Розвиток категорії стану в англійській мові

    Дійсний спосіб вказує, що мовець розглядає дію як реальний факт.

    You shoot very well. (Hemingway) — Ви стріляєте дуже добре. — Дійсний спосіб. Речення вжите у Present Indefinite для вираження дії, яка характеризує предмет постійно. Стверджувальна форма дієслова в Present Indefinite збігаєтьсяз інфінітивом без частки to в 2 особі однини. Речення поставлене в активному стані.

    I dressed, went downstairs, had some coffe in the kitchen and went out to the garage. (Hemingway) — Я одягнувся, зійшов униз, випив у кухні кави і пішов у гараж. — У цьому реченні Past Indefinite вживається для вираження ряду послідовних дій у минулому. Речення побудоване за допомогою правильних і неправильних дієслів. Дія у реченні відбувається особою.

    I’ll go over with you tomorrow morning. (Hardy) —Я поїду з тобою завтра вранці. —Future Indefinite вживається для вираження одноразової дії в майбутньому. Утворене за допомогою допоміжного дієслова shall та інфінітива основного дієслова без частки to. Дія у реченні відбувається особою.

    Carrie was sitting by the window when he came in. (Dreiser) — Керрі сиділа біля вікна, коли він увійшов. — Past Continuous вживається для вираження дії, що відбувалась, тривала в певний момент у минулому. На час дії вказує підрядне речення з дієсловом-присудком у Past Indefinite. Дія у реченні відбувається особою. Утворюється з допоміжного дієслова to be у Past Indefinite та дієприкметника теперішнього часу основного дієслова.

    When you have found the land where there is happinrss, I will join you there. (Shaw) — Коли ви знайдете країну, де є щастя, я приєднаюсь до вас там. — Present Perfect вжитий у підрядному реченні часу й умови для вираження дії, що закінчилася до певного моменту в майбутньому. Утворюється з допоміжного дієслова to have у Present Indefinite та дієприкметника минулого часу основного дієслова. Дія у реченні відбувається особою.

    He would sit with her tonight after Mabel had gone. (Abrahams) — Він сидітиме з нею сьогодні ввечері, після того як Мейбл поїде. — Past Perfect вживається у підрядних реченнях часу й умови для вираження передминулої дії, що була майбутньою стосовно минулого. Утворюється з допоміжного дієслова to have у Past Indefinite та дієприкметника минулого часу основного дієслова. Дія у реченні відбувається особою.

    Дієслово  в наказовому способі в англійській мові виражає наказ, прохання, побажання, заклик, вимогу та інше спонукання до дії. У наказовому способі розрізняють дві форми: негативну і ствердну.

    Study this figure carefully (Samuelson P.A., Nordhaus W.D. Microeconomics.) — Розгляньте цей графік уважно; Це проста (синтетична) форма імператива для 2-ї особи. Стверджувальне речення. Виражає вимогу.

    ‘C’mon, let’s go, if we hurry we’ll be able to follow the Hogwarts Express’ (Rowling J.K. Harry Potter and the Chamber of Secrets.). — “Давай, якщо поспішити, ми ще наздоженемо “Гоґвортський експрес”!”; — складна (аналітична) форма імператива, із допоміжним let для першої і третьої осіб. Стверджувальне речення. Виражає заклик, спонукання.

    Don’t be angry’, she implored me, ‘if I go home early’ (Greene G. The Comedians). — “Не сердься, але я поїду сьогодні трохи раніше, — благально мовила вона”. — Це “проста” форма, що має складну побудову в запереченні, дієслово be використовується із допоміжним do. Заперечне речення. Виражає прохання.

    ‘Tomorrow, place the glass before you, аnd draw in chalk your own picture,

faithfully without softening any defect; omit no harsh line, smooth away no displeasing irregularity’ (Brontё Ch. Jane Eyre). – “Завтра ти сядеш перед дзеркалом і змалюєш сама себе точнісінько такою, як ти є, не затираючи жодної вади, жодної гострої риси, жодної неправильної лінії”; — У реченні використовується друга особа майбутнього часу дійсного способу. Стверджувальне речення. Виражає наказ, спонукання.

    ‘Just imagine what I could have done for him’(Лондон Дж. Твори: В 12 т )“ — Ви уявляєте собі, що я міг би зробити для нього?”. — У реченні використана друга особа множини теперішнього часу дійсного способу.Стверджувальне речення. Виражає вимогу.

    Умовний спосіб в англійській мові виражає не реальні, а передбачувані або бажані факти.

    I should call on him but I have very little time. (Wells) —Я б зайшов до нього, але у мене дуже мало часу. — Речення вжите у Conditional Mood.Утворюється з допоміжного дієслова should та інфінітива основного дієслова без частки tо, тобто за формою збігається з Future-in-the-Past дійсного способу, але відрізняється за значенням. У цьому реченні Conditional Mood вживається для вираження дії, яка відбулася б за певних умову майбутньому часі, але не відбудеться з певної причини.

    If you had stayed, I would never have come to you. (Heym) — Якби ви залишились, я б ніколи не прийшов до вас.— Дії головного і підрядного речень відносяться до минулого часу, тому в підрядному умовному реченні вживається Past Subjunctive I, а в головному — Past Conditional. У цьому реченні умова малоймовірна або нездійсненна.Форма Past Subjunctive I збігається з Past Perfect дійсного способу.

    It is necessary that he go there at once. — Необхідно, щоб він негайно пішов туди. — В даному реченні використаний Subjunctive I, форма якого збігається з інфінітивом дієслова без частки tо. Вжитий для вираження необхідної, бажаної дії, яка може відбутись.

    He only demanded that the man should leave the country at once. (Voynich) — Він лише вимагав, щоб цей чоловік негайно покинув країну. — В даному підрядному додатковому реченні Suppositional Mood вжитий для вираження наказу, прохання. Утворюється з допоміжного дієслова should та інфінітива основного дієслова без частки tо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

    Дана  робота присвячена дослідженню розвитку категорії способу в англійській  мові. В першову розділі ми розглянули теоретичний матеріал, що описує стан даної категорії в давньоанглійській мові та її сучасний стан. В цьому розділі ми дали також визначення терміну «категорія стану», та визначили категорію способу як граматичну категорію дієслова, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване мовцем.

    В першому пункті розглянули стан категорії  способу в давньоанглійській  мові. Та зробили висновок, що у давньоанглійський  період розвитку англійської мови категорії  часу та способу були тісно пов'язаними. Система часових форм та засобів  вираження значень різних способів у цей період перебувала на етапі розвитку. Можливе виділення спільних контекстів паралельного вживання умовного способу (суб'юнктива) та дійсного (індикатива). Зокрема, індикатив уживався для передачі непрямої мови паралельно з використанням у функції суб'юнктива. Сфери застосування суб'юнктива та індикатива теперішнього часу перетиналися, вибір використання форми визначався синтаксисом речення.

    В другому пункті першого розділу  ми дослідили сучасний стан проблеми та визначили, що В англійській мові існують три способи: дійсний (the Indicative Mood), наказовий (the Imperative Mood) та умовний (the Subjunctive Mood). Дійсний спосіб вказує, що мовець розглядає дію як реальний факт.

    Дійсний спосіб в англійській мові має  два стана. Стан показує, чи відбувається дія особою чи предметом у ролі підмета (активний стан Active Voice), або підмет піддається впливу (пасивний стан Passive Voice).

    Дієслово  в наказовому способі в англійській  мові виражає наказ, прохання і має  форму другої особи. У наказовому способі розрізняють дві форми: негативну і ствердну.

    Умовний спосіб в англійській мові виражає  не реальні, а передбачувані або  бажані факти. Існує три групи  умовного способу в англійській  мові.

    До  першої належить: Present Subjunctive, Past Subjunctive і Past Perfect Subjunctive. Остання форма вживається дуже рідко. До другої групи належать поєднання should c Indefinite Infinitive і з Perfect Infinitive. До третьої групи належать поєднання should (у першій особі однини і множини) і would (у другому і третьому особі однини і множини) з Indefinite Infinitive і з Perfect Infinitive.

    Умовний спосіб в англійській мові може передаватися і поєднанням модальних дієслів might і could з інфінітивом.

    В другому розділі ми зробили практичний аналіз розвитку категорії способу в давньоанглійській та сучасній англійській мові. Ми навели приклади використання цієї категорії та переклад речень.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бархударов Л.С., Штелінг Д.А. «Граматика англійської мови» - М, 2005. -С. 67,145-169
2. Барабаш. «Граматика англійської мови» - М, 1978 - С. 101
3. Бєляєва М.А. «Граматика англійської мови» - М, 1977. - С.76-77
4. Blokh М. Y. «Theoretical English Grammar» - М, 2004. - З .167-168,170
5. Верба Г.Л. «Граматика англійської мови» - М, 2005. - С. 4
6. Вейхман Г.А. «Нове в англійській граматиці» - М, 1990. - С.128
7. Воронцова Г.М. «Нариси з граматики англійської мови» С.107
8. Жигадло В.М., Іванова І.П., Іофік Л.Л. «Сучасний англійська мова» - М., 2006. - 386 с.
9. Іванова І.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. «Теоретична граматика сучасна англійської мови» - М, 1981. - 289 с.
10. Ільіш Б.А. «Строй сучасної англійської мови» - Л, 1971. - С.88-90
11. Каменський А.І., Каменська І.Б. «Практична граматика сучасної англійської мови» - Харків, 2002. -С. 111 - 139
12. Качалова К.Н., Ізраїльович Є.Є. «Граматика англійської мови» - М, 2005 - 598с.
13. Есперсен О. «Філософія граматики англійської мови» - М, 2004. - 316 с.
14. Кутузов Л. «Теоретична граматика англійської мови» М, 1998 - С.66-67
15. Каушанського В.Л. «Граматика англійської мови» - С. 134-135
16. Раєвська М.М. «Теоретична граматика сучасної англійської мови» 1976. - 99 с.
17. Скибицька Н.В. Модальність та достовірність висловлювання // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. – Вип. 6. – С. 194-197.
18. Скибицька Н.В. Достовірність повідомлення та засоби її оформлення в давньоанглійський період розвитку мови // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. – Вип. 7. – С. 226-230.
19. Скибицька Н.В. Модальність і пресупозиція як дві взаємодоповняльні категорії речення (на матеріалі англійської мови) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2002. – Вип. 8. – С. 309-316.
20. Скибицька Н.В. Способи дії та епістемічність умовних речень у ранньоанглійський період розвитку мови // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Іноземна філологія.  К.: ВПЦ Київський університет, 2002. – Вип. 32-33. – С. 14-16.
21. Скибицька Н.В. Очевидність і епістемічна модальність у комунікативно-прагматичному аспекті // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Прaйм М, 2002. – №6. – Кн. 2. – С. 198-204.
22. Скибицька Н.В. Роль прислівників у вираженні епістемічної модальності // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 2002. – №7.– С. 455-462.
23. Смирницький А. І. «Граматика англійської мови» - С.223-224
24. Мюллер В.К. «Новий англо-російський словник» - М, 2005. - 945 с.
25. «Англо-російський словник американського сленгу» - М, 1994. - 568 с.
26. http://shkola.ua/book/read/107/page161