і послабить тиск на загальнодержавний бюджет.