Польсько-українська міжмовна омонімія

в) відносні міжмовні омоніми, близьки за значенням, але різні за сферою уживання;

г) відносні міжмовні омоніми, близьки за значенням, але  різні за стилістичною маркованістю, емоційно-експресивним забарвленням [2, 34-36].

  До  омонімічних одиниць першого типу можна віднести такі:

           пол. schron – 1. «сховище для чого-небудь»,

                        2. «недоброзичливий або ворожий  виступ проти когось»    (переносне  значення);

          укр. схрон – 1. «схов, потаємне місце»,

                                2. «місце, де можна сховатися від кого-небудь».

     Польське слово: oskoma у прямому значенні позначає відчуття в’язкості у роті, неприємні  больові відчуття на зубах від споживання чого-небудь кислого, терпкого, а в переносному має значення «охота, бажання»; в українській мові значення слова оскома збігаеться з польськім у прямому значенні.

     Польське слово: boczny і українське бічний мають спільне значення «той, який міститься з боку», разом з тим польське слово реалізує і вторинну метафоричну семему «позашлюбний» (syn boczny).

         пол. składnik – уживається тільки як хімічний або математичний термін;

     укр. складник – позначає складову частину взагалі.

         пол. drobina – 1. «крихта хліба»,

                                         2. «невеликий за розміром, крихітний»;

      укр. дробина – 1. «невеличка частинка чого-небудь, грудочка»,

                                     2. «малі, дрібні діти малеча»,

                                     3. «свійська птиця».     

          Невелика група проаналізованих міжмовних омонімічних одиниць вирізняється емоційно-експресивним та стилістичним забарвленням значень, сферою вживання ступенем його застарілості. В одних випадках може спостерігатися повна семантична невідповідність лексичних корелятів, в інших – слова, що належать до спільної сфери, мають ледь помітні функціонально-стилістичні відтінки значення. Так лексема sielanka ідентичний у плані вираження українському відповіднику має значення «легке, спокійне, безтурботне життя», «ідилія», а українське селянка позначає особу жіночої статі відповідно до форми селянин «особа, що проживає в селі», проте [6,  190-192]. 

     2.2 Запозичені омоніми та інтернаціоналізми в польській та українській мовах

      До  цього часу були розглянуті в основному міжмовні омонімічні одиниці з непохідними та похідними основами, утворені на польському і українському грунті. Разом з тим міжмовна омонімія знаходить свій вияв і в сфері запозиченої лексики. З’ясування специфіки омонімічних утворень, що виникали в процесі різнорвидної адаптації лексики, її семантичного осмислення й лексичного засвоєння в мові-рецепторі, повинно проводитись з урахуванням особливостей контактування двох мов, що торкаються різних етапів їхнього історичного розвитку. Семантичні розбіжності іншомовних слів-омонімів, з одного боку виходять на прблему інтернаціоналізації лексико-семантичних систем української та польської мов, а з іншого боку, стосується складних проблем етногенезу, взаємодії української та польської мов на відносно пізніх хронологічних зрізах 14 – 17ст. [7, 45-46].

      Як  відомо, проникнення чужомовних елементів  у ту чи іншу мову, факти лексичних  запозичень становлять наслідок різноманітних  форм контактування двох або більше лексичних систем, як генетично споріднених, так і віддалених між собою [16, 177-179].

      Корпус  міжмовних омонімів-іменників та прикметників, запозиченних із різних мов, виявляється неоднорідним за походженням як у якісному, кількісному, так і часовому планах. З одного боку, помітну групу утворюють слова, що належать до інтернаціонального мовного фонду, запозичені з грецької та латинської мов у більш віддалені та новіші періоди, з іншого – традиційні продовження спільнослов’янських впливів та стосунків із західноєвропейськими мовами.

      Одним з найбільш показових виявів міжмовних омоутворень у досліджуванних мовах є інтернаціональні елементи – запозичені з грецької та латиньської мов. В. Акуленко пропонує комплексний підхід до аналізу цьго універсального практично для усіх мов лексичного фонду.

      Іншомовні за походженням міжмовні омоутвореня в українській та польській мовах у плані змісту можна звести до таких двох груп:

      1) міжмовні омоніми, які в мові-рецептрі  у процесі семантичної адаптації набували різних значень;

      2) омонімічні одиниці з частковими семантичними розбіжпостями [11, 242-244].

      Сюди  належать поодинокі випадки, коли запозичене слово в польській мові реалізується як омонім, а отже його значення не мають між собою внутрішнього семантичного зв’язку. Запозичені із французької мови слова (франц. orde від лат. оrdo «стан, закон») по-різному оформилися у зіставлених мовах: в польський мові order у прямому значенні «нагорода у вигляді прикрашеної зірки», в українській ордер «письмове розпорядження» не збігається з польським корелятом [11, 245-247].

      Загальновідомим є той факт, що основна кількість перекладів з західноєвропейської літератури, як і твори оригінальних польських письменнників, йшла через польське посередництво, тобто здійснювалася вихідцями з Південно-Західної Русі, праці та твори яких були насичені полонізмами.

      Від латинського factor  «той, що робить, діє», facio «роблю» маємо польське factor й українське фактор, які збігаються як у прямому так і переносному значенні «умова, рушійна сила будь-якого процесу», «посередник».

      Появу слів-омонімів, що належать до спільного інтернаціонального фонду лексики, з одного боку, можна пояснити ще й тим, що в межах 14 – 17ст. на духовну культуру східних слов’ян значною мірою вплинула візантійська традиція, а з іншого боку – інтенсивними були наукові, політичні, соціокультурні контакти східнослов’янських мов із західноєвропейськими, звідки з’являться широка палітра специфічних термінологічних позначень з різних сфер.

      Українська  лексема інтелігенція має значення «люди розумової праці». Її польський корелят inteligencja лише частково відповідає значенням українського слова, оскільки позначає ще й розумову розвиненість, те, що в українській мові передається словотвірною формою ітелігентність.

          пол. dyskretny – 1. «який вміє зберігати таємницю»,

                             2. «таємний, той, що мовчить»;

укр. дискретний (від лат. discretus) – 1. «роздільний, перервний».

пол. szyna – 1. «сталева балка особливої форми»,

                      2. «рейки, залізниця»;

укр. шина – 1. «гумова оболонка на колесі машині»,

                      2. «металевий провідник електричного  струму».

пол. rozetka – 1. спільне значення «орнаментальний мотив у вигляді круглої квітки»;

укр. розетка (від. франц. rosette, зменшеного від rose «троянда»)

                        1. «електричний пристрій, штепсельна з’єднувальна розетка».

      Із  французької мови через латинське посередництво прийшли в обидві мови лексеми kompania – компанія, які однаково засвоїли значення «группа осіб поєднаних спільним інтересом».

      При позначені спільної економічної реалії збігаються за прямим значенням renta– рента «дохід із капіталу, землі або майна» [4, 96-98].        
 
 
 

                                              Висновки

      В курсовій роботі були досліджені польсько-українські міжмовні омоніми. Дослідження полягало в тому, що виявлення і вживання польсько-українських омонімів дозволить підвищити культуру носіїв української та польської мов. Дослідження проводилося шляхом опрацювання двомовних перекладних та тлумачних словників української та польської мов.

     Польсько-українська міжмовна омонімія на підставі генетичного, семантичного та словотвірного  критеріїв може кваліфікуватися як самостійне, автономне явище лексико-семантичної системи, що відображає становлення історично спільної, успадкованої частини слів двох мов або є результатом їх тісного контактування на певному етапі.

     Міжмовна  омонімія в українській та польській  мовах становить досить тривку, динамічну, внутрішньо організовану систему, яка визначається тісним переплетінням і взаємодією внутрішньомовних, діахронних та синхронних чинників.

   Залежно від ступеня формальних i семантичних розбіжностей лексико-семан-тичних корелятів piзнi дослідники вкладають в цю категорію далеко не ідентичний зміст, як вузький, за яким до міжмовних омонімів належать тільки одиниці з ідентичним планом вираження i абсолютно різним змістом, так i широкий, за яким до цієї категорії слів відносять i формально близькі одиниці, що мають різний предметно-логічний  компонент лексичного значення.

     Аналіз міжмовних омонімів з погляду їхнього плану вираження (з урахуванням регулярних фонетичних, морфемних і графічних кореляцій) пропонують К. Готліб, Н. Заславська, І. Ровдо. У праці чеського мовознавця Й. Влчека подаються такі основні ознаки міжмовних омонімів, як звукова схожість, графічна подібність або еквівалентність, лексична диференціація, здатність впливати не лише на цілі слова, але й на деякі їх форми. На думку цього дослідника, провідними чинниками виникнення міжмовної омонімії є розвиток фонетики, фонетичні зміни, а також різниця в морфологічній структурі слів, використання певних спільних словотворчих засобів, семантичні і стилістичні відмінності [15, 77-80].

      О. Смирницький виділяє омоніми лексичні і лексико-граматичні, в межах яких фіксується відмінності  в системі грамантичних форм, далі йде розрізнення міжчастиномовної омонімії. Окремо кваліфікуються повні, коли збігаються попарно всі елементи парадигми, і часткові, коли збігаються окремі ланки [19, 274-276].

      Найбільш точною і розширеною є класифікація міжмовних омонімів К. Готліба, Н. Заславської,  І. Ровдо, яка представлена і взята за основу в данній курсовій роботі. Згадаємо ії ще раз:

 1. Міжмовні омоніми,  які повністью  збігаються за  формою вираження:

             пол. żаba – 1. «невелика земноводна тварина»,

                                       2. «крихітка, карапуз»;

                   укр. жаба – 1. значення пол. żаba «невелика земноводна тварина»,

                                          2. «ангіна».

                   пол. solanka – 1. «булка, посипана сіллю»,

                                            2. «мінеральна вода з соляного  джерела»;

                   укр. солянка – 1. «невелика посудина для солі»,

                                           2. «озеро або джерело з солоною водою»,

                                          3. «густа юшка, з дрібно нарізаними  шматками м’яса».                   

   2. Міжмовні омоніми з регулярними фонетичними відмінностями:

                     пол. warzywo – 1. «овоч».

                    укр. вариво – 1. «те, що вариться, страва» (з регулярним                                     

                                                  співвідношенням z-[р]).

пол. wywód – 1. «доведення чогось, оперте на аргументи»,

                        2. «початок, джерело чогось»;

укр. вивід – 1. дія за значен. вивести,

                     2. «переселення кріпіків, селян в іншій мвєток»