Управління фінансовими ризиками

     Підприємницький ризик — це ризик, що виникає в  результаті будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими  і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних  і науково-технічних проектів.

     У цих видах діяльності мають справу з використанням і оборотом матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресурсів, тобто ризик пов'язаний з повною чи частковою загрозою втрати цих ресурсів.

     Визначають  ризик як загрозу зазнати збитків  у вигляді додаткових затрат, непередбачених у прогнозах, проектах, планах, програмах, або ж одержати доходи, менші за очікувані. Причому, якщо затрати необхідні  у будь-якому випадку, то збитки є  наслідком невизначеності. Кожен вид ризику повинен бути детально проаналізований, змодельований, розкладений на елементи, що дозволить у певній мірі зменшити невизначеність ситуації.

     Ризик, як правило, поділяють на два типи – динамічний та статичний. Динамічний ризик – це, зокрема, ризик непередбачуваних (недетермінованих) змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи непередбачуваних обставин. Такі зміни можуть призвести як до збитків, так і до додаткових доходів.

     Статичний ризик – це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність організації. Цей ризик може призвести лише до збитків.

     Розрізняють також такі основні види ризиків:

• виробничий ризик, пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх зобов'язань відносно контракту чи договору з іншим суб'єктом економічної діяльності;
• фінансовий (кредитний) ризик, пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань перед інвестором внаслідок використання для фінансування діяльності кредиту;
• інвестиційний ризик, пов'язаний з можливістю знецінювання інвестиційно-фінансового портфеля, який складається як з власних цінних паперів, так і з позичених;
• ринковий ризик, пов'язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок, як національної грошової одиниці, так і закордонних курсів валют;
• портфельний ризик полягає у ймовірності втрати за окремими типами цінних паперів, а також за всіма категоріями кредитів. Портфельні ризики підрозділяються на фінансові, ризики ліквідності, систематичні та несистематичні.

2. Методи управління фінансовими ризиками та їх страхування

     Одним із найважливіших функціональних завдань  управління фінансами суб'єкта господарювання являється управління фінансовими  ризиками, що забезпечується створенням та реалізацією певної моделі управління ризиками як відокремленого функціонально-організаційного  блоку фінансового менеджменту. Слід відмітити, що у сучасній фінансовій літературі такий функціонально-організаційний блок фінансового менеджменту часто  називають як ризик-менеджмент (Risk Management), однак надалі ми будемо використовувати  переважно термін управління фінансовими ризиками.

     Управління фінансовими ризиками це специфічний функціонально - організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків при здійсненні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансове - господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринковому середовищі.

     Виходячи  з наведеного вище визначення управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання можна обґрунтувати основні положення  формування моделі управління фінансовими  ризиками, так, на основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практиці управління фінансами суб'єктів  господарювання прийнято виділяти наступні фактори формування моделі управління фінансовими ризиками, у тому числі:

• структурування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта здійснюється виключно на основі особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, його статутних цілей із відповідних врахуванням теоретико-методологічних основ (у тому числі тих, що викладені у даній темі);
• управління ризиками суб'єкта господарювання здійснюється на основі системоутворюючій сукупності кількісних показників (коефіцієнтів) відповідно до системи цілей та завдань моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;
• вхідна первинна інформація, необхідна для управління ризиками, має бути повною та достовірною і включати, зокрема, якісні параметрів та кількісні показники, що характеризують основні фактори формування ризиків;
• цільові показники управління фінансовими ризиками (як і вхідна первинна інформація) повинні бути приведені до співставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної фінансове - математичної та аналітичної обробки, а також формування тренду їх зміни;
• кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, яка використовується моделлю фінансовими ризиками суб'єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інформативним;
• обов'язкове обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою забезпечення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків;
• формування якісних та кількісних параметрів виявлення,ідентифікації та оцінки ризиків суб'єкта господарювання у плановому періоді в рамках здійснення операційної, Інвестиційної та фінансової діяльності відповідно до усталеної сукупності визначених напрямків спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління фінансовими ризиками;
• обґрунтування, затвердження, реалізація та контроль за реалізацією методів, форм та технологій нейтралізації виявлених ризиків в рамках здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

     Таким чином, формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками суб'єкта господарювання передбачає вирішення наступної  сукупності теоретико-методологічних та функціонально-організаційних проблемних питань, які можна розподілити  за наступними напрямками: (1) структура  моделі управління ризиком суб'єкта господарювання; (2) характеристика основних факторів, що визначають параметри  моделі управління ризиками суб'єкта господарювання; (3) основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками суб'єкта господарювання; (4) особливості  використання портфельного аналізу  в моделі управління ризиками.

     Структурування  моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання здійснюється, як правило, відповідно до основних функціонально-організаційних завдань, що ставляться перед такою  моделлю, так, модель управління фінансовими  ризиками спрямована на реалізацію наступних  завдань, які, у свою чергу, являються  взаємоузгодженими послідовними ітераціями в системі управління фінансовими  ризиками:

• виявлення ризиків - реалізується у формі детального аналізу кожної окремої господарської операції в межах операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання, виявлення альтернативних сценаріїв її розвитку та обґрунтування ймовірності відхилення від планового сценарії із формування відповідних наслідків для підприємства;
• ідентифікація ризику - передбачає дослідження сукупності якісних параметрів виявленого ризику, зокрема, джерела його формування, форми, виду і т.д., та факторів їх формування;
• оцінка ризиків - здійснюється у формі фінансове - математичного дослідження ідентифікованих ризиків суб'єкта господарювання із використанням відповідних кількісних методів з метою встановлення абсолютних та відносних величин, що характеризують базові кількісні параметри такого ризику на основі усталеної сукупності відповідних показників;
• нейтралізація ризиків - здійснюється шляхом прийняття управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення ефективності господарської операції суб'єкта господарювання, і може включати, зокрема, уникнення ризику, страхування, диверсифікація та хеджування.

     Як  вже згадувалося раніше, сукупний ризик суб'єкта господарювання включає  в себе сукупність різних ризиків, які  можна об'єднати у наступні групи: операційні ризики; інвестиційні ризики; фінансові ризики.

     У свою чергу, інвестиційні ризики суб'єкта господарювання визначаються рівнем та особливостями впливу таких факторів як (1) зміна реальної (ринкової) вартості капітальних активів; (2) резерв ліквідності  суб'єкта господарювання; (3) платоспроможність; (4) окупність довгострокових інвестицій (як капітальних, так і фінансових); (5) втрата контрою над аффілійованими та асоційованими підприємствами та ряд інших, врахування інвестиційних  ризиків передбачає аналіз впливу на фінансове положення суб'єкта господарювання та його фінансові результати (прибуток) особливостей фінансування основних фондів, здійснення портфельного та прямого  фінансового інвестування, а також  формування нематеріальних активів (фінансування розробки новітніх технологій, їх впровадження та інші).

     Фінансові ризики підприємства включають вплив  сукупності фінансових показників, що визначають особливості здійснення фінансової діяльності, зокрема: (1) фінансовий ліверидж, (2) зміна кредитних ставок, (3) особливості залучення, (4) обслуговування та (5) погашення зобов'язань суб'єкта господарювання, що визначає абсолютний рівень та структурування вихідних грошових потоків по фінансовій діяльності та їх вплив на формування фінансових результатів суб’єкта господарювання, добробуту акціонерів (власників) та ринкової вартості підприємства, крім того, у структурі фінансових ризиків можна виокремити ризик, пов'язаний із (6) загрозою втрати контролю над підприємством (загроза ворожого поглинання), отже, втратою контролю за його грошовими потоками. 

     1.3 Механізми нейтралізації фінансових ризиків

     В системі методів управління фінансовими  ризиками підприємства основна роль належить внутрішнім механізмам їх нейтралізації.

     Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему  методів мінімізації їх негативних наслідків, які обираються і здійснюються в рамках самого підприємства.

     Основним  об’єктом використання внутрішніх механізмів нейтралізації являються, як правило  всі види допустимих фінансових ризиків, значна частина ризиків критичної  групи, а також не страховані катастрофічні  ризики, якщо вони приймаються підприємством  в силу об’єктивної необхідності. В сучасних умовах внутрішні механізми  нейтралізації охоплюють переважно  частину фінансових ризиків підприємства.

     Перевагою використання внутрішніх механізмів нейтралізації  фінансових ризиків є високий  ступінь альтернативності управлінських  рішень, що приймаються, не залежних, як правило, від інших суб’єктів  господарювання. Вони виходять із конкретних умов здійснення фінансової діяльності підприємства і його фінансових можливостей, дозволяють в найбільшому степені  врахувати вплив внутрішніх факторів на рівень фінансових ризиків в процесі  нейтралізації їх негативних наслідків.

     Система внутрішніх механізмів нейтралізації  фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів (рис. 1.2.).

     Рис.1.2. Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків підприємства.

     1. Уникнення ризику цей напрям нейтралізації фінансових ризиків є найрадикальнішим. Воно полягає в розробці таких міроприємств внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До числа основних із таких міроприємств відносяться:

     ● відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яким надмірно високий. Не дивлячись на високу ефективність цього способу, його використання носить обмежений характер, так як більшість  фінансових операцій пов’язані із здійсненням основної виробничо-комерційної  діяльності підприємства, забезпечуючи регулярні надходження доходів  і формування прибутку;

     ● відмова від використання в високих  об’ємах позичкового капіталу. Зниження частки позичкових фінансових засобів  в господарському обороті дозволяє уникнути одного із найсуттєвіших фінансових ризиків – втрати фінансової стійкості  підприємства. Разом з тим таке уникнення ризику веде за собою зниження ефекту фінансового левериджу, тобто  можливості отримання додаткової суми прибутку на вкладений капітал;

     ● відмова від надмірного використання оборотних активів в низько ліквідних  формах. Підвищення рівня ліквідності  активів дозволяє уникнути ризику неплатоспроможності  підприємства в майбутньому періоді. Проте таке уникнення ризику не лишає  підприємству додаткових доходів від  розширення об’єму продаж продукції  в кредит і частково породжує нові ризики, пов’язані з порушенням ритмічності операційного процесу через зниження розміру страхових запасів сировини, матеріалів, готової продукції;

     ● відмова від використання тимчасово  вільних грошових активів в короткострокових фінансових вкладеннях. Цей спосіб дозволяє уникнути депозитного і  процентного ризику, але породжує інфляційний ризик, а також ризик  упущеної вигоди.

     Перелічені  та інші форми уникнення фінансового  ризику не дивлячись на свій радикалізм лишають підприємство додаткових джерел формування прибутку, і відповідно негативно впливає на темпи його економічного розвитку і ефективність використання власного капіталу. Тому в системі внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків їх уникнення  повинно здійснюватись дуже зважено  при наступних основних умовах: